Практична робота "Моделі інноваційного розвитку нових азіатських незалежних держав

Моделі інноваційного розвитку нових азійських незалежних держав. Практична робота11 клас. Всесвітня історія

Завдання для учнів: Завдання для учнів: на основі запропонованого матеріалу дати відповідь на запитання:1. Охарактеризуйте рівень розвитку країн «третього світу» в середині ХХ ст.2. Чим зумовлений вибір шляху розвитку нових азіатських держав?3. Назвіть три шляхи модернізації, які вибрали держави «третього світу»? Який шлях, на вашу думку, є оптимальним для найбільш відсталих держав світу?4. Чому, на вашу думку, саме азіатські держави стали найбільш успішними в післявоєнний період?5. Чи можна створити універсальний рецепт подолання відсталості?

Країни «третього світу»: боротьба проти відсталостіЗдобувши політичну незалежність, нові країни не стали економічно самостійними. Колишні метрополії і США продовжували диктувати ціни на сировину й продовольство, промислове обладнання. Проте залежність була тепер не наслідком політичного тиску, а результатом відсталості. Країни Азії, Африки та Латинської Америки залишались аграрно-сировинними придатками, залежали від постачання машин, обладнання, припливу зовнішніх інвестицій. Ця відсталість закріплювалася пануванням традиційного укладу життя, неписьменністю більшої частини населення, нерозвиненістю комунікацій і засобів зв’язку (інфраструктури). Проблема відсталості посилилася після Другої світової війни завдяки підвищенню темпів зростання населення. Демографічний вибух відбувся в той самий час, коли тільки починалася трансформація традиційних соціально-економічних інститутів у країнах, яке нещодавно здобули незалежність. Аграрне перенаселення в ряді регіонів призвело до справжньої катастрофи. Використання всіх земель, придатних для сільськогосподарського виробництва, вирубування лісів, виснаження джерел прісної води породили проблему урбанізації. Із 1950 до 1980 р. 350 млн вихідців із села стали жителями міст, оселяючись переважно в районах, які оточують великі міста. Високі темпи зростання населення ускладнили розв’язання проблеми відсталості, прибутки на одну особу в деяких країнах зменшилися порівняно з колоніальним періодом. Висока народжуваність зумовила омолодження населення (діти віком до 15 років становлять половину населення країн).

Як проходила модернізація держав?Під тиском демографічного вибуху й політики урядів, спрямованої на модернізацію суспільства, традиційний уклад життя почав руйнуватися. Нові відносини співіснували зі старими суспільними, економічними й політичними відносинами. Економіка стала багатоукладною, соціальна структура — строкатою, причому велика частина населення опинилась у перехідному маргінальному стані. Це призводило до соціально-політичної нестабільності. Відбувалися революції, державні перевороти, воєнні заколоти, громадянські війни, міждержавні, національні конфлікти, що стало характерною рисою розвитку країн Азії, Африки, Латинської Америки. У розв’язанні всіх проблем країни «третього світу» йшли кожна своїм шляхом. Вони мали різні стартові позиції та неоднакові темпи розвитку. У результаті диференціація між країнами «третього світу» зростає. Серед них найпривабливіше виглядають арабські держави Перської затоки, але багатство обернулося консервацією в цих країнах патріархально-кланового ладу й необмежених монархій.

Розвиток азіатських держав. Найбільш динамічно в соціальному, економічному й політичному плані розвивалися нові індустріальні держави Гонконг (тепер частина Китаю), Сингапур, Тайвань, Південна Корея, потім до них приєдналися Індонезія, Малайзія, Філіппіни. Використовуючи іноземні капітали й технології, значні місцеві трудові ресурси, їм вдалося створити розвинену обробну промисловість, яка працює переважно на експорт та успішно конкурує на ринках країн Заходу.

«АЗІАТСЬКІ ТИГРИ», АБО «АЗІАТСЬКІ ДРАКОНИ»НОВІ ІНДУСТРІАЛЬНІ КРАЇНИ у 1960—1970-ті рр. відбувалося швидке економічне зростання групи країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону, що сприяло загальному економічному піднесенню, яке докорінно змінило обличчя Азії. В авангарді змін ішли Південна Корея, Тайвань, Гонконг і Сингапур, яких назвали «азіатськими тиграми», або «азіатськими драконами». Причинами таких змін часто називають політичну опіку з боку США (особливо над Південною Кореєю й Тайванем) та інших держав Заходу. В умовах «холодної війни» місцеві еліти заявляли про свою прихильність ідеям демократії, ринкової економіки й антикомунізму. Проте це не заважало їм встановлювати жорсткі авторитарні режими. США розглядали ці країни як опорні пункти в боротьбі з комунізмом в Азії. Сюди спрямовувалася американська допомога, західні спеціалісти консультували щодо проведення реформ, створення промисловості, запровадження новітніх технологій тощо. Крім зазначених причин «економічного дива», можна назвати ще й такі: дешевизна, працелюбність і дисциплінованість робочої сили, місткість ринків Азії. Серед «азіатських тигрів» особливе місце посідає Південна Корея. Її стартові можливості були дещо кращими, ніж в інших країн цієї групи. Вона мала розвинене сільське господарство, що усувало продовольчу проблему. Проте внаслідок війни 1950—1953 рр. із Північною Кореєю промисловість країни була вщент зруйнована. Перші післявоєнні уряди намагалися вивести країну з розрухи саме за рахунок розвитку сільського господарства. Проте обрана стратегія не забезпечувала економічної переваги над Північною Кореєю, що у своєму розвитку керувалася радянськими зразками.

Результати розвитку Південної КореїУ 1990-ті рр. за виробництвом кораблів, електроніки, хімічної продукції, автомобілів Південна Корея випередила навіть Японію (японське виробництво цих товарів становить 2/3 експорту Південної Кореї). У період свого інтенсивного розвитку Південна Корея вороже ставилася до іноземних інвестицій, імпорту споживчих товарів, жорсткими засобами орієнтувала економіку на експорт. У 1960—1970-ті рр. темпи приросту виробництва складали 10 %, а в 1987—1994 рр. — 8 %. Такі феноменальні результати були досягнені за рахунок умілої мобілізації ресурсів країни. Південна Корея розвивалася під гаслом «Зростання через самопожертву». Робочий день складав 12 годин на добу за шестиденного робочого тижня. Тих, кого це не влаштовувало, звільняли, а іноді навіть заарештовували, якщо вони виявляли незгоду. Трудові конфлікти вирішувалися за допомогою армії.

{95872451-F1 F7-40 AE-ACE1-2728 E274 E5 CE}Шляхи модернізаціїПриклади країн. ХарактеристикаІмпортзамінна індустріалізація. Бразилія, Аргентина, Єгипет, Нігерія, Індія та іншіСтворення галузей промисловості групи «А» з метою організації виробництва необхідних товарів, уникнення економічної залежності від Заходу. Більшість країн здійснювало ці заходи з опорою на допомогу СРСРЕксплуатація природніх ресурсів. Країни ОПЕКНаціоналізація, або встановлення контролю над видобутком природних ресурсів. Об’єднання більшості виробників для координації своїх дій на світовому ринку. Завищення цін на сировину. Отримання надприбутків. Технологічна та експортна залежність від країн Заходу. Експорторієнтована стратегія розвитку«Азіатські тигри»Створення сприятливих умов для залучення іноземних інвестицій. Модернізація (створення) за допомогою їх і підтримки держави експортних галузей. Широка експансія на зовнішній ринок із дешевими якісними товарами висновки