Практичні поради вчителям іноземної мови щодо розвитку навичок монологічного та діалогічного мовлення в учнів з порушеннями зору на уроках німецької мови в початкових класах

Практичні поради вчителям іноземної мови щодо розвитку навичок монологічного та діалогічного мовлення в учнів з порушеннями зору на уроках німецької мови в початкових класах

       Відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти з іноземної мови головною метою навчання іноземних мов є формування в учнів комунікативної компетенції, тобто підготовка дитини до іншомовного спілкування. Важливе місце серед мовних компетенцій учня займають навички говоріння. Для учнів початкової школи − це можливість розуміти прості висловлювання іноземною мовою, спілкуватися нею у відповідних ситуаціях, володіти навичками міжкультурного спілкування. Говоріння, особливо в монологічній формі, викликає труднощі в учня, як у рідній, так і в іноземній мові.

     Сучасна педагогічна наука приділяє багато уваги питанням реформування освіти, зокрема у сфері поширення та втілення ідей інклюзії. Перше місце в Україні серед різних вад дітей займає порушення зору. Для опису стану учнів, які мають аномалії органів зору використовуються такі поняття як залишковий зір, знижений зір, слабозорий. Зір є провідним аналізатором у всіх видах діяльності як в учнів з нормальним зором, так і в тих, хто має порушення. Всі користуються зором як основним засобом сприйняття предметів і явищ навколишньої дійсності. Великі труднощі для дітей з вадами зору викликають оволодіння такими способами розумових дій, як сприйняття, запам’ятовування і вміння слідувати інструкції вчителя, а також порушення мовленнєвого розвитку.

Навчання дітей з порушеннями зору спирається на наступні основні принципи:

 – широке застосування наочності, що є адаптована до умов сприйняття;

 – використання оптичних засобів корекції зорового сприйняття;

– проведення спеціальної роботи для ознайомлення з навколишнім світом (екскурсії, спостереження) при регулюючої ролі мови як засобу компенсації сліпоти;

– розвиток предметно-практичних дій на основі поетапного, виконання завдань (ручна праця, конструювання, ліплення, аплікація та ін.);

– організація наступності між навчанням в дитячому саду і школах інтернатах для дітей з порушеннями зору, між громадським і сімейним вихованням;

– створення оптимальних умов для зорового сприйняття (достатня освітленість, доступне розташування наочного матеріалу, регулювання зорових навантажень, організація корекційних вправ для зору).

       Комунікативна функція мовлення виражається у двох основних формах-монологічній та діалогічній, кожна з яких має свої особливості, від яких залежить зміст і методика їх формування. Комунікативна мета монологу – повідомлення про які-небудь факти, явища реальної дійсності без миттєвого, безпосереднього відгуку слухачів.

    Здобувачі освіти з порушенням зору часто обмежені в спілкуванні, що ускладнює формування в них мовленнєвих та фонетичних навичок, збагачення їх словникового запасу, розвиток вміння правильно будувати граматичні фрази. Вчитель має навчити учнів розуміти іншомовне мовлення, робити невеликі усні повідомлення в межах тематики.

                     Існує шість найбільш уживаних видів монологу:

 Доцільно починати навчання монологічного мовлення з опису, який вважається найлегшим видом монологу за принципом посильності й доступності, а потім переходити до розповіді та повідомлення.

       З метою розвитку мовленнєвої компетенції учнів початкових класів доцільно використовувати на уроках наступні вправи для розвитку зв’язного мовлення:

1. Надай як можна більше інформації. Пропонується одне слово, а учні по черзі мають доповнити речення, додаючи інформацію. Наприклад, слово

Grün

Der grüne Baum

Der grüne Baum steht

Der grüne Baum steht im Garten

2. Портретне інтерв’ ю. Учні діляться на групи, отримують малюнок та готують як можна більше запитань до інших груп.
3. Мої пальці. Учням пропонується намалювати свої пальці та на кожному з них написати певну інформацію. Використовуючи свої долоні, скласти зв’ язну розповідь. Наприклад, розповісти про себе: der Name, Alter, Familie, Hobby, Fach…
4. Опис кабінету. Вчитель починає, а учні продовжують речення та інші.

        Монологічне мовлення тісно пов’язане з діалогічним.

        Діалогічне мовлення - це процес мовленнєвої взаємодії двох або більше учасників спілкування. Навички та вміння діалогічного мовлення формуються поетапно, через виконання учнями початкової школи системи вправ.

     Діалогічне мовлення часто супроводжується жестами, мімікою, інтонацією, проте в дітей із зоровою патологією діалогічне мовлення позбавлене повноти емоційного оформлення зв’язного висловлювання. Діалогу властиві емоційність і експресивність.

                Шляхи навчання діалогічного мовлення учнів з порушенням зору:  

Формуючи навички говоріння у здобувачів освіти з порушенням зору , слід

                              дотримуватись певних рекомендацій:

Важливу роль відіграє принцип персоналізації навчального матеріалу. Наприклад, граматична вправа може швидко перетворитися на комунікативне завдання, якщо вона має зв’язок з особистими інтересами учнів і викликає їх цікавість. Учні разом обговорять правильні відповіді німецькою і запам’ятають зміст вправи. При неврахуванні цього принципу учні швидко забувають не тільки граматичні структури, але й лексичні одиниці, оскільки вони не мають для них важливого значення.

Інноваційні технології реалізації педагогічної ідеї з розвитку усного мовлення:

1.          Розминки на початку уроку: скоромовки, «Мозковий штурм», «Мікрофон», «Незакінчене речення», мовні ситуації тощо.
2.          Розвиток комунікативної компетенції через прислів’ я та приказки за допомогою вербального стимулу.
3.          Проблемні ситуації.
4.          Навчання комунікативної компетенції шляхом парної та групової роботи.
5.          Формування комунікативної компетенції через опорні схеми.

Наочність є одним із засобів візуалізації та систематизації навчального матеріалу. Прикладом такої наочності є зорові опори.

Усі опори можна розподілити на змістовні й смислові, які враховують два рівні висловлювання: рівень змісту ( Навіщо? Чому?) та рівень значень (Хто? Де? Коли? Як?). Зорові опори за цим критерієм у свою чергу поділяють так:

  1) Змістовні (картина; серія фотографій, малюнків; кінофільм; діафільм).

  2) Смислові (діаграма; схема; плакат; таблиця; цифри; дати; символіка; карикатура).

                          Наприклад, за темою «Die Haustiere. Auf dem Bauerhof»

Для розвитку мовлення серед вербальних зорових опор важливим їх видом є підстановча таблиця , що допомагає забезпечити логічний зв’язок речень, їх граматичну правильність та вибір необхідних мовних засобів для створення власного висловлювання

Структурно-логічна схема забезпечує логіку викладу та створює можливості для зміни змісту залежно від обставин.

 Наприклад: Учитель: Розкажіть про себе, користуючись цією схемою.

                Mein Vorname ist……

                Mein Name ist …….

                Ich bin …Jahre alt-

                Ich lerne in der Klasse …

Такі опори доцільно давати на картках лише слабким учням.

Також варто використовувати ілюстративні невербальні опори, що тільки підказують тематику, певний зміст і послідовність висловлювань.

Корисними для учнів з порушенням зору є вправи з малюнками, які замінюють деякі слова.

Різновидом повної вербальної опори може слугувати висловлювання-зразок у звуковому (фонограма, мовлення учителя) чи зоровому (друкований текст) варіанті. Для навчання усного мовлення ефективніше подати учням звуковий зразок (фонограму), в якому після кожної фрази є пауза аналогічних висловлювань учнів.

Для учнів з порушенням зору доцільно друкувати моделі для монологічного та діалогічного мовлення  великими буквами.

Wer ist das?

– Das ist mein….. 

Wie alt bist du? 

- Ich bin …Jahre alt.

Seht, das ist meine Familie.

Das ist mein Vater.  Er ist …Jahre alt

Das ist meine Mutter.

Sie heißt….

Ich lebe meine Familie.

Отже, ідея використання зорових опор при навчанні іншомовного говорінню не є новою, однак актуальною, оскільки дозволяє максимально реалізувати відомі принципи комунікативного підходу, що лежать в основі сучасних методів навчання іноземних мов.

       Часто вчитель при виборі вправ з підручників не може визначити одразу, чи приведе виконання конкретної вправи до комунікації. Так, граматична вправа, призначена для індивідуального опрацювання, може швидко перетворитися на комунікативне завдання, якщо учні обговорять відповіді усно німецькою мовою.

1 крок: «некомунікативна вправа» – призначена лише для ізольованого тренування мовних структур, зв’язок між словами відсутній.

Aufgabe: Hören Sie und sprechen Sie nach!

 fällt bellt                oben Ofen                  Fieber Biber.

2 крок: «передкомунікативна вправа» – слова мають контекстуальний зв’язок, їх значення стає важливим. Material aus Lagune 2, Kursbuch, S-94.

Aufgabe: Hören Sie die Reime und sprechen Sie nach!

 Ist er denn auch frisch, der große nasse Fisch?

Ein großer nasser Fisch ist doch immer frisch!

Macht sie sehr viel Durst, die lange scharfe Wurst?

 Eine lange scharfe Wurst macht doch immer Durst!

 War es heute brav, das kleine weiße Schaf?

 Ein kleines weißes Schaf ist doch immer brav!

 До другого ступеня можна віднести також вправи, які тренують певне граматичне явище, наприклад Aufgabe: Ziehen Sie das richtige Wort in die Lücke. „Dir“ oder „dich“?

1.In dieser Frage hat man __ falsch informiert. 2. Hat man __ nicht auf dieses Gesetz hingewiesen? 3. Wie ist es __ bei dem Seminar ergangen? 4. Hat __ der Film gefallen? 5. Da hat man __ ein Märchen erzählt. 6. Ich habe mein neues Buch __ gewidmet. 7. Er hat __ nicht einmal angesehen. 8. Ich möchte __ etwas sagen…

3 крок: «комунікативні вправи». Завдання: замінити слова у фразі, що спонукає учнів до комунікації, яка є обмеженою. Material aus Wir, Lehrbuch A1, S-15. Aufgabe: Übt zu zweit!

4 крок: «структуроване завдання / комунікація»: в центрі уваги – значення мовних структур; використання учнями опорних матеріалів (напр., списку мовних виразів, які слід вжити). Material aus Themen aktuell 3, Kursbuch, S.82. Aufgabe: Ihre jüngere Schwesterfindet keinen Freund. Geben Sie ihr ein paar gute Ratschläge.

Körperhaltung: Setz dich doch einmal geradehin. Zeig den Jungen, daß du

Kleidung: Zieh dich anders an…

Ausdruck: Mach doch mal ein fröhliches Gesicht!

Sei nicht so…

Taktik: Warte nicht, bis einer zu dir kommt…

5 крок: «реальна комунікація»: будь-які мовні опори відсутні, учні мусять опрацювати завдання творчо, використовуючи свої знання та навички.

Material aus deutsch.com 2, Kursbuch, S.18.

„Ich habe Grippe!“ Aufgabe: Schaut die Fotos an. Überlegt: Was passiert im Hörtext?

Висновок.

Отже, для розвитку навичок говоріння на уроці з іноземної мови доцільно застосовувати наступні методи навчання: роз’яснення, бесіду, приклад, заохочення, цілеспрямоване спостереження (ілюстрації, аудіо записи, відеозаписи);   самостійну роботу дітей, ситуацію інтересу (використання пізнавальних ігор, сюрпризного моменту, завдання від героїв, цікавих пригод, гумористичних уривків, перегляд казок чи уривків з них, кінофільмів, мультиплікаційних фільмів) тощо.

Використана література:

1. Нікітіна Н. М. Особливості мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку з порушеннями зору . Н. М. Нікітіна . Логопед.  № 6 (42), червень 2014 р.

2. Середа Н. Розвиваємо зв’язне мовлення в учнів початкових класів на уроках української мови: з досвіду роботи. Збірник наукових праць, 2015. Вип. 2. С. 359–365.