Практичні прийоми "ВПРОВАДЖЕННЯ КОМПЕТЕНТІСНОГО ПІДХОДУ НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ"

Мельник Оксана Олексіївна,

Вчитель географії та біології

Сушківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Уманської районної ради Черкаської області

Шляхи впровадження компетентісного підходу на уроках географії

Компетентнісний підхід в організації навчально-виховного процесу є одним із важливих напрямів розвитку освітніх   процесів, формування особистості. Перехід освітньої системи України на новий тип  її конкурентоспроможності в європейському і світовому освітніх просторах передбачає формування покоління молоді, що буде захищеним і мобільним на ринку праці, матиме необхідні знання, навички й компетентності для інтеграції в суспільство на різних рівнях, буде здатним навчатися протягом життя.

З точки зору компетентнісного підходу можна стверджувати, що вчитель повинен по-новому розуміти свою професійну діяльність. Учитель стає більшою мірою «координатором» чи «наставником»,  ніж безпосереднім джерелом знань та інформації. Тобто вчитель не тільки навчає, але й направляє, координує роботу учнів через інноваційні форми і методи навчання діяльності школярів.

Завдання вчителя географії в школі – креативно мислити, щоб через пізнавальну діяльність учні свідомо оволоділи засвоєнням базових знань, логічним та критичним мисленням. Якщо урок добре продуманий, спланований на результат, то він дає добрі результати, озброює дітей життєво необхідними компетентностями та формує геопросторове бачення світу.

Сучасні тенденції модернізації шкільної географічної освіти в Україні переорієнтовують навчальний процес від навчання всіх усьому до навчання кожного відповідно до особистісних орієнтацій, де вагоме місце займає формування компетентностей учнів [1, с. 90].

Зважаючи, що більша частина інформації, яку отримує людина, має географічну компоненту, то велике значення для формування світоглядної позиції учнів має їх географічна компетентність, складовими якої є: «когнітивний (володіння знаннями змісту компетентності), діяльнісний (досвіду прояву компетентності у різноманітних стандартних і нестандартних ситуаціях), ціннісно-змістовий (ставлення до змісту компетентності й об’єкта її застосування), емоційно-вольовий (емоційно-вольової регуляції процесу й результату прояву компетентності), мотиваційний (готовності до власне прояву компетентності) компоненти» [2, с. 16].

Головна мета сучасного вчителя, це на мою думку підготувати дитину до самоосвіти та саморозвитку, залучити  до оволодіння широкими додатковими знаннями з різноманітних джерел і показати шляхи вдосконалення цих знань. Виховувати в них зацікавленість до форм пізнавальної діяльності, розвивати власні здібності на основі самоконтролю своєї діяльності.

Компетентність – це здатність самостійно діяти в ситуації невизначеності і я активно впроваджую на своїх уроках різні методи, які сприяють самостійному логічному та творчому мисленню учнів. 

Зі збільшенням свого педагогічного стажу кожного нового навчального року не лише учні, а і я здобуваю чимало нових знань та умінь, готуючи цікаві нестандартні уроки з використанням новинок інформаційних технологій, досвід колег та сучасні засоби навчання. Я із захопленням впроваджую власні прийоми та методи вивчення нового матеріалу та закріплення набутого за принципом компетентнісного підходу: методи дослідницьких проектів, розвиваючі ігри, робота в групах, перегляди фільмів, презентацій та фото, розв’язання задач та вирішення проблемних питань.

Починаю впровадження компетентнісного підходу навчання з 6 класу, використовуючи такі методи, як метод проектів, «Відстрочена відгадка», метод малих та великих груп; ігри «Хто більше?», «Світлофор», «Вірю – не вірю»; прийоми «Дивуй», «Дуель» та інші. Для кожної теми розроблені свої методи та прийоми, які найкращим чином підходять для засвоєння чи відтворення знань.

Методи дослідницьких проектів стимулюють пізнавальні потреби учнів,самостійність у прийнятті рішення. Вибір тематики проводиться відповідно до навчальних планів починаючи з 6 класу. Перед учнями ставиться проблема, яку виконують як індивідуально, так і в групах.

Так уже декілька років в 6 класі при вивченні теми «Землетруси. Вулканізм і вулкани, гейзери. Сейсмічні пояси Землі» використовую метод проектів «Вулкан в дії». При цьому кожен з учнів самостійно чи з допомогою батьків вдома готує макет вулкана в дії, і крім цього готує інформацію про  його будову, знаходять легенди і міфи, також багато учнів проявляє фантазію та навіть називає свої вулкани або реальними іменами, або вигаданими. Щоразу спостерігаю, що учні таким чином краще засвоюють матеріал, коли власноруч робили макети і послідовно розповідали і навіть показували процес виверження вулкану. Це формує та розвиває  вміння образно мислити, прагнення до дослідів, а також зацікавлення до вивчення природних процесів та явищ. Як вказує Шиліна С.Г.: «Уміти створювати, реалізувати чи брати участь у проектах – це вже життєва компетенція» [3, с. 24].

Метод проектів використовую і при вивченні інших тем та в інших класах.

В 7 класі під час вивчення розділу «Океани» ввела однойменний проект «Океани», коли діти  виготовляють книжечку-мандрівочку, нотуючи там найважливішу інформацію для кожного океану. А при вивченні теми «Внутрішні води Африки» роблять газету, вивчаючи при цьому не лише водойми Африки, а і акцентують увагу на проблему нестачі прісної води й водних ресурсів, що є глобальною та актуальною для всього світу, тому  вже самостійно можуть називати воду стратегічним ресурсом і попереджати про майбутні ризики виникнення конфліктів за право на видобуток і володіння водою.

При вивченні теми «Територіальні зміни меж України з ХХ ст. Особливості сучасного адміністративно-територіального устрою, його проблеми та шляхи вдосконалення на різни територіальних рівнях»  у 8 класі  учні малюють герби кожної області, а із зворотної сторони пишуть основну інформацію (дати утворення, площі, кількість населення тощо). Аналогічно в 10 класі при вивченні різних країн світу виготовляють прапори і записують коротку інформацію про ці держави (столиця, площа, кількість населення, державна мова та ін..)

Актуально для всіх класів створення кросвордів до вивчення нової теми, таким чином, діти самостійно освоюють матеріал, обирають для себе найважливішу інформацію та акцентують на цьому увагу у своїх питаннях, таким чином запам’ятовування матеріалу виростає на декілька відсотків, порівняно із простою подачею матеріалу вчителем, або якби вчитель сам підготував такий кросворд.

Географія неможлива без знання карти і роботи з контурними картами, найкращі роботи ставляться в приклад і використовуються як наочний матеріал. При  такому виді роботи розвивається просторова уява, сприйняття кольору, структури, уважності, спостережливості, здорової конкурентності.

Я поширюю такий метод навчання, коли учні 7 класу самі вдома роблять шаблони материків, потім на уроці на них виконуємо різні завдання:  нанести річки або показати кольоровими олівцями природні зони і т.д. Це сприяє розвитку  зорової пам’яті, вміння  практично «переносити» певний простір на план та вміння «бачити» за кресленням плану певну місцевість.

В 6 класі переробила такий стандартний прийом «Світлофор» для вивчення таких тем «Основні форми рельєфу суходолу. Рівнини. Гори». Взагалі цей прийом цікавий сам по собі: якщо знаєш відповідь на поставлене питання піднімаєш зелену картку, не знаєш – червону. Я переробила це таким чином: використовуємо наочний матеріал – картки  зеленого та коричневого кольору.  Суть методу в тому, що вчитель називає назву певної форми рельєфу, а учні відповідно піднімають зелену картку, якщо це рівнина, та коричневу, якщо гори, також  дитина показує на карті розміщення даного об’єкта.

Пробувала використовувати прийом «дуель», але не завжди виходить, треба знати рівень підготовленості класу і враховувати це. Ідея методу в тому, що учні в парі один одному по черзі задають питання, хто не відповів –  сідає, хто переміг – вибирає наступного, і так далі, доки не залишиться останній.

Активно застосовую на уроках метод «Відстрочена відгадка", коли задається загадка або маловідомий факт, а потім протягом вивчення матеріалу знаходиться відповідь.

Вивчаючи розділ «Оболонки Землі»  в 6 класі вивчаємо терміни, а потім проводимо гру «Хто більше?», тобто хто більше запам’ятав термінів та понять по заданій темі, той перемагає. Обов’язково у всіх класах ведуться словники географічних термінів.

В 9 класі використовую  прийом «Практичність теорії», що розвиває критичне мислення, виробляє навички роботи з джерелами інформації, ведення дискусії та обстоювання особистої думки, формує соціально-економічну компетентність. Завдяки використання цього методу почула багато цікавих ідей від учнів, от наприклад, якби хлопці були власниками автомобільного концерну, а дівчатка були власницями  заводу парфумерної індустрії, то якими критеріями користувалися при наборі на роботу спеціалістів? При вивченні теми  «Сільське господарство» завжди задаю проблемне питання: «Якби ви у спадок отримали 10 га землі, якою б діяльністю зайнялись?». Відповіді були різні, дехто хотів садити різні культури (сою, пшеницю, тощо); інші ставити заправки;  у декого виникла ідея збудувати тваринну ферму та ін..

В 10 класі впроваджую роботу малих груп за темою «Глобальні проблеми людства». Під час проведення такого уроку,  клас ділиться на групи,  в кожній з яких є керівник та доповідачі, окремо секретар та спостерігач. Вчитель задає загальне проблемне питання, учні готуються, користуючись підручниками, картами, атласами та довідниками. Обов’язки керівника  - підготувати товаришів-доповідачів до відповіді, секретар повинен записувати рішення, а спостерігач(зазвичай учень, який має початковий рівень знань) слідкує за часом. Потім учні доповідають, при розповіді можуть виникнути дискусії, так як думки не завжди співпадають. Щоб була ефективна робота малих груп, вчитель повинен зачитати правила, які діють для всіх груп (не перебивати один одного, регламент часу, грамотність виступу тощо).

Цей метод також дієво застосовувати в 7 класі при підсумуванні вивчення матеріалу «Географія материків і океанів», при цьому актуально дати групам назви «Географи», «Історики», «Кліматологи»  «Геоморфологи», та ін.. Кожна група займається опрацюванням матеріалу теми, що відповідає назві їхньої команди.

Цей метод навчає учня вміти презентувати себе, стимулює до самостійного вибору і використання найбільш важливих для нього способів обробки навчального матеріалу з врахуванням різноманітності його типів, видів і форм.

По можливості до кожного уроку додаю фото по темі, тому що це сприймається позитивно і несе велике пізнавальне навантаження. Перегляд наукових фільмів доцільно проводити в кінці уроку на закріплення, наприклад, фільм про утворення гір, глобальні проблеми людства, атмосферні явища тощо.

Загалом, аби діти почали самостійно із захопленням вивчати предмет – їх треба мотивувати до цього також і за допомогою певних винагород, таких як мотивуючі оцінки, а також додаткові бали та сертифікати з бонусними балами за участь в предметному тижні з географії, за участь в олімпіаді, географічних конкурсах, активну роботу на уроках тощо.

Сертифікати з бонусними балами та солодкі подарунки

активним учасникам тижня географії

Про винятково важливу роль самостійної діяльності людини свідчить відома китайська мудрість: «скажи мені – і я забуду, покажи мені – і я запам’ятаю, дай мені діяти самому – і я навчуся». Виходячи з цього за період шкільного життя учень має навчитись самостійно здобувати знання; уміло застосовувати їх на практиці для розв’язування різноманітних навчальних проблем; бачити труднощі й знаходити шляхи їх раціонального подолання; чітко усвідомлювати, де і яким чином теоретичні знання можуть бути використані; грамотно працювати з інформаційними джерелами, творчо мислити, самостійно працювати над розвитком свого інтелекту.[3, с. 17-18]

Надіюся застосування  компетентнісного підходу на уроках географії покаже свою ефективність в житті випускників.

Список використаної літератури

1. Надтока В.О. Деякі аспекти реалізації компетентнісного підходу в процесі навчання географії України в основній школі. // Український педагогічний журнал №3 2016, с. 84-92.
2. Самойленко В.М. Дидактика географії: монографія / В.М.Самойленко, О.М.Топузов, Л. П. Вішнікіна, О. Ф. Надтока, І. О. Діброва. – К. : Педагогічна думка, 2014. – 586 с.
3. Шиліна С.Г. Шляхи реалізації компетентнісного підходу у викладанні географії. – Миколаїв, 2010. -32 с.