Практичний порадник " Технології конструювання сучасного компетентнісного уроку української мови та літератури"

 

Схвалено педагогічною  радою №2

від 27.10.2021р.

 

 

Укладач: Третяк Неля Миколаївна, вчитель української мови та літератури, спеціаліст вищої категорії, Народицької гімназії Житомирської області

 

Рецензент: Прокопенко Марина Костянтинівна, директор Народицької гімназії Житомирської області

 

 

 

Анотація

В навчальному виданні представлено опис технологій конструювання сучасного компетентнісного уроку української мови та літератури. Даний матеріал може використовуватись на уроках української мови   на всіх етапах уроку з метою формування мотивації до навчальної діяльності, формування читацької та мовленнєвої культури з метою розвитку творчих здібностей, критичного мислення, розширення культурно-пізнавальних інтересів учнів.

Для вчителів української мови та літератури закладів загальної середньої освіти.

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………5

 

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ………………….................................9

1.1. Характеристика ключових компетентностей......................................................10

1.2.Інноваційні технології навчання....................................................................13

13.Технології проблемного навчання……………………………………… . …19

1.4.Ігрові технології навчання……………………………………………21

1.5. Технології розвитку критичного мислення………………………………...................22

1.6.Інтерактивне навчання……………………………………………23

1.7.Використання мультимедійних технологій……………………………..………...…24

1.8.Проєктні технології…………………………………………27

 

 

Розділ 2. МЕТОДИКА КОНСТРУЮВАННЯ  КОМПЕТЕНТНІСНОГО УРОКУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ…………………...............................32

2.1. Методика формування комунікативних компетентностей учнів на уроках української мови та літератури……………………………………….35

ВИСНОВКИ…….……………...………………….39

ДОДАТКИ……………………………………...….41

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………….......61

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Світ останнім часом невпізнанно змінився і продовжує змінюватися. Двадцять перше століття кидає виклик усьому, що нас оточує. Сучасний світ змінюється настільки швидко, що в межах життя одного покоління відбуваються кардинальні зміни, які стосуються  всіх сторін існування людини. Всі ці зміни вимагають від суспільства винахідливості, гнучкості, творчого підходу до розв’язання проблем, уміння застосовувати знання в реальному житті. Однак ці вміння не беруться нізвідки, їх треба формувати і розвивати. Тому школа, яка розуміє дійсне значення цих процесів соціуму, несе на собі особливу відповідальність за вміння пристосовуватися до змін. Якщо необхідність соціалізації учня усвідомлена і визнається вчителем (що, звичайно, свідчить про його сучасний рівень ерудиції, професіоналізм), то він закладатиме цю ідею перш за все в завдання уроку. І, проектуючи урок, думатиме, шукатиме зміст, методи, форми, засоби, створюватиме умови, щоб мета соціалізації була виконана. У контексті євроінтеграційних освітніх процесів особливої актуальності набуває питання щодо застосування методів навчання, спрямованих на формування компетентного школяра.  Адже, як зазначає Георг Зіммель, німецький соціолог,  «…людина освічена та, яка знає, де знайде те, чого вона не знає».  Навчання стає категорією, яка супроводжує людину протягом усього життя.

Як зазначається в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, одним з пріоритетів розвитку освіти є впровадження сучасних технологій, які розширюють можливості учнів щодо якісного формування системи знань, умінь і навичок, їх застосування у практичній діяльності, сприяють розвитку інтелектуальних здібностей до самонавчання, створюють сприятливі умови для навчальної діяльності учнів і вчителя.

Сучасні вимоги суспільства до освіти примушують фахівців у багатьох країнах світу переглянути якість і рівень шкільної освіти, що зумовило необхідність її реформування. Змінюються цілі та завдання, що постали перед сучасною освітою в інформаційному суспільстві, поступово на зміну традиційній системі навчання приходить особистісно-орієнтована, традиційні методи змінюються інноваційними, що передбачають зміщення акцентів у навчальній діяльності, її спрямування на розвиток та формування компетентісної особистості за рахунок зменшення долі репродуктивної діяльності. Навчальний процес сьогодні повинен бути орієнтований на особистість учня і враховувати його індивідуальні особливості та здібності.

Використання новітніх технологій у сучасному суспільстві стає необхідним практично в будь-якій сфері діяльності людини. Оволодіння навичками цих технологій ще за шкільною партою багато в чому визначає успішність майбутньої професійної підготовки нинішніх учнів. Оволодіння цими навичками протікає набагато ефективніше, якщо відбувається не тільки на уроках інформатики, а знаходить своє впровадження й розвиток на уроках інших предметів. Це сприяє розвитку вмінь і навичок застосовувати набуті на уроках інформатики знання на практиці та в реальному житті. Однак цей підхід висуває нові вимоги до підготовки вчителя-предметника, ставить перед ним нові проблеми, змушує освоювати нову техніку й створювати нові методики викладання, засновані на використанні сучасних інформаційних технологій.

Визначальним чинником сучасної цивілізації стала інформація й усе, що пов’язане з її накопиченням, оновленням, передаванням та використанням. Крім того, швидкий розвиток науки, техніки та технологій дає можливість просуватися сучасній цивілізації до інформаційного суспільства. Тому сьогодення вимагає від освіти посісти більш вагомі позиції, оскільки вона відіграє спонукальну роль у забезпеченні інноваційного розвитку суспільства.

Актуальність теми: сьогодні українська мова та література використовується практично в усіх сферах життєдіяльності людини. Використання цієї дисципліни ставить на одне з перших місць зміну поглядів людини на світ та її місце в ньому. У сфері освіти філологію використовують як об’єкт вивчення, як елемент методики наукових досліджень. У контексті євроінтеграційних освітніх процесів особливої актуальності набуває питання щодо застосування методів навчання, спрямованих на формування компетентного школяра.  Адже «людина освічена та, яка знає, де знайти те, чого вона не знає».

Апробація результату здійснюється в ході організації навчально-виховного процесу в Народицькій гімназії, Народицького району, а також на методичних об’єднаннях, семінарах.

Практична значущість: вчителі української мови та літератури можуть використати сучасні підходи для конструювання компетентнісного уроку української мови та літератури.

Таким чином, можна вважати, що нормативно-правова база, науково-теоретичне та практичне забезпечення вивчення української мови та літератури  шляхом організації освітнього процесу через сучасний компетентнісний урок української мови та літератури сприяють активізації розумово-творчої діяльності, формуванню компетентнісної особистості, вихованню успішного, конкурентоспроможного громадянина України, здатного вийти на європейський рівень.

 

 

Розділ 1. Теоретичні засади компетентнісного уроку української мови та літератури.

Одним із основних завдань сучасної школи є забезпечення таких результатів навчально-виховного процесу, які допоможуть майбутньому випускнику зайняти гідне місце в нашому суспільстві та реалізувати себе як особистість. У сучасній освіті існує певний парадокс: невідповідність між стратегічною метою освіти (а саме всебічний розвиток особистості дитини), закладеною в нормативних документах, і реальною діяльністю загальноосвітнього навчального закладу (створення умов, певної суми знань, вироблення вмінь, набуття навичок, контроль та оцінювання цих знань і вмінь).

Розв’язати цей парадокс покликаний сучасний компетентнісний урок української мови та літератури, інноваційні освітні технології, виникнення й розвиток яких зумовлені ступенем розвитку суспільства й науки. Принципи компетентнісного підходу  до сучасного  уроку вивчали  українські науковці Єрмаков І.Г.,

Пометун О.І., Савченко О.Л., Бібік Н.М.,

Бондар С.Л., що зробили акцент на застосування компетентісно зорієнтованого підходу в процесі навчання та виховання, який є одним із засобів реалізації задач, які ставить перед педагогами сучасне суспільство. Для цього необхідно створити умови для навчання, які допоможуть дитині отримати якісну освіту.

 

1.1. Характеристика ключових компетентностей

На зміну знанням, вмінням та навичкам приходить поняття компетентності. Компетентність – це відповідність до пред’явлених вимог, критеріїв та стандартів у певній сфері діяльності для вирішення поставлених задач, набуття необхідних знань,  здатності отримувати результати та володіти ситуацією.

Компетентнісне навчання зорієнтоване на розвиток особистості, культури мислення, самостійності та відповідальності за прийняті рішення. Школа має допомогти учням адаптуватись у сучасному суспільстві, оволодіти технологіями життєдіяльності, створити необхідні  умови для формування здатностей самооцінки, самопізнання та самоконтролю, розкрити потенціал самореалізації. Головна мета такого навчання – формування високого рівня соціальної зрілості, компетентнісного ставлення особистості до життя. Школа має впроваджувати освітні технології, які сприятимуть розвитку таких необхідних компетентностей учнів як пізнавальна, самоосвітня, особистісна, інформаційна, соціальна, полікультурна та комунікативна. Розвиток цих компетентностей тісно пов’язаний з формуванням в учнів цілої низки вмінь таких як:

• уміння вирішувати проблеми, використовуючи власний досвід;
• займатись самоосвітою;
• працювати з різними джерелами інформації та документацією;
• знаходити інформацію;
• оцінювати життєві ситуації;
• розуміти та поважати погляди інших людей;
• співпрацювати та організовувати як власну роботу, так і роботу колективу;
• приймати рішення та нести відповідальність за них.

   Ще Ян Амос Коменський намагався знайти такий загальний порядок навчання, при якому воно здійснювалося б за єдиними законами людської природи і вимагало б тільки «вмілого розподілу часу, предметів і методів».

Для того, щоб сформувати ці вміння, діяльність учителя має бути спрямована на такі орієнтири:

• використання у своїй роботі інтерактивних технологій;
• проведення нестандартних уроків;
• стимулювання учнів до самоосвіти;
• пропонування завдань, які потребують використання додаткових джерел інформації;
• проведення консультацій щодо пошуку необхідної інформації;
• навчання написанню конспектів, складання планів, вмінню виділяти головне, аналізувати інформацію та робити висновки;
• стимулювати висловлювання особистої думки;
• розробку завдань різного рівня складності;
• підготовку завдань творчого направлення;
• створення проблемних ситуацій;
• організацію як індивідуальної роботи, так і роботи в парах та групах.

Основними компонентами предметної компетенції є інтерактивне навчання (взаємодія з навчальним матеріалом, учителем, учнями), активне навчання (імітація комунікативних ситуацій під час уроків) та глибоке пізнання шляхом занурення в реальний життєвий контекст. Предметна компетенція в оволодінні мовою відповідає комунікативній компетенції та складається з лінгвістичного, дискурсивного та діяльнісного компонентів.

Компонентами діяльнісної компетенції є планування (здатність бачити проблему та ціль як уявлення про бажаний результат), досягнення (здатність планувати діяльність та вирішувати проблеми, що виникають під час роботи), розвиток (відбір успішного досвіду та аналіз невдач).

Розвиваюча компетенція складається з таких компонентів: внутрішньо-особистісний (усвідомлення своїх сильних та слабких місць), міжособистісний (здатність до ефективної взаємодії з іншими учасниками діяльності), культурний (активна участь в засвоєнні соціальних норм та цінностей).

Головною причиною модернізації освіти стало те, що вимоги суспільства до якості підготовки учнів зростають, тому потрібно знайти такі дидактичні засоби, які б змогли перетворити навчання на свого роду технологічний процес із гарантованим результатом.

 

1.2. Інноваційні технології навчання

Сьогодні перед учителем української мови та літератури постає нелегке завдання: як зробити, щоб урок був радісним і цікавим для учнів, щоб розкрив творчий потенціал особистості, поставив у ситуацію морального вибору і прийняття самостійного рішення?

Цього можна досягти лише за умови, коли вчитель-словесник знайде шляхи найефективнішого досягнення мети навчання та прийомів оптимізації освітнього процесу, змінивши сам підхід до здобуття знань з мови та літератури. Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних та вольових сфер, дає відчуття потреби у самоосвіті, формує стійкий інтерес до предмета, сприяє розвитку творчої особистості.

Вимога до сучасного компетентнісного уроку – інтеграція знань з різних предметів. На кожному уроці учням дається час для роздумів, переживання, вибору позиції й обов’язкового оприлюднення своїх думок, широко використовуючи різноманітні технології. Технологія – це форма реалізації людського інтелекту, сфокусованого на розв’язанні суттєвих проблем буття. У словниках іншомовних слів: технологія – «сукупність знань про способи й засоби здійснення виробничих процесів».

Поняття «технологія» у педагогіці може вживатися в чотирьох значеннєвих аспектах:

а) педагогічна технологія, яка містить у собі всі засоби педагогічної взаємодії;

б) технології навчання – система методів, прийомів і дій вчителя й учнів у процесі навчання;

в) технології виховання – система методів, прийомів і дій вихователя і вихованців у спільній діяльності, у зміст якої включене освоєння норм, цінностей, відносин;

г) навчальні технології – інформаційні технології, які можна використовувати для організації процесу навчання.

Усі інноваційні технології в освіті покликані зробити навчальний процес повністю керованим, тому доцільно виділити загальні правила й принципи технологій навчання:

• принцип педагогічної доцільності, що сформулював ще А. С. Макаренко: жодна дія педагога не повинна бути осторонь від запланованих цілей;
• К. Д. Ушинський вважав головною задачею вчителя перетворення діяльності учня на його самостійну діяльність;
• необхідність тематичного планування (яке включає стислу характеристику кінцевих результатів);
• організація контролю на кожному етапі навчальної діяльності учнів;
• стимулювання творчої діяльності учнів, орієнтація на учня не тільки  знаючого, а  й уміючого;
• різноманітність форм і методів навчання, недопущення універсалізації певних засобів і форм.

У цілому за великої кількості визначень понять «технології навчання», «педагогічна технологія» їх функціонування можна описати такими важливими принципами:

принцип 1: викликати в учнів стійку мотивацію до навчання (це може базуватися на особистому досвіді учнів);

принцип 2: навчати діалогічно, тобто в співпраці з учнями;

принцип 3: навчати діагностично (постійне спостереження за навчанням, корекція, стимулювання);

принцип 4: варіативність структури навчання;

принцип 5: навчати у відповідному темпі, використовувати оптимальні засоби й способи;

принцип 6: навчати й допомагати учням на рівні їх фактичних здібностей, а не на рівні зовнішніх характеристик відповідей учнів при виконанні навчальних задач;

принцип 7: здатність учнів до рефлексії та оцінювання свого прогресу;

принцип 8: забезпечення учнів такими наборами завдань для самостійної роботи, що допомагають уникнути «ригідності» дій, мислення;

принцип 9: стимулювання ініціативи й творчості учнів;

принцип 10: створення таких умов у класі, що сприятимуть формуванню соціально інтегрованої особистості учня.

Наприкінці 90-х років XX століття в педагогічній літературі з’явився новий термін — «інноваційна технологія». Термін «інновація» означає внесення в навчальний процес нового (факти, методи, прийоми), що покращує діючу систему освіти.

Інноваційна освітня технологія – сукупність форм, методів і засобів навчання, виховання та управління, об'єднаних єдиною метою; добір опе­раційних дій педагога з учнем, у результаті яких суттєво покращується мо­тивація учнів до навчального процесу.

Найбільшого поширення в освітянській практиці набули такі інноваційні прийоми активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках української мови:

• особисті асоціації – сприяють розвитку творчих здібностей, інтелекту, нестандартного мислення, уяви, фантазії;
• блок-опора – застосовується як опорна схема під час вивчення нового матеріалу або узагальнення вивченого;
• лови помилку – свідомо допущена учителем помилка, яку потрібно помітити й виправити;
• словограй – робота в командах: вибрати правильні варіанти; помітити неправильні;
• чарівна скринька -  сприяє активізації та розвиткові розумових і мовленнєвих здібностей; мислення, пам’яті, уваги, спостережливості;
• конструювання – розвиває мовлення учнів, активізує пізнавальну й творчу діяльність;
• « я так думаю» - технологія, яка використовується під час дискусії;
• алгоритмування – система розумових дій, виконання яких допомагає зробити правильні висновки.

Отже, інноваційні освітні технологіі – це сукупність форм, методів і засобів навчання, виховання та управління, об'єднаних єдиною метою; добір  опeраційних дій педагога з учнем, у результаті яких суттєво покращується мотивація учнів до навчального процесу.

 

 

 

1.3.Технології проблемного навчання

В основі технології проблемного навчання  покладене створення вчителем самостійної пошукової діяльності школярів із розв’язання навчальних проблем, у ході якої формуються нові знання, уміння, навички та розвиваються здібності дитини, активність, зацікавленість, ерудиція, творче мислення та інші особисто значущі якості.

Проблемна ситуація – це ситуація, яка виникає внаслідок такої організації вчителем взаємодії учня з об’єктом пізнання, яка допомагає виявити пізнавальне протиріччя. Проблемна ситуація характеризується інтелектуальним утрудненням і потребою розв’язувати його. Сутність пізнавального протиріччя міститься у неможливості за допомого тих знань і способів діяльності, якими володіють школярі, вирішити протиріччя, що виникли.

Створювати проблемні ситуації на уроках української мови та літератури можна різними способами:

• зіткнення школяра з фактами, які вимагають теоретичного пояснення;

• спонукання учнів до аналізу художніх творів, образів, власних висловлювань;
•  спонукання школярів до вибору із суперечливих фактів, висловлювань тих, які вважають вірними і обґрунтування свого вибору;
• спонукання до самостійного порівняння, зіставлення фактів, явищ, дій.

Проблемні ситуації на уроках словесності зручно створювати, з мого досвіду, під час мотивації, використовуючи різні цікаві факти, епіграфи, прислів’я, приказки, загадки.  В такій ситуації оптимальним методом є кластер – технологія, на думку Т.Шамової, яка передбачає організаційну форму об’єднання осіб. Кластерний підхід генерує саморозвиток суб’єктів кластера в процесі роботи над проблемною темою. Сприяє формуванню партнерських відносин, є альтернативою науково-методичній роботі, інноваційною моделлю науково-дослідницької роботи. Важливо простежити актуальність теми із сьогоденням, пов’язати із життям, використовуючи технологію «сторітелінг», проведення пізнавальної дискусії.

Отже, технології проблемного навчання  сприяють визначенню сильних і слабких сторін проблеми, теми, що розглядається; дають можливість ефективно взаємодіяти їх учасникам; сприяють розвитку компетентнісної особистості.

 

 

 

1.4.Ігрові технології навчання

Ігрові технології навчання відрізняються від інших технологій тим, що гра:

• добре відома, звична й улюблена форма діяльності для людини будь-якого віку;
•  ефективний засіб активізації;        

• мотиваційна за своєю діяльністю;

• дозволяє вирішувати питання передачі знань, умінь, навичок;

• багатофункціональна, її вплив на учня неможливо обмежити одним аспектом;
• переважно колективна, групова форма роботи;

•  має кінцевий результат (матеріальний, моральний, психологічний);
• має чітко поставлену мету й відповідний педагогічний результат.

Сучасна педагогіка вбачає цінності гри як педагогічного методу у комплексі з іншими методами. Але практика застосування ігрових технологій показує, що крім позитивних результатів, дана технологія містить і ряд негативних аспектів. Тому я використовую на уроках не ігри, а ігрові ситуації, які дозволяють підвищити інтерес учнів до предмету, зробити уроки різноманітними, цікавими. Цей метод  вносить різноманітність в навчально-виховний процес та підвищує активність навіть пасивних  учнів на уроках.

Таким чином, такі види діяльності можна використати на різних етапах навчання під час опрацювання багатьох тем з української мови та літератури, запропонувати учням для самостійної пошукової роботи з метою активізації пізнавальної діяльності, створення проблемних ситуацій.

 

1.5. Технології розвитку критичного мислення

Технології розвитку критичного мислення

 формують творче мислення, сприяють розвитку креативності. Критичне мислення дає можливість висловлювати своє власне бачення з того чи іншого приводу, формулювати висновки, оцінювати та приймати рішення. Сприймання, розуміння, усвідомлення та засвоєння навчальної інформації вимагає активної розумової діяльності, у тому числі критичного мислення.

 Критичне мислення – це здатність людиною чітко виділяти проблему, яку необхідно розв’язати, аналізувати і давати оцінку, логічно будувати свої думки, бути відкритим для сприйняття думок інших і одночасно бути принциповим у відстоюванні своєї точки зору. Це складний процес, який починається з ознайомлення з інформацією, а закінчується прийняттям рішення. Критичне мислення проявляється таким чином:

• у здатності людини самостійно аналізувати інформацію;

•   в умінні бачити помилки або логічні порушення у твердженні різних авторів;
• у можливостях аргументувати свої думки (змінювати їх, якщо вони неправильні або ж відстоювати свою думку);
•  у прагненні до пошуку оптимальних і аргументованих рішень.

Для розвитку критичного мислення на уроках я використовую такі методи: складання сенканів, «мозковий штурм», «кубування», «асоціативне гроно», читання з позначками, ромашка Блума, кластер за принципом « Планета та її супутники», метод капелюхів, подвійний щоденник, ментальні карти, інтерактивний плакат.

Отже, технології критичного мислення сприяють активізації  розвитку мисленнєвих  операцій, формують необхідну суму знань, умінь, навичок, а також спрямовані на саморозвиток особистості учня.

 

1.6.Інтерактивне навчання

Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів, де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації.

Інтерактивні технології на уроках української мови та літератури дозволяють забезпечити глибину вивчення матеріалу. Учні опановують всі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка). Змінюється і роль учнів: вони стають активними, приймають важливі рішення. Проте кожна інтерактивна вправа потребує попереднього розгляду і навчання учнів для її проведення. 

 

1.7.Використання мультимедійних технологій

Новий час вимагає нових підходів до освітнього процесу, зокрема до проблеми використання нових технологій, передусім комп’ютерних з метою реалізації сучасного компетентнісного уроку української мови та літератури.

 Мультимедіа (англ. multimedia) – багатокомпонентне середовище, що дає змогу використовувати текст, відео і мультиплікацію.

Причин використання ІКТ на уроках української мови та літератури можна назвати чимало. У мережі є багато програмних продуктів, які вчителі-предметники можуть використати під час проведення уроків із застосуванням інформаційних технологій. Подібні уроки дозволяють підвищити інтерес до вивчення предметів суспільно-гуманітарного циклу, активізувати їх пізнавальну діяльність, сприяють формуванню наукового світогляду. Під час використання мультимедійних технологій структура уроку істотно не змінюється. У ньому як і раніше зберігаються всі основні етапи, за потреби варіюються тільки їхні часові характеристики. Етап мотивації в цьому разі збільшується й має пізнавальне навантаження. Це важлива умова успішності навчання, оскільки без інтересу до поповнення знань, без активізації уяви та емоцій немислима творча діяльність учня.

Кожен учитель, що практикує мультимедіа, обирає відповідні педагогічні програмні засоби, що підвищують ефективність його праці, а рівень учнівських знань, умінь і навичок наближує до вимог сьогодення.

Однією з беззаперечних переваг засобів мультимедіа є можливість розроблення на їх основі комп’ютерних тематичних презентацій.

Оптимальною і доступною для вчителя формою використання цих технологій на уроках української мови та літератури є створення презентацій.

Комп’ютерна програма Microsoft Power Point є універсальним видом наочності й може бути застосована в будь-якому класі на уроці будь-якого типу. Створити слайди для заняття можна за порівняно короткий час.

Комп’ютерна презентація – це низка слайдів, що об’єднані функцією переходу від одного слайда до іншого та зберігаються в загальному файлі.

Аналіз науково-методичної літератури та періодичних видань показав, що мультимедійні презентації здатні реалізувати багато проблем у процесі навчання, а саме:

• використовувати передові інформаційні технології;
• змінювати форми навчання та види діяльності в межах одного уроку;
• полегшувати підготовку вчителя до уроку та залучати до цього процесу учнів;
• розширювати можливості ілюстративного супроводу уроку, подавати історичні відомості про письменників, композицію, ідейно-художній зміст твору, тощо;
• реалізувати ігрові методи на уроках;
• здійснювати роботу в малих групах або індивідуальну роботу;
• дають можливість роздруківки плану уроку та внесення в нього заміток та коментарів;
• організовувати інтерактивні форми контролю знань, вмінь та навичок;
• організовувати самостійні, дослідницькі, творчі роботи, проєкти, на якісно новому рівні з можливістю виходу в глобальний інформаційний простір.

Проведення уроків при комплексному застосуванні традиційних та мультимедійних технологій забезпечує набуття учнями не тільки глибоких та міцних знань, а й вміння розвивати інтелектуальні, творчі здібності, самостійно набувати нових знань та працювати з різними джерелами інформації.

 

1.8.Проєктні технології

Найважливішою рисою сучасного навчання, на думку В. Луценко, є його спрямованість на те, щоб готувати школярів не тільки пристосовуватися, а й активно сприймати ситуації соціальних змін. Названі освітні орієнтири на початку 1990-х рр. дістали міжнародне визнання як робочі орієнтири у програмах ЮНЕСКО. Наприкінці 1970-х рр. автори широко відомої доповіді в Римському клубові «Навчання  без кордонів» сформулювали уявлення про основні типи навчання. Це зокрема підтримувальне та інноваційне, адже сьогодення вимагає від освіти не забезпечення учнів певною сумою знань, а вміння отримувати їх самостійно, що можна забезпечити використанням не тільки однієї технології, а цілим комплексом технологій, поєднуючи їх протягом вивчення однієї теми.

Проєктна технологія - це інноваційна форма роботи організації освітнього середовища, в основі якої лежить комплексний характер діяльності тимчасового колективу спеціалістів в умовах активної взаємодії з навколишнім середовищем. Це сукупність певних дій, документів, текстів, призначених для створення реального об'єкта, предмета, різного роду теоретичного чи практичного продукту.

У основі методу проєктів лежить розвиток учнівських пізнавальних навичок, уміння самостійно конструювати свої знання та орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного мислення, формування навичок мислення високого рівня.

Метод проєктів завжди орієнтований на самостійність учнів – індивідуальну, парну, групову, – яку вони здійснюють упродовж певного часу; допускає можливість розв'язування певної проблеми, у ньому передбачається, з одного боку, необхідність використання різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого — інтегрування знань, умінь із різних галузей науки та мистецтва. Результати виконаних проєктів повинні бути «відчутними», тобто, якщо це теоретична проблема, то має бути запропоноване конкретне її розв'язування, а якщо практична – конкретний результат, готовий до впровадження.

Створення проєкту передбачає певну сукупність навчально-пізнавальних прийомів, що дозволяють розв'язати ту чи іншу проблему шляхом самостійних дій учнів з обов'язковою презентацією (викладенням) отриманих результатів. З іншого боку, ця технологія складається із сукупності дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за своєю суттю.

В основу методу проєктів покладена ідея про спрямованість навчально-пізнавальної діяльності школярів на результат, який одержують під час вирішення тієї чи іншої проблеми. Зовнішній результат можна побачити, осмислити, застосувати в реальній практичній діяльності. Внутрішній результат (досвід діяльності) стає безцінним надбанням учня, сполучаючи в собі знання та уміння, компетенції та цінності.

Сутність даного методу полягає в стимулюванні інтересу учнів до певних проблем, які передбачають володіння певною сумою знань, і шляхом проектної діяльності, котра передбачає вирішення даної проблеми, показати практичне застосування набутих знань, силу дидактичної сутності даний метод дозволяє наступне:

• формувати інтелектуальні  вміння,  навички критичного й творчого мислення;
• розвивати в учнів комунікативні навички, зокрема працювати в різних за складом групах, виконуючи різні за соціальним значенням функції;
• розвивати в учнів уміння користуватися різноманітними дослідницькими методами (збирати інформацію, факти, аналізувати їх з різних точок зору, аналізувати, робити висновки та узагальнення).

В наш час метод проєктів набув поширення та великої популярності завдяки раціональному поєднанню теоретичних знань і можливостей їхнього практичного застосування для розвитку конкретних проблем дійсності в спільній діяльності учнів. «Усе, що я пізнаю, я знаю. Знаю, навіщо це мені потрібно, де та як ці знання застосувати» – основна теза сучасного розуміння методу проєктів, яка приваблює прибічників багатьох освітніх систем, що прагнуть знайти розумний баланс між академічними знаннями та прагматичними вміннями.

Успіх проєкту великою мірою залежить від уміння вчителя створити умови, що стимулюють формування й розвиток креативних, когнітивних, комунікативних, організаційно-діяльнісних умінь.

Висновок: Отже, аналіз наукової літератури засвідчив, що основні орієнтири конструювання компетентнісного уроку української мови та літератури – це використання інноваційних технологій, технологій проєктного навчання, засобів ІКТ, методів проблемного навчання та інтерактивного навчання, що забезпечить можливість  виховати в учневі  компетентнісну особистість, що дасть можливість йому почувати себе вільно в соціумі. Компетентнісна спрямованість уроків української мови та літератури є реальним шляхом реалізації мовно-літературної освіти.

 

Розділ 2. Методика конструювання компетентнісного уроку української мови та літератури

 

«…учитель мусить бути творцем.

Він має так розуміти свої обов’язки,

щоб не затримувати природного

розвитку дитини, а підносити його,

витворюючи довкола дитини атмосферу

здорової діяльності, приємний осередок, повний краси…»

Софія Русова

Сьогодення потребує від людини не тільки певних знань, а вміння самостійно здобувати й використовувати на практиці нові знання, вміння співпрацювати, спілкуватися, адаптуватися до нових обставин, знаходити шляхи вирішення життєвих проблем. Я вважаю, що саме під час навчання української мови та літератури закладаються основи для того, щоб учень у майбутньому став справді активним, самостійним і відповідальним суб’єктом власної професійної діяльності.

З’ясувати роль української мови і літератури у вихованні мовної особистості можна, враховуючи процеси гуманізації і гуманітаризації, що охопили сучасну освіту. Кожний з досліджуваних шкільних предметів відіграє свою роль у вихованні учнів, але об’єднує їх те, що мовно-літературна освіта на сучасному етапі, як і в попередні часи, є основою інтелектуального, духовного й морально-етичного виховання особистості – людини з широким спектром життєво необхідних компетентностей.

Методика конструювання сучасного компетентнісного уроку вимагає більш широкого використання активізуючих методик, інтерактивних технологій, які є домінуючими під час проведення нестандартних уроків.

Я вважаю, що такі уроки дають можливість доповнити й поглибити знання учнів, розвинути інтерес до вивчення мови та літератури, формувати у них компетентності, яких потребує сучасне життя: соціальні, комунікативні, інформаційні, саморозвитку й самоосвіти, продуктивної та творчої діяльності. На уроках української мови мають даватися глибокі й міцні знання, але й важливо, щоб вона допомогала формувати уявлення про роль людини у світі.  Моє перше завдання – прищепити учням інтерес до предмета, якому я навчаю, бо цікавість породжує бажання, а буде бажання – буде і навчання, пошук та пізнання.

Як планувати такі уроки?

• Мотивація. Чому цей урок важливий? Як він пов’язаний з попереднім та наступним?
• Завдання уроку. Розуміння яких проблем буде досягатися? Які дії учнів передбачено зі здобутими знаннями чи розумінням проблем?
• Передумови. Що має вже  знати, що повинен уміти робити учень для того, щоб успішно засвоювати навчальний матеріал?
• Оцінювання. Яких підтверджень того, що учні дійсно навчаться, буде знайдено?
• Ресурси та використання часу, необхідні для успішного навчального процесу
• Групування. Як повинні бути згруповані учні для конкретного навчального процесу.
• Власне урок. Актуалізація. Підвести учнів до формування запитань та цілей навчання, до самооцінювання попередніх знань.
• Усвідомлення змісту. Яким чином учні досліджуватимуть зміст? Як будуть відслідковувати усвідомлення змісту?
• Рефлексія. Яким чином можна використати зміст уроку? Як буде відслідковуватися усвідомлення змісту? Спрямування на обмірковування нових знань на запитання, що залишилися, та на розв’язання дискусійних моментів.
• Підбиття підсумків уроку. Яких результатів досягли на уроці? Наскільки результативним є остаточне розв’язання проблем.

2.1. Методика формування комунікативних компетентностей учнів на уроках української мови та літератури

 

Українська мова та література – це загальноосвітні предмети, тому, вивчаючи їх, учні повинні не лише ознайомлюватися з теоретичними основами, а знати, застосовувати свої знання в повсякденному житті.

Одним зі способів підвищення інтересу до вивчення української  мови та літератури, який я дуже часто використовую, є нетрадиційний підхід до уроку, кредом якого беру такі вислови:

• Те, що я чую, я забуваю.

• Те, що я бачу і чую, я трохи пам’ятаю.
• Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.
• Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок.
• Коли я передаю знання іншим, я самовдосконалююсь.

Завдання вчителя – сприяти підвищенню культури мови, яка є показником рівня культури думки, тому кожен мій урок має конкретну ідейну спрямованість, що звучить в епіграфі, який несе культурно-естетичну спрямованість. Учні обговорюють тему, порушену у висловлюванні, формулюють завдання уроку, проектують діяльність на найближчий час.

Колективне визначення цілей уроку вдається методами «П’ять пальців», [додаток1], «Усвідомленість» [додаток 2]. Мовні розминки, бліц-опитування, «Ланцюжок» дають можливість швидко провести опитування учнів.

Педагог, а особливо словесник, має виплекати в душі дитини прагнення мовної майстерності, якій властива образність та творчість. Передує цьому всебічна робота над  словом, реченням, текстом. Методика «Денотатний граф» [додаток 3] дає можливість за короткий час «отримати об'єктивну картину рівня  компетентностей, засвоєння учнями матеріалу, що вивчається, і своєчасно його скорегувати. Для учня важливо те, що після опрацювання тексту, коли ця інформація ще не втратила актуальності, він отримує об'єктивний результат із зазначенням помилок».  Багатий текст – шлях до оволодіння мовними скарбами. Опора на текст дозволяє застосувати метод RAFT [додаток 4], що  при вивченні мовного явища ніби зближує те, що лежить на поверхні – об’єкт лінгвістики і слово - елемент, вияв образного мислення. Такий підхід до організації сучасного  компетентнісного  уроку української мови та літератури активізує навчально-пізнавальну діяльність школярів, дозволяє отримати бажані результати.

Оптимальне поєднання методів і прийомів, включення учнів до різних форм практичної і дослідницької діяльності, комплексне використання педагогічних засобів, сприяють залученню учнів до активного процесу пізнання і самовдосконалення. Це дає можливість зацікавити учнів українською мовою та літературою.

У своїй практиці я використовую такі вправи як «ПОПН-формула» [додаток 5], «Ресторан» [додаток 6]. Широко використовую різні види диктантів: навчальний, вибірковий, кодовий.

Значну увагу  приділяю завданням конструктивно-аналітичного характеру: «Шість капелюхів мислення» [додаток 7], «Ромашка Блума» [додаток 8], «Fishbone»[додаток 9].

  Творчо використовую методи компетентісно орієнтованого підходу до організації навчального процесу, технології творчої педагогічної діяльності з урахуванням особливостей навчального матеріалу і здібностей учнів практикую метод « Сенкан» [додаток 10], формую навички самостійно здобувати знання й застосовувати їх на практиці, вміння лаконічно, образно і виразно подати матеріал  за допомогою методу «Сторітелінг» [ додаток 11].

  Отже, сьогодення висуває до освіти нові вимоги: перед педагогами постають завдання створити найкращі умови для розкриття та розвитку компетентностей в учнів, зробити так, щоб у них з’явилося бажання та прагнення до оволодіння знаннями. Це дуже важливо для всіх дисциплін, а для  української мови та літератури – особливо.

  Сучасний освітній процес повинен ураховувати всі ці складові, щоб відбувалося ефективне засвоєння цілісних знань з української мови та літератури, які є результатом безперервної сутнісної інтеграції знань учнів на основі загальних закономірностей мови та літератури та методів їх пізнання на сучасному компетентнісному уроці української мови та літератури.

Таким чином, пошук шляхів удосконалення організації сучасного компетентнісного уроку української мови та літератури ставить пріоритет на глибокі й різнобічні професійні знання, розвинуту уяву та творче мислення педагога. А особистісно орієнтований компетентнісний підхід повинен забезпечити кожному учню розвиток соціальних, комунікативних, інформаційних, полікультурних компетенцій.                                              

Висновки

Нам, педагогам, часто здається, що ми володіємо ключами від знань і, що саме ми маємо передати їх дітям, вдало і старанно пояснивши, розтлумачивши. Але життя змінилось так, що школа більше не є монополістом знань і тому необхідно, використовуючи сучасні інформаційні технології, йти в ногу з життям, щоб не бути викинутими не узбіччя.

Навчальний процес сьогодні повинен бути орієнтований на особистість учня і враховувати його індивідуальні особливості та здібності. У зв’язку з цим зрозуміло, що в основній школі назріла гостра необхідність в адаптації вчителів до нових умов роботи, ролей і мети, що швидко змінюються. Школа має впроваджувати освітні технології, які сприятимуть розвитку таких необхідних компетентностей учнів, як пізнавальна, самоосвітня, особистісна, інформаційна, соціальна, полікультурна та комунікативна.

Проведення уроків при комплексному застосуванні традиційних та інноваційних технологій забезпечує набуття учнями не тільки глибоких та міцних знань, а й вміння розвивати інтелектуальні, творчі здібності, самостійно набувати нових знань та працювати з різними джерелами інформації.

Отже, сьогодення висуває до освіти нові вимоги: перед педагогами постають завдання створити найкращі умови для розкриття та розвитку компетентностей в учнів, зробити так, щоб у них з’явилося бажання та прагнення до оволодіння знаннями. Це дуже важливо для всіх дисциплін, а для  української мови та літератури – особливо.

Таким чином, одним із шляхів реалізації конструювання сучасного компетентнісного уроку української мови та літератури є використання оптимальних форм і методів навчання. Принципово важливим є те, щоб уроки були побудовані так, щоб усім суб’єктам освітнього процесу було комфортно, розмова відбувалася конструктивно, толерантно ставилися до думки кожного. Педагог, працюючи в режимі постійних шукань та новизни, орієнтуючись на сучасні методики та діалогізм як засіб комунікативної спроможності, зробить урок бажаним, де всі учасники процесу – партнери.

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

Додаток 1

 Вправа «П’ять пальців мислення»

Мізинець ( мислення) Які знання та досвід  я здобув?

Безіменний ( досягнення) Що я сьогодні робив і чого досягнув?

Середній ( стан духу, настрій) Яким був мій настрій та емоційний стан сьогодні?

Вказівний ( вклад, допомога) Кому я сьогодні допоміг, до якої справи доклав зусиль, кого порадував?

Великий (бадьорість) Яким був мій фізичний стан? Як я себе почував?

 

 

Додаток 2

Вправа «Усвідомленість»

Що я робив?

З якою метою?

Чому я робив саме це?

Який результат я отримав?

Який варіант краще?

 

 

 

 

Додаток 3

 Вправа «Денотатний граф»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 4

Вправа «RAFT»

R – роль                  

А - аудиторія

F - форма

T – тема

R	A	F	T
Персонаж	Для кого створений	Жанр, форма	Тема, Основна думка,ідея,
?	?	?	?

 

 

 

Додаток 5

 Вправа «ПОПН –формула»

П – ПОЗИЦІЯ

Я вважаю…

На мій погляд…

Це важливо бо…/ не важливо, бо…

Я згоден…

О – ОБГРУНТУВАННЯ

Тому що…

Я так вважаю, бо…

П- ПРИКЛАДИ

Наприклад…

Я можу довести це  на прикладі…

Н – НАСЛІДОК

Отже…

Підсумовуючи сказане, я роблю висновок про те, що…

 

 

Додаток 6

РЕСТОРАН

Я з’їв би ще цього…

Найсмачнішим для мене було…

Я майже переварив…

Я переїв…

Будь ласка, можна мені добавку…

Цей ресторан…

 

 

 

Додаток 7

 Метод «Шість капелюхів мислення»

Білий – нейтральна позиція

Жовтий– оптимістична позиція

Чорний – прагматична позиція

Червоний – емоційне сприйняття

Зелений – нестандартне мислення

Синій – нейтральна оціночна позиція

 

 

                                                                  

Білий  капелюх

 (колір інформації)

                                Чорний капелюх

(колір сумнівів)

                            

 Яку сприйняли інформацію?  

 Які проблемні питання намагалися розв’язати?

 Які нові знання отримали?                                

                     Які моменти покращили б?

Синій капелюх         (колір вищого розуму, мислення)                           

                                  

   

Жовтий капелюх (колір переваг) 

Які встановлювали логічні  зв’язки?                            Який настрій переважав?             

Які з отриманих знань візьмете із собою на наступні уроки , у повсякденне життя?

Які висновки вдалося зробити?           

 

      Червоний капелюх                                                           (колір емоцій та почуттів)                                                                             

 

     Зелений капелюх ( колір альтернатив)                           

Що схвилювало, викликало здивування?

Що  сталося б, якби..?

Що здалося найважчим?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 8

 Метод « Ромашка Блума»

Типи запитань:

1.Знаннєві:

Що? Де? Коли? Як?

2.Уточнюючі:

Тобто, ти кажеш, що…

Якщо я правильно зрозумів, то…

Я можу помилятися, але…

По-моєму, ви сказали про…

3. Практичні:

Як можна застосувати..?

Що можна зробити з..?

Де ви в звичайному житті можете спостерігати..?

Якби ви були на місці героя твору...?

4. Інтерпретаційні:

Чому так сталося?

Чому герой так вчинив?

5.Оціночні:

Чому щось добре, а щось погано?

Чим один герой відрізняється від іншого?

Як ви ставитесь до вчинку героя?

6. Творчі:

Що змінилося б, якби..?

Що буде, якщо..?

Як ви думаєте, як буде розвиватися сюжет твору далі?

 

 

 

 

Додаток 9

 Метод «Fishbone» (риб’яча кістка, скелет)

Величезна перевага « Fishbone» полягає в універсальності: з його допомогою можна вирішити будь-яку проблему. Цей метод дозволяє розкласти ціле на окремі складові та детально їх розглянути.

Метод «Fishbone» можна використовувати як окремо для проведення аналізу певної ситуації, так і зробити його стратегією цілого уроку. При цьому найбільшого ефекту можна досягти під час узагальнюючих уроків та систематизації знань, коли тема вже вивчена. Схема включає в себе чотири основні блоки, представлені у вигляді голови, кісток та хвоста риби. Кожна з них відповідає за певні нюанси:

• голова – тема, питання або проблема, що підлягає аналізу;
• верхні кістки (або ті, що розміщені з правого боку при вертикальному положенні схеми) – основні поняття теми та причини виникнення проблеми;
• нижні кістки (або ті, що розміщені з лівого боку при вертикальному положенні схеми) – факти, що є підтвердженням певних причин чи понять, вказаних у схемі;
• хвіст – відповідь на поставлене питання, висновки.

Найважливіші поняття треба розміщувати ближче до голови. «Fishbone» буде доречним як під час індивідуальної, так і групової роботи

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 10

 Метод «Сенкан»

Що таке сенкан? Як його написати?

Сенкан – це вірш, що складається з п’яти рядків.

Слово »сенкан» походить від французького слова «п’ять» і означає вірш у п’ять рядків.

1. Перший рядок – тема (іменник).
2. Другий – опис теми (два прикметники).
3. Третій – називає дію, пов’язану з темою, складається з трьох дієслів.
4. Четвертий рядок – фраза, переважно з 4-х слів, висловлює ставлення до теми, почуття.
5. Останній рядок – одне слово – синонім до слова(теми), ніби висновок вірша.

   Сенкан допомагає узагальнити інформацію, формулювати щось складне декількома словами. Як правило, на його написання багато часу не потрібно, його пишуть кілька хвилин.

Наприклад:

 

Україна

Рідна, незалежна.

Розквітаєш, зростаєш, милуєш.

Ти моя рідна земля.

Батьківщина.

 

Мама

Добра, красива.

Любить, пестить, голубить.

Моя найрідніша у світі людина.

Сонечко.

 

Мова

Українська, веселкова.

Єднає, дзвенить, лунає.

Вона – наш великий скарб.

Бесіда

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 11

 Метод « Сторітелінг»
 Сторітелінг – це творча розповідь. На відміну від фактичної розповіді (переказу, опису по пам’яті), яка ґрунтується на роботі сприймання, пам’яті, відтворювальної уяви, в основі творчих розповідей лежить робота творчої уяви. Обов’язковими компонентами такої розповіді мають бути самостійно створені дитиною нові образи, ситуації, дії. При цьому учні використовують свій набутий досвід, знання, але по-новому комбінують їх.

Прийоми навчання розповіді історій
 

• основні: зразок, план, аналіз;
  
   
• допоміжні: запитання, нагадування, вказівка, заохочення, підказка;
   
• специфічні: запис розповіді учнів, придумування розповідей-мініатюр, об’єднаних однією дійовою особою тощо.
  
  Види розповідей на словесній основі
  
• розповідь на тему, запропоновану вчителем;
   
•  розповідь за планом;
   
•  розповідь за запропонованим початком;
   
• розповідь за опорними словами;
   
•  складання казки за власним сюжетом.
  
  Історії повинні бути змістовними, логічно послідовними, точними, виразними, зрозумілими слухачам, самостійними, невеликими за розмірами.

Наприклад:

Якою була жінка 1000 років назад?

Споконвіків жінка залишалася тією, ким вона покликана бути природою. У часи первісного суспільства вона була хранителькою вогнища. Тому наші предки слов’яни дуже вірили в силу Берегині. Покровителькою  шлюбу та сімейного благополуччя була богиня Лада. Дружини князів чекали своїх мужів із походів і були їм вірними.              

Часи минали і погляди змінювалися, тому не можна не згадати Галшку Гулевичівну, що родом із шляхти,  дбала про освіту. Підкорила  серце володаря Османської імперії Сулеймана Великого Анастасія Лісовська     ( більш відома як Роксолана). Жінки тяжко працювали за часів кріпацтва, але не втрачали життєвого оптимізму, віри в краще майбутнє.

Далеко позаду роки, коли жінка мала тільки обов’язки. Про рівноправність чоловіка та жінки заявила Ольга Кобилянська. Жінки отримали право здобувати освіту та працювати. І хоча жінка зовні тендітна, та всередині вона натура сильна і вольова. Прикладом цього є Ліна Костенко, яка пережила часи, коли довгі роки змушена була мовчати, складаючи твори в шухляду. Змінюється мода на одяг, взуття, зачіски. Література наповнюється новим змістом. Незмінним залишається жіночий образ.

Образ жінки – це життя у всіх його виявах, бо хто ж як не вона, жінка, виховує, надихає, спрямовує? В її руках – можливість дати життя і підтримувати його!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Список використаної літератури

1.Андрєєва В.М., Григораш В.В. Настільна книга педагога //    Х. Основа, 2006

2.Бех І. Д. Духовні цінності в розвитку особистості / І. Д. Бех // Педагогіка і психологія – 1997. – № 1(14)

3.Бех І. Д. Виховання особистості  : у 2 кн. – Кн. 2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади / І. Д. Бех. – К.:Либідь, 2003

4.Бех І. Д. Проблема методів виховання в сучасній школі  / І. Д. Бех // Педагогіка і психологія – 1996. – № 4

5.Богуш А. М. Формування мовної особистості на різних вікових етапах  : монографія / А. М. Богуш, О. С. Трифонова, О. І. Кисільова та ін. – Одеса : ПНЦ АПН України

6.Бондарчук Л. Методику підказує текст //Тернопіль: Мальва – ОСО

7.Босак С. Використання мультимедійних технологій на уроках мови /Світлана Босак // Дивослово - № 11 – 2010

8.Державний стандарт базової і повної середньої освіти / [ Електронний ресурс]-  Режим доступу.https://www.visnyk.academy.gov.ua/wp-content/uploady/2013/11/2011-4-34.pdf.

9. Кремень В. Г. Освіта і суспільство в парадигмі синергетичного мислення / В. Г. Кремень // Педагогіка і психологія. – 2012. – № 2

10. Курлянд З. Н. Педагогіка  : навч. посібник // Курлянд З. Н., ХмелюкР.І., Яцій О. М. – О. : ПДПУ ім. К.Д. Ушинського, 2012

11. Леонтьев Д.А. От социальных ценностей к личностным: социогенез и феноменология ценностей в регуляции деятельности  // Д. А. Леонтьев // Вестник МГУ. Сер. 14. Психология. – 1996. – №4

12.Луценко В. Метод проектів як форма інноваційного навчання  рідної мови //Дивослово - №12.- 2010

13.Ми Є. Були. І Будем Ми! Виховання національної самосвідомості учнів засобами художньої літератури : навч.-метод. посібник // Н. Й. Волошина, Т.О.Яценко, Н. М. Логвіненко, І. В. Одинець, С. О. Жила та ін.; за ред. Н.Й.Волошиної. – К. : Ленвіт, 200

14.Наволокова Н.П., Андрєєва В.М. Практична педагогіка для вчителя //Основа, Х., 2009

15.Національна доктрина розвитку освіти в Україні в ХХІ ст. / [Електронний ресурс]-  Режим доступу: https://studies.net//preview/3009063page:11

16.Остапченко О. Ігрові проблемні завдання// Українська мова й література у сучасній школі - №4. –2013

17.Пентилюк М.Теоретичні засади методики навчання української мови// Українська мова й література у сучасній школі - №5 - 2013

18.Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання //К.; А.С.К.; 2004

19.Потіп Т. НУШ.Рефлексія / [Електронний ресурс] - режим доступу: https://vseosvita.ua/library/nus-refleksia-metod-pati-palciv-60653.html

20.Садкіна В.І. 101 цікава педагогічна ідея //Основа, Х.;   2009

21.Смирнова Н. Інноваційні системи навчання на уроках української мови// Українська мова й література у сучасній школі - №12

22.Часнікова О.В. Компетентнісний підхід в освіті як основа її реформування /[ Електронний ресурс]-  Режим доступу:https://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id-2607

23.Химинець В. Компетентнісний підхід до професійного розвитку вчителя / [Електронний ресурс]-  Режим доступу: https://zakinppo.org.ua/2010-01-18-44-15/233-2010-08-25-07-10-49

24.Шарко В.Д. Сучасний урок //К.; 2006