Пресвітле Великоднє свято

ПРЕСВІТЛЕ ВЕЛИКОДНЄ СВЯТО

 (усний часопис)

Підготувала вчитель початкових класів і музики, вихователь ГПД Решетилівської ЗОШ І-ІІ ступенів Пальчик Олена Євгеніївна

  Проведення Великоднього свята – заключний етап проекту з одноіменною назвою. Учнями було досліджено наступні теми:

• Вірування та прислів’я до Великодніх свят.
• Вхід Господа до Єрусалима або Вербна неділя.
• «Рухомі» і «нерухомі» свята.
• «Страсний» та «Світлий» тиждень.
• Радониця.
• Історія писанки, мальованки, крашанки.
• Символіка писанкових узорів.

  Діти взяли активну участь у створенні сценарію, підбиравши вірші та пісні на задану тему.

 Було виготовлено аплікації в техніці витинанки, підставки для крашанок в техніці орігамі, проведено тематичну виставку малюнків.

  Колективно оформлено куточок-виставку пасочок і крашанок, які згодом були подаровані в будинок пристарілих.

  Мета: розширити знання учнів про святкування Великодніх свят, звичаї та обряди українського народу; розвивати творчі здібності; виховувати почуття любові, гордості, поваги до свого народу і його традицій.

  Обладнання: стіл, виставка пасочок і крашанок, гілочки верби, тематична виставка витинанок, малюнків, вишиті рушники.

Вчитель. Ой прийшла весна, ой прийшла красна,

                   Принесла весна працю в кожен дім,

                   То нехай же радість завжди буде в нім.

                   Принесла весна щастя і тепло,

                  Ще й Великдень, червоне яйце,

                  Поклонимось і ми сьогодні за це!

  Шановні гості, любі діти! Духовне життя кожної людини починається з раннього дитинства. І дуже важливо, щоб у ваших сердечках горіла Божа іскра, щоб з роками вона освітлювала ваш майбутній життєвий шлях. Так, дорога до Господа не є легкою, вона частo терниста та сповнена скорбот. Але Божа допомога завжди супроводжує людину, яка любить свого Творця і звертається до нього у своїх молитвах кожного дня.

  Надіємося, що наш усний часопис «Пресвітле Великоднє свято» допоможе вам знайти свій шлях до Бога, зробити в життi правильний вибір, любити Христа Спасителя, свій славний народ, свою Батьківщину – Україну.

Ведучий 1. Перший розділ нашого часопису називається «Вхід Господній в Єрусалим або Вербна неділя». В останню неділю Великого посту церква святкує урочистий вхід Ісуса Христа в Єрусалим. Він в місто в’їхав на ослі. Як відомо, кінь є символом війни, бо на війну колись вирушали на конях, а осел є символом миру, бо він надто повільний і придатний лише для роботи в мирні часи. Коли цар повертався з військового походу, то, звичайно, їхав на коні. Іудеї чекали царя-завойовника, але Христос в’їхав верхи на ослі, мирній тварині. І вся проповідь Ісуса Христа була про царство миру на землі.

Ведучий 2. Люди гадали, що Ісус Христос прямує до Єрусалима, щоб стати царем, тому й зустрічали його вигуками, якими завжди зустрічали царів: «Осанна!». А коли він в’їхав на ослі, мiсто завирувало, питаючи: «Хто Цей?»

Ведучий 1. Їм же відповідали: «Це й є Ісус, пророк з Назарету Галілейського.»

Ведучий 2. Коли Ісус ввійшов у храм – почав виганяти різних торгівців, кажучи до них: «Дім мого Отця – дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбійників.» Кожного дня Він у храмі навчав. А первосвященики, книжники, фарисеї замишляли, як Його вбити, але не могли нічого вдіяти, , бо всі люди слухали Його і горнулися до Нього.

Ведучий 1. У день славного входу Ісуса до Єрусалима ми  святкуємо Вербну неділю, в яку освячують у церкві гілочки лози, верби і роздають людям. Діти і дорослі при зустрічі хльостають один одного гiлочками, при цьому примовляючи:

 (інший учень виконує дії і приказує)

Не я б’ю, верба б’є,

За тиждень Великдень,

Уже недалечко червоне яєчко.

Будь великий, як верба,

А здоровий, як вода,

І багатий, як земля.

Ведучий 2. Свячена верба серед наших людей користується великою пошаною, їй приписують магічну силу. Кажуть: «Гріх топтати свячену вербу», тому навіть найдрібніші галузки, якщо залишалися після освячення, палили на вогні, щоб не потрапило під ноги. Навесні вперше виганяли на пасовище худобу свяченою вербою  - «щоб всяка нечисть не чiплялась до тварин». Ще, коли йшов град, кидали гілочки свяченої верби на двір – «щоб град зупинився».

Ведучий 1. Свячену вербу разом з цілющими травами використовували у народній медицині для лікування гoловного болю, гарячки, ревматизму, пропасниці.

(До учня):

А чи вже готові прутики вербові?

Учень. Вже, вже: світ воскрес,

             Сяє сонце із небес,

             Сонце з неба припекло –

             Звеселилося село!

Ведучий 2. А чи вже готові свічечки воскові?

Учень. Вже, вже: бо весна,

             Великодній дзвін луна,

             Великодній дзвін з небес

             Возвіща: «Христос Воскрес!»

Ведучий 1. А чи вже готові душі для любові?

Учень. Вже, вже: бо краса,

              Україна воскреса!

              Україна розквіта:

              Сам Господь зійшов з хреста!

Ведучий 2. Коли приносять з церкви галузку свяченої верби – садять на щастя на городi.

Ведучий 1. Минулорiчною вербою підпалювали дрова в печі, коли палили для пасок.

Ведучий 2. У кожній хаті свята верба зберігалася за образами до наступного року.

Ведучий 1. Часто на Вербному тижні буває невеличкий снiг з вітром або дощ. Люди в таких випадках приказували: «Вербниця, Вербниця, назад зима вернеться, вернеться!» Вірили, що якщо будуть так приказувати – негода припиниться.

Ведучий 2. У багатьох місцевостях діти ковтали «базьки» чи «котики» з освяченої верби. А матері варили дітям кашу з «котиками-базьками», щоб були здорoві.

Ведучий 1. Верба була і є улюбленим деревом в Україні, вважається чародійним, романтичним, святим. В народній творчості постійно присутній образ верби, омрiяний, опоетизований, оспіваний. Послухайте, будь ласка, українську веснянку «Вербовая дощечка».

(Звучить пісня)

Ведучий 2. Останній тиждень Великого посту називають Вербним, Білим або Чистим. Він присвячений підготовцi до Воскресіння Ісуса Христа. Наступний розділ нашого часопису називається «Білий тиждень».

Ведучий 1. «Смерте, смерте, іди на ліси,

                      І ти, морозе, великий і лисий,

                      Не приходь до нас із своєї комори.

                       Смерть з морозом танцювали,

                       Танцювала і співала,

                       І за море почвалала!»

  Із цим заклинанням у день весняного очищення – у Чистий (Страсний) четвер ще до сходу сонця чистили в господарських будівлях, на подвір’ї, в хатах – все повинно було бути чистим і мати святковий вигляд. На городі і в саду згрібали торішнє листя, сухий бур’ян і спалювали – «щоб очистити землю від мoрoзу, смерті, всякої нечисті».

Ведучий 2. Існує повір’я, що вдосвіта в Чистий Четвер  ворон носить своїх дітей купатися в річці. Хто скупається раніше вiд воронячих дітей, той буде здоровим протягом року. Отож хворі люди купались вночі, аби випередити ворона і очиститись від хворoб.

Ведучий 1. В Чистий Четвер стрижуть дітей – «щоб волосся не лізло та щоб голова не боліла». Дівчата заворожували собі красу. Ще перед світанком вони збиралися на березі річки i дожидалися сходу сонця. Як тільки сонце сходило, дiвчата роздягалися, розпускали коси і стрибали у воду, приказуючи:

«Водане, на тобі русу косу,

Дай мені дівочу красу!»

Ведучий 2. Увечері після Служби Божої, де прочитують дванадцять разів Євангеліє про Страсті Христові, всі, хто ходив до церкви, вертаються додому із запаленими «страсними» свічками, ставлять їх біля образів і сідають  за урочисту вечерю на пошану покійників. «Страсна» свiчка вважається оберегом від усякої нечисті.

Ведучий 1. Наступного дня, у Страсну П’ятницю, був розіп’ятий Ісус Христос.

Вірш Надії Гринь «На Голгофі»

  Всі, крім малих дiтей, витримували суворий піст аж поки на Божій Службі в церкві тричі не обнесуть Плащаницю – тканину, в яку обгорнули Ісуса Христа після його смерті. Цього дня не можна сердитись, лаятись, комусь дорікати. Господині порались біля м’ясив: готували шинки, ковбаси. Діти радо допомагали в усьому. Якщо у когось щось не виходило – батьки не сердились на них, бо це вважалося гріхом.

 Олена Пчілка «Перші крашанки»  (Волинська народна приповість)

Ведучий 2. Третій розділ називається «Паска». Паска – великий, гарно випечений хліб, який символізує вічність людського буття. У Чистий Четвер печуть «жовті» або «золоті» паски – для Христа. Беруть тільки біле пшеничне борошно. Кладуть тісто у високі форми і ставлять їх у тепле місце «щоб паски посходили». У хаті повинна бути абсолютна тиша і спокій. Тому з хати виряджалися всі, залишалися тільки господині і малі діти, яким наказували не розмовляти i до пасок не заглядати.

 Ведучий 1. «Бабу» потрібно садити в піч дуже обережно, щоб не струсити тіста, промовляючи молитви, стародавні формули з побажанням здоров’я всім членам родини, особливо дiтям, «щоб росли так швидко і красно, як паски ростуть». Виймання з печі пасок також супроводжується причитаннями та молитвами.

Ведучий 2. Наступного дня, у Страсну П’ятницю, печуть «білі» паски – в пам’ять про покійних (тісто трохи простіше, ніж для «жовтих») також з молитвами i примовляннями. Вогонь запалюють у печі від «страсної» свічки.

Ведучий 1. У Велику Суботу печуть «чорні» паски – паляниці. Саджаючи їх у піч, господиня висловлювала пошану землі-матінці, а людям, усьому живому бажала здоров’я, гарного врожаю.

Ведучий 2. Вважалося, що «жовтi» паски – небу, «білі», здобні й пахучі – повітрю, щоб не приносило лиха та смерті, а «чорні», разові, з корінням та пахощами – родючій землі.

Ведучий 1. Четвертий розділ часопису «Писанки» розповiсть нам про пасхальні яйця.

Ведучий 2. Писанка… Не можливо не любуватись її красою. Вона притягує до себе неабиякою загадковою силою, наповнює радістю, заворожує. Наші предки знали про магiчну властивість писанок, виготовляючи їх ще з дохристиянських часів.

Ведучий 1. Яйце птаха – це зародок життя, символ бога-сонця. Воно здавна символiзувало добро, любов, щастя, радість, успіх, достаток, прихильність світлих сил, захист від лихих.

Ведучий 2. Елементи oрнаменту  на диво різноманітні. Це крапочки, кутики, поясочки, клітинки, віконечка, вітрячки, драбинки, зірочки, грабельки, віночки, хрестики, квіточки, гілочки, голочки, ягідки, коники, бджілки, корівки, метелики, олені, жучки, рибки та багато іншого.

Ведучий 1. Наприклад, писанка «Сорок клинців» містить 40(буває й 24, 48) клинців-трикутників. На перший погляд дуже простий, але майстерно виконаний симетричний орнамент. Та, виявляється, не все так просто. Кожний клинець був магічно чомусь присвячений. Ці клинці охоплювали все тодішнє життя. Вони визначали: один – хвалу небу, сонцю, другий – місяцю, третій – зорям, інші – землі, воді, повітрю, господарській справі: оранці, посіву, проростанню, дозріванню хлібів, збору врожаю, молотьбі.

Ведучий 2. Ще інші – льону, коноплі, ладу, городу, пасіці, приплоду та здоров’ю худоби… Окремо присвячувалися родині: народженню дітей, їх зросту, здоров’ю господарів, одруженню молодi; а ще – подорожі, добрим силам тощо.

Ведучий 1. Шановні гості, зверніть, будь ласка, увагу на виставку писанок- витинанок, створених нашими учнями.

   Про писанки і крашанки існує багато народних переказів. Ось деякі з них.

Учень 1. Старі люди розповідають, що нехристи та всілякі недовірки спокушали Христа, коли йшов він на страждання. Набрали в пелену камінців і спитали Спасителя: «Що в пелені?». Христос відповiв: «Крашене та писане.» Вони відкрили пелену, щоб посміятися, а там - крашанки та писанки.

Учень 2. Одного разу проходив Спаситель селом разом зі святим Петром. Почули їх нехристи та й почали жбурляти грудками, камінням. Доторкнеться грудка до одежини Ісуса – перетворюється в крашанку, а доторкнеться камінь – робиться писанка. Ісус лише посміхається, спокійно промовляє людям: «Ви у мене каменем, а я до вас – серцем». Тоді повірили нехристи, що Ісус – Син Божий, впали на коліна і просили прощення.

Пісня «Писанки» (муз. С.Жупанина, сл. В.Таловирі)

Ведучий 1. П’ятий розділ часопису називається «Христос Воскрес!»

                          Вірш Н.Любиченко «Великодню – слава!»

Ведучий 2. Божий Син, Ісус Христос воскрес третього дня по смерті Своїй. Воскресіння Христове святкуємо в Світлу неділю Пасхи. Пасха – це свято радості для всіх: і для дітей, і для дорослих, і для живих, і для мертвих. Бо коли Христос воскрес, то цим він переміг смерть та диявола. І ми тепер впевнені, що всі люди силою його воскресіння воскреснуть.

Ведучий 1. Дуже поширений серед нашого народу звичай – благословення на Великдень після їжі. Після тривалого посту церква дозволяє всіляку їжу, щоб люди отримували духовну радість i радість від земних дарів. Освячення пасхальної їжі відбувається урочисто, після святої Літургії на церковному дворі.

Ведучий 2. У давнину був звичай: люди приходили до високої особи з якимсь дарунком. Марія Магдалина, проповідуючи Христову науку, якось зайшла до римського кесаря Тиверія, подала йому червону крашанку зі словами: «Христос Воскрес!» і після того почала свою проповідь. За її прикладом й інші християни в день Пасхи почали обдаровувати одне одного крашанками чи писанками.

Вірш «Христос Воскрес!»

Ведучий 1. Коли на службі Божій вперше співали «Христос Воскрес!», мисливці стріляли з рушниць – «щоб чортів розігнати», а миряни відповідали: «Воістину (тобто справді) воскрес!», обнімались, тричі христосувались і обмінювались крашанками або писанками.

Вірш М.Павленко-Кравченко «Христос Воскрес»

Ведучий 2. Воскресіння Христа – перемога Божої Правди – є для людей найбільшим запевненням про подолання несправедливості на нашій землі. «Христосування! – обрядовий великодній поцілунок, символізує замирення і потребу прощення всім ворогам, бо воскресна радість позначається передусім прихильністю до людей.

Ведучий 1. Після Служби Божої та освячення розходились по домівках, йшли в гості, христосуючись по дорозі з усіма зустрічними. Христосування й цілування взаємне – щире, сердечне, наче брат з сестрою, батьки з дітьми, що не бачились багато років і врятувались від біди.

Ведучий 2. Забуто недолю і важку працю, убогість і кривди, сирітство та вдівство. Все лихе забуте, а залишилась тільки справжня  душевна радість, любов, братерство.

Ведучий 1. Повернувшись із церкви додому, відразу ж мастять свяченим салом натщесерце губи, ніс і все лице. Перед тим, як сісти за стіл,вся родина вмивається. Мати наливає у велику череп’яну миску холодної води, а на дно миски кладе три червоні крашанки. Першою вмивається дівчина, потім хлопці і мати, а останнім – батько. Після кожної особи воду міняють, але крашанки залишаються ті самі. Їх забирає дівчина – «щоб кращою була».

Ведучий 2. Родина молиться Богові й сідає за стіл. Господар перед образами розрізає кілька свячених яєць і підносить частину яйця кожному члену родини. Це – розговини. Потім розговляються свяченою паскою, салом, ковбасами тощо. Намагаються не впустити крихіток «свяченого» на долівку, щоб, боронь Боже, не потоптати їх ногами.

Вірш Надії Гринь «Великдень»

Ведучий 1. Першу шкаралупу зі свяченого яйця кидають у воду. Інші залишки їжі або закопують на межі ниви чи городу, або віддають курям. Після обіду йдуть на цвинтар, згадують своїх родичів, промовляють до них христосувальні слова, кладуть на могилки крашанки, розбиваючи їх спочатку об хрест.

Вчитель. Весна зростила нам до свята

                    Ті гарні квіти на долині –

                    Червоні, білі, ясносині.

                   До свята готувались ліс, гаї,

                   Наткали зелен-листячка на вітах.

                   А вже долина – не впізнать її.

                   Погляньте: вся вона рясніє в квітах!

Українська народна пісня «Щебетала пташечка»

Ведучий 2. Наступний розділ ми назвали «Весняні роваги». Другий день Великодніх свят – обливаний понеділок. Дівчата намагаються облити водою хлопців і навпаки. Хлопці започатковують різні ігри, наприклад, «Великоднього дзвона».

Вчитель. На поклик одного з хлопців: «У дзвона!» - весь парубочий гурт стає в тісне коло. Хто не встиг – стає «серцем дзвона» і йде всередину. З кола всі хлопці до нього простягають руки, але швидко відсмикують, щоб він не схопив. Парубки весь час протяжно і мелодійно наспівують: «Дзень-дзелень, бом-бом…». Той, що всередині, намагається когось за протягнену руку зловити й втягти досередини. Тоді втягнений стає «серцем дзвона», а той, що був ним, стає в коло.

Хлопці грають в гру.

Ведучий 2.  Дівчата, розважаючись, водять хороводи, співають веснянки.

Веснянка «Ой на горі кладочка»

«Кривий танець»

Ведучий 1. Господар з господинею навідують своє поле – озимий засів і закопують під межею крашанку.

Українська народна пісня «Овес»

Ведучий 2.  Останній розділ часопису має назву «Твори добро». Які б ми не були: маленькі чи великі, кароокі чи із синіми очима, сумні чи веселі, бідні чи заможні, - завжди повинні пам’ятати, що ми не одні на білому світі. Творімо ж добро всьому навколишньому, будьмо вдячними Богу за те, що маємо, бережімо все хороше для майбутніх поколінь!

Звучать вірші «Спасибі, Боже!», «Молюсь», «Твори добро», «Усе від Бога»,

пісня «Христос Воскрес!»

                                                          ДОДАТОК