Виховний захід. Випускний бал для учнів 4 класу

У серці моєму тривога і смуток,

Хоч травень буяє, птахів передзвін.

Немов ластів’я, з початкової школи

Лечу, бо четвертий вже клас закінчив.

Не вернеш ті роки, як ми, галасливі,

Навчались писати, лічити і жить.

І сум огортає маленьке серденько,

Бо вже відлітає прекрасна ця мить.

 

Сьогодні музика лунає трохи сумно,

І тоне в квітах урочиста зала.

В очах у кожного і радість і надія...

В нас перший випускний у школі бал.

 

День чарівний, справжнє диво,

В залі людно і красиво,

В залі усмішок багато,

Бо у нас сьогодні свято.

 

Швидко роки промайнули,

Разом будемо тужити,

Та про все, що вже минуло,

Можна сміло говорити.

Про школярські наші будні,

Про чотири роки,

Про такі несмілі, трудні

Наші перші кроки.

 

 Пісня Московские окна

 

І першою привітає  наших випускників директор школи Ільченко Світлана Федорівна

 

Завуч і директор, як тато й мама,

В школі коханій моїй.

Знаємо всі ми — важко нести їм

Влади тягар на собі.

Вам співчуваємо, щастя бажаємо,

На довгі-предовгі роки.

Сили, наснаги, здоров'я й відваги

Зичимо вам залюбки.

 

Вам в дарунок звучит ця пісня.

 

Пісня Ми мал.дет.

 

Настала вже така пора,

Що розставатись нам пора...

Але не сумувати тут зібралися,

А пригадати як все починалося.

 

Життя – це таємнича книга,

А скільки в ній незвіданих доріг!

Ти озирнешся і побачиш,

Як промайнув за роком рік.

 

А що, згадаємо, хлопята,

Чотири роки нелегких,

Нехай почують мами й тата,

Що ми робили тут без них.

 

Давайте ж пригадаємо

Отой найперший день.

Губились наші бантики

Між квітів і пісень.

Ми дуже хвилювалися,

За мам своїх трималися...

Давайте ж пригадаємо

Найперший в школі день.

 

Пісня Чему учат в школе

 

Перший клас, наш перший клас,

Скільки справ зустріло нас,

Треба фрукти рахувати,

 по складах книжки читати.

А письмо – це справжні муки,

Від напруги ниють руки.

В зошита позадирались вуха,

Ніби й він уважно слуха.

Потім крейдою писали –

Сукні білі-білі стали.

Клас працює, а дівчата

Вчаться булки доїдати,

Потім ще й чайку напитись,

Погуляти відпроситись.

 

Пісня Вместе весело шагать

 

Другий клас – пішла таблиця,

І вночі вона нам сниться,

Ми її вчимо, вчимо, на уроках «горимо»,

Різні дії як насіли, розібрати їх несила,

Додавання, віднімання,жарти, мінімум старання.

А от множити, ділити – годі, браття говорити.

 

 Пісня  2*2=4

 

 Василю,    скільки   буде,   якщо
розділити вісім навпіл?

— Якщо ділити впоперек, то буде два

нулі, а якщо поздовж — дві трійки.

— Андрію, якщо ти знайшов три гривні у лівій кишені і дві гривні у правій...

— Значить, я одягнув чужі штани.

— Миколо, якщо у тебе є гривня і ти попро­сиш у брата ще одну гривню, скільки у тебе бу­де грошей?

— Одна гривня.

- Та ти просто не знаєш математики!
- Це ви не знаєте мого брата.

 

•      Питає вчитель:
•      Скільки буде два і два?
•      Три, пане вчителю.
•      Як-то три?
•      Ну, три з половиною.
•      Як я бачу, то ти цілком дурень.
•      Ну, чотири.
•      То чому ти відразу не сказав?
•      А хіба можна відразу дати чотири, не поторгувавшись?

СТЕЦЬКО

Як мені вже надоїло,

І язик вам не болить?

І кому яке з вас діло,

Як я далі буду жить?

І кричать на всі заставки:

«Добивайтеся! Учіть!»

Я не встану більше з лавки,

Буду їсти калачі.

Хай летять куди хто хоче,

А хоч повзає, як рак,

А Стецько б поспав охоче,

Бо Стецько вам не дурак.

Табель вже мені вручили

І освіта в мене є.

Досить, вже мене навчили,

Знаю я тепер своє.

 Розум, щоб не розтрусити,

Сяду нишком на печі,

Буду спати, буду пити,—

Буду їсти калачі.

 А як сили наберуся,

Відпочину від цих слів,

 Може, навіть оженюся...

 Ох, стомився я, зіпрів.

Я візьму собі дружину,

Щоб варила борщ, супи,

 Не дурний я гнути спину,

Бо Стецько — не для сапи.

В мене є така освіта,

Початкова хоч, та є...

Хочу я побачить світа,

А у батька гроші є.

 Географію, природу,

Треба знати, хтось верзе...

Мене батько й на машині

До базару довезе.

Ну, а там з усього світу —

І для тіла,і для душі.

 Нащо вам, дурним, освіта?

Нащо голови сушить?

 От я зовсім не журюся

І нічого не боюся.

 От я зараз одісплюся

І напевне, оженюся.

 Як то добре, шо вже школу

Нарешті скінчили в строк.

 Батько вже мене ніколи

 Не вестиме на урок.

 1 не буде мати бити,

 Що не хочу я читать.

 Буду я спокійно жити,

 До обіду буду спать.

І нічого не хочу знати,

Про що мову завели.

Он мене вже кличе мати,

Може, жінку привели.

А, можливо, кличуть їсти,

Я вже знову зголоднів.

 Ой, скоріш до столу б сісти,

От би я вже попоїв.

 

Ой, нема де правди діти,

Було всяке серед нас.

Той у школі звик шуміти,

Той урок не хотів вчити,

Той запізнювався в клас.

Гумореска

От я вчора виступав!

Ви б почули, як співав!

Хоч немає слуху,

Я горлав щодуху!

«До-ре-мі-фа-соль-ля-сі»,

Голос мій почули всі!

А кінчив — що сталось!

З місця всі зірвались!

... Сцену ледь не рознесли...

А мене схопили —

Аж на вулицю несли!

... А вже там побили.

 

 

 

СЦЕНКА

Удома Іринка отак міркувала:

— Сьогодні в Крістінки урок я списала,
Чого ж я завдання робити спішу?

І завтра в Крістінки урок я спишу!

Удома Крістінка отак міркувала:

— Сьогодні Іринка у мене списала,
Чого ж я завдання робити спішу?
Урок у Іринки я завтра спишу!

А ранком у школі зустрілися двоє,

 Спочатку дівчатка зраділи обоє.

 Та стала Іринка Крістінку питати:

— Чи можна у тебе іще раз списати?

Крістінка ж крізь сльози:

— От бачиш, яка ти! —
Я думала в тебе

На цей раз списати!

До столу учителька їх запросила

І порівну двійку на двох розділила.

 

1. Сьогодні привітати щиро хочемо

 Ми своїх добрих, мудрих вчителів.

Ми їм свої вітання приурочимо,

Найкращі прочитаємо вірші.

 

2. Учителько найперша, рідна,

Ну як Вам не дякувать в цей час,

За те, що розум, щедрість, вміння,-

Все віддавали Ви для нас.

 

3. Перша вчителька! Добра, терпляча,

Наче мама, була нам усім.

І любов її щира, гаряча,

Зігрівала сердечко малим.

 

4. Пам'ятаю і зараз, крізь роки,

 Перші труднощі, перший наш клас

І веселі, цікаві уроки —

Як же швидко пролинув той час!

 

5. Пустували не раз і не два,

 І уроки зривати уміли.

В Вас боліла від нас голова,

Але Ви все одно нас любили.

6. Чотири роки разом ми ішли, всього було:

Комусь носи товкли,

У голос вчительки замріяно вслухались,

І, галасуючи, в їдальні ми штовхались.

 

7. Пробачте нас за двійки неодмінно,

Які отримували ми не раз.

Та обіцяєм: будем вчитись на «відмінно»,

Щоб не підвести і не осоромить Вас.

 

8. Пробачте за недоспані ночі,

Які над зошитами вдома провели,

За те, що нервів стільки з'їли з нами,

Щоб ми писати й рахувать змогли.

 

9. Сьогодні ми прощаємося з Вами,

 І більше Ви не будете нас вчить.

У клас до нас прийде вже інша мама,

Щоб за неправильнії вчинки посварить.

 

10. Та ми ніяк не можем уявити,

 Що двері в клас відкриєте не Ви.

 Що вже не скажете: «Добридень, діти!

Ой, як за літо всі ви підросли!»

 

11. Вам доземно вклоняємось ми.

За любов, за турботу, горіння.

Ми дорослими станем людьми,

Тож спасибі за Ваше терпіння.

 

12. Ми сьогодні вже йдемо від вас ,

По шкільній стежині в п’ятий клас,

Не сумуйте за нами, рідненька,

Ми завжди пам’ятатимем Вас!

 

13. Ми в житті Вас не забудемо

 І пам'ятати завжди будемо,

І слово, й усмішку ласкаву,

То хитрувату, то лукаву.

 

14. І ту любов, що віддавали,

Серця дитячі зігрівали.

За все ми вдячні Вам без ліку,

Спасибі ніжне і велике.

(Діти  вручають  квіти   першій  вчи­тельці.)

Пісня «Перша вчителька».

 

Від усього серця

Дякуємо щиро

Усім вчителям,що мудрості вчили.

 

Знати мову іноземну –

Це престижно і потрібно,

Хто цього навчає учнів,

Того вітаєм принагідно!

І бажаємо щоб могли

Всі на німецькій говорити,

На належному щоб рівні,

У Європі всім нам жити!

 

Фізкультуру і російську полюбили дуже ,

А компютерну абетку завжди вчили дружно.

Допомагала нам у цьому Віта  Володимирівна

І дуже хочем сподіватись,

 Що ще зустрінемось не раз

Коли ми прийдем у п’ятий клас.

 

Організатора вітаємо, їй здоров'я побажаємо,

 Щоб про нас не забувала, танцям і пісням навчала,

А у конкурсах майбутніх, у змаганнях незабутніх

Пам'ятала про наш клас,  допомагала кожний раз.

 

Хто нам завжди допоможе розібратись в морі книг?

 Ще й цікавого багато всім розкаже тут про них?

Дасть нам корисну пораду, втомленій душі відраду,

Хто у смутку звеселить, і сміятися звелить?

 Зрозуміло — це не пекар, і ніякий не аптекар,

Це — шановний усіма наш шкільний бібліотекар!

Вручення квітів бібліотекареві.

Пісня Крилатие качели

 

Шановні вчителі нові,

За нас ви будьте певні.

Хоч ми рухливі та шумні,

Зате розумні й чемні.

 

Вручають квіти вчителям

Пісня Что мне снег

 

Нам кажуть всі слова напутні,

І побажання в добрий час.

Яке чекає нас майбутнє?

Життя складеться як у нас?

 

Пісня То ли ещо будет.

 

О, прекрасна ця мить!

Неповторна ця мить!

Діти, ви до батьків підійдіть.

Ви подякуйте їм,

дуже низько вклоніться,

Бо без них не змогли б

ви у світі з'явиться.

 

Ви ж, батьки, пригорніть

голуб'яток маленьких,

Побажайте шляхів

у житті їм пряменьких.

 

Виступ батьків

 

1. Ми до батьків сказати хочем слово

І привітати щиро, від душі,

 Подарувати пісню вам чудову,

Найкращі прочитати вам вірші.

 

2. Бо без батьків чого ми в світі варті,

Без маминої ласки і тепла,

Без батьківської строгості і жарту,

І без свого родинного тепла?

 

Для вас наші любі цей жарт.

 

БАТЬКИ-ЧОМУЧКИ

Ну і мама! Ну і тато!

 Наче справжні дошколята!

 Нічогісінько не знають —

Смішно і сказать комусь,

 Бо щодня мене питають

Лиш одне: «чому?» й «чому?»

 

•           Ти чому образив Лізку?
•           Ти чому отримав двійку?
•           І чому прийшов так пізно?
•           Ти чому в шкарпетках різних?
•           Ти чому такий непослух?
•           А чому не стелиш постіль?
•           Ти чому це вірш не  вчиш?

•            І чому весь час мовчиш?
•            І чому такий синець?

 

 Ох, настане мій кінець!

Не поясниш їм ніколи,

Хоч би й дуже захотів,

Треба їх віддать до школи,—

Хай питають вчителів.

 

 

3. Ви ж нас, як пташенят, в гнізді зростили,

Давали дітям раду, як могли.

І в наших душах сонце засвітили,

І крила для польоту нам дали.

 

4. Чотири роки нас водили вранці,

Несли портфелі наші й ранці,

Із вами ми уроки вчили,

І малювали, і лічили.

 

5. Писали з нами твори вдома,

І як встигали, невідомо,

При цьому готувати їсти,

Білизну прать, місити тісто.

 

6. Нести домашні турботи,

Ходити на свою роботу,

І залишатися на диво

Красивими і молодими.

 

7. Вибачте, наші дорогенькі,—

Може, ми робили що не так.

Та про вас, ви — наші тата й неньки,

Будем турбуватись все життя.

 

8. Рідна матусю!

Я додав сивину у волосся твоє

І не раз завдавав тобі болю.

Ти сьогодні прийми покаяння моє,

Побажай мені доброї долі.

 

9. Поруч з нами завжди був татусь,

Він про нас піклується і дбає.

Вдома господарство доглядає

І матусі любій помагає.

 

10. Любі! Ми обіцяєм учитись, дружити,

Гарні оцінки додому носити.

Щоб дарувати радість вам,

Любесеньким нашим батькам.

 

11. Сьогодні вдень святковий, урочистий,

 Прийміть, шановні, любі, дорогі,

 Подяку, пісню і квітки барвисті,

І наш уклін від серця й до землі.

 

(Діти дарують квіти та співають пісню.)Мамонтенок

 

Сьогодні тривожний і радісний день.

Зібрались ми всі в цьому залі.

Читаємо вірші, співаєм пісень.

Ми зовсім дорослі вже стали.

 

Ми ідемо у 5 клас,

Далі будемо продовжувати вчитись.

І хоча зустрінемось не раз –

Такому, всеж, в житті не повторитись.

 

Чотири роки швидко промайнули,

Ми з початкової йдемо вже за поріг.

Позаду – дезтурботне в нас дитинство,

А старша школа безліч нам дає доріг.

 

Школа наша початкова,

Прощавай і будь здорова.

Нових діточок стрічай.

Та про нас не забувай!

 

Люба школо! Тільки з тобою

Збудуться бажання наші й мрії.

Тож лети в травневу ясну синь,

Пісня нашої надії.

Пісня Децтво