Презентаці "Лишайники"

Лишайники

Лишайники були відомі людству ще задовго до нашої ери. Перші описи цих організмів відомі з «Історії рослин» Теофраста, а це більш, ніж дві тисячі років тому. Теофраст вважав, що вони є наростами дерев або водорості. Лише 1867 року німецький ботанік Симон Швенденер довів комплексну будову лишайників. Наука, яка вивчає лишайники, називається ліхенологія (латин. «ліхен» – лишайник, «логос» – наука).

Лишайники – група дуже своєрідних організмів, тіло, або слань, яких складається з двох компонентів – гриба (мікобіонт) і водорості, або ціанобактерії (фікобіонт). Фікобіонт в тілі лишайника представлений переважно зеленими водоростями (трибуксія, хлорела, хлорокок), рідше – синьо-зеленими (носток, глеокапса). Лишайники розповсюджені скрізь: їх багато у тропіках, однак найбільше у помірних та холодних широтах. Оселяються вони на грунті, камінні, стовбурах дерев і т.д.

Будова лишайникаклітини водоростейгіфи грибаверхній коровий шарсерцевинанижній коровий шарризоїдиклітини водоростігрибниця гриба

За особливостями зовнішньої будови слані розрізняють три типи лишайників: 1) накипні, або кіркові; 2) листуваті; 3) кущистіЛецидея Леканора Біатора

Розмноження лишайників. Соредії – дрібні пилуваті часточки, які складаються з однієї, двох чи кількох одноклітинних водоростей, обплетених гіфами гриба.Ізидії – різноманітні за формою і розмірами вирости на поверхні слані, які містять обидва компоненти лишайника. клітини водоростігіфи грибаклітини водоростігіфи грибаізидії

– є цінним кормом для північних оленів завдяки високому вмісту вуглеводів;– використовуються для біоіндикації стану навколишнього середовища завдяки неоднаковій чутливості різних видів до забруднення атмосфери (ліхеноіндикація);– за віком таломів лишайників (може сягати кількох сотень чи навіть тисяч років) у геології встановлюють вік льодових морен, гірських відслонень тощо;– використовуються для отримання антибіотиків (цетрарія, кладонія, пармелія, уснея), ароматичних речовин та фіксаторів запахів (лобарія, евернія);– лишайникову манну вживають в їжу жителі пустельних районів Середнього Сходу, в Японії вважають делікатесом умбілікарію їстивну;– види,що живуть на деревах, не завдають їм безпосередньої шкоди, оскільки не є паразитами, але можуть слугувати місцем укриття та розмноження комах шкідників. Значення лишайників

Червона книга До списку входить 52 видів лишайників, з природоохоронним статусом: Вразливих — 26;Рідкісних — 21;Недостатньо відомих — 0;Неоцінених — 0;Зникаючих — 5;Зниклих у природі — 0;Зниклих — 0. ВразливіАлекторія паросткова. Доліхоуснея найдовша. Ксантопармелія загорнута. Лептогіум насічений. Лобарія легеневоподібна. Нефрома рівна. Паннарія шерстиста. Солоріна двоспорова. Солоріна мішкувата. Уснея квітуча

Рідкісні лишайники. Аллоцетрарія Океза. Дактиліна мадрепорова. Кладонія зірчаста. Ласалія пухирчаста. Пармотрема перлинова. Рамаліна канарська. Сквамарина щетиниста. Зникаючі Летаріела переплутана. Леукокарпія біаторова. Рамаліна понтійська. Русавскія долоненосна. Фульгензія пустельна

Дякую за увагу!