Презентація - дослідження:Виробництво чорних металів у країнах Європи

Виробництво чорних металів у країнах Європи Структура і просторова організація галузі. Дослідження №3

Вступ. Зарубіжна Європа – це регіон, де в епоху промислових переворотів зародилася чорна металургія як одна з найважливіших базових галузей промисловості. Приклад зарубіжної Європи наочно показує весь суперечливий шлях її розвитку, в тому числі уповільнення темпів зростання в останні три десятиліття, що супроводжується перебудовою її галузевої і територіальної структури. У середині 1980-х рр. зарубіжна Азія відтіснила цей регіон на друге місце за загальним розмірам виплавки чорних металів. Проте вони залишаються ще досить значними (215 млн. т. сталі в 2005 році). І головне, на прикладі зарубіжної Європи добре простежується такий суто географічний аспект характеристики, як формування та розміщення металургійних районів і центрів.

Роль металургії Металургійні райони – один з різновидів галузевих промислових районів – за часом утворення вони відносяться до найстаріших. Їх районоутворююче значення зазвичай дуже велике. У більшості економічно розвинених країн – США, Японії, Росії, державах зарубіжної Європи – саме металургійні райони визначають основні риси географії чорної металургії. Але поряд з цим своє значення зберігають і навіть підсилюють окремі центри чорної металургії, розміри яких, як і розміри районів, можуть бути дуже різними.

Орієнтація Розглянемо спочатку райони і центри Західної Європи. Всього в межах цього субрегіону фахівці виділяють близько 20 металургійних районів і приблизно така ж кількість окремих центрів. За характером орієнтації вони поділяються на райони: які тяжіють до вугільних басейнів; залізорудних басейнів; вантажопотоків коксівного кам’яного вугілля і залізної руди; до джерел дешевої електроенергії.

На базі вугільних басейнв На базі вугільних басейнів в Західній Європі виникли 12 металургійних районів, які виробляють приблизно половину всіх чорних металів. Найбільший з них – Рурський (або Рейнсько-Вестфальський) у ФРН, де серед окремих центрів цієї галузі виділяється Дуйсбург, розташований в місці впадання Рура в Рейн. Таку ж орієнтацію мають металургійні райони: Великобританії – Мідленд, Південний Уельс, Північно-Східний; Франції – Північно-Французька; Бельгії – Льєж – Шарлеруа, деякі інші.

Порт-Толботський металургійний завод (комбінат) (англ. Port Talbot Steelworks, валл. Gwaith Dur Port Talbot) — металургійний завод (комбінат) в Уельсі, у місті Порт-Толбот, найбільший виробник сталі у Великій Британії (2014)

Фольклінгенський металургійний комбінат, також Фольклінгенський металургійний завод  — металургійний комбінат у німецькому місті Фольклінген. Заснований 1873 року. До закриття у 1986 році був найбільшим металургійним комбінатом Західної Європи. Окрім власне металургійного виробництва на заводі були аглофабрика і коксохімзавод. 1986 року завод було занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Австрійська компанія Voestalpine повідомила, що побудує на місці свого підприємства Kapfenberg в Австрії фактично новий завод. На заводі будуть отримувати металеві порошки для 3Д-друку. Підприємство буде відрізнятися високим ступенем автоматизації та матиме мінімальний вплив на навколишнє середовище. При цьому Voestalpine заявляє, що забезпечуватися електроенергією воно буде з поновлюваних джерел. Введення в дію нового підприємства заплановане на 2021 рік.

Як правило, для них характерні металургійні комбінати повного циклу. Інша характерна риса таких районів – поступове формування на основі вугільної та металургійної промисловості територіально-промислових комплексів з розвиненою: електроенергетикою; важким машинобудуванням; хімічною промисловістю та іншими галузями, що відносяться до «верхніх поверхів» індустрії.

На базі залізорудних басейнів Металургійних районів і центрів, які сформувалися на базі залізорудних басейнів, в Західній Європі значно менше. Головний з них – Лотарингія у Франції, яка ще в 60-х рр. XX ст. давала більше 2/3 всієї виплавки чавуну і сталі країни; проте потім більшість заводів тут були закриті, і частка району різко зменшилася. До цього типу належить також металургійний район у Верхній Австрії з центром в Лінці і металургійний центр в Більбао (Країна Басків в Іспанії).

Флоранзький металургійний завод - «АрселорМіттал Еанж-Флоранж»— металургійний завод на північному сході Франції, у Лотарингії. Цехи заводу розташовані у кількох суміжних містах — Еанж, Флоранж, Сереманж-Ерзанж та Ромба. Заснований 1907 року. Зупинений 2011 року, після чого не був демонтований, а законсервований щонайменше до 2017 року відповідно до зобов'язань компанії «АрселорМіттал» перед урядом.

Сталеплавильний комплекс “Інтерпайп Сталь", входить в групу підприємств “Інтерпайп",які спеціалізуються на виробництві труб і коліс для залізничного транспорту. Комплекс був запущений в 2012 р., розташований в Дніпропетровську і став першим за 40 років металургійним заводом, побудованим з нуля в Україне. “Інтерпайп Сталь" дозволила замінити енергозатратне, морально застаріле та екологічно “брудне" мартенівське виробництво на прогресивний електроплавильный спосіб випуску сталі та забезпечити трубне виробництво власними стальними заготовками. 

Орієнтація на вантажопотоки вугілля і руди проявилася в Західній Європі ще до Другої світової війни, але тоді вона обмежувалася в основному внутрішньоєвропейськими перевезеннями. Так, кам’яне вугілля експортувався з Рурського басейну, з басейнів Великобританії. Вже тоді найбільшим постачальником залізної руди став район Північної Швеції зі скупченнями залізної руди в надрах гір Кірунаваре і Елліваре. Біля підніжжя гори Кірунаваре виникло гірницьке місто Кіруна (де взимку в умовах полярної ночі доводиться працювати при електричному освітленні), а вивезення руди на заводи Німеччини, Великобританії, Бельгії стало здійснюватися через незамерзаючий норвезький порт Нарвік. Руда, яка добувається в Елліваре, експортувалася через шведський порт Лулео по Балтійському морю. До теперішнього часу експорт вугілля з названих вище країн значно скоротився, а експорт шведської руди повністю зберіг своє значення. Проте вже не він є визначальним.

У 50-60-х рр. XX ст. була здійснена переорієнтація значної частини західноєвропейської чорної металургії на більш дешеву і високоякісну руду, яка надходить з Австралії, Канаді та країн, що розвиваються. У зв’язку з цим відбувся відчутний зсув виробництва чорних металів в морські порти. Нові великі і дуже великі металургійні комбінати були побудовані в: Таранто,Неаполі,Генуї (Італія); Фоссюр-Мер (район Марселя), Дюнкерку (Франція); Еймейдені (Нідерланди); Бремені (Німеччина); в деяких інших портових центрах.

Металургійний комбінат у Таранто

Переорієнтація Одночасно стала відбуватися переорієнтація на заморську залізну руду і ті металургійні райони, які виникли далеко від моря. Так, у Великобританії основні виробничі потужності перемістилися в прибережні райони, тоді як з районів і центрів, розташованих в центрі країни, своє значення зберіг, мабуть, лише Шеффілд; видобуток вітчизняної низькосортної руди був припинений. Заморська залізна руда стала надходити в Рурський; Північно-Французький; Північно-Італійський й інші райони.

Нині приморські райони і центри якщо і поступаються за розмірами загальної виплавки «гірничо-металургійним» районам, то не так вже сильно. До джерел дешевої електроенергії у Західній Європі тяжіють порівняно нечисленні центри електрометалургії, які розташовані в: приальпійських районах Франції; в Норвегії; Швеції. Останнім часом, як уже зазначалося, посилилася орієнтація на споживача, що пов’язано, в першу чергу, з будівництвом міні-заводів і «підтягуванням» чорної металургії до основних машинобудівних баз. У найближчому майбутньому важко очікувати появи в Західній Європі нових районів чорної металургії, хоча просторові зрушення в межах існуючих районів, мабуть, будуть відбуватися.

Центрально-Східна Європа У Центрально-Східній Європі розвиток чорної металургії протягом останніх десятиліть відбувався більш стійкими темпами, і зниження виробництва настало тільки в кінці 1980-х рр. Проте виплавка сталі тут у 1990-і роки. знизилася з 40 до 30 млн. т. Для цього субрегіону характерні, загалом, ті ж типи орієнтації в розміщенні чорної металургії, хоча і в дещо іншому поєднанні. Найбільші райони чорної металургії в Центрально-Східній Європі також виникли з орієнтацією на кам’яновугільні басейни. У 50-70-х рр.. XX ст. поряд з реконструкцією старих, тут були споруджені нові металургійні комбінати. У зв’язку з цим довелося різко збільшити імпорт залізної руди з СРСР; для постачання комбінату «Катовіце» у Верхній Сілезії залізною рудою з басейну КМА була побудована від радянсько-польського кордону спеціальна “рудовізна” залізниця широкої колії довжиною 400 км.

З орієнтацією на залізну руду ще в довоєнний час виникли заводи і комбінати чорної металургії в: Прикарпатському районі Угорщини (Мішкольц і Озд); в Західному районі Румунії (Решица і Хунедоара); в боснійському районі Югославії (Зеніца). Вже після війни до них додалися великі металургійні комбінати в Польщі (Ченстохова) і в Болгарії (Креміковці). Однак у міру зростання виробництва місцеві залізорудні ресурси стали все менше задовольняти потреби цих підприємств, і вони змушені були все більше і більше переходити на імпортну (насамперед з СРСР) залізну руду. Після того як в останні роки видобуток залізної руди в Польщі та Угорщині взагалі був припинений, як економічно неефективний, орієнтація підприємств на імпортну руду ще більше зросла.

Але більшість найбільш великих комбінатів в Центрально-Східній Європі було споруджено в 50-70-х рр.. XX століття з орієнтацією на вантажопотоки і кам’яне вугілля, залізну руду. Саме цим пояснюється вибір місця для їх будівництва: або на магістральних залізницях з Донбасу, Кривого Рогу та КМА (Краків у Польщі, Кошиц, Галац в Румунії); або на Дунайському водному шляху (Галац і Келераші в Румунії, Смедерево, Дунауйварош в Угорщині). Нова політична обстановка, яка склалася в Центрально-Східній Європі наприкінці 1980-х – початку 1990-х рр.., економічна криза, загострення екологічних проблем, так само як і нові умови зовнішньої торгівлі з країнами СНД, природно, позначаються на такій капіталомісткій галузі, як чорна металургія. У зв’язку з цим навряд чи можна чекати виникнення тут нових центрів і тим більше районів даної галузі.

Висновки: перспективи галузі Швидше за все буде відбуватися: модернізація вже існуючих підприємств; зменшення потужностей деяких найбільших комбінатів (цей процес вже почався); поступова переорієнтація їх на залізорудну сировину із заморських країн; спорудження міні-заводів за новітньою технологією. В цілому не буде помилковим твердження про те, що чорна металургія в зарубіжній Європі як одна з найбільш типових старих галузей давно вже знаходиться в стані застою, навіть кризи. У своїй більшості її заводи і комбінати працюють не на повну потужність. Проте районоутворююче значення цієї галузі як і раніше залишається ще досить великим.

Джерела інформації http://moyaosvita.com.ua/geografija/rajoni-i-centri-chorno%D1%97-metalurgi%D1%97-v-zarubizhnij-yevropi/ http://storinka.click/215-chorna-metalurgya-svtu.html about:blank: https://mozok.click/index.php https://gdz4you.com/prezentaciyi/geografiya/chorna-metalurgiya-15802/ https://geografiamozil2.jimdo.com/% https://uk.wikipedia.org/wiki/_produttiva_di_Taranto_-_Italy_-_25_Dec._2007.jpg https://uk.wikipedia.org/wiki/