Презентація " Афганістан - невтомний крик скрізь час!"

«Афганістан - невтомний крик скрізь час !» «Афганістан - невтомний крик скрізь час !»

Презентацію підготувала класний керівник 5 класу  КЗ « Йосипівський НВК» с.Йосипівка , Роздільнянський р-н Одеська обл Боровська Віра Павлівна 2022р

Минають дні, ідуть роки. Життя листки перегортає. А біль Афгану – навіки, В душі чомусь не замовкає

Географічне розташування країни, її прапор та герб

Столиця – місто Кабул Спочатку радянські війська розташовувалися гарнізонами у великих містах країни: Кабул, Баграм, Герат, Кандагар, а згодом поступово втягнулися в бойові дії по всій території Афганістану

Афганістан

Афганська війна – одна з найтрагічніших сторінок історії нашого народу. Її ніхто не оголошував, але вона забрала життя молодих українців і залишила по собі невиліковні рани . Молоді люди йшли туди не за орденами та медалями, свято вірячи, що виконують інтернаціональний обов’язок

25 грудня 1979 року почалося введення радянських військ до Демократичної Республіки Афганістан по трьох напрямах: Кушка—Шинданд—Кандагар, Термез—Кундуз—Кабул, Хорог—Файзабад. Десант висаджувався на аеродромах Кабул, Баграм, Кандагар. О 15-й годині радянські війська перейшли кордон з Афганістаном. Одночасно літаки 103 Вітебської повітряно-десантної дивізії приземлилися на аеродромах Кабула і Баграма. Наступного дня підрозділи дивізії та КДБ встановили контроль над важливими стратегічними об’єктами в Кабулі. Ввечері 27 грудня бійці спецгрупи КДБ «Альфа» провели операцію «Шторм-333», що полягала у захопленні резиденції Аміна – палацу Тадж-Бек, внаслідок чого Амін був убитий. Після цього за підтримки радянських військ країну очолив Бабрак Камраль, який став генеральним секретарем НДПА.   

Війна. Чужа. Неждана. Непотрібна. Геройство. Біль. Дочасна сивина. Прокляття чаша випита до дна. Жорстока тиша. Вибухоподібна. Там в Афгані йшла війна, а в СРСР був мир. Тисячі молодих юнаків 18,19,20 років та їх старші командири були направлені в Афганістан ,а значить на війну. Виростають хлопці, як соколи – Чорні брови, ясеновий стан. Тільки ненці туга серце коле. Бо на світі є Афганістан.

Земле, вмийся чесними сльозами, Совісте, боліть не перестань. Тисячі дівчат не вийшли заміж Бо на світі був Афганістан. Пам`яте,будь пильною на чатах, Чуєш,через далеч розставань. Плачуть ненароджені внучата, Бо на світі був Афганістан.

Спочатку радянські війська розташовувалися гарнізонами у великих містах країни: Кабул, Баграм, Герат, Кандагар, а згодом поступово втягнулися в бойові дії по всій території Афганістану Засинають піски - Невблаганно, пекучо і сухо, А у флягах - ні грама, ні краплі води. І прицільним свинцем Звідусіль огризаються "духи", Смерте, руку свою Одведи, одведи, одведи...

Вже не дійти до рідних берегів. Ридали друзі, впавши на коліна. Він помирав серед чужих пісків, І разом з ним вмирала Україна. А вдалині сірів чужий кишлак, І БТР димів опісля бою.   Погасло сонце у його очах, Аж гори похитнулися від болю. В оселю рідну – цинкова труна. Страшенна кара,за яку провину? І божеволіла матуся молода, А разом з нею – Україна.

Восени 1988 року розпочалася операція «Тайфун». Радянська авіація завдала нищівного удару по кишлаках уздовж траси Кабул – Саланг, якою мали виводити війська. 15 лютого 1989 року останній радянський солдат залишив афганську землю. Кожен, хто прослужив в Афганістані, виніс з тієї війни свої спогади, свій біль і життєвий досвід. Ця дата дає можливість кожному з нас відкрито поглянути на нашу історію, дати їй об'єктивну оцінку і зрозуміти, що головним героєм афганської війни був простий солдат, для якого військовий обов'язок був справжнім подвигом. Афганська війна тривала з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року.

За офіційними даними, за 9 років 1 місяць 19 днів війни втрати склали 14 453 чоловіки: вбито в бою – 9511, померло від ран – 2386, померло від хвороб – 817, померло в аваріях, катастрофах, покінчили життя самогубством – 1739, пропали без вісті – 290.

З України до Афганістану було направлено понад 160 тисяч вояків (тобто кожен четвертий із загальної кількості радянського контингенту), з них загинуло –3 700 воїнів, стали інвалідами – 6 000, залишилися в полоні – 72.

Пройшли роки, війну ж ту не забути, Бо кожен воїн, що вернувсь живим, Згадає тих, кого не повернути, Бо й вірний друг там згинув молодим. Їм випало жити – так кажуть про тих, хто повернувся до рідного дому, а тепер порядкує рідну землю, віддаючи їй свої сили і вміння. Вони пройшли пекло війни Афганістану, вони не поповнили списки загиблих, вони і є тією пам’яттю, що пише історію: Предеїн Микола; Дерманський Павло; Сороченко Олег; Унгурян Іван; Теленицький Сергій;Орлик Олександр; Чумак Віктор(Атаман Віталій та Байда Микола які померли) Війна тривала 9 років 1 місяць 19 днів

Встаньмо, постіймо хвилину, нехай не заболять у нас ноги, а тільки защемлять серця за тих, кого нема серед нас, хто лежить у землі, хто світить нам із небес, а, може, із підбитим крилом ніяк не перелетить через Афганські гори до свого дому. Пам’ять про мертвих вшановують хвилиною мовчання. Ніхто не рахував, скільки років довелось би нам мовчати, коли б так пом’янули кожного вбитого. Помовчимо хоча б хвилину. За всіх.

Поставте скибку хліба на стакан І голови схиліть в скорботі вічній За тих, кого убив Афганістан Чиї він душі ранив і скалічів. Кожен день, кожен час пам’ятайте, Скільки жертв нам війна принесла. Все, що можна, для миру віддайте! Збережіть наше мирне життя!