Презентація "Англійська революція. Олівер Кромвель. Утвердження парламентаризму. «Білль про права».

Англійська революція. Олівер Кромвель. Утвердження парламентаризму. «Білль про права».

Мета:  ознайомити  учнів  з  причинами,  основними  етапами  та  результатами. Англійської революції, сформувати уявлення учнів про Англію у середині XVII ст.;створити умови для розуміння причин і наслідків Англійської революції; розглянутихарактерні риси конституційної монархи; встановити зв'язок між народженнямкапіталістичних відносин та Англійською революцією; охарактеризувати діяльністьвидатних постатей (О. Кромвель, В. Оранський); розвивати вміння порівнюватиабсолютну та конституційну монархію та висловлювати власну думку щодо змін усуспільстві шляхом революції, вдосконалювати вміння встановлювати  причиннонаслідкові  зв’язки,  оцінювати  діяльність  історичної особи. Основні поняття та терміни: «нові дворяни», пуритани («чисті»), «Довгийпарламент», «кавалери», республіка, левеллери, протекторат, «Славна революція»,«Білль про права», «буржуазна революція», «громадянська війна», залізнобокі, «конституційна  монархія»,  «реставрація»,  «протектор». Основні дати та події:•  1640–1660 рр. - Англійська революція;•  1645 р. - битва біля Нейзбі, перемога парламенту;•  1688 р. - державний переворот, повалення династії Стюартів;•  1689 р. -  ухвалення  «Білля  про  права» -  початок  конституційної монархії в Англії.Історичні постаті: Яків І Стюарт, Карл І, Олівер Кромвель, Яків II, Вільгельм IIIОранський.

І. Організаційна частина урокуІІ. Актуалізація знань учнів. Тестове завдання. Установіть відповідність між поняттями та їхніми визначеннями.1 огороджування2 паупери3 парламент4 джентріА люди, повністю позбавлені засобів для існування. Б керівник певної територіїВ станово-представницький законодавчий орган АнгліїГ насильницький згін селян із земліД «нові дворяни» - дворяни, які активно займалися торгівлею та виробництвом. Усне завдання. Знайдіть помилку в тексті. В умовах загострення англо-іспанської боротьби Єлизавета І уклаласоюз із сином Марії І Тюдор Яковом VI, який зобов’язався непідтримувати Іспанію й не допомагати шотландським та ірландськимкатоликам. За це він став спадкоємцем англійського престолу, а післясмерті королеви - королем Яковом І.

ІІІ. Опрацювання нового навчального матеріалу. Політичні передумови революції. Початок революції. У 1603 р.завершилося майже півстолітнє правління королеви Єлизавети. Черезвідсутність інших близьких родичів Єлизавета заповіла престол синовістраченої нею Марії Стюарт Якову І (1603—1625 рр.). В Англіїзапанувала династія Стюартів. Вони прагнули встановити в країніабсолютну монархію. Давні права парламенту вони вважали поступкамиз боку монархів, які можна й скасувати. Католицькі симпатії Стюартівпризводили до гострих релігійних конфліктів із протестантами таангліканською державною церквою. Така політика Якова І викликаланевдоволення більшості громадян. Після Якова І престол посів його син Карл І (1625—1649 рр.), якийпродовжував політику батька. Карл І потребував коштів для продовження розпочатих війн проти Іспанії та Франції. За перші три роки свого правління він тричі скликав і розпускав парламент: перший дав йому незначну суму, другий узагалі відмовив, а третій погоджувався надати кошти за умови, що король підпише петицію, яка відновить усі здобуті англійцями права. Отримавши кошти, Карл І проігнорував умови договору і протягом 11 років узагалі не скликав парламент. Для покриття своїх витрат він поширив на всю Англію корабельний податок (щитові гроші — обов’язок прибережних областей утримувати флот). Для придушення невдоволених було розширено діяльність надзвичайних судів. У країні почалася масова еміграція до Північної Америки. Занепокоєний цим Карл І заборонив її під загрозою жорстоких покарань.

Приводом до відкритого виступу проти короля стала спробапоширити в Шотландії англіканську церкву. Шотландці взялисядо зброї. Війна набула затяжного характеру. Карл І змушенийбув у 1640 р. скликати парламент, щоб отримати згоду назбирання нових податків. Цей парламент увійшов в історію підназвою Довгий (діяв до 1653 р.), оскільки його члени домоглися відкороля згоди, що розійдуться тільки тоді, коли самі визнають це запотрібне. Парламент висунув королю ряд вимог, викладених у «Великійремонстрації» (протесті), які Карлу І довелося виконати. Надзвичайнісуди й корабельний податок було скасовано. Король зобов’язувавсяскликати парламент не раніше ніж через три роки. На думкуісториків, початок діяльності Довгого парламенту є початком. Англійської революції.

Громадянські війни. У січні 1642 р. Карл І залишив Лондон і вирушив напівніч, де в нього було найбільше прихильників. 22 серпня 1642 р. корольоголосив війну парламенту. У країні спалахнула перша громадянська війна(1642—1646 рр.). Військо короля складалося з дворян (кавалерів) і прихильників англіканськоїцеркви. Парламентське військо (яке отримало назву «круглоголові» за формузачіски) складалося в основному з пуритан і прихильників парламенту. Спочаткуармія парламенту зазнавала поразок, але завдяки рішучим діям Олівера Кромвеля(1599— 1658), який очолив її, ситуація змінилася.

Народився в сім'ї небагатого пуританського поміщикав Кембриджі. Навчався у парафіяльній школі Гантінгдон, в 16161617 р. - в коледжі Сідней Сассекса, Кембридж, який бувнещодавно заснованим коледжем із сильним пуританськимдухом. До війни  Олівер Кромвель був простим сквайромпоміщиком. Після того, як він кинув юридичнийфакультет Кембриджського університету, Оліверу довелосяодружуватися на дочці поміщика. Після весілля Кромвель узявсядо господарювання у своєму маєтку. Кромвель був ревнимпротестантом, ватажком круглоголових пуритан. Крилатоюфразою стали слова Кромвеля, звернені до солдатів під часпереходу через річку: «На Бога надійся, але порох тримай сухим!»На початку Англійської громадянської війни Кромвель очолив загінз шістдесяти вершників. Пізніше цей загін трансформувався взнамениту «Залізнобока кавалерію», яка, у свою чергу, сталаосновою його армії нової моделі. Полководницькийталант Кромвеля розкрився в низці боїв, особливо в битвіпри Марстон-Муре (1644). Його війська незмінно перемагалиприхильників короля. Саме армія Кромвеля вщентрозбила Карла I в вирішальному бої при Нейзбі 14 червня1645  року.

Як лідер парламентської пуританської коаліції (також відомої, як «круглоголові» через короткострижених волосся) і командир армії нової моделі, Кромвель переміг короля Карла I, поклавшикрай домаганням монарха до абсолютної влади. Олівер Кромвель, отримавши певні повноваження,скасував верхню палату парламенту та призначив раду зі своїх бойових соратників-протестантів. Занового лідера, Оливера Кромвеля, було видано наступні укази: заборона дуелей в армії, юридичнийстатус цивільних (без обряду вінчання) шлюбів, перехід усього королівського майна в державнускарбницю. Кромвель також мав титул генералісимуса. Проте, взявши владу в свої руки(отримавши новий титул лорд-протектора), Кромвель почав наводити воістину «залізний» порядок,фактично встановлюючи диктатуру. Він жорстоко придушив повстання в Ірландії іШотландії. 3 вересня 1651 англійці під стінами Вустерапід командуванням Олівера Кромвеля здобули перемогу над шотландцями. Розділив країну надванадцять військових губернаторств на чолі з підзвітними особисто йому генерал-майорами. Ввівохорону головних доріг. Налагодив систему збору податків. Гроші, причому чималі, на перетвореньбули стягнути з переможених прибічників короля. Під час свого правління Олівер Кромвель уклавмир із Данією, Швецією, Нідерландами, Францією, Португалією. Він продовжив війну з давнімворогом Англії - Іспанією. Після того, як у країні порядку, Кромвель схвалив поява новогопарламенту. Олівер Кромвель відмовився прийняти корону і був визнаний гідним самимпризначити наступника, нового короля. До самої смерті Кромвель мав популярність у народі, втому числі завдяки іміджу «народного» політика на противагу респектабельним дворянам такоролю. Особливе значення у даному випадку мала така риса Кромвеля, як абсолютнанепідкупність. Також важливо відзначити, що Кромвель постійно знаходився під охороною(існувало кілька підрозділів, постійно змінюваних одне одним за графіком чергування) і найчастішезмінював місця нічлігу.

Нова армія завдала королівським військам поразок у битвах під Марстон-Муре(1644 р.) і Нейзбі (1645 р.). Після ув’язнення короля парламент прийняв низкузаконів. Усю землю було проголошено приватною власністю її володарів (окрімселян); торговельно-промислові верстви суспільства домоглися повної свободипідприємницької діяльності та знищення монополій; землі короля, йогоприхильників та церкви було розпродано або віддано солдатам як плату заслужбу. Наприкінці 1648 р. король утік із полону і почав другу громадянськувійну (1648—1649 рр.), у якій теж зазнав поразки. Парламент схилявся дозбереження королівської влади. Кромвель із відданими йому військами вступиву Лондон та усунув із парламенту прихильників монархії. Згодом було створеносуд, за рішенням якого 30 січня 1649 р. короля Карла І стратили. Після цього впарламенті було скасовано палату лордів, Англію проголошено республікою. Законодавчу владу було передано Довгому парламенту, виконавчу — Державнійраді. Однак фактичним правителем країни став Кромвель.

Англійська республіка. Після страти короля і проголошення республікидо влади в країні прийшли індепенденти. На їхню думку, держава має будуватися на тих самих засадах, що йгромади віруючих, тобто на основі ідеї суспільного договору, якийпередбачав взаємне визнання прав та обов’язків членів колективу чигромадян. Крім того, індепенденти не визнавали іншого тлумачення. Святого Письма й тому одразу розпочали репресії проти іншихрелігійних сект. Найбільше постраждали дигери («справжніурівнювачі»), які оброблювали громадські землі, вважаючи, що вони неможуть бути чиєюсь власністю, а отже, є спільними. Дигери вважали,що в суспільстві всі мають працювати на спільне благо на чолі звибраними наглядачами. У держави не має бути грошей, а за купівлюпродаж слід страчувати. Республіка — форма державного правління, за якої джерелом владивизнається народ, органи державної влади обираються на певнийтермін, а державна влада поділяється на законодавчу, виконавчу ісудову гілки. Кромвель поглядів дигерів не поділяв. Він був твердопереконаний, що приватна власність є невід’ємним правом кожної людини,а встановлення майнової рівності — це порушення англійських традицій.

Інша секта — левеллери («урівнювачі») — стверджувала: оскільки перед Богом усірівні, то слід для всіх установити рівні права. Із цього твердження випливали їхнівимоги: встановлення загального виборчого права для чоловіків, ліквідація палатилордів, скасування «гнилих містечок» (міста, які в минулому здобули право посилатисвоїх депутатів до парламенту, але згодом занепали) та інші. Левеллери оголошувалинарод джерелом влади. Свого часу вони відіграли вирішальну роль у страті короля тареформі парламенту. Проте й «урівнювачі» зазнали гонінь і переслідувань. Перемігши вгромадянській війні, О. Кромвель здійснив каральні походи в Шотландію, яка визналасвоїм королем Карла II, сина страченого Карла І. Наступною жертвою стала Ірландія,католики якої допомагали англійському королю в боротьбі проти парламенту. Походи в. Шотландію та Ірландію започаткували майбутню англійську колоніальну імперію. Важливим для колоніальних завоювань та морської першості став виданий 1651 р. Навігаційний акт, за яким усі товари, що потрапляли до Англії, могли перевозити лишеанглійські судна або ж судна країни-виробника. Цей акт був спрямований протиголландців, які вели посередницьку торгівлю, і призвів до війни з Нідерландами, уякій Англія здобула перемогу.

Протекторат Олівера Кромвеля. Із моменту проголошення республікиверховна влада в країні належала Довгому парламенту, який повністюскладався з індепендентів. Другою важливою силою в державі булаармія, підпорядкована особисто О. Кромвелю. Тривале правління Довгого парламенту викликало обурення населення,особливо армії, яка протягом значного часу не отримувала платні. Кромвель розігнав Довгий парламент і скликав конвент (Установчі збори),де також були самі лише індепенденти. Цей конвент назвали«парламентом святих» (через побожність депутатів). «Святі» прийнялинизку важливих реформ: оголосили свободу совісті (віросповідань);запровадили цивільний шлюб, вибори священиків мирянами; скасувалицерковну десятину; вирішили замінити стару (прецедентну) системусудочинства, що спиралася на закони різних часів, новою, що ґрунтуваласяна єдиному судовому статуті (кодексі), прийнятому 1653 р. Проти такихреформ виступили священики, юристи, а також армія. О. Кромвельрозпустив «парламент святих». За згодою армії було прийнято новуконституцію («знаряддя управління»), яка передавала всю владу О. Кромвелю — лорду-протектору Англії, Шотландії та Ірландії. Кромвельзосередив у своїх руках усю виконавчу владу, отримав правозатверджувати членів Державної ради, а також збирати податки в розмірах,достатніх для утримання армії. 

Законодавчу владу за конституцією було переданооднопалатному парламенту, який складався здепутатів від найважливіших міст країни. Парламент, обраний за новою конституцією, виявивнепокору Кромвелю і був розпущений. Кромвельпереділив країну на 14 військових округів, у якихусю повноту влади передав призначеним нимгенерал-майорам. Прихильників короля булообкладено спеціальним податком. Святкування. Великодня й Трійці було заборонено, як і недільнігуляння, спортивні змагання. Головними заняттямивизначалися праця і молитва. Отже, протекторат Кромвеля за своєю суттю буввійськово-релігійною диктатурою. Ця диктатуратрималася на авторитеті сили, пуританських уявленняхпро життя та успіхах Кромвеля в зовнішній політиці.

Реставрація Стюартів. У 1658 р. Кромвель помер, залишивши своїм наступником сина Річарда. Проте Річард швидко перетворився на маріонетку генералітету і зрештою змушений буввідмовитися від звання протектора. Торгово промислові та аристократичні верстви, занепокоєніможливими виступами населення, вирішили запросити Карла II (1660—1685 рр.). У 1660 р. в Англіїбуло здійснено політичну реставрацію — відновлено правління династії Стюартів. Королівськувладу Карл II розглядав як абсолютну. Насамперед він наказав вчинити прилюдну розправу надубивцями батька. Було відновлено правління англіканської церкви, незначну частку земельповернуто колишнім власникам. Проте правити країною, як раніше, уже було неможливо. Парламент суворо охороняв завойовані під час революції права, а також стежив за тим, щоб корольне видавав будь-яких законодавчих актів. Невдовзі в парламенті утворилися дві політичні партії:торі та віги. Торі були прихильниками королівської влади, обстоювали непорушність королівськихправ, існуючих порядків. Віги в усіх суперечках захищали парламент і виступали за реформиекономіки, державного устрою, церкви. Однак обидві партії були проти абсолютної влади монарха.

Яків II. Декларація про віротерпимість. «Славна революція». У лютому 1685 р. Карл II помер. Новим королем став його брат Яків II (16851688 рр.). Він продовжив політику свого попередника щодо відновленняабсолютної влади. Як ревний католик, він призначав на державні посади своїходновірців. Після прийняття Декларації про віротерпимість Яків ІІ розпустивпарламент і став правити одноосібно. Обурювала англійців і профранцузьказовнішня політика короля. Тоді парламентарі таємно запросили на англійськийпрестол правителя Нідерландів Вільгельма Оранського. Восени 1688 р. Вільгельм висадився на англійському узбережжі та рушив до Лондона. Народзустрічав його з радістю. Яків ІІ утік до Франції. Так в Англії відбувсяпалацовий переворот, що отримав назву «Славна революція» (1688—1689 рр.). Вона завершила тривалу боротьбу парламенту й короля. В Англіїустановилася парламентська монархія.

Під час вступу на престол парламентарі вручили новомукоролю Вільгельму III (1689—1702 рр.) Деклараціюправ (Білль про права), у якій було викладено права таобов’язки законодавчої (парламенту) та виконавчої(короля та його міністрів) влади. Декларація заборонялакоролю видавати закони, збирати податки з народу,скликати армію без згоди парламенту. У нійпідкреслювалося, що народ має право усунутинегідного короля і на його місце обрати іншого, а також змінитипорядок престолонаслідування. У період правління Вільгельма III було закладено головніпринципи існування англійської політичної системи. Депутатипарламенту переобиралися кожні три роки. Король формувавуряд із представників тієї партії, яка мала більшість упарламенті. Отже, король став правити державою черезпарламент. Змагання за владу партій заклали основудвопартійної системи в Англії.

«Білль про права»«Білль про права» (Bill of Rights) (1689)-Конституційний акт, що визначив розвиток Англії якпарламентської монархії. Результати політичногоперевороту 1688 р. (коли Якова II було усунуто відвлади і його місце зайняв Вільгельм III) булиоформлені у вигляді Декларації прав,що закріплювалазавоювання парламенту та фіксувала умови, на якихлорди і общини погоджувалися визнати Вільгельма. Оранського своїм правителем. Декларація булаприйнята 13 лютого 1689 р., а в жовтні 1689 р. вонабула перетворена в парламентський Білль про права. Статут переосмислював співвідношення владипарламенту і короля, що правив тепер не за“божественим правом”, а згідно з актами парламенту. Згідно зі статутом, король позбавлявся прававідміняти закони парламенту про покарання, а такожбез його санкції припиняти дію інших законів. Таким чином король позбавлявся суверенітету взаконодавчій сфері

Різко обмежувалася і можливість втручання короля у сферусудочинства. Були відмінені суди Церковної комісії, щопідпорядковувалися королю як голові церкви. Королівська владапозбавилася і фінансової незалежності; замість старогопринципу виділення довічного доходу короля, кошти наутримання двору та армії тепер виділялися на невеликий термін,змушуючи монарха постійно звертатися до парламенту засубсидіями. Навпаки, позиції парламенту завдяки «Біллю проправа» посилилися. Король зобов'язувавсярегулярно скликати парламент (як мінімум один раз на трироки); членам парламенту гарантувалася свобода слова. Крімтого, як «незаконний» засуджувався спосіб маніпулюваннявиборами, коли на місцях підбиралися вірні трону кандидати. Окремі розділи «Білля про права» торкалися судової влади. Уних говорилося, що суди не повинні вдаватися до надмірнихзастав, штрафів і жорстоких покарань. Було покладено крайпрактиці штучного підбору присяжних. Компетенція судівприсяжних розширилася, оскільки їм було передано праворозглядати справи про державну зраду. Заборонялася також конфіскація майна арештованих аж довинесення присяжними вердикту. Таким чином цей документнамагався покласти край судовому свавіллю. «Білль про права»не встановлював прямого парламентського правління; король як іраніше мав право вибирати і знімати з посад міністрів, суддів, атакож скликати і розпускати парламент.

Закріплення знань учнівІсторичний диктант1.  Назвіть партію двору, що сформувалася у 70-і рр. XVII ст. в Англії. 2.  Назвіть парламент, засідання якого тривало 12 років. 3.  Як  називали  прихильників Карла  I  у  громадянській  війні? 4.  Назвіть каральні органи абсолютизму в Англії. 1.  Назвіть  місце  вирішальної  битви  між  королем  і  парламентом. 2.  Назвіть подію, в результаті якої принц Уельський прийшов до влади. 3.  Назвіть  полководця,  який  створив  армію  «нового  зразка». 4.  Назвіть ім’я правителя Голландії, що посів престол Англії. 5.  Назвіть титул Кромвеля.6.  Чому державний переворот дістав назву «мирна революція»?7.  Назвіть партію парламенту, що сформувалася у 70-і рр. XVII ст. в Англії. 8.  Чи вірно те, що Стюарти правили 200 років? Установіть хронологічну послідовність подій. А «Славна революція»Б «Довгий парламент»В «Пуританська революція»Г «Короткий парламент»

Домашнє завдання. Опрацювати матеріал підручника ст.104113, виконати завдання з презентації (Історичний диктант, установленняпослідовності)