Презентація "Артюр Рембо"

Артюр Рембо

Жан - Нікола Артюр Рембо(1854 – 1891)

Віктор Гюго називав його «Шекспір - дитя», в літературознавстві його часто називають «розгніване дитя Франції», «найдивніший поетичний геній Франції». В історії французької літератури немає ще однієї такої надзвичайної літературної долі, як у Артюр Рембо. Поет писав вірші лише протягом неповних чотирьох років, але його творчість визначила основні напрямки розвитку не тільки французької, але і світової літератури. Його лірика пройнята духом бунтарства, незгоди, заперечення та сповнена любові до життя. Поет зробив низку вагомих художніх відкриттів, створив нову поетичну мову та засади нового поетичного мислення.

Життєвий шлях поета Артюр Рембо народився в провінційному містечку Шарлевіль, на північному сході Франції. Пізніше він назв це місто «найідіотськішим з усіх провінційних міст». Батько поета був військовим,служив в Алжирі, який одружився із заможною селянською дівчиною. У подружжя було четверо дітей. Коли Артюру виповнилось чотири роки, батько покинув сім’ю. Мати виховувала дітей самостійно, намагаючись виховати такі якості як заощадливість та покірність. За найменшу провину дітей карали домашнім арештом.

В поета були напружені відносини з матір'ю через його прагнення стати поетом. Мати бачила його звичайним селянином – фермером. Поезія зацікавила його матір тільки тоді, коли вона дізналась що так можна отримати гроші. Здібності Рембо до навчання вражали оточуючих. Він ріс старанним, покірним та відмінно вчився. Із шести-семи років Рембо почав писати прозу, потім вірші за підтримки шкільного вчителя. У п’ятнадцять років Рембо написав вірш «Сенсація», який став його першою публікацією. Чотири рази Артюр тікав з дому, навіть потайки приїжджав до Парижа. У серпні 1870 поет вирушив до Бельгії, де намагався зайнятись журналістикою.

Рембо бере участь в революційних подіях 1871, потім зневірюється в соціальній боротьбі і шукає нових шляхів в творчості. Цього ж року поет вдосконалює раніше написаний «П'яний корабель», сформулювавши теорію про роль поета в суспільстві. Він намагається поєднати звук і колір, віднайти нові рими і образи. Знайомство з Верленом перетворюється на міцну дружбу, поети разом подорожують Європою. Їхні стосунки тривають до 10 липня 1973, коли Верлен вистріли у Рембо та потрапив до в'язниці. В останнє поети зустрілись 1875 року у Штудгарті щоб розійтись назавжди. Поети посварились, виникла бійка. Під впливом ситуації Рембо написав «Сезон у пеклі», єдину збірку, видану за його життя.

Після того як йому виповнилось двадцять років, поет нічого не написав, його життя змінилось. Рембо мандрував Англією, Німеччиною, Бельгією, шукав роботу. Він встиг попрацювати навіть в цирку, був солдатом, закупав рабів. Поет поїхав до Африки де займався торгівлею, у 1882 надіслав власний звіт про дослідження невідомих земель Африки до паризького Географічного товариства. У 37 років поет помер від саркоми.

Творчий шлях. Перший період творчості (до 1871) був позначений впливом Гюго та Бодлера, пов'язаний з романтизмом. Орієнтуючись на Гюго і Бодлера поет почав писати вірші, які викривали «нікчемність міщанства» («Засідателі»), Другу імперію («Шаленства Кесаря»), лицемірство служителів церкві («Покарання Тартюфа»). Рембо захоплюється революційними ідеями. Другий період (1871-1872) символістський, ознаменувався створенням і втілення «теорії ясновидіння». Поезія набуває трагічного звучання, виділяється вірш «П'яний корабель», символістський сонет «Голосівки». Третій період (1882-1883) вихід за межі символістської етики, розквіт «теорії ясновидіння». Збірка віршів у прозі «Осяяння», «Сезон у пеклі».

Естетичні погляди поета. Поет повинен стати ясновидцем;Поет повинен передавати істину людям;Поет – посередник між землею і небом, між світом буденним і вічним світом ідей;Поезія є магічною силою, яка викликає до життя ідеї та образи;Людина – найбільша цінність на землі;Існування сугестивної поезії.