Презентація "Читанні оповідання Л.Полтави «Де живуть добрі птахи?»

Читанні оповідання Л. Полтави «Де живуть добрі птахи?»

Якось прилетіли з далеких земель у нашу країну лелеки. Далеко вони перебули ту пору року, коли у нас холодно, сніг та мороз.

Кожен лелека в минулому році жив тут, мав свою стару, добре збудовану хату на високих клунях. Сніги розтали, зацвіли дерева та квіти — прилетіли вони на старе місце жити.

Дивляться: на клунях їхніх хат немає, тільки вітер гуляє. Якийсь злийчоловік кинув грудку землі і поранив одного лелеку. Люди почали на нього кричати, а він ще одну кинув.

Засумували добрі птахи і полетіли геть від села, в близький луг. Уже ж пора малих лелечат годувати. Де їх примістити, де і самим жити?Питають лелеки старих та кривих верб:— Може, дозволите на вашім гіллі хатки збудувати?

Озвались старі дерева добрим шумом-голосами:— Чому ж ні? Ви добрі птахи, будуйте. Заходились лелеки галузки складати, кошики-хатки виплітати.

Повиплітали— і живуть по двоє в хатці. Діток годують, на сонечку гріються, а як захочугь, то в синьому небі разом з літаками літають. Село було на гірці, і ніхто їх не турбував, навіть злий чоловік, що грудкою лелеку поранив.

Однієї темної ночі прокинувся поранений лелека у своїй хатці. Дивиться: сина в хатці немає, а небо — червоним огнем палає. Думає собі: хіба серед ночі може сходити сонце?

Придивився, аж то у селі розгоряється пожежа, все вище росте полум'я!

Лелека підвівся на дужій нозі, підняв голову догори та як застукоче, як заклекоче своїм довгим носом-дзьобом. Це він так і сина кликав, і на сполох гукав. Почули те його брати, посхоплювались, ну і собі довгими дзьобами стукотіти, на сполох бити, людей зі сну будити. Прилетів і син пораненого лелеки, та й собі взявся клекотати.

Піднявся крик, кинулися люди воду носити, пожежу гасити. Ледве погасили, а як закінчили, запитали один в одного:— А як ти прокинувся? Хто тебе збудив?— Мене збудили лелеки.— І мене. Я почув, як вони дзьобами клекотали.— І мене збудили вони, — озвався злий чоловік.— Бачиш! А ти їх із села прогнав! Якби лелеки не збудили — ми б геть погоріли!

Сором узяв злого чоловіка. Вирішив він наступного року спокутувати свою провину. Перед холодами відлетіли лелеки в тепліший край. А як струмки заспівали та квіти заясніли — повернулися знову в нашу країну. Хотіли вже село обминати, аж дивляться: на клунях ніби їхні хати! Сіли, розглядаються. Справді, люди наносили на клуні різних гіллячок та глини, навіть хати- кошики посплітали!

Поправили лелеки ті хатки, відкрили віконця, напустили сонця та й живуть. Вони добре знають, що злий чоловік уже не злий, це ж він добрим птахам хати- гнізда готував. З тої години по всій нашій країні, по всій нашій землі живуть лелеки. Добрі птахи живуть там, де й люди добрі.

Коли лелеки повертаються до наших країв?

Де вони перебувають, коли в нас холодно?

Що вони побачили на старому місці проживання?Хто їх прогнав?

Де лелеки вирішили збудувати нові хатки?

Що сталося однієї темної ночі?

Як змінив злий чоловік своє ставлення до лелек після ночної події?

«Добрі птахи живуть там, де добрі люди»

Дякую за увагу!Вихователь Грязєна Світлана Борисівна