до Всесвітнього дня води
Кожного року Всесвітній День Води присвячується певній темі.
Цінність води є набагато більшою, ніж її ціна. Ми всі щоденно використовуємо воду у побуті, на виробництві та у сільському господарстві. Вода має величезне значення для культури, охорони здоров'я, освіти, економіки та цілісності нашого природного середовища. Якщо ми не будемо берегти воду та раціонально її використовувати, то ми ризикуємо бути обмежені в використанні цінного ресурсу. Берегти, означає вміло зберігати. необхідно очищати джерела й озера від заростей й змиття. накриватикришками колодязі. І, звичайно, треба берегти ліси. вони притягують до себе воду, зберігають її.
Вірш до Всесвітнього дня води!Деяк Олена, до Всесвітнього дня води Шановні громадяни України!Як цінну річ природу бережіть. Котеджів біля річки не будуйте. Сміття у річку з двору не несіть. Немов іще недавно так було: Текла собі Ріка, широка й повноводна,Неподалік дзюрчало Джерело, –Вода була у ньому чиста і холодна… А що у нас змінилося тепер,І де знайти нам чистої водичики?Коли непотріб замість смітнику,Навмисне зноситься до річки! Річка – це лице народу,Бруднити ріки – це бруднити вроду. Творіть добро і бережіть природу. Як нагороду, пийте чисту воду!. Про наші ріки дбає Водне господарство. Про міцність дамб і річок чистоту . Будь ласка з нами співпрацюйте. Довкілля і себе шануйте. Живіть щасливо у чудовім краї!Ніколи воду не брудніть.І у всесвітній день води я закликаю. Ресурси водні бережіть!
А вода це справжнє диво! Як прожити без води? З нею ми завжди щасливі, З нею в нас нема біди. Є вода — ростуть рослини: Ліс, сади, рясні поля. Це чудово для людини І радіє вся Земля. Плавають в водичці діти, Риби у воді живуть. Розцвітають в лузі квіти. І рясні дощі ідуть. Кругообіг повсякчасно На Землі вода веде. Тож з водою всім прекрасно І біди нема ніде!
Струмочок Там за травою рясною,Струмочок тихо тече,Пробігає заплавою тісною,До ставочка пісню несе. З джерела її черпає,Чистісінькі слова підбирає,Ніжним голосом лоскоче,До душі добратись хоче. Тече собі, приспівує,Між кленами й осиками,На каміннях підтанцьовує,Та заграє з музиками. Повертає, в польці кружляє, Серце співом звеселяє,В мокрих капцях похлюпоче,І з грозою побулькоче.
Джерело. З-під верби б’є мале джерело,Там ромашки цвітуть у теплоІ пташина до нього летить,Щоб живої водиці попить. А воно дзюркотить і співа,Бо вода в ньому й справді жива,Напуває ромашковий світ,Посилає веселий привіт. Я розчищу мале джерело,Щоб ще краще співати могло,Напувало дерева й траву,Всім давало водичку живу!
Наша річка. Сама собою річка ця тече,Маленька річка, вузенька, як долоня,Ця річечка Дніпра тихенька синя доня,Маленька дочечка u1073 без імені іще. Вона тече в городі в нас під кленом,І наша хата пахне їй борщем. Цвіте над нею небо здоровенно. Солодкими хмаринами з дощем. Ця річечка тече для клена і для мене,Її й тоді я бачу, коли сплю. Я річечку оцю в городі в нас під кленом,Як тата й маму, і як мед люблю. М. Вінграновський
Криниця. Де стали в ряд стрункі ялиці,Гойдають зелень молоду,Там й досі батькова криниця. Хлюпоче в рідному саду. Було колись, як спрага брала,Ми — невгамовні дітлахи —До неї низько припадали,Немов знесилені птахи. Прийти б до неї знов, напитисьЇї прозорої снаги,І низько, низько їй вклонитись. За всі несплачені борги.
Водоспад Водоспад крізь скелі б'ється, Стрімголов з гори несеться, Пробиває собі шлях, неможливо повернути, Сила, міць і чистота, Одним словом - краса ... Водоспад Вода бурлить і пада водоспадом,Скрізь краплі розкидаються. А ми. Дивуємося дивному серпанку. Посеред білосніжної імли. І далі все спадає по камінню,Піною розпадається в бурштин -Такі творіння житимуть нетлінно. Та відвертатимуть від різної журби. Такі творіння житимуть постійно,Щоб розпадатися у вічності в бурштинІ хочеться, щоб та вода нестримна. Не раз нас відвертала від журби...
“В болотах жаби рай знайшли…”В болотах жаби рай знайшлиІ там плодились і згнивали,А десь над ними клекотали. В повітрі чистому орли.І туркіт жаб, і дух гнилий. До їх туманами знімались,І до болот орли спускалисьІ виливали гнів палкий. Та жаби, всі в сетках турбот,На клект орлячий не зважали,Жили, плодились і згнивали. В багні смердючому болот.І повні скорбного чуття,Орли за хмарами літамлиІ ситих жаб уже не звали. З болот до вищого життя.
Ставок красою чарував своєю,Вода мінилась барвами, як скло,Але його правдивою душею. Було могутнє щедре джерело. Ставкові плеса — світлосяйні крила. Несли коромисло веселки на плечіПоки тримала їх джерельна сила,Життя, красу і радість даючи. Якби це джерело все вщент погасло. Ставок би щез з бурштинових долонь. Ставок цвіте вогнів суцвіттям рясно,Як в джерелі цвіте життя вогонь. В події кожній і у справі кожнійЄ джерело — захований бурштин,І мудрість лиш тоді непереможна,Коли знаходить ввесь зв'язок причин. Бо кожна річ — це форма, це омана,Захована в ній часто інша суть,І у житті лиш той буває паном,Хто джерело причин зумів збагнуть.
На озері і тихо, і озерно,Затих на ньому вітрохвильний хлюп. Зелені тіні виткались химерно,Як образи скорботи і жалю.І озеро, як дороге свічадо,В зеленій рамі з трав і комишу. Стою над ним схвильовано і радо,Від дум бентежних майже не дишу. У човні спокій спить, заплющив очі,Весло дріма, не кличе до труда. Стомився рух і рухатись не хоче,Про вічність думу думає вода. Здається, в озері усе життя завмерло,Але оманливий цей люстроспокій хвиль. У глибині вирують десь джерела,