Презентація " Дивовижна вода"

Дивовижна вода

 Вірш до Всесвітнього дня води!Деяк Олена, до Всесвітнього дня води Шановні громадяни України!Як цінну річ природу бережіть. Котеджів біля річки не будуйте. Сміття у річку з двору не несіть. Немов іще недавно так було: Текла собі Ріка, широка й повноводна,Неподалік дзюрчало Джерело, –Вода була у ньому чиста і холодна… А що у нас змінилося тепер,І де знайти нам чистої водичики?Коли непотріб замість смітнику,Навмисне зноситься до річки! Річка – це лице народу,Бруднити ріки – це бруднити вроду. Творіть добро і бережіть природу. Як нагороду, пийте чисту воду!. Про наші ріки дбає Водне господарство. Про міцність дамб і річок чистоту . Будь ласка з нами співпрацюйте. Довкілля і себе шануйте.  Живіть щасливо у чудовім краї!Ніколи воду не брудніть.І у всесвітній день води я закликаю. Ресурси водні бережіть!

А вода це справжнє диво! Як прожити без води? З нею ми завжди щасливі, З нею в нас нема біди. Є вода — ростуть рослини: Ліс, сади, рясні поля. Це чудово для людини І радіє вся Земля. Плавають в водичці діти, Риби у воді живуть. Розцвітають в лузі квіти. І рясні дощі ідуть. Кругообіг повсякчасно На Землі вода веде. Тож з водою всім прекрасно І біди нема ніде!

Струмочок Там за травою рясною,Струмочок тихо тече,Пробігає заплавою тісною,До ставочка пісню несе. З джерела її черпає,Чистісінькі слова підбирає,Ніжним голосом лоскоче,До душі добратись хоче. Тече собі, приспівує,Між кленами й осиками,На каміннях підтанцьовує,Та заграє з музиками. Повертає, в польці кружляє, Серце співом звеселяє,В мокрих капцях похлюпоче,І з грозою побулькоче. 

Джерело. З-під верби б’є мале джерело,Там ромашки цвітуть у теплоІ пташина до нього летить,Щоб живої водиці попить. А воно дзюркотить і співа,Бо вода в ньому й справді жива,Напуває ромашковий світ,Посилає веселий привіт. Я розчищу мале джерело,Щоб ще краще співати могло,Напувало дерева й траву,Всім давало водичку живу! 

Наша річка. Сама собою річка ця тече,Маленька річка, вузенька, як долоня,Ця річечка Дніпра тихенька синя доня,Маленька дочечка u1073 без імені іще. Вона тече в городі в нас під кленом,І наша хата пахне їй борщем. Цвіте над нею небо здоровенно. Солодкими хмаринами з дощем. Ця річечка тече для клена і для мене,Її й тоді я бачу, коли сплю. Я річечку оцю в городі в нас під кленом,Як тата й маму, і як мед люблю. М. Вінграновський

Криниця. Де стали в ряд стрункі ялиці,Гойдають зелень молоду,Там й досі батькова криниця. Хлюпоче в рідному саду. Було колись, як спрага брала,Ми — невгамовні дітлахи —До неї низько припадали,Немов знесилені птахи. Прийти б до неї знов, напитисьЇї прозорої снаги,І низько, низько їй вклонитись. За всі несплачені борги. 

Дощ. Чекали мене і поля, і сади,І діти просили: — Іди!Пішов я. Поля пораділи,І листям сади зашуміли.І люди зробились веселі!Лише поховались в оселі. Неначе у піжмурки граються —Покличуть мене — і ховаються.

Водоспад Водоспад крізь скелі б'ється, Стрімголов з гори несеться, Пробиває собі шлях, неможливо повернути, Сила, міць і чистота, Одним словом - краса ... Водоспад Вода бурлить і пада водоспадом,Скрізь краплі розкидаються. А ми. Дивуємося дивному серпанку. Посеред білосніжної імли. І далі все спадає по камінню,Піною розпадається в бурштин -Такі творіння житимуть нетлінно. Та відвертатимуть від різної журби. Такі творіння житимуть постійно,Щоб розпадатися у вічності в бурштинІ хочеться, щоб та вода нестримна. Не раз нас відвертала від журби... 

“В болотах жаби рай знайшли…”В болотах жаби рай знайшлиІ там плодились і згнивали,А десь над ними клекотали. В повітрі чистому орли.І туркіт жаб, і дух гнилий. До їх туманами знімались,І до болот орли спускалисьІ виливали гнів палкий. Та жаби, всі в сетках турбот,На клект орлячий не зважали,Жили, плодились і згнивали. В багні смердючому болот.І повні скорбного чуття,Орли за хмарами літамлиІ ситих жаб уже не звали. З болот до вищого життя.

Ставок красою чарував своєю,Вода мінилась барвами, як скло,Але його правдивою душею. Було могутнє щедре джерело. Ставкові плеса — світлосяйні крила. Несли коромисло веселки на плечіПоки тримала їх джерельна сила,Життя, красу і радість даючи. Якби це джерело все вщент погасло. Ставок би щез з бурштинових долонь. Ставок цвіте вогнів суцвіттям рясно,Як в джерелі цвіте життя вогонь. В події кожній і у справі кожнійЄ джерело — захований бурштин,І мудрість лиш тоді непереможна,Коли знаходить ввесь зв'язок причин. Бо кожна річ — це форма, це омана,Захована в ній часто інша суть,І у житті лиш той буває паном,Хто джерело причин зумів збагнуть.  

На озері і тихо, і озерно,Затих на ньому вітрохвильний хлюп. Зелені тіні виткались химерно,Як образи скорботи і жалю.І озеро, як дороге свічадо,В зеленій рамі з трав і комишу. Стою над ним схвильовано і радо,Від дум бентежних майже не дишу. У човні спокій спить, заплющив очі,Весло дріма, не кличе до труда. Стомився рух і рухатись не хоче,Про вічність думу думає вода. Здається, в озері усе життя завмерло,Але оманливий цей люстроспокій хвиль. У глибині вирують десь джерела,

Загадки У морях і річках живе, Але часто по небу літає. А як набридне їй літати, На землю знову осідає. (Вода) Я і хмара, і туман, І струмок, і океан, І літаю, і біжу, І замерзнуть можу!

Чистий й ясний, як алмаз, коштовним не буває. Він від матері породжений, сам її народжує. (Лід)Мене просять і чекають, Я як покажуть – утікають. (Дощ)Мене просять і чекають, Я як покажуть – утікають. (Дощ)

Не кінь, а біжить, не ліс, а шумить. (Струмок) Між берегів текла, текла. Мороз зміцнів — під скло лягла. (Річка) Зоря-зірниця, красна дівиця, по небу гуляла, плакала – ридала, Місяць бачив – не підняв, сонце встало – і забрало. (Роса)

Бережіть воду!На світі законів немало, Я нагадаю один: Щоб море не висихало,Потрібно багато краплин ! В. Симоненко

Живіть щасливо у чудовім краї!Ніколи воду не брудніть.І у всесвітній день води я закликаю. Ресурси водні бережіть!