Презентація до години спілкування «У нас ще лютий… Він в Україні досі ще триває…»

Кожен з нас до кінця свого життя буде пам’ятати ранок 24 лютого, який навічно залишив рани в наших серцях. 04.05 на годиннику - вибух, ще один і ще один…Руки і ноги трясуться. Серце вискакує з грудей. Розуміння і невідомість попереду… Страх і темрява ввечері. Прислухаючись до кожного звуку за вікном, не розумієш, що чекати далі. Думки в голові і день, і ніч. Телефони не випускаються з рук. І ось перші повідомлення в чатах: «По всій території України вибухи: Київ, Харків, Одеса, Маріуполь, Краматорськ, Чернігів, Суми, Івано-Франківськ, Дніпро, Миколаїв, Львів…. ».

24 лютого ми прокинулись інші, інший народ, інші українці… Вибухи 24 лютого нас оглушили. Відтоді ми не все чуємо і не всіх слухаємо. Нам говорили : «У вас немає інших варіантів, аніж здатися». Ми відповідали: «У нас немає інших варіантів, аніж перемогти»

Раніше Гімн України ми співали на святах і урочистих заходах. Хтось співав від щирого серця, а хтось щоб бути як всі. Зараз же це не просто слова пісні українського гімну, це наш символ незламності духу і єдності.

24 лютого – як все починалося. Хронологія подій цього дня

01.00 Володимир Зеленський звернувся до росіян із закликом втриматися від війни і зателефонував путіну, однак той відмовився розмовляти.

04.00путін оголосив про проведення «спеціальної військової операції в Україні». Майже одночасно в Києві,Одесі і в інших великих містах почули і побачили вибухи.

04.30 Зібрано термінове засідання Ради Безпеки ООН. Постійний представник росії відмовляється називати події «Війною». Однак підтвердив початок «Спеціальної військової операції». Повітряний простір над Україною закрито.

06.11 Володимир Зеленський скликає Раду Національної Безпеки і Оборони РНБО. І вводить воєнний стан в Україні.

06.50 Звернення Володимира Зеленського до громадян України.

07.15 Державний кордон України піддався атаці російських віськ з боку рф та білорусі – офіційне повідомлення Державної прикордонної служби України.

10.08 Укрзалізниця готова евакуювати мешканців міст поряд з лінією розмежування.

10.29 На виїздах із Києва утворилися затори.

10.50 Голова НБУ Шевченко: «Банки продовжують роботу з огляду на обмеження. Ми обмежуємо зняття готівки.»

11.00 Розпочався бій під Харковом

11.30 Україна розірвала дипломатичні відносини з російською федерацією.

12.20 Потужний удар по аеродрому в Гостомелі під Києвом.

13.12 Прорив державного кордону в Київській області. Висадка десанту рф в Гостомелі.

13.21 Захоплення Каховської ГЕС

14.51 Прорив держави агресора в багатьох напрямках

15.37 Національний банк України ухвалив рішення про відкриття спеціального рахунку для збору коштів на підтримку ЗСУ.

16.20російські кораблі атакували острів Зміїний.

17.12 У Києві вводиться комендантська година з 22.00 до 07.00

18.15 Надвечір мітинги на підтримку України почали проводити по всьому світу.

19.15російські війська захопили адміністративну будівлю Чорнобильської АЕС

19.55 Указ президента про створення військових адміністацій на базі ОДА.

21.15 Україна закликає західних партнерів сприяти закриттю неба над Україною, щоб зупинити повномаштабну агресію рф.

23.50 Указ президента «Про Загальну мобілізацію».

У лютому не двадцять вісім днів,Він й досі в Україні ще триває. Він розривався, в полум’ї горівІ скільки ще горітиме — не знає. Бо йде війна, що в ньому почалась. Й весна, що йшла, серця не зігрівала…Вона усім нам лютою здалась. Й віночками голів не заквітчала,Що сіє смерть, розруху і тривоги…Нам лютий цей ніколи не забуть,Як не забути смерть і ці дороги…У лютому не двадцять вісім днів,Він в Україні досі ще триває…Нема у діток кольорових снів,Бо ворог нищить все, людей вбиває…Дітей не кликав дзвоник на урок,Горіло все, снаряди вибухали…І хтось зробив у небуття свій крок,А як же жити люди всі бажали…А ось і літо стало на поріг!Черешні пахнуть, стиглі полуниці. А перед нами тисячі доріг,Які ведуть з боями до границі…В нас досі лютий і ворожа лють,

У кожного українця є своя власна історія того жахливого дня. Ми ніколи не забудемо, ніколи не пробачимо. Тоді на захист держави стали тисячі українців. Тисячі захисників-героїв. До України почали повертатись ті чоловіки, які до 24 лютого знаходились за кордоном. Протягом 24 лютого почали приходити перші звістки про загибель прикордонників.

Так як головною метою загарбників було захоплення Києва і скидання влади, у Києві в перший же день почали зводити перші барикади для захисту урядового кварталу на випадок спроби захопити владу. Київ вистояв. Завдяки силам територіальної оборони і самооборони. Тимчасово були окуповані міста поблизу Києва Буча, Ірпінь , в яких окупанти щоденно обстрілювали мирне населення, знущалися над людьми, грабували їхні будинки.

У перші дні війни було окуповано багато прикордонних з рф населених пунктів Сумщини, Чернігівщини, Харківщини, Херсонщини, Донеччини та Запорізької області

24 лютого - це був лише початок всіх жахливих подій, що випали на долю українського народу. Далі були переповнені жінками і дітьми евакуаційні потяги на захід країни, які замість 12-14 годин в дорозі, їхали протягом 24 і більше годин практично в повній темряві, зупиняючись через можливі обстріли попереду. Тисячі, або навіть мільйони зруйнованих доль і життів. Багатостраждальний Маріуполь з невідомою кількістю загиблих мирних жителів. Зруйновані вщент міста Чернігів, Харків, Ізюм, Сєверодонецьк, Охтирка, Волноваха, Бахмут, Соледар…. Холодні і темні ночі через відсутність світла і опалення. Постійні обстріли мирних жителів усіх регіонів України. Деокупація Херсона і Харківщини, частини Донецької області. Страшні події у Дніпрі, Вінниці, Краматорську, Бахмуті

Але наш народ не так просто перемогти. Кожне місто захищало свою територію по-своєму. Мешканці зустрічали окупантів коктейлями Молотова, крали ворожі БТР, перекривали дорогу окупантам багатотисячними мітингами, не пропускаючи техніку в міста. Куп’янськ, Олешки, Нова Каховка, Херсон, Гола Пристань, Чаплинка, Новоолексіївка, Генічеськ, Мелітополь, Бердянськ, Енергодар, Скадовськ…. Пропоную згадати ті події.

Війна – це….

Раніше, переглядаючи у засобах масової інформації новини і хроніки подій з Єгипту, Сомалі, сектору Гази, Чечні, Осетії, нам навіть у жахливих снах не марилось, що у гарячу точку перетвориться наша Україна. І от у наш повсякденний словник жорстокою реальністю увірвались страшні гнітючі терміни: АТО, мобілізація, БТР, «Град», сепаратист, терорист, ВІЙНА… Кривавою плямою курсує картою України вона: Київ, Ірпінь, Буча, Одеса, Миколаїв, Запоріжжя, Дніпро, Бахмут…... Війна збирає свій кривавий урожай. Сплюндровані села та міста: Слов’янськ, Іловайськ, Волноваха, Дебальцеве, Донецьк… Біженці, вдови, сироти, поранені. І не одна небесна сотня поповнила вже небесний легіон захисників України перед Богом.

Хвилиною Пам’яті, хвилиною мовчання вшануємо вічну пам’ять тих, хто віддав своє життя,  відстоюючи ідеали миру, добра, справедливості.  У глибокій скорботі згадаємо тих, хто  загинув за нашу Україну, за її незалежність, цілісність, за її мир і спокій, пом’янемо всіх цивільних людей і захисників, що загинули під час Повномаштабного вторгнення.

МОЛИТВА ПРО УКРАЇНУ Отче наш! Молимось до тебе за мир і спокій для нашої великої єдиної родини. Дай нам, Боже, жити в любові до ближнього, у повазі прав і свобод кожного, не розпалюючи непримиренності. Господи! Благослови Україну і всі родини наші. Навчи нас не продавати свою совість ні дешево, ні дорого. Захисти нас від ворогів видимих і невидимих, що хочуть поневолити нас. Хай завжди палають свічки пам’яті загиблих героїв у наших серцях… Дай нам, Боже, жити вільним життям. Дай кращу долю нашому народу. Дай нам єдність, мир і спокій. За Україну, мир і спокій!Відео. «Боже Україну збережи»

Відео. «Боже Україну збережи»

Цей лютий для кожного з нас тривав цілий рік. Для нас не було ані весни, ані літа, ані осені. Один тільки лютий. Кожні 365 днів цього року переповнені страхом, люттю, біллю, розпачем, ненавистю без каяття, втратами, руйнуваннями, розтрощеними містами і селами, загибеллю великої кількості людей. У той самий час Ми-українці стали сильнішими, витривалішими, єдиною нацією, яка за один день здобула свою національну свідомість, як ніколи раніше. Кожен з нас став на захист нашої України.

Війна змінила кожного... Життя вже точно не буде таким, як раніше, бо вже навіть світ не буде таким, як раніше... Але я вірю, що Україна буде! Що все буде Україна!!! Я пишаюсь тим, що я українка! Слава Україні! Героям Слава!»На цьому наш захід завершено. Дякую вам!