Матеріали презентації до 210 річниці з дня народження Тараса Шевченка. Увага зосереджена на таланті Шевченка-художника: від дитячої обдарованості в малюванні до створення шедеврів живопису.
У презентації представлено широку палітру спадщини полотен живопису. Значне місце відведено віртуальній екскурсії до Національного музею Тараса Шевченка в Києві.
Матеріал розрахований для учнів 5-9 класів, який може використовуватися на уроках української літератури, позакласних заходах.
Тарас Григорович Шевченко — видатний український поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч. Він був людиною універсальних обдарувань та інтересів, геніально володів і словом, і пензлем. Його поетичні рядки назавжди викарбувані в серцях українців. Але чи знаємо ми багато про Шевченка художника? Саме він був одним із основоположників критичного реалізму і першим видатним майстром офорту у вітчизняному мистецтві. Він прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення. Автопортрет Тараса Шевченка
Тарас Шевченко був кріпаком у пана Енгельгардта, племінника Потьомкіна. Переїхавши 1831 року з Вільна до Петербурга, Енгельгардт узяв із собою Шевченка (тоді Тарасу було 17 років), а щоб згодом мати зиск від таланту Тараса до малювання (серед дворянства було модою мати своїх «покоєвих художників»), віддав його в науку на чотири роки до живописця Василя Ширяєва. Ночами, у вільний від роботи час, Шевченко ходив до Літнього саду, змальовував статуї, тоді ж уперше почав писати вірші.1833 року він намалював портрет поміщика Павла Енгельгардта (акварель; оригінал, датований автором, зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві).
Художник Карл Брюллов і поет Василь Жуковський вирішили викупити Шевченка з кріпацтва. Енгельгардт погодився відпустити кріпака за 2500 рублів, на той час ця сума була еквівалентна 45 кг чистого срібла. Щоб здобути такі гроші, Карл Брюллов намалював портрет Василя Жуковського – вихователя спадкоємця престолу, і 4 травня 1838 року портрет розіграли в лотереї, в якій взяла участь царська родина. Кошти для викупу внесли: земляк Т. Шевченка художник Іван Сошенко; художник Аполлон Мокрицький з Полтавщини, нащадок козака Таволги, випускник Ніжинської гімназії вищих наук; поет Євген Гребінка (козацький нащадок роду Чайковських); граф Вієльгорський Михайло - поляк, віолончеліст, композитор.
Тарас Шевченко-художник РАННІЙ ПЕРІОДОбдарований від природи, Тарас рано полюбив малювання. Змалку крейда і вуглинка були для хлопчини неабиякою радістю. Малював ними стіни, лави у хаті і надворі, вдома і в гостях… Він зображував птахів, звірів, людей. Талант художника проявився в Шевченка значно раніше, ніж талант поета. Якщо перші літературні спроби припадають на 1836–1837 роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас, — "Погруддя жінки", датований 1830 роком. З цієї юнацької роботи і розпочалася творчість видатного художника. Опановувати художні знаряддя Тарас почав у сільських дяків.
У 14 років його взяли "козачком" до двору багатого поміщика Павла Енгельгардта, з яким хлопець переїхав спочатку до Вільно, а потім до Петербурга. У 1832 році поміщик віддав Шевченка "у науку" до поважного художника Василя Ширяєва. А у 1838 році зусиллями Карла Брюллова, Олексія Венеціанова, Михайла Вієльгорського, Євгена Гребінки, Василя Жуковського, Івана Сошенка та інших діячів талановитого Шевченка викупили з кріпацтва.
Звільнення з кріпацтва дало право молодому художнику вступити до Академії мистецтв. Тарас переходив з класу в клас у числі найкращих учнів і став одним із найулюбленіших учнів Брюллова. У малярстві він робив дедалі помітні успіхи, відточував свою майстерність і стиль. За час навчання в Академії мистецтв його тричі нагороджують срібною, а потім золотою медалями за малюнки з натури і живописні твори. Одна з відзначених картин — "Хлопець-жебрак, що дає хліб собаці" (1840) — не збереглася до наших днів. Невідома доля й картини "Циганка-ворожка" (1841). Донині зберігся лише акварельний малюнок під цією назвою. НАВЧАННЯ В АКАДЕМІЇ МИСТЕЦТВ
"Циганка-ворожка", 1841 Тарас Шевченко мріяв відвідати Італію, щоб познайомитися із визначними шедеврами малярства, скульптури і архітектури. Та Академія відправила іншого учня, а власних коштів на таку подорож у Шевченка, звісно, не було. Друга заповітна мрія — повернутися назавжди в Україну.
У 1843 році Тарас Григорович приїхав в Україну. Під час подорожі рідним краєм створює цілу серію робіт під назвою "Живописна Україна" — альбом офортів, на яких відображено історичні місця, побут і природу. Офорт — це різновид гравюри на металі. Художник планував видавати по 12 естампів, але через брак грошей не зміг здійснити свій задум. Повернувшись у Петербург, він завершив навчання в Академії мистецтв та видав власним коштом омріяний альбом "Живописна Україна", до якого увійшло шість офортів. Цей альбом став єдиним прижиттєвим художнім виданням Тараса Шевченка.
Портретам належить значне місце в Шевченковому доробку. Він почав працювати над ними ще кріпаком. В Академії продовжував роботу в цій галузі. Незабаром він стає одним із відомих і популярних портретистів. Створені ним образи відзначаються невимушеністю, природністю, вдалою композицією і свіжістю барв, намаганням дати психологічну характеристику людині. Основна увага зосереджується на обличчі й особливо очах моделі. ТАЛАНТ ПОРТРЕТИСТА
Серед зображених — переважно особи, яких Шевченко знав особисто. Цим пояснюється симпатія і доброзичливе ставлення художника до своїх персонажів. За життя він виконав близько 150 творів портретного жанру. Цікавими є портрети Маєвської і Ганни Закревської (обидва — 1843). Вони демонструють прагнення автора передати шляхетні риси характеру і чистоту жінки. Портрет княгині Кейкуатової (1847) мистецтвознавці вважають вершиною портретного живопису художника, оскільки через заслання він покине працювати олійними фарбами. Любив Шевченко малювати і свої зображення — він створив чимало автопортретів. Найраніший із нині відомих створений 1840 року, тоді Тарасові було 26. І це перша його спроба писати олійними фарбами.
Прожив Тарас Григорович Шевченко лише 47 років, із них 25 – у кріпосному рабстві, 10 – у тюрмах та на засланні. А решту – постійно перебував під пильним і жорстким наглядом жандармів, їх всевидящим оком, воюючи постійно із бідністю і нестатками. Попри все, Шевченко залишив по собі значущу творчу спадщину літературних творів, живопису, гравюри..."Селянська родина", 1843 рік
НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ТАРАСА ШЕВЧЕНКАМузей презентує творчий доробок та матеріали про життєвий шлях поета та митця Тараса Григоровича Шевченка. У виставкових залах музею можна побачити оригінали картин, які принесли Шевченку славу, збережені особисті речі митця, архівні матеріали про його навчання в Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі та діяльність у складі Кирило-Мефодіївського товариства. Також тут представлено рідкісні фотографії поета, прижиттєві видання з дарчими написами та твори його сучасників.
До наших днів збереглося 835 творів Тараса Шевченка, ще понад 278 робіт втрачено і досі не знайдено. Живописні й графічні твори за часом виконання датуються 1830–1861 рр. За жанрами — це портрети, композиційні та міфологічні, історичні та побутові теми, архітектурні пейзажі й краєвиди. Виконано їх у техніці олійного письма на полотні, аквареллю, сепією, тушшю, свинцевим олівцем та в техніці офорта на окремих аркушах білого, кольорового та тонованого паперу різних розмірів. Живописні твори Шевченка часто порівнюють із роботами Альбрехта Дюрера, Рембрандта, з японською гравюрою. Більшість картин і малюнків видатного художника в Національному музеї Тараса Шевченка. Національний музей Тараса Шевченка
З 1947 року музей розміщується в старій двоповерховій будівлі на бульварі Тараса Шевченка, 12, яку збудували на початку 1840-х років. У 1875 році її придбав відомий український меценат Микола Артемійович Терещенко. Згодом будівлю переробили на палац із шикарним зовнішнім оздобленням і вишуканим інтер’єром.
Рішення про створення головного Шевченківського музею країни було прийнято 27 березня 1945 року через об’єднання Центрального державного музею Т. Г. Шевченка та Галереї картин Шевченка. Потім колекцію музею доповнили експонати з інших музеїв та приватних колекцій. Наразі фонд музею Тараса Шевченка налічує понад 85 тисяч експонатів.
Автори роботи – архітектори Петро Федоров (проєкт) та Рональд Тустановський. У 1985–1989 роках провели реставрацію будівлі та повернули їй первісний вигляд (зразка 1875 року). У музеї ми можемо побачити різні рукописи, листи, документи та речі, які належали Шевченку, але основу експозиції складають його малюнки
Також майже всі рукописи та листи Тараса Шевченка представлені копіями, але це не тому, що хтось вирішив проігнорувати літературну спадщину письменника. Ситуація тут така сама, як і з графічними роботами, вони написані на простому папері звичайним чорнилом та занадто сильно зазнають зовнішнього впливу.