Т е м а . Проблема збереження історичної пам'яті в пригодницькій повісті Зірки Мензатюк «Таємниця козацької шаблі».  

І м ’я  у р о к у : «Вітчизна – це не хтось і десь.  Я ─ теж Вітчизна» (Іван Світличний).

 М е т а : на основі аналізу тексту твору розкрити проблему збереження історичної пам’яті; вчити учнів аналізувати художній твір; розвивати уміння давати оцінку людським вчинкам, аргументовано висловлювати власні думки, спостереження, роздуми; формувати в учнів розуміння необхідності шанування історичного минулого нашого народу; виховувати почуття патріотизму, товариськості, доброзичливості, порядності.

Ц і л і .

Учні знатимуть: зміст пригодницької повісті; чому необхідно берегти та  шанувати історичну пам’ять народу.

Учні вмітимуть:ставити цілі, відрефлексовувати їх; аналізувати художній текст; давати розгорнуті відповіді на запитання, підтверджуючи їх цитатами з твору; давати власну оцінку поведінки та вчинків героїв; проводити самооцінювання навчальної  діяльності на уроці.

Т и п  у р о к у .   Урок поглибленої роботи над текстом твору.

О б л а д н а н н я : портрет письменниці, титульна сторінка  повісті «Таємниця козацької шаблі», скорочений варіант тексту, штучні сувої, наочний матеріал для проведення словникової роботи  («Патріот», «Пластуни»), «Путівник учня», «папки успіху» («Фразеологічна скарбничка»), учнівські ілюстрації до твору, символічна чаша «Будьмо кращими!», відеозапис пісні Анатолія Матвійчука «Я люблю Україну свою!», Похвальні листи.

М е т о д и, п р и й о м и, ф о р м и, в и д и  р о б о т и: робота з текстом твору, бесіда, словникова робота, психологічна вправа «Будьмо кращими!», перегляд відео, самооцінювання.

Х і д  у р о к у  I. Мотиваційний етап.

1.   Забезпечення емоційної готовності до уроку.

Учитель: Доброго дня, дорогі діти!  Рада бачити вас. Хвилюєтеся? Я теж. Та ми ж з вами не першого десятка, чи не так?! Нумо до роботи! На ваших партах − старовинні сувої. Запишіть на них гарне побажання сусідові по парті, аби підбадьорити  один одного. А тепер згорніть сувій, зав’яжіть шнурівкою і подаруйте товаришеві.

Учитель: Цікаво, якими побажаннями ви поділилися? (Кілька учнів висловлюють побажання однокласникам.)

Учитель: А я , діти, хочу побажати  вам мирного неба над головою та рідної землі під ногами. Це важливо сьогодні, правда? 

2.   Актуалізація суб’єктного досвіду та опорних знань.

─ А як гадаєте, за яких умов ми заживемо у мирі та злагоді? (Кілька дітей висловлюють свої міркування, згадавши і про любов та шану до рідної землі.) ─ Діти, а як називають людину, що любить та шанує рідну землю?

Учитель: Академічний тлумачний словник української мови подає наступне тлумачення слова «патріот»: «ПАТРІОТ ─ той, хто любить свою батьківщину, відданий своєму народові, готовий для них на жертви й подвиги».(Учень зачитує тлумачення слова, яке вчитель вивісив на дошку.) ─ Пригадайте,  під час вивчення якої теми нещодавно ми з вами  зверталися до висловів, у яких йшлося про любов до своєї Батьківщини? (Діти називають тему «Прислів’я та приказки».)

─ Загляньте до своїх «папок успіху», до нашої «Фразеологічної скарбнички», та зачитайте кілька прислів’їв та приказок про патріотизм. (Діти зачитують крилаті вирази.)

II. Цілевизначення і планування.

1.   Повідомлення теми й мети уроку.

Учитель: Прислів’я, приказки, які ви щойно згадали, ─ то великий пласт народної мудрості, що відображає життя, погляди українського  народу. Наші предки багато століть тому розуміли, що вони нерозривно пов’язані з рідною землею, тому й нам заповідали любити й шанувати свій край, його історію. Тому тема уроку саме про це, про збереження історичної пам’яті. Отже,  сьогодні  ми говоритимемо про тих людей, хто справді  носить у серці любов до Вітчизни, до всього того, що з нею пов’язано. А «Вітчизна ─ це не хтось і десь. Я ─ теж

Вітчизна»,─ говорив український літературний критик, літературознавець, поет, перекладач Іван Світличний. Тому ім’я нашого уроку буде звучати саме так . Справді, лише від кожного з нас  залежить, чи буде наша Україна жити в мирі, чи будемо ми шанувати її історію. Від тебе, Дмитре, від тебе, Антоне, від тебе, Тетяно…  І від мене теж це залежить, бо…я ─ теж Вітчизна. Бо герої твору, з якими ми познайомилися на минулому уроці,  вони ─ теж Вітчизна, і доводять вони це своїми вчинками.  Ви згодні зі мною? Тема варта, аби про неї поговорити? Тож запрошую вас продовжити подорож сторінками пригодницької повісті Зірки Мензатюк «Таємниця козацької шаблі». 

2.   Робота з епіграфом.

Учитель:  Епіграфом до уроку я взяла слова 35-го президента США Джона Кеннеді: «Патріотизм - це ніколи не питати, що зробила для тебе твоя країна, а завжди питати, що ти зробив для своєї країни». 

─ Як ви розумієте ці слова? Який зміст у них вкладаєте? (Відповіді учнів.)  

─ Скажіть, а як ці слова можна пов’язати з твором, про який говоритимемо?

(Відповіді учнів.)

Учитель: Так, я з вами цілком згодна.    

3.   Цілевизначення та планування роботи. (Усно, стисло.)

Учитель: Діти, а які цілі роботи  на сьогоднішньому уроці з огляду на те, про що я щойно говорила, ви перед собою ставите? Про що ви хочете дізнатися, чого навчитися? (Учні озвучують кілька цілей. Орієнтовно:

Учні знатимуть: зміст пригодницької повісті; чому необхідно шанувати та берегти історичну пам’ять народу; у чому ж таємниця козацької шаблі. Учні вмітимуть:  аналізувати художній текст; відповідати на запитання, підтверджуючи їх цитатами з твору; давати власну оцінку поведінки та вчинків героїв; проводити самооцінювання навчальної  діяльності на уроці.) Учитель: План нашого уроку пропоную такий: робота з текстом твору, з вашими малюнками, з’ясуємо, хто такі «пластуни», проведемо фізхвилинку, я продемонструю вам психологічну вправу «Будьмо кращими!», переглянемо відео, ви самі оціните свою роботу на уроці, гості уроку вручать найактивнішим з вас Похвальні листи.

III. Опрацювання навчального матеріалу.

1. Бесіда за змістом твору.

Учитель: На минулому уроці, коли ви озвучували, що побачили, почули, відчули, прочитавши повість, дехто з вас побачив  козацьку шаблю. І це зрозуміло, адже твір, логічно до його назви, про… таємницю козацької шаблі!!! Шаблю знайшли, а таємниця …? У чому ж таємниця цієї шаблі? Навколо неї гуртуюся різні герої , при цьому проявляючи своє ставлення до неї. Для когось вона реліквія,  для когось ─ засіб збагачення.  Що рухає нашими героями, чому одні з них намагаються порятувати шаблю, а інші зовсім навпаки. Поговорімо про це.

Учитель: Сьогодні  на урок ви приготували ілюстрації до твору. Пропоную тому, хто намалював шаблю, розмітити її у центрі дошки. (Учень розміщує малюнок на вказаному місці.)

─ Знайдіть у тексті й зачитайте опис шаблі. 

*                (…дуже цінній, старовинній, безсумнівно вартісній у мистецькому відношенні реліквії загрожувала небезпека.)

*                (Чимало шабель знищено, тому що з них робили найкращі ножі, щоб колоти свиней. Різники платили за них великі гроші.

-  Різницькі ножі? Зі звитяжної зброї? – від гніву Наталочці потемніло в очах. Та вона зробить що завгодно, тільки б спинити подібне безчинство!) *(Антипко хотів щось заперечити, та не встиг: той уже розгорнув зім’яту полотнину. В сутінках сяйнула гартована сталь. Це була справжня козацька шабля, схожа на місяць-молодик. У волинському торфі вона напрочуд добре збереглася. Руків’я мала просте, без золота й діамантів, і було не схоже, щоб миршавий їх повиколупував. Усі дивилися на шаблю, як заворожені. Тільки з Антипком коїлося щось незрозуміле: він пересмикував плечима, чухав ріжки, переступав з ноги на ногу, наче йому нестримно закортіло в

туалет.), 

*                (Андрій вихопив шаблю – вона сяйнула, мов вогонь! Справжня козацька шабля!; …а проте було ще щось – поривне, проймаюче. Те, що сильніше за смерть...  Чи то шабля вогнистим зблиском запалювала дух лицарства? Наталочці здавалося, що справа таки в шаблі. Вона щосили плескала в долоні, навколо вигукували: “Браво! Бравісимо!” Співак вийшов на поклін на авансцену, і шабля в його правиці сяяла, як сонце.)

─ Шабля «руків’я мала просте, без золота й діамантів», так сказано у творі. У чому ж тоді була її цінність?  

─ Що має на увазі письменниця, говорячи, що «шабля вогнистим зблиском запалювала дух лицарства»?

─ Як гадаєте, кого з героїв твору вона теж запалила духом лицарства?(Учні озвучують і розміщують на дошці малюнки із зображеннями цих героїв:

привид, пластуни, Наталочка, її батьки.)

Учитель: Пропоную далі знайомство з персонажами. 

─ Хто з героїв твору першим забив на сполох, дізнавшись про те, що шаблю хочуть продати в непевні руки? 

*                (  У пановій Богдановій квартирі на Русанівці уподобав собі з’являтися один привид, дуже патріотично настроєний. Зазвичай то траплялося в дні національних свят чи після мітингів, бо привид любив обмінятися враженнями з паном Богданом. А це якось він завітав несподівано, украй розхвильований. Розмахував руками й вимагав найрішучіших дій, тому що, наскільки вдалося зрозуміти, дуже цінній, старовинній, безсумнівно вартісній у мистецькому відношенні реліквії загрожувала небезпека.) ─ Чому його так хвилює доля шаблі? (Бо привид сам був учасником, свідком тих історичних подій, і йому не байдуже, що станеться з шаблею, що «запалювала дух лицарства» у козаків,піднімаючи їх до боротьби за волю.)

Учитель:Зверніть увагу на ілюстрацію. (Учитель звертає увагу на  малюнок із зображенням пластунів.) ─ Хто це?

─ Чи звернули ви увагу, діти, на те, хто такі пластуни? Чи цікавилися значенням цього слова? (Якщо так, то учні пояснюють, якщо ні, то це робить учитель, зачитуючи розміщений на дошці матеріал:

Пласт –українська дитячо-юнацька організація, метою якої є сприяння всебічному патріотичному вихованню та самовихованню української молоді на засадах християнської моралі, виховання свідомих, відповідальних  громадян місцевої, національної та світової спільноти.)  Учитель: Тож пластуни є членами цієї організації.

─ Чи можемо назвати їх юними патріотами? Чому? 

─ Яку загадку вони розгадали?

*                (Не горіх, а тверде; не пани, а в узорах жупани; стрілець їх сватав та й голову склав.)

─  Як допомагали пластуни  Наталочці, зокрема й у фінальному напруженому епізоді?

*                (Товариство, – звернувся він до гурту. – Всі ви чули, що знайдено козацьку шаблю. Але виникла підозра, що вона потрапила в нечесні руки. Можливо, їй навіть загрожує знищення. Щоб порятувати шаблю, ця ось дівчинка, – він показав на Наталочку, – та її батьки спеціально приїхали з Києва. Йдеться про дорогоцінну реліквію, пам’ятку козаччини. Тому я вважаю нашим обов’язком допомогти панству Руснакам у благородних пошуках. Тим

більше, що сьогодні не всі зробили добру справу. Чи згода?)

*                ( Він  (Северин) пропонував таке. Оскільки пластуни з його гурту мріють стати журналістами й активно дописують до різних видань, вони вмістять публікації про добродійний вчинок шановного пана у “Високому Замку”, “Галичині”, “Літературній Україні” та ще з десяткові газет, а також повідомлять про нього по радіо. Це неабияка моральна винагорода, не кажучи про те, що, врешті-решт, шановний пан одержить і належні йому гроші.

Наталочка слухала й раділа. Северин чудово все придумав! Він розважливий і рішучий, і цей словесний поєдинок він безперечно виграє.

- А якщо я не погоджуся? – все ще впирався миршавий.

Тоді, казав Северин, у ті ж газети будуть надані матеріали про ваш аморальний вчинок, який призвів до знищення славетної козацької реліквії задля власної вигоди. Цю інформацію надрукують ще охочіше, оскільки подібних повідомлень до редакцій практично не надходить. Само собою, до справи підключаться правоохоронні органи.)  2. Фізхвилинка.

Учитель: Уявіть собі, що ми з вами теж пластуни, які вирушають у похід.

Але для цього нам треба поновити сили, тому ─ фізхвилинка. Юні патріоти йшли,  Срібну шабельку знайшли.

Підняли її до неба ─  Зброї  кращої не треба!

Вправо, вліво повернулись,  До товаришів всміхнулись, Кроком рушили в похід 

Боронить вкраїнський рід. 

3. Продовження бесіди.

Учитель: Певна річ, порятунок шаблі залежав від родини Руснаків та… Машки. (Учитель звертає увагу на малюнок із зображенням батьків Наталочки.) 

─ Яку характеристику ви дали б батькам  Наталочки? Зачитайте кілька рядків на підтвердження думки. (Діти зачитують щось із наступного.)

*   (Тато з мамою, запаливши свічки, й собі стали за людьми, поважні й урочисті, як то й личило статечному подружжю.)

*   (Досі Руснаки не переймалися, як їм одержати шаблю. Головне було її знайти.

“А як прийде врем’ячко, то достигне яблучко,” – говорила в таких випадках мама. Та от врем’ячко, себто час, уже настав, а яблучко не достигало, більше того, навіть і не зав’язалося.

Грошей на шаблю в них не вистачить, хоч батьки й зібрали все, що відклали на літню відпустку, але ж воно дріб’язок. Тим не менше мусили щось робити.

Першим за справу взявся тато. Він почав здалеку, насамперед нагадав миршавому, що знайдена реліквія належить державі, що при передачі її в музей той дістане значну винагороду, а за знищення чи вивіз за кордон доведеться відповідати по закону; тато погрожував зловмисникам карою, метаючи блискавки, наче Зевс-громовержець.)

*   (Татова спроба закінчилася провалом. Антипкова мармиза розпливалася від задоволення.

Тоді в атаку пішла мама. Вона говорила від імені Союзу українок, Сестринства святої княгині Ольги й Товариства української мови “Просвіта”, в яких була членкинею. Вона промовляла тихо й задушевно, а далі все палкіше, все завзятіше. Про честь і звитягу, про духовність і славу, про історичну пам’ять, врешті про старовину, про те диво, що було,

минуло...  її промова мала успіх.)

*   (Мама взяла її обережно й урочисто. Тато по-лицарськи став на коліно й поцілував холодну сталь. Враз навколо його голови спалахнуло сліпуче світло. Ні, то не був німб праведника, – просто його осяяв фарами, під’їжджаючи, маршрутний автобус “Київ-Чернівці”.)

─ Ви можете назвати їх патріотами? Доведіть свою думку.

─ На що ладна була піти Наталочка, аби врятувати шаблю? (Учитель звертає увагу на малюнок із зображенням Наталочки.)

*   (Батьків доведеться обманути...  Задля шаблі, задля її врятування. Трохи мулько на душі, але то нічого.)

*   (У газетах напишуть про мужню дівчинку, яка, рятуючи національну реліквію, пожертвувала власним життям. Так і напишуть: “віддала своє молоде життя”, і то буде гарно й зворушливо...)

*   (– Шаблю продаватимуть завтра ввечері далеченько звідси...  Я підкажу, де...  Щоправда, загадкою...  Але якщо ти все ж не врятуєш шаблю (а не врятуєш нізащо), муситимеш брехати кожного дня. З тебе вийде кмітливенька брехуха!

-    Не здумай погоджуватися! – знов застеріг Северин.

Але дівчинка лиш похитала головою:

-    Я згодна.

-    Згоду скріплюють кров’ю, – прошепотів Антипко.

Вона зняла з грудей Северина значок, вколола палець і видавила на папірець, який запобігливо подав чортик, червону краплю. Антипкова пика вдоволено засяяла.)

─ Що  уособлює Антип та його батьки?(Нечиста сила, гріх, спокуса людини, моральне падіння, матеріальне збагачення, нехтування  загальнолюдськими цінностями.)

Учитель:Ось таким Антипка побачили ви.  ─ А як описує Антипа Зірка Мензатюк? 

─ Які враження  у вас викликає його образ?

*   (Він був елегантний і модний до неможливості, зачесаний так гладесенько, що волосся лежало, мов прилизане, тільки на маківці настовбурчувалося двома невеличкими горбочками.)

*   (-Це...  Антип. Він також шукає шаблю.

-    Чортик, антипко? – перепитав Василько.

 Так, це я власного персоною, – Антип картинно вклонився; вітер дмухнув на його прилизане волосся, і з-під нього показалися два округлі, як у молодого бичка, ріжечки.)

─Як гадаєте, чому Зірка Мензатюк не дає власних імен тим, хто хоче нажитися на реліквії? (Учитель привертає увагу дітей на зображення цих героїв.)

*   ( З першого авто вибрався дебелий парубійко. У світлі ліхтаря було добре видно його накачані м’язи й коротко стрижену потилицю. З тарадайки виліз щуплий, невеличкого зросту чоловічина. В руці він тримав щось довгасте. “Власник шаблі”, – здогадалася Наталочка, бо він був достоту такий, як описували пластуни. Обидва потисли один одному руки.)

─ Зачитайте рядки, у яких авторка показує, що миршавий і дебелий нехтують важливою суттю, козацької шаблі, прагнучи збагатитися.

*   (Атож, слава не вмре, не поляже...  Я теж люблю Шевченка. Навіть мріяв зіграти в сільському театрі Назара Стодолю...  Щоправда, не зіграв, – від розчулення миршавий мало не просльозився, та, глянувши на старого чорта, передумав. – Звичайно, шаблю я віддам...  За належну ціну.

-    Само собою, – підтакнув йому дебелий таким тоном, що не випадало сумніватися: його ціна буде найналежніша.)

4. Психологічна вправа  «Будьмо кращими!».

Учитель: Ось так діють герої повісті, демонструючи своє ставлення до історичної реліквії. Їхні вчинки говорять самі за  себе.

─ А що сьогодні кожен з вас може зробити, аби бути патріотом, аби бути достойним слави наших предків? (Діти наводять приклади, а вчитель демонструє, як ( алегорично)  це спрацьовує:

 Учитель: Перед вами чаша, наповнена чистою, прозорою, доброю водою. Такою є душа кожного з нас від народження. Але в міру того, як ми дорослішаємо, душу спокушає злість, жорстокість, ненависть…..підкажіть, ще що (жадібність, брехливість, заздрість, грубість, підлість, підступність..) (На поверхні води плаває пінопласт або ялинковий дощик, що символізує зло у нашій душі). Вони не дають добру вихлюпнутися з душі людської. Але вихід є: ось діти порятували історичну реліквію, ось Марійка прихистила бездомне кошеня, а це Дмитрик пояснив однокласнику нову незрозумілу тему, діти підготували й провели благодійний концерт, зібравши кошти на потреби воїнів ЗСУ…підказуйте…(З кожним прикладом учитель кидає в прозору чашу мушлі (чи інші об’ємні предмети), і  вода починає витікати за вінця, разом з нею витікає і пінопласт (дощик), що символізує зло)).

Учитель: Подивіться, виявляється, можна позбутися всього недоброго в собі, даруючи добро іншим.  

5. Відеозапис пісні А.Матвійчука «Я люблю Україну свою!» .

Учитель: Перегляньте відео. Прислухайтеся до своїх відчуттів. (Учні переглядають відео.)

Учитель: Поділіться враженнями, думками від перегляду відео.

─ Що єднає це відео з темою нашого уроку? IV. Рефлексивно-оцінювальний етап.

1. Бесіда.

Учитель:А тепер ще раз погляньмо на епіграф нашого уроку. Що скажете?

─ То в чому, діти, справжня суть патріотизму?

Учитель: Хоч козаків у Наталоччиних видіннях поляки перемогли, та вони не покорилися, бо їх єднало почуття любові до Батьківщини. «Вони гинули, не піддавшись, не схилившись, лишаючи по собі невмирущу славу!» 2. «Незакінчене речення».

Учитель: Наша подорож добігає кінця. Закінчіть у «Путівниках» речення:

«Після сьогоднішнього уроку я відчуваю…, розумію…, думаю…».

─ То у чому ж таємниця козацької шаблі?

Учитель: Отже, наша сила в єдності, а здолати зло можна лише тоді,  коли  проти нього повстануть і живі, і мертві, бо національна пам’ять, козацька слава й майбутнє України невід’ємні  одне від одного.

3.   Аналіз результатів діяльності.

Учитель: Пригадайте озвучені вами  на початку уроку  цілі. Чи є серед них такі, яких ви не досягли?

4.   Самооцінювання навчальної діяльності.

Учитель: У «Путівниках» закінчіть думку: «Я сьогодні молодець, бо…».

5.   Оцінювання учнів учителем.

Учитель: Такі бали отримують сьогодні…, бо…

Учитель: Прошу гостей уроку нагородити Похвальними листами учнів, що працювали найкраще.  

Домашнє завдання.

Обов’язкове загальне. Скласти 5 запитань до твору (автора, героїв, себе, учителя, однокласників тощо).

Обов’язкове на вибір.1. Скласти 6 запитань до літературного диктанту за змістом твору. 2. Скласти  6 запитань до гри «Так чи ні». 3. Придумати (до «Папки успіху») продовження казкових пригод родини Руснаків.

За бажанням.  Виготовити  колаж  довільного формату, аби взяти  участь у класній виставці колажів «Я люблю Україну свою!».

Путівник учня

12.03.2015р.

Тема уроку. Проблема збереження історичної пам'яті в пригодницькій повісті Зірки Мензатюк «Таємниця козацької шаблі». 

Ім’я  уроку: «Вітчизна – це не хтось і десь.  Я ─ теж Вітчизна» (Іван Світличний).

1.   Патріот ─ той, хто любить свою батьківщину, відданий своєму народові, готовий для них на жертви й подвиги.

2.   Пласт– українська дитячо-юнацька організація, метою якої є сприяння всебічному патріотичному вихованню та самовихованню української молоді на засадах християнської моралі, виховання свідомих, відповідальних  громадян місцевої, національної та світової спільноти.

3.   Фізхвилинка.

Юні патріоти йшли,  Срібну шабельку знайшли.

Підняли її до неба ─  Зброї  кращої не треба!

Вправо, вліво повернулись, 

До товаришів всміхнулись, Кроком рушили в похід 

Боронить вкраїнський рід. 

4.   «Незакінчене речення»: «Після сьогоднішнього уроку я  відчуваю________________________________________________________;  розумію_________________________________________________________;  думаю__________________________________________________________.» 

5.   «Незакінчене речення»: «Я сьогодні молодець, бо…».

6.   Домашнє завдання.

Обов’язкове загальне. Скласти 5 запитань до твору (автора, героїв, себе, учителя, однокласників тощо).

Обов’язкове на вибір. 1. Скласти 6 запитань до літературного диктанту за змістом твору. 2. Скласти  6 запитань до гри «Так чи ні». 3. Придумати (до «папки успіху») продовження казкових пригод родини Руснаків.

За бажанням.  Виготовити колаж  довільного формату, аби  взяти  участь у класній виставці колажів «Я люблю Україну свою!».