презентація до уроку Будова і функції одномембранних органел клітини

ЕПС (ендоплазматична сітка)

Історія вивчення ЕПС Вперше ЕПС була виявлена канадськими вченими Кітом Портером, Альбертом Клодом і Ернстом Фулламом в 1945 році за допомогою електронної мікроскопії.

Будова ЕПС Ендоплазматична сітка (ЕПС) або ендоплазматичний ретикулум (ЕПР) становить собою систему порожнин у вигляді мікроскопічних канальців та їхніх потовщень – цистерн. Діаметр канальців – 50-100 нм, а цистерн – до 1000 нм. Обмежені вони однією мембраною та сполучаються між собою, утворюючи цілісну систему.

Види ЕПС Розрізняють два різновиди ендоплазматичної сітки: зернисту (гранулярну або шорстку); незернисту (агранулярну або гладеньку). рибосомиканальці ЕПСзерниста ЕПСканальці ЕПСнезерниста ЕПС

Функції гранулярної ЕПС На гранулярній ЕПС містяться рибосоми, тому саме зерниста ЕПС бере участь у синтезі білків та забезпечує їхній транспорт по клітині.

Функції агранулярної ЕПС На мембранах агранулярної ЕПС синтезуються ліпіди, вуглеводи, певні гормони. По ній пересуваються і розподіляються синтезовані органічні речовини. Жири. Білки

Утворення ЕПС Ліпідний компонент мембран гранулярної ЕПС синтезується ферментами, розташованими в самій сітці, білковий — надходить з рибосом, що містяться на її мембранах. Агранулярна ЕПС не має власних факторів для синтезу білка.

Локалізація ЕПС в клітині Ендоплазматична сітка має тісний зв’язок з ядром клітини та внутрішньою поверхнею плазматичної мембрани, тому прикріплюючись до них, ЕСП поділяє цитоплазму клітини на окремі ділянки — компартменти.