Презентація до уроку " Домедична допомога при термічних та хімічних опіках. Обмороження"

Перша допомога при термічних та хімічних опіках

Порядок надання першої медичної допомоги при опіках. Переконайтеся в безпечності місця події і тільки після цього надавайте допомогу постраждалому. Якщо місце небезпечне, дочекайтеся прибуття рятувальників

Перша допомога після опіків полягає в припиненні впливу фактора, що руйнує цілісність шкіри і антисептичної обробки рани. При найбільш поширених, термічних опіках, перш за все, слід охолодити обпечену шкіру. Найкраще це робити під струменем чистої холодної води. Причому, охолоджувати опік потрібно досить довго – не менше двадцяти хвилин. Промивання холодною водою також необхідно проводити при хімічних опіках, викликаних попаданням кислоти або лугу.

Після цього слід (по можливості) звільнити від одягу попечену ділянку, накласти на опік асептичну пов’язку, а при великих опіках загорнути в чисте простирадло, напоїти теплим солодким чаєм і дати знеболюючі засоби (якщо є така можливість). Головним завданням лікування опіків на ранній стадії є висушування рани – видалення надлишку так званого тканинного інфільтрату, який утворюється в уражених опіком тканин. Висушування необхідно для того, щоб запобігти розвитку гнійних ускладнень і прискорити відновлювальні процеси в області опіку.

Лікування опіків: чого ніколи робити не можна?Лікування опіків дуже часто ускладнюється неправильними діями потерпілих чи їх родичів. Наприклад, ні в якому разі не можна на свіжу обпалену поверхню накладати жири – мазі на жировій основі, а тим більше побутові жири, на зразок соняшникової оліїЖирова плівка лише ускладнить лікування після опіків. Вона буде перешкоджати притоку повітря і сприяти розвитку патогенної мікрофлори. Варто пам’ятати, що мазі на жировій основі для лікування опіків доцільно використовувати лише на завершальній стадії лікування – коли в місці опіку вже сформувалася нова шкіра.

Не варто при лікуванні опіків вдаватися і до різного роду народним методам. Слід пам’ятати, що опік – це відкрита рана, і попадання в неї будь-інфекції може викликати самі плачевні наслідки. З цієї ж причини, якщо на місці опіку утворилися пухирі, їх не слід самостійно розкривати. Самостійно можна лікувати лише опіки 1 ступеня, якщо їх площа складає менше 9% площі шкіри .

Хімічні опіки Виникають у разі дії на шкіру концентрованих кислот і лугів фосфору, деяких солей . Хімічні опіки небезпечні ще й тим, що спричинюють загальне отруєння організму з ознаками: висип, пухирці, локальний біль без видимих ушкоджень, головний біль, утруднене дихання. При опіках кислотою чи лугом на поверхню опіку лиють холодну воду або розчин соди протягом 10-15 хв. При опіку органічними сполуками алюмінію уражену ділянку протирають гасом, бензином або етиловим спиртом, тому що при промиванні водою сполуки алюмінію спалахують. Для змивання негашеного вапна застосовують не воду, а олію або тваринне масло.

Дія низьких температур на організм людини. Від тривалого перебування на холоді у людини виникає переохолодження організму, або загальне замерзання. Фази переохолодження такі:1) людина відчуває втому, скутість, сонливість, байдужість;2) за подальшого зниження температури тіла спостерігається запаморочення;3) зупинка кровообігу, серцевої діяльності. Обмороження — це пошкодження тканин у результаті дії низьких температур. Найбільш уразливі для обморожень частини тіла з найслабшим кровотоком: ніс, вуха, кінцівки.

Перша допомога при відморожуваннях та переохолодженні. При переохолодженні потерпілого переносять в тепле приміщення і поступово зігрівають (у ванні з водою кімнатної температури з підвищенням температури води до 36 град. С ) та проводять обережний масаж усіх частин тіла. Коли шкіра порожевіє, починають проводити реанімаційні заходи (штучне дихання і непрямий масаж серця). При появі самостійного дихання потерпілого переносять у ліжко, тепло вкривають, дають гарячий чай, молоко. Після зігрівання слід визначити, чи не відбулося обмороження кінцівок та інших частин тіла. При обмороженні у потерпілого спочатку з’являється відчуття холоду, потім оціпеніння, побіління шкіри і втрата чутливості. У разі побіління, припухлості шкіри потерпілого слід перенести у тепле приміщення, зняти одяг і взуття, відморожену ділянку розтерти м’якою тканиною або ватою, зігріти теплою водою до почервоніння. Уражену ділянку можна змастити спиртом і накласти пов’язку.

На великі обморожені ділянки накласти теплоізолюючу пов’язку: бинт, потім товстий шар вати, обмотати поліетиленовою плівкою, фольгою або клейонкою і зафіксувати бинтом. При обмороженні з утворенням пухирів і відмиранні тканин і заніміння кінцівок потерпілому накладають стерильну пов’язку і госпіталізують.

Опікова хвороба - це сукупність клінічних симптомів, загальних реакцій організму і порушення функцій внутрішніх органів при термічних ушкодженнях шкіри і підлеглих тканин. Ознаки опікової хвороби спостерігають при поверхневих опіках більше 15-25% поверхні тіла і глибоких опіках більше 10%. Основний фактор, що визначає тяжкість перебігу опікової хвороби, її результат і прогноз, - площа глибоких опіків. Велике значення мають вік потерпілого і локалізація опіку. У людей похилого віку та дітей глибоке ураження навіть 5% поверхні тіла може призвести до летального результату