Презентація до уроку: "Голонасінні"

Голонасінні

Передумови виникнення насінних рослин 1. Проблема збереження гамет, зиготи і зародка від висихання Поява різноспорових папоротей, які утворювали два типи спор: великі макроспори і малі мікроспори Розріз спорокарпа пілюльниці куленосної  Pilularia globulifera, що показує мегаспорангій (ME) та мікроспорангій (MI) З мікроспор розвивається чоловічий гаметофіт. З макроспор розвивається жіночий гаметофіт

Передумови виникнення насінних рослин Проростання спори в материнському організмігаметофітспорофітводоростімохипапоротіголонасінніУ насінних рослин розвиток жіночого гаметофіта з яйцеклітиною відбувається у насінному зачатку на спорофіті за рахунок його поживних речовин 1. Проблема збереження гамет, зиготи і зародка від висихання

Передумови виникнення насінних рослинспориспорикоріньризоїдиризоїдикорінькоріньнасіннянасіння. Гаметофіт. Спорофіт. Розвиток гаметофіта триває на спорофіті, а розміри самого гаметофіта зменшились 1. Проблема збереження гамет, зиготи і зародка від висихання. Проростання спори в материнському організмі

Передумови виникнення насінних рослин 2. Проблема забезпечення зародка поживними речовинами Поява насінини. Зародок нової рослини – спорофіта – разом із захисними оболонками, які дістались йому від жіночого гаметофіта, називається насіниною Спорангій містить однакові спори. Мікроспорангій містить мікроспори. Макроспорангій містить макроспори. Мікроспорангій. Макроспорангій. Зменшення до однієї макроспори. Макроспора. Покриви. Макроспорангій огортається покривами і містить насінний зачаток. Еволюція макроспорангію привела до утворення насінного зачатка. Після запліднення насінний зачаток розвивається у насінину5 Насінний зачаток

Насінні рослини отримали ряд переваг порівняно зі споровимирозвиток спрощеного гаметофіта всередині спорофіта за рахунок його поживних речовин, розвиток зародка всередині насінного зачатка, запилення і внутрішнє запліднення, поява насінини, що може тривалий час зберігати життєздатність

Насінні папороті (птеридосперми) - група вимерлих рослин, що об’єднує насінні рослини з папоротеподібним листям, з’явились у девоні, найвищого розквіту досягли у кам’яновугільному та пермському періодах Вони були невисокими, до 3 м і займали середній ярус у лісовому угрупованні

чоловіча шишкамегаспорофіли – луски жіночої шишкинасінний зачатокмегаспорангіймікроспорофіли – луски чоловічої шишкимікроспорангійпилкове зерножіноча шишка. Голонасінні мають ряд спільних ознак: Насінні зачатки і насіння лежать відкрито на плодолистках – мегаспорофілах, що зібрані на верхівках гілок у шишки; мікроспори утворюються на спорофілах меншого розміру, які теж зібрані в шишки

Голонасінні мають ряд спільних ознак: Провідні і покривні тканини порівняно досконаліші камбійкорацентральний циліндрсмоляні ходи. Поперечний переріз стебла 3-річної сосни. Стовбур міцний, бо потовщується внаслідок розростання деревини

Голонасінні мають ряд спільних ознак: Корінь закладається ще в зародку, з нього розвивається головний корінь: він формує стрижневу кореневу систему, що може проникати глибоко в ґрунт, добре закріплюючи в ньому рослину

Голонасінні мають ряд спільних ознак: Голонасінні - це переважно вічнозелені рослини Листки найчастіше мають вигляд голок чи лусок Хвоїнки пронизані смоляними ходами. У життєвому циклі велике значення має спорофіт

Голонасінні поділяють на чотири класи. ГінкгоподібніГнетоподібніСаговникоподібніХвойні

Гінкгоподібні  представлені єдиним сучасним реліктовим видом — гінкго дволопатеве, що виникло від первісних голонасінних дерев приблизно 300 млн років тому Насіння жовте, схоже на сливу довжиною близько 2,5 см. Дерево має конусоподібний сірий стовбур, довгі вигнуті гілки. Листки світло-зелені, з оригінальним жилкуванням — жилки віялом розходяться від черешка

До класу Гнетоподібні належать родини Вельвічієві, Гнетові та ЕфедровіВельвічія дивна росте тільки у пустелях Африки (Ангола і Намібія). Стовбур вельвічії сягає 1,5 м заввишки і майже повністю захований у піску. Від стовбура відростають всього два листки. Ефедра двоколоса – розгалужений чагарник з ребристими жовто-зеленими пагонами і дрібними листками, який нагадує хвощ. Насіння має вигляд яскраво-червоної ягоди, яку охоче поїдають птахи. Гнетум гнемон поширений у тропічних країнах Азії. Це вічнозелене дерево, насіння має шкірясту оболонку.

Саговникоподібні - досить своєрідна група реліктових субтропічних голонасінних Саговник поникаючий - деревоподібна дводомна рослина, схожа на пальму, з невисокими (1-7 м заввишки) стовбурами, інколи короткими товстими стеблами. Листки у саговника перисті, жорсткі, шкірясті, до 2-4 м завдовжки. 

сейквоя112 м90 м76 м60 м43 м40 м21 м20 мпсевдотсугазахідний червоний кедрмодрина європейськасосна звичайнаялина канадськакипарисшишка. Хвойні - найчисельніші й найрозповсюдженіші сучасні голонасінні рослини, представлені у світовій флорі деревами та кущами Листя має вигляд голок чи рідше лусочок У корі та деревині є безліч канальців, заповнених густою рідиною зі специфічним запахом — хвойною смолою

Характерним є верхівковий ріст. Гілки розміщуються кільцями, щороку утворюється одне кільце – «мутовка» Більшість хвойних є однодомними рослинами - на одній рослині розташовані чоловічі та жіночі шишки Шишки — це вкорочені видозмінені пагони, листки яких (спорофіли) перетворились на лускичоловіча шишкаоднорічна жіноча шишка. Хвойні - найчисельніші й найрозповсюдженіші сучасні голонасінні рослини, представлені у світовій флорі деревами та кущами

Хвойні - найчисельніші й найрозповсюдженіші сучасні голонасінні рослини, представлені у світовій флорі деревами та кущами сосна (спорофіт)чоловіча шишкажіноча шишкачоловіча шишкамікроспорангіймікроспори, кожна з яких розвивається в пилкове зернокожна луска містить два мегаспорангії (насінні зачатки) мегаспорангійжіночий гаметофітзаплідненняпилок проростає пилковою трубкоюзиготадругий спермійшишка з насіннямна одній лусці дві насінининасінинапроросток. Цикл розвитку сосни

Різноманітність голонасінних Ялина – тіньовитривала рослина, яка утворює величезні лісові масиви на всій північній півкулі. Зрілі шишки ялини повислі. Деревина м’яка і легка, вона є цінною будівельною та меблевою сировиною.

Різноманітність голонасінних Сосни - це вічнозелені дерева, досить світлолюбиві, швидко ростуть. Деревина сосни широко використовується в меблевому виробництві, будівельній промисловості. Хвоїнки мають довжину 5-9 см, сидять пучками по 2-5 штук

Різноманітність голонасінних Сосну сибірську іноді називають кедром, а її насіння – «кедровими горішками», хоча це невірно. Ії насіння велике за розмірами, вживається у їжу, з нього добувають олію.

Різноманітність голонасінних Кедри – могутні вічнозелені дерева, до 40-50 м заввишки, з красивими кронами. Хвоїнки зібрані пучками по 30-40 штук. Деревина використовується як будівельний матеріал та для виготовлення меблів. Кедр ліванський

Різноманітність голонасінних Кедри – могутні вічнозелені дерева, до 40-50 м заввишки, з красивими кронами. Хвоїнки зібрані пучками по 30-40 штук. Деревина використовується як будівельний матеріал та для виготовлення меблів. Кедр гімалайський

Різноманітність голонасінних Ялиця має плоску м’яку хвою з білуватими поздовжніми смужками знизу. З її деревини виготовляють музичні інструменти. З кори та молодих гілок ялиці добувають бальзам, а з листків – ефірну олію. Ялиця зустрічається в Карпатах.

Різноманітність голонасінних Модрина - дерево заввишки 15–45м з відкритою кроною і вузькими гілками. Голчасте листя навесні яскраво-зелене, згодом стає блідо-зеленим і восени стає яскраво-жовто-оранжевим, зрештою опадає.

Різноманітність голонасінних Тис ягідний, або негний-дерево - вічнозелений кущ або дерево, що сягає висоти до 25 -30 м. Росте відносно повільно. Тривалість життя 700—3500 років

Різноманітність голонасінних Туї і ялівці використовуються для декоративного озеленення. Вони відзначаються різноманітністю форм і забарвленням. Ялівець козацький. Туя західна. Ялівець середній. Туя складчаста

Різноманітність голонасінних Кипарис - це дерево до 30-35 м заввишки з вузькопірамідальною формою крони в молодому віці. Хвоя м'яка і світло-зелена. Кипарис - світлолюбиве, швидкоросне дерево, живе до 500—600 років.

Різноманітність голонасінних Сейквоя вічнозелена є найвищим деревом на Землі. Окремі екземпляри секвої вічнозеленої досягають висоти понад 110 м. Максимальний вік — понад 3 000 років.

Чи залишились запитання?

Відео до уроку ви можете переглянути за посиланням:https://www.youtube.com/watch?v=E3e. JGmth. Nl. M&t=112s