Розробка уроку на тему "Квітка"

Тема.  Квітка.

Мета. Освітня.Сформувати знання учнів про квітку та її будову, ознайомити з їхньою різноманітністю;

Розвивальна. Продовжити формування самостійності учнів у навчанні, здатності до самоаналізу; умінні працювати в групах, з роздавальним матеріалом, порівнювати, роботи висновки; працювати з додатковою літературою, роботи цікаві доповіді, застосовувати отримані знання на практиці; працювати на уроці творчо, з натхненням; розвивати інтерес до вивчення ботаніки;

Виховна. виховувати бережливе ставлення до флори України, формувати культуру поведінки в природі.

Основні поняття і терміни: квітка, оцвітина, чашечка, віночок, чашолистки, пелюстки, тичинка, маточка, пиляк, приймочка, стовпчик, зав'язь, верхня і нижня зав'язь, двостатеві та одностатеві квітки, однодомні та дводомні рослини, правильні та неправильні квітки.

Обладнання: модель квітки, таблиця "Будова квітки", гербарій різних квіток, малюнки, кімнатні рослини.

Методи і методичні прийоми: словесні (розповідь, бесіда, розповідь з елементами бесіди); наочні (демонстрація обладнання), практичні (виконання лабораторної роботи); репродуктивні (бесіда) та пошукові (евристична бесіда, створення та розв'язування проблемних ситуацій).

Тип уроку: комбінований.

 

 

 

 

 

 

 

 

Хід уроку

1. Організаційний момент.
2. Перевірка домашнього завдання.

а) індивідуально. З пропонованих малюнків, гербарію вибрати ті, які підтверджують вегетативне розмноження рослин. Розказати;

б) мозковий штурм.

1. Здатність живих організмів відтворювати особистість того ж виду називається розмноженням.

2. Передача основних ознак материнського організму новому поколінню особин процес розмноження.

3. Два типи розмноження статеве і нестатеве.

4. У розмноженні, в якому бере участь тільки один організм, який віддає на утворення наступного покоління одну клітину, групу клітин або частину – це нестатеве розмноження.

5. Форми нестатевого розмноження – вегетативне розмноження рослин.

6. Розмноження рослин частинами тіла або вегетативними органами називають вегетативним розмноженням рослин.

7. Здатність організму відновлювати втрачені органи називається регенерацією.

8. Способи вегетативного розмноження рослин: кореневищами (конвалія)

бульбами  (картопля)

Штучне розмноження рослин

•                                           кореневі листкові живці
•                                           щеплення
•                                           окулірування
•                                           копулювання
•                                           щеплення вприклад або врозщіп.

в) Пін-понг. Органи рослин.

 

3. Актуалізація та мотивація навчальної діяльності учнів.

Розповідь з елементами бесіди. У 1818 р. натураліст Жозеф Арнольд подорожував тропічними лісами Суматри. Він побачив величезну квітку, що ніби була приклеєна до землі. Від неї йшов сильний неприємний запах гнилого м'яса. Квітка мала діаметр 1 м і масу 5 кг. У неї було п'ять червоних з плямами пелюсток, злегка загнутих на кінцях. Посередині квітки була впадина з великою кількістю тичинок і маточок. На честь ученого, котрий вперше побачив і описав цю квітку, її назвали рафлезією Арнольда. Листки у цієї рослини відсутні. Вона паразитує винятково на дикому винограді.

Найменшою квіткою можна вважати натотею — трав'янисту рослину з родини Складноцвіті, що росте на острові Корсика в Середземному морі. У неї сукупність квіток, що називається суцвіттям, має діаметр усього 2-3 мм. Квітка сприяє статевому розмноженню покритонасінних рослин.

Підготовча бесіда. Пригадайте, у чому полягає сутність статевого розмноження. (В утворенні статевих клітин — гамет та їх злитті, утворюється зигота, з якої формується новий організм, що поєднує ознаки батька і матері).

Формулювання проблемного питання. Отже, сьогодні на уроці ми детально розглянемо, де саме можуть утворюватися гамети, тобто розглянемо будову квітки, їх різноманітність. Як ви думаєте, з чим може бути пов'язана величезна різноманітність квіток за розмірами, будовою та формою?

План

1. Будова квітки. 
2. Різноманітність квіток.
3. Прикмети українського народу, пов'язані з квітками.

3. Сприйняття і первинне осмислення нового матеріалу.

Будова квітки

Пояснення з демонстрацією моделі квітки, таблиць і малюнків підручника.

Будова квітки: віночок, утворений із пелюсток (1); пиляк тичинки (2); приймочка маточки (3);  тичинкова нитка (4);

стовпчик маточки (5); зав'язь (6); чашечка, утворена із чашолист­ків (7); квітколоже (8); квітконіжка (9).

Квітка — видозмінений і вкорочений пагін, що забезпечує насіннєве розмноження у квіткових рослин. Поява квітки в процесі еволюції забезпечила широке розселення покритонасінних на Землі.

Функції квітки: утворення тичинок з пилковими зернами, плодолистків (маточок) з насінними зачатками, запилення, складні процеси запліднення, формування насінин і плоду.

Квіткою закінчується головне стебло або бічні стебла. Безлиста частина стебла під квіткою називається квітконіжкою. її добре видно в незабудки, конвалії, черешні, яблуні. У деяких рослин (подорожника, вербени) квітконіжка не розвинута, такі квітки називаються сидячими. Квітконіжка переходить у вкорочену вісь квітки, її стеблову частину — квітколоже. Форма квітколожа може бути видовженою, опуклою, плоскою, вгнутою. На квітколожі розташовані видозмінені листки (квітколистки): чашолистки, пелюстки, тичинки, маточки. Найчастіше вони розташовані колами.

Квітконіжка і квітколоже — це видозмінене стебло пагона, а чашолистки, пелюстки, тичинки і плодолистки, що зростаються в маточку,— це видозмінені листки пагона. У квітці латаття крайові, зовнішні чашолистки дуже схожі на листки (з зовнішнього боку вони зеленого кольору, а з внутрішнього — білого). Що ближче до центра квітки, то білі пелюстки стають дедалі меншими та вужчими, на їхніх верхівках з'являються зачатки пиляків, які в середині латаття вже є справжніми тичинками. Тому квітка латаття є яскравим доказом того, що тичинки утворилися з пелюсток, а пелюстки — з листків.

Чашечка складається з невеликих зелених листочків —- чашолистків. У зелених чашолистках, які містять хлорофіл, відбувається фотосинтез. У деяких рослин (тюльпана, анемони) вони стають пелюсткоподібними і виконують функції пелюсток; можуть слугувати для захисту плодів, що дозрівають, для їхнього поширення.

Віночок складається з листоподібних пелюсток — вільних або зрослих між собою. За формою, величиною, забарвленням віночки бувають різноманітні. Є квітки з нормально збільшеною кількістю пелюсток, їх називають махровими. Віночок так само, як і чашечка, може бути правильним, якщо через нього можна провести кілька площин симетрії, або неправильним, якщо через нього можна провести лише одну площину симетрії (фіалка). Є квітки, в яких не можна провести жодної площини симетрії — асиметричні (канна). Функції віночка — приваблювання комах для запилювання.

Оцвітина. Більшість рослин (яблуня, вишня, огірки) мають у квітці і чашечку, і віночок. Разом вони утворюють подвійну оцвітину.

Тичинка має тичинкову нитку та пиляк, що складається з двох половинок. У кожній з них є два пилкові гнізда (мікроспорангії), в яких утворюється значна кількість пилку (мікроспор). Тичинкові нитки бувають різної довжини і форми.

У квітці може бути одна, дві і більше тичинок. Кількість тичинок є важливою систематичною ознакою під час класифікації рослин. Тичинки у квітці бувають вільними (жовтець) або зрослими. Вони можуть зростатися своїми нитками (горох, квасоля) або пиляками (волошка).

Маточка розміщена всередині квітки. Вона утворюється з одного або кількох плодолистків (мегаспорофілів). Кожна дозріла маточка складається з нижньої розширеної частини — зав'язі, середньої циліндричної частини — стовпчика і верхньої, трохи розширеної частини — приймочки.

Зав'язь може бути верхньою і нижньою залежно від положення щодо інших частин квітки. Якщо зав'язь прикріплюється до квітколожа тільки своєю основою, а вся інша частина її вільна, то її називають верхньою (картопля, помідори). Якщо зав'язь занурена у квітколоже, з яким вона зростається, то її називають нижньою.

Різноманітність квіток

Квітки бувають двостатевими, з розміщеними в них тичинками і маточками, та одностатевими — маточкові або тичинкові. Рослини з одностатевими квітками поділяють на одно- та дводомні. До однодомних належать рослини, в яких тичинкові й маточкові квітки містяться на одній рослині (дуб, ліщина), до дводомних— рослини, в яких тичинкові квітки розвиваються на одних екземплярах рослин, а маточкові — на інших (коноплі, тополя).

Виконання завдання практикуму.

Прикмети українського народу, пов'язані з квітками

З давніх-давен наші далекі пращури, не маючи ні радіо, ні телебачення, лише будучи уважними спостерігачами, точно могли передбачити зміни в погоді.

•             Перед дощем розкриваються, виділяють багато нектару квітки акації, бузку, жасмину, буркуну та інших рослин.
•             Якщо о сьомій-восьмій годині ранку з води піднімається і розкривається латаття біле — буде ясно, коли ні — вдень буде         

              дощ. Взагалі не піднімається — затяжна негода, похолодання.

•             Перед дощем квітки мати-й-мачухи, козельця, мальви, фіалки, березки, латаття закриваються.
•             У передчутті дощу не розкривають своїх бутонів троянда, шипшина.
•             Якщо квітки льону зі сходом сонця розкриваються — день буде ясний, не розкриваються — буде сиро і похмуро.
•             Лимонно-жовті квітки купальниці закриваються вдень — буде дощ.

  Квітку та її колір пов'язували з певними подіями у житті. Так, айстра символізувала сум, лілія біла — чистоту, волошка — простоту, мак — красу, молодість, гвоздика — мужність, стійкість, нарцис — гордість, піон — довголіття, дзвоник — вдячність, пролісок — ніжність і вірність, конвалія — приховане кохання, ромашка — кохання і мир, лавр — успіх, троянда — кохання і здоров'я, тюльпан — кохання.

Символіка кольору

Червоний — енергійний, найактивніший. Символізує життя, свободу, урочистість, кров.

Оранжевий — теплий, символізує доброзичливість, радісний настрій, надію на щасливе майбутнє. Жовтий — теплий, веселий. Символізує світло, життя, радість, повагу до старості.

Зеленкувато-жовтий — символізує зраду, ревнощі, заздрість.

 Блакитний — холодний, пасивний. Символізує ніжність, вірність, легкий сум.

Синій — спокійний, серйозний. Символізує довір'я, сум.

Фіолетовий — сповнений життя. Символізує дружбу, довіру, гідність.

Білий — нейтральний. Символізує невинність і чистоту.

4. Закріплення знань.

Лабораторне дослідження.

5. Домашнє завдання.

Опрацювати відповідний матеріал за підручником, дати відповіді на запитання після параграфа. Підготувати повідомлення про використання квіток рослин, як ліків.

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток

Квіти міфах, легендах…

Квітка троянди пов’язана з дочкою Зевса – Афродітою – богинею кохання, краси, яка і придумала червону троянду. За легендою раніше всі троянди були тільки білими. Дізнавшись про смерть Адоніса, якого розірвав вепр на полюванні, богиня кинулась до місця його загибелі, не помічаючи гострих колючок дикої троянди – шипшини. Краплини крові потрапили на білі квіти і зробили їх червоними.

Учень давньогрецького лікаря Ескулапа Пеон зцілював богів з допомогою рослини яку згодом було названо його іменем Півонією.

Мак – це не квіти, це кров загиблих, що піднімається до нас із землі, перетворившись на криваві квіти. Просить нас молитися за упокій грішних душі.

Барвінок – з вічнозеленими листями і небесно-блакитними квіточками. Він супроводжує людину від колиски до могили. У відварі купали немовлят. Щоб рослин здоровими і щасливими. Ним заквітчують окиси дівчат. Він ріс біля криниці, щоб вода була чиста і цілюща. На кладовищах – символ вічної пам’яті. Вважали, що він оберігає людину від влади диявола і нечистої сили. Його вивішували над дверима.

Чорнобривцями у Мексиці прикрашають житло. В Африці – чудовий засіб проти мух, а ще використовують індіанці висушені чорнобривці як паливо. Ефірна олія цих рослин, застосовується для виготовлення одеколону «Місячний камінь» і парфуми «Ніжність». А Грузії чорнобривці додають до страв як приправу, тому, що крім аромату, вони містять вітаміни А.В.С, А в нас, на Україні, називають чорнобривці бархатки, оксамитки. Існує легенда про майстрів-чоботарів, які виготовляли особливо гарні, святкові жіночі чоботи, що мали яскраві червоні халяви та чорні голівки.

Стверджують, що у щільно зімкнутому бутоні тюльпана перебувало людське щастя, і ніхто не міг дістатися до нього, хоча й намагалися різними способами: хто – силою, хто – хитрощами, хто закликанням.

І йшли до тієї квітки і старі і молоді, здорові й каліки, йшли царі й жебраки. Натовп напливав. То щезав. Але все марно – щастя не давалось до рук. Та ось одного разу луками де росла квітка, йшла жінка. Бідна натомлена, вела вона за руку свого маленького хлопчика, аж раптом звіддаля помітила золотистого батончика, про якого так багато чула. Жінка й не збиралася його відкривати, знала, що це неможливо, але й хотілося лише подивитись на цю квітку. І, о диво! Тієї ж миті тюльпан розкрився сам по собі.

Розслини-розвідники

Мак, що росте поблизу селища Аткиз, що в Вірменії, не схожий на мак у нашій місцевості. Його пелюстки розсічені на смужки, а квітка здається махровою. Така ненормальність властива всім рослинам, що ростуть у цьому районі. Справа в тім, що в ґрунті тут заховані поклади свинцю та цинку.

Рожевий Іван-чай, що росте над місцями  залягання уранових покладів, може утворювати всю гаму забарвлення квіток від білого до яскраво-пурпурового. Наприклад, поблизу уранових рудників на Алясці були зібрані квітки іван-чаю восьми різних відтінків.

А в волохата сон-трава з великими фіолетовими квітками  зовсім замінилася, бо над покладами нікелевих руд можна зібрати букет з однієї рослини, але з квітками найрізноманітнішого зображення – від білого до голубого й синього.

Ботаніки встановили, що солодка звичайна з білими квітами пишно розростається, рясно цвіте й плодоносить. Саме там, де в ґрунті близько від поверхні залягає тільки прісна вода. Над солоними підгрунтовими водами ця рослина має пригнічений вигляд – дрібна, цвіте слабо, забарвлення квіток бліде й змінене.

Рослини-барометри

Квітка мальви прив’яла, змінилась вологість повітря, наближається дощ.

Квітки жовтої акації маленькі й непоказні. Спостерігаючи за квітами цієї акації, можна помітити, що іноді на них немає жодної комахи, іноді – хмари комах. Я рослина чутлива до зміни вологості повітря, але не закриває своїх квіток, як це роблять інші рослини, а навпаки: відкриті квіти посилено починають виділяти солодкий сік – нектар перед дощем, що й приваблюють комах.

Оранжеві квітки нагідок закриваються попереджаючи про те, що буде дощ.

Мальви, нагідки, кульбаба, конюшина – це рослини – барометри, що попереджають про негоду «поведінкою» своїх листочків, стебел і квіток.

 Цікаво знати, що …

Рафлезія Арнольді

Ось що можна розповісти про найбільшу квітку у світі. Це квітка рафлезія Арнольді, яка росте на острові Суматра. Уперше вона була виявлена європейським ботаніком Арнольді у 1818 р. Росте рафлезія в тропічних лісах де багато різноманітних ліан, і на одній з них живе рафлезія – рослина – паразит, яка не має ні листя, ні стебла, і складається з однієї великої квітки  та коренів, які просмоктуються до кореня хазяїна. Її легко впізнати за запахом, схожим на запах гниючого м’яса. Цим смородом рослина приваблює мух і жуків для запилення. Великі квітки рафлезії (вага майже 5 кг, діаметром більше метра) мають п’ять товстих пелюсток червоного кольору зі світлими плямами, насіння дуже дрібне.

У Кожного народу є своя улюблена рослина – символ.  У канадців – клен, росіян – береза, а у нас верба і калина, чорнобривці, волошки, нагідки, соняшник, мальви… Квіти були оберегами, ними лікували, оберігали від зла. Квіти – це історія нашого народу, квіти – це наша природа, квіти – це ми. Квіти, як і музика, створюють піднесений настрій, надихають на творчість:

Люби природу не як символ

Душі своєї

Люби природу не для себе

Люби для неї

Квіти – це історія народу

Квіти – це наша природа

Квіти – це ми.

Вмійте природу любити,

Кожній стеблині радіти

В полі, у лузі, над яром, -

Квіти, дерева і трави.

Цвіту не вирви задарма

Гілки не втни для забави!

Ти – людина у цьому світі,

І тому ти за все в отвіті.

Бо людина у цьому світі

Лиш добро повинні творити.