В. Сухомлинський «Сонячний день узимку». Читання тексту вчителем. СОНЯЧНИЙ ДЕНЬ УЗИМКУ Зійшло сонце й освітило дивовижну картину: дерева стоять у білому інеї, ніби на них за ніч виросли маленькі, немов пташиний пух, листочки. Я підійшла до верби. Доторкнулася до гілочки — і на мене посипалися легенькі пушинки. Ні, не буду більше торкатися тебе, вербо, красуйся у своєму чарівному вбранні