Презентація до уроку на тему "Просвітництво"

У другій половині XVII  ст. в  середовищі освічених людей утвердилося прагнення знайти розумне, а  не релігійне пояснення всіх явищ природи та людського життя. Потужним поштовхом до накопичення знань став раціоналізм. Раціоналізм  — світогляд, який основним засобом пізнання й  критерієм істини вважає розум людини, а  не божественне одкровення й  досвід. Було сформовано нові принципи наукових досліджень. Наука отримувала знання з експерименту та заговорила мовою математичних формул. У  XVIII  ст. віра в  розум стала панівною: освічена частина суспільства вважала, що в  усьому слід прислухатися тільки до нього. Ці ідеї отримали назву Просвітництво. Просвітництво  — філософськоідейний рух другої половини XVII  — XVIII  ст. Його представники (вчені, філософи, письменники) вважали, що метою суспільства є  людське щастя, якого можна досягти шляхом перебудови суспільства на засадах розуму (раціоналізм); обстоювали теорію природного права, вільнодумства. Батьківщиною Просвітництва була Англія, де наука та знання стимулювали розвиток капіталізму. Англійські вчені-мислителі заклали основи ідей Просвітництва.

Епоха Просвітництва затвердила у  свідомості суспільства поняття природного права. Просвітителі вважали, що всі люди з  народження наділені природними правами, зокрема: правом на життя, свободу та рівність. Із цього випливало, що всі існуючі в  суспільстві відмінності (між бідними і  багатими, правителями й  підданими, дворянами і  непривілейованими особами) були встановлені не Богом, а  самими людьми. Ідеї :

Філософ Дені Дідро вважав своїм завданням зробити сучасні знання доступними для всіх. Його задум полягав у  тому, щоб скласти загальну картину накопичених знань та об’єднати їх у  спеціальний довідник. Видання отримало назву «Енциклопедія» («Енциклопедія, або Тлумачний словник наук, мистецтв та ремесел»), а  авторів статей називали енциклопедистами. Енциклопедисти  — група авторів-укладачів універсального довідника, створеного у  Франції в  1751—1780  рр. з  ініціативи Д.  Дідро й  Ж.  д’Аламбера

Математику Жану д’Аламберу вдалося залучити до справи великих філософів і  письменників: Вольтера, Шарля Монтеск’є, Поля-Анрі Гольбаха, Жана-Жака Руссо та інших. Перший енціклопедії був надрукований у  1751  р. Проте вже в  1759  р. було заборонено видавати «Енциклопедію», хоча вона продовжувала виходити підпільно. Ця масштабна праця справила величезний вплив на тогочасне суспільство, підготувавши майбутні зміни. Виникали салони, літературні, філософські, наукові товариства й  гуртки, завданням яких було впливати на громадську думку та сприяти поширенню ідей Просвітництва. Одним із  таких об’єднань було товариство масонів, що являло собою закрите таємне братство. Воно започаткувало рух масонства (франкмасонства). Перші масонські організації  — масонські ложі  — у  XVIII  ст. заснували англійські просвітителі. Масонство,  або франкмасонство (від франц. maзon  — каменяр; franc-maзon  — вільний каменяр),  — релігійно-етичний рух, учасники якого закликали до  морального вдосконалення людей і  їхнього об’єднання (незважаючи на релігійну та  національну належність) на  принципах братерства, рівності, взаємодопомоги й  вірності.

У другій половині XVII  ст. в  більшості європейських країн  — Італії, Іспанії, Німеччині, Польщі та інших  — панівним художнім стилем ще залишалося бароко. БАРО́КО (від італ. barocco – вибагливий, химерний) – це стиль, але не як художня реалізація методу, а як універсальна категорія художньої творчості, що охоплює всі її рівні: світосприйняття і мислення стилю життя епохи. Проте у  Франції вже затверджувався новий стиль  — класицизм, який був зорієнтований на античні зразки. Класицизм  — художній стиль, філософський та  естетичний напрям у  європейській культурі XVII—XIX  ст., що виник у  Франції. Його представники прагнули впорядкувати весь навколишній світ на  принципах раціоналізму (розуму).

Драматурги створювали п’єси на сюжети з  грецької або римської міфології та історії. Художники зображували на картинах стародавніх богів і  героїв. Архітектори наслідували трикутні фронтони й  колонади античних храмів. На відміну від майстрів бароко, письменники й  художники класицизму у  своїй творчості свідомо прагнули дотримуватися встановлених норм. Центрами поширення класицизму й  нових принципів мистецтва стали академії. Перші були засновані в  Парижі — Королівські академії живопису і скульптури (1648 р.) та архітектури (1671  р.). Згодом вони виникли в  більшості європейських столиць. Отже, з’явившись у Франції, класицизм набув поширення і  в інших країнах Європи. Палацово-парковий комплекс Версаль у Франції (класицизм). Сучасний вигляд

У першій половині XVIII ст. набув поширення новий стиль — рококо (декоративні мотиви у вигляді мушлі), який став продовженням розвитку бароко. Цей стиль най-більше проявився в декоративно-ужитковому мистецтві. Майстри рококо створювали витончені речі, в оточенні яких людині зручно й приємно жити. Для цього стилю характерні багатство прикрас, незвичність і вишуканість форм. У другій половині XVIII ст. знову повернулося захоплення античними класичними формами. Цей стиль назвали неокласицизмом (у Східній Європі його відносили до класицизму), тобто новим класицизмом. Неокласицизм (новий класицизм) – Стиль в літературі та мистецтві, який відроджував та розвивав традиції класицизму. У мистецтві характеризувався величезним інтересом до античної культури та її сюжетів

Джон Локк: Всі люди рівні від народження, тому мають право на життя, свободу і власність; Держава і державна влада має слугувати для захисту цих прав і свобод; Всі люди рівні перед законом; Щоб уникнути надмірного її посилення, владу треба розділити на законодавчу і виконавчу. Шарль Монтеск’є Теоретик конституційної монархії; Розвинув теорію про поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову; Ідеальний лад – такий, що забезпечує особисту свободу громадян; Коли правителі зловживають владою, то народ має право на її повалення; Історичний процес не можна тлумачити лише божим промислом.

Вольтер (Марі Франсуа Аруе): Фр. письменник, поет, драматург, історик, почесний член Петербурзької АН; Виступав проти тиранії, клерикалізму, деспотизму; На людську свідомість впливають три фактори: клімат, уряд, релігія; Релігія – опора моралі, але необхідна свобода віросповідання і віротерпимість Е. Фраге: “Вольтер заповнив собою все ХVІІІ ст.” Жан Жак Руссо: Фр. Письменник, музикант, один з творців “Енциклопедії”; Критикував абсолютизм, відстоював ідеї республіки; Мета науки – пошук істини; Велику приватну власність необхідно замінити дрібною; Природа – гармонійна система; людина – її складова; Найдосконаліше суспільство – таке, яке засноване на договорі всіх громадян