Презентація до уроку позакласного читання "Різдво в літературі"

Різдво в українській літературі

Традиції святкування Різдва дуже давні. У кожній родині шанують та зберігають їх, передають із покоління в покоління. Незмінними атрибутами Різдва є кутя, дідух, зірка, колядка, вертеп. Наші різдвяні традиції настільки поетичні, що знайшли своє відображення і в творчості українських письменників

Ми ялинку прикрашали,З кухні пахли пироги. Свічечки на гілки стали. Аж до зіроньки з фольги!Сніг пушинками кружляє,Біле міряє шитво. Раз на рік таке буває: Свято! Сніг! Зима! Різдво! (Іван Франко)

Різдво у родині Івана Франка. До Святої вечері у Франків намагались готувати 12 традиційних страв, але сім’я була не дуже заможною, тому виходило по-різному. Головною стравою була кутя та узвар. Також Ольга Франко готувала багато пиріжків. Ними вона пригощала колядників. Поки на кухні готували 12 страв, серед яких був борщ з вушками на рибі, у салоні (ще цю кімнату діти називали Сибіром через те, що вона була найхолодніша) вже стояла ялинка і дідух. Улюблена колядка Івана Франка «Бог Предвічний»

Різдво у Косачів. Зі спогадів сестри Ізідори: «Наша родина Різдво святкувала 25 грудня. На Волині (Колодяжне) до будинку Косачів приходили колядувати, й щедрувати сусідські діти, а також на Новий рік ще й посівали зерном. Деякі гуртки з вертепом приходили. Ми з колядок співали найбільше «Добрий вечір тобі, Пане господарю», звичайно, «Нова радість стала». Пам’ятаю, одного разу зважили ми спочатку обійти всі знатні родини: Старицьких, Шульгиних, Житецьких, Антоновичів та інших, а на закінчення прийшли до Лисенків. Він, як завжди, дуже привітно нас прийняв і запросив до своєї господи. Сам подиригував нашим імпровізованим хором, і ми там довгенько співали під його проводом різних колядок»

У Святвечір на вечерю у сім’ї Косачів варилися традиційні страви: пісний борщ з грибками та рибою, пиріжки печені з капустою, з рисом і рибою. Вареників не було звичаю цього вечора варити. Також обов’язково варили кутю й узвар з різної сушені. Кутю варили з пшениці, а не з ячменю, як то де в кого варять. До куті давали розтертого маку з медом. Кутю хрещеники носили до хресних батьків. Наприклад, син Миколи Лисенка Остап приносив кутю Олені Пчілці, що була йому хресна мама, а Микола (брат Лесі Українки) носив до Лисенка, бо був хрещеником Миколи Лисенка. Джерело: Лариса Петрівна Косач-Квітка (Леся Українка). Біографічні матеріали. Спогади. Іконографія. – Київ– Нью-Йорк, 2004.

Різдво у творчості Михайла Стельмаха Хоч убога-убога наша хатина, та в цей вечір і вона покращала, побагатшала. Її бідність скрасили і вишиті рушники, і кетяги калини, і запашне сіно на покуті, й свят-вечірній стіл. На ньому зараз лежать три хлібини, грудка солі, височіє стос гречаних млинців і стоять з різними пісними стравами ті святешні мальовані полумиски… Батько перший заходить за стіл, оглядає всі страви, від куті з маком до миски з бобом, і поглядом дякує матері за її старання.... Та найбільш урочиста хвилина прийшла тоді, як тато з бичем від ціпа став на порозі під гіллям ясенів, на які позліталися зорі. Ось він поглянув у засніжену далечінь, що горбилась за селом, і тихо покликав мороза: - Морозе, морозе, іди до нас кутю їсти!

Михайло Коцюбинський «Ялинка»«Настав святий вечір. В Якимовій хаті кипіла робота. В печі тріщав вогонь та сичав борщ. Олена, мати Василькова, крутила голубці на вечерю. Василько сидів долі та м'яв мак до куті. Василькові було літ дванадцять. Він був найстарший у сім'ї. Василько м'яв мак і все поглядав то на двох сестричок, що гралися з котом, то на батька, що сидів на полу, схиливши голову».

Гоголівське Різдво Повість Миколи Гоголя «Ніч перед Різдвом», що увійшла до збірки «Вечори на хуторі біля Диканьки»: «Минувся останній день перед Різдвом. Прийшла зимова ясна ніч. Зазорилося. Місяць пишно виплив на небо посвітити добрим людям та всьому мирові, щоб весело було всім колядувати та Христа прославляти. Мороз брався дужче, як ізрання; зате кругом було так тихо, що за півверстви чулося, як рипить мороз під чобітьми. Ще жоден гурт парубоцький не проявлявся попід вікнами; тільки місяць зазирав крадькома до хат, мовби виманював дівчат, які прибиралися та чепурилися, щоб хутчій повибігати на рипучий сніг».

Арештоване Різдво «Арештована коляда» — події, які відбулися понад 50 років тому — у січні 1972 року, коли у Львові та Києві тоталітарна радянська система заарештувала 19 представників української інтелігенції — учасників різдвяного вертепу.

Після проведених обшуків за ґратами опинились лідери дисидентів:Іван Світличний, Василь Стус, Євген Сверстюк, Зіновія Франко та ін. У Львові до слідчої в’язниці УКДБ потрапили: В’ячеслав Чорновіл, Ірина Стасів-Калинець, Іван Гель, Стефанія Шабатура, Михайло Осадчий, Ярослав Дашкевич. Упродовж 12−14 січня заарештовано щонайменше 19 осіб: одинадцять — у Києві, вісім — у Львові.

Розстріляний вертеп. У селі Мальчиці, що на Львівщині, правоохоронні органи радянського союзу у 1948 році розстріляли різдвяний вертеп. У місцевому музеї зберігають частини костюмів колядників. Мешканці розповідають, такий випадок не злякав жителів села і вже наступного року різдвяний вертеп ходив колядувати знову.

«Щедрик», або «Колядка дзвонів»Ця пісня стала символом Різдва. Її виконують найвідоміші музиканти по всій планеті, вона звучить у фільмах та рекламі. Однак у світі досі мало хто знає, що пісня має дохристиянське коріння і походить з України. Її автентична назва — «Щедрик». А музику на основі прадавньої української мелодії написав талановитий український композитор Микола Леонтович. 1936 році з’явилася на світ її англомовна версія — Carol of the Bells.

Мирного тащасливого Різдва!