Номер слайду 6
Працюємо з текстом твору. Як у поемі описується прощання батьків з Катериною? Зачитайте. Сидить батько кінець стола,На руки схилився,Не дивиться на світ Божий: Тяжко зажурився. Коло його стара мати. Сидить на ослоні,За сльозами ледве-ледве. Вимовляє доні:«Що весілля, доню моя?А де ж твоя пара?Де світилки з друженьками,Старости, бояре?В Московщині, доню моя!Іди ж їх шукати,Та не кажи добрим людям,Що є в тебе мати. Проклятий час-годинонька,Що ти народилась!Якби знала, до схід сонця. Була б утопила... Здалась тоді б ти гадині,Тепер — москалеві... Доню моя, доню моя,Цвіте мій рожевий!Як ягодку, як пташечку,Кохала, ростила. На лишенько... Доню моя,Що ти наробила?.. Оддячила!.. Іди ж, шукай. У Москві свекрухи. Не слухала моїх річей,То її послухай.Іди доню, найди її,Найди, привітайся,Будь щаслива в чужих людях, До нас не вертайся!Не вертайся, дитя моє,З далекого краю... А хто ж мою головоньку. Без тебе сховає?Хто заплаче надо мною,Як рідна дитина?Хто посадить на могиліЧервону калину?Хто без тебе грішну душу. Поминати буде?Доню моя, доню моя,Дитя моє любе!Іди од нас...»Ледве-ледве. Поблагословила:«Бог з тобою!» — та, як мертва,На діл повалилась... Обізвався старий батько:«Чого ждеш, небого?»Заридала Катерина,Та бух йому в ноги:«Прости мені, мій батечку,Що я наробила!Прости мені, мій голубе,Мій соколе милий!»«Нехай тебе Бог прощаєТа добрії люде;Молись Богу та йди собі —Мені легше буде».