Презентація до уроку: "Військові звання ЗСУ".

Військові звання України

Військове звання визначає положення (має права, обов'язки) одних військовослужбовців по відношенню до інших військовослужбовців. Той, хто має будь-яке старше військове звання уповноважений до виконання командних функцій над іншими військовими особами у точно визначеному обсязі. У різних країнах існує близько 20-25 військових звань різного ступеня, тому їх відмітні знаки носять на плечах (погони), на комірі (петлиця) або на рукавах (шеврони та галуни), а також на шапках і шоломах.

Військові звання України — система рангів, що була утворена у березні 1992 року після прийняття Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Рангова структура відповідає оригінальній структурі військових рангів Радянського Союзу. Збройні сили України мають два типи рангів — армійські, які використовуються сухопутними військами  і повітряними силами, та морські — для ВМС.

Українським Збройним силам військові звання перейшли у спадок від Збройних сил СРСР майже в недоторканому вигляді і в основі своїй мають західноєвропейську систему звань. Лише деякі з них традиційно вживалися саме в українському війську - наприклад, звання полковника відоме вже з козацьких часів. Переважна більшість сучасних звань є спільною майже для всіх європейських армій і зародилася в Німеччині, Франції чи Іспанії. Деякі ж спираються на слов'янські традиції й походять від слів, що існують в декількох слов'янських мовах. Такими є, наприклад, звання старшини, полковника або прапорщика.

У первинному тактичному підрозділі нараховується від 6 до 12 солдатів. А командують відділеннями сержанти. Це звання французького походження і походить від слова, яке означає «той, що служить». З'явилося воно у французькій армії ще у XV ст., потім його почали використовувати англійці та німці. Сержантами називали молодших командирів, це звання існувало у 1716-1798 роках і у російській армії. Потім його замінили іншим - «унтер-офіцер», встановивши таким чином звання старшого та молодшого унтер-офіцерів. Зараз у нашій армії є ще звання старшого та молодшого сержантів. Кращим із старших сержантів присвоюється звання старшини (у деяких іноземних арміях йому відповідає звання фельдфебеля). На сержантах та старшинах тримається армія, і від молодших командирів значною мірою залежить те, чи зможуть солдати виконувати свій обов'язок.

Історія військових звань

Командування над військом козаків виконувала військова старшина різних ступнів. Головні козацькі уряди витворилися вже під кінець XVI в., як тільки козаччина зорґанізувалася в постійне військо.  На чолі війська стояв гетьман. У 1756 гетьман К. Розумовський розробив і подав на затвердження український варіант табелю про ранги із переліком усіх «малоросійських чинів» (окрім гетьмана і наказного гетьмана), поділених на 12 класів. Першому класові відповідав чин генерального обозного, другому — генеральних судді і підскарбія, третьому-генеральних писаря, хорунжого, осавула і бунчужного, четвертому — полковника тощо. На найнижчій сходинці стояли козаки, жолдаки, пушкарі та компанійці. 

Збройні сили УНР та ЗУНР, які створювалися у 1917­1918 рр., мали власну систему звань для підстаршин. Приймаючи у січні 1918р. закон про створення Народної армії, Центральна Рада встановила у ній не персональні звання, а військові посади. Найнижчою з них була посада козака або стрільця. Далі йшла посада ройового - «роєм» в українському війську називали відділення. Сержантам або унтер-офіцерам відповідали чотові, а старшинам або фельдфебелям бунчужні. Через декілька місяців гетьман Скоропадський у своєму війську ввів військові звання, які для підстаршин носили ті ж назви, що посади в Українській Народній Армії. Правда, було введено нове звання для старшого козака або стрільця гуртковий.

В Українській Галицькій Армії, що почала формуватися у листопаді 1918 р., існувала інша система стрілецьких та підстаршинських звань: стрілець, старший стрілець, вістун, десятник, підхорунжий, булавний. Вона склалася ще у Легіоні Січових Стрільців у 1914-1918 рр. і за кількістю звань відповідала тій, що існувала в австро-угорській армії. Всі ці звання в УГА носили суто українські назви, і походження їх не потребує детального роз'яснення.

Військові вання ЗСУ

Генерал майор Генерал лейтенант Генерал полковник Генерал армії України

Майор Підполковник Полковник

Молодший лейтенант Лейтенант Старший лейтенант Капітан

Прапорщик Старший прапорщик

Молодшийсержант Сержант Старший сержант Старшина

Солдат Старший солдат

Емблеми родів військ та служб ЗС України(зразки)

Шеврони родів військ та служб ЗС України(зразки)

Мазепи́нка — головний убір українських військовиків, що належали до Українських Січових Стрільців та Української Галицької армії, пізніше Карпатської Січі та УПА, з 2015 — елемент уніформи Збройних сил України. Характерною ознакою є клиноподібний розріз спереду. Така особливість була притаманна козацьким головним уборам другої половини XVII століття, часів гетьманування Івана Мазепи (звідси назва). Зокрема її можна побачити на шапці отамана Івана Сірка, зображеного на картині Іллі Рєпіна «Козаки пишуть листа турецькому султану».

Презентацію підготував на основі інтернет-ресурсів вчитель предмета “Захист Вітчизни” Мигасюк В.І.