Номер слайду 9
Мені тринадцятий минало... Тарас Шевченко. Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом. Чи то так сонечко сіяло,Чи так мені чого було?Мені так любо, любо стало,Неначе в бога. ....... Уже прокликали до паю,А я собі у бур'яніМолюся богу... І не знаю,Чого маленькому меніТоді так приязно молилось,Чого так весело було?Господнє небо і село,Ягня, здається, веселилось!І сонце гріло, не пекло!Та недовго сонце гріло,Недовго молилось... Запекло, почервонілоІ рай запалило. Мов прокинувся, дивлюся: Село почорніло,Боже небо голубеє —І те помарніло. Поглянув я на ягнята —Не мої ягнята!Обернувся я на хати —Нема в мене хати!Не дав мені бог нічого!..І хлинули сльози,Тяжкі сльози!.. А дівчина. При самій дорозіНедалеко коло мене. Плоскінь вибирала. Та й почула, що я плачу,Прийшла, привітала,Утирала мої сльозиІ поцілувала ..... Неначе сонце засіяло,Неначе все на світі стало. Моє... Лани, гаї, сади!І ми, жартуючи, погнали. Чужі ягнята до води. Бридня!.. а й досі, як згадаю,То серце плаче та болить,Чому господь не дав дожить. Малого віку у тім раю. Умер би, орючи, на ниві,Нічого б на світі не знав,Не був би в світі юродивим,Людей і бога не прокляв!..