Презентація до виховної години "Воїни-інтернаціоналісти нашого міста"

Воїни-інтернаціоналісти нашого міста

Минають дні, ідуть роки. Життя листки перегортає. А біль Афгану – навіки,В душі чомусь не замовкає.

Сьогодні ми з вами зібралися тут, щоб вшанувати пам’ять тих, хто поліг на афганській землі, дізнаємось про героїв-люботинців цієї страшної війни.

Для тисяч радянських солдат, їхніх батьків, матерів, братів, сестер розпочалася жорстока, кривава війна в Афганістані.

Потрапивши на палаючу афганську землю, мужні воїни-інтернаціоналісти всім серцем прийняли її біль, як свій, і до останнього подиху захищали інтереси її багатостраждального народу.

В ім’я волелюбного афганського народу, в ім’я миру, братерства на землі вони, не вагаючись, готові були віддати найдорожче – життя.

Афганська війна тривала майже 10 років. І через неї пройшли майже 700 тисяч чоловік. І серед них – більше 160 тисяч – українці. Звання Героя Радянського Союзу було присвоєно 72 військовослужбовцям, з них – 12 українцям. 15 тисяч солдат загинуло у цій війні, 35 тисяч було поранено, багато потрапило у полон або пропали безвісти.

Ти – вічний біль, Афганістан, ти – наш неспокій.І не злічить глибоких ран в борні жорстокійІ не злічить сліз матерів, дружин, дітей Не всі вернулися сини із тих ночей…

Летіли в Україну „чорні тюльпани” з цинковими гробами. І несли чорні птахи смерті похоронки в Україну. Не минули вони нашого краю.

Давидов Валерій Іванович. Навідник кулемета мотоманевреної групи прикордонних військ, рядовий. Народився 14 вересня 1966 року у місті Шахтинськ (Казахстан) у робочій сім'ї. Жив у місті Люботин. Закінчив середню школу №1 міста Люботина. У Республіці Афганістан брав участь у 23 бойових операціях.27 лютого 1986 року при черговій атаці противника загинув від гранати, що розірвалася. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).

Хомич Сергій Олександрович. Рядовий, старший водій. Народився 7 вересня 1964р. у місті Люботин Харківської обл. Закінчив середню школу №5 міста Люботина. У Республіці Афганістан з листопада 1982р. Помер 8 січня 1983р. від ран, отриманих у бою. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).

Тижненко Сергій Володимирович. Сержант. Народився 29 вересня 1961р. у місті Люботин Харківської області. Закінчив середню школу №5 міста Люботина. У Республіці Афганістан із квітня 1983р. Неодноразово брав участь у бойових операціях. Діяв сміливо, виявляючи мужність та самовідданість. Під час одного з бойових виходів тяжко захворів і 1 грудня 1984р. помер. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).

Савченко Олександр Дмитрович. Народився 30 серпня 1965 року у селищі Таранівка Зміївського району, невдовзі переїхав із батьками до м. Люботин Харківської області. Закінчив середню школу №5 міста Люботина. Початок військової служби рядового Савченка – 29 вересня 1983-го року. У навчальному центрі пройшов допідготовку на БТР. За словами його батька, Олександр проходив "навчання" в Монголії, хоча він довго приховував, де служить, а його рідні навіть не підозрювали, що він потрапить до Афганістану. Помер у липні 1984 року від поранення у голову. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).

Омельченко Сергій Миколайович. Водій санітарної машини, молодший сержант. Народився 15 лютого 1967 року у місті Люботин Харківської області (Україна) у робітничій сім'ї. Закінчив середню школу №4 міста Люботина. У Республіці Афганістан із червня 1986 року. Служив водієм санітарної машини у мотострілецькому полку під містом Герат. Брав участь у 4 бойових операціях та у супроводах автомобільних колон. 28 липня 1987 року він помер у шпиталі від важкого поранення у живіт. У сквері біля 4-ї школи встановлено пам'ятний знак Сергію Омельченку. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).

Літкевич Олег Анатолійович Народився 19 червня 1967р. в Люботин в сім'ї робітників. Закінчив середню школу №4 міста Люботина. У Республіці Афганістан із травня 1987. Неодноразово брав участь у бойових операціях, виявляв хоробрість.5 листопада 1988р. помер від ран, отриманих у бою. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).

У Люботині проживало 115 осіб, які пройшли службу в республіці Афганістан. Шестеро люботинців загинуло на чужій афганській землі, двоє повернулися інвалідами. У сквері на Театральній площі встановлено пам'ятник загиблим в Афганістані. Щорічно, у день виведення радянських військ з Афганістану 15 лютого, у Люботині біля пам'ятника проходять урочисті мітинги на згадку про тих, хто не повернувся з тієї страшної війни. А з 14 вересня 2013 року та до складу Меморіалу Слави увійшов пам'ятник шістьом воїнам-інтернаціоналістам, які загинули на афганській землі.

Пам’ять про мертвих вшановують хвилиною мовчання. Ніхто не рахував, скільки років довелось би нам мовчати, коли б так пом’янули кожного вбитого. Помовчимо хоча б хвилину. За всіх...

за тих, кого нема серед нас, хто лежить у землі, хто світить нам із небес, а, може, із підбитим крилом ніяк не перелетить через Афганські гори до свого дому.

Хвилина мовчання...

Давайте будемо завжди пам’ятати ветеранів, виявлятимемо розуміння до тих, хто пройшов через війну, і для кого вона триває й досі: у спогадах, у снах, у думках.