Презентація до заходу "Слідами Афганістану"

29-річна річниця початку виведення військ з Афганістану

Мета заходу: розширити знання учнів про події афганської війни, виховувати повагу та шану до воїнів-інтернаціоналістів та батьків, чиї сини загинули в АфганістаніСкільки нас скалічила війна?...І душа в нас плаче та стражда…Але хай забудеться та фраза –Я тебе туди не посилав… 

Двадцять девёять років тому почалося виведення радянських військ з Афганістану. Це відповідало Женевському договору між Афганістаном і Пакистаном, підписаним роком раніше. Згідно з домовленістю, Радянський Союз зобов'язався вивести свій контингент в дев'ятимісячний термін, починаючи з 15 травня. США і Пакистан, зі свого боку, повинні були припинити підтримувати моджахедів.

До цього часу перебування радянських військ в Афганістані стало найважливішою темою в перебудовних дискусіях в Радянському Союзі. Адже з самого початку війни робилося все, щоб в пресу проникало якомога менше інформації про події

З 1987 року США почали поставляти моджахедам створені ще в 1981-му ПЗРК «Стінгер». Радянська авіація, в першу чергу вертолітна, втратила панування в повітрі. Якщо до того Мі-8 літали на граничній висоті 6000 метрів, то з появою «Стінгерів» їм довелося перейти на польоти на вкрай низьких висотах в горах, що самим негативним чином позначилося на бойовій ефективності

 “Афганці” – так називають воїнів – інтернаціоналістів, чоловіків, що відслужили в далекій і незнайомій країні Афганістан.

Сльози жалю і співчуття виступали на очах у кожного, хто дізнавався, що його син, друг, родич або ж просто знайомий служитиме в Афганістані.. Потрапляли туди 18 – річними юнаками, наївними та мрійливими, що нічого ще в своєму житті не звідали, що дали військову присягу і мусили її виконувати.

А за два роки поверталися посивілими загартованими у війні мужами, навченими виживати у будь – яких умовах, яким довелося вбивати та дивитися в очі смерті самим.

«СИВІ ПАСМА ГІРКОТ…». А найстрашніше – втрачати бойових товаришів, бачити, як на твоїх руках вмирає друг, побратим, командир…

Афганській війні оцінку виніс час. Воєнні події стали історією, а ті, хто там був – ветеранами, учасниками бойових дій. Трохи дивно ставити іменник «ветеран» поряд з молодими людьми, у яких, на перший погляд, лише сиві пасма в волоссі видають пережите…

Поліщук Василь Анатолійович. Служив в Афганістані з 1983 року по 1985 рік на території Хайрітонській провінції северного Афганістану у сухопутних військах. Був водієм-механіком. Нагороджений медалями: « За мужність та героїзм», « Вдячність від Афганського народу». А також нагороджений Похвальними грамотами за добросовісне виконання своїх обов*язків.

Брощак Петро Євгенієвич Народився в селі Березівка,1985 року,в віці 19 рокі був призваний на службу в Армію,а згодом направлений до військової границі і перебував в м. Хорог. Місто разташоване за 525км від Душанбе. Завданням бійців,що несли службу на Границі,було спорерігати за кордонами,та обходити вздовж гори,шлях цей складав інколи більш ніж 12км.