Презентація досвіду роботи вчителя початкових класів

Презентація досвіду роботи вчительки Лісковецького НВК I-II ст. Попович Мар’яни Іванівни

Загальні відомості Гурзан Мар’яна Іванівна народилася 29 серпня 1986 року. З 1992 по 2001 рр. навчалася в Лісковецькій ЗОШ І – ІІ ст. У 2001 році вступила у Мукачівський гуманітарно-педагогічний коледж. У 2005 році закінчила навчальний заклад і здобула початково-педагогічну освіту. В цьому ж році прийнята на посаду вчителя початкових класів у Лісковецьку ЗОШ І-ІІ ст. В 2008 році здобула вищу освіту при Мукачівському гуманітарно-педагогічному інституті на заочній формі навчання. 2010 році атестована на ІІ категорію при Лісковецькому НВК І – ІІ ст. 2014 році атестована на І категорію при Лісковецькому НВК І – ІІ ст.

Педагогічний процес— це співробітниство педагога з дитиною, коли вчитель допомагає учневі в подоланні труднощів. Дійсну допомогу розвитку дитини ми повинні бачити в самій спрямованості, характері педагогічного процесу і у вирішених ним завданнях формування і виховання особистості. Навчально-виховний процес повинен бути так організований, щоб сприяв найбільшій мірі всебічного розвитку особистості учня.

Критерії педагогічного процесу: По-перше, зміст, атмосфера спілкування, стиль взаємовідносин повинен допомагати дитині вчитися, засвоювати все найкраще, пізнавати себе як людину, розвивати почуття самоповаги, усвідомлення того, що з ним рахуються, що в ньому є потреба, його бачать і цінують. По-друге, педагогічний процес повинен сприяти формуванню соціально значимих мотивів навчання, спонукати до співчуття, взаємодопомоги, об'єднувати дитячий колектив на основі однієї цілі, єдиних принципів взаємовідносин. По-третє, в педагогічному процесі повинен бути створений клімат для творчої, самостійної, пізнавальної і суспільної діяльності дитини. Характер відносин, який ми розвиваємо в дитячому колективі, повинен допомагати кожному учневі розвивати дійсно людські якості.

Крім того, педагогічний процес необхідно моделювати з врахуванням психологічних особливостей учнів. Процес навчання завжди співвідноситься з труднощами. Було б педагогічною помилкою робити спробу уникати труднощів у навчально-виховному процесі. Суть розвитку і є в подоланні труднощів. І дитина інтуїтивно шукає, а не уникає їх. Чи хоче учень брати від вчителя готові, розжовані знання і ковтати їх без зусиль? Ні, не хоче. На таких уроках йому стає скучно, не цікаво, він починає відволікатися, крутитися, займатись чим небудь іншим. А вчитель оцінює його поведінку як безвідповідальне відношення до навчання та порушення порядку, наказує поганою оцінкою. В атмосфері постійних конфліктів учень виходить з-під контролю, втрачає інтерес до навчання. Вчитися з задоволенням і бажанням він буде лише в тому випадку, якщо педагог пропонує йому різновидну діяльність, в якій дитина сама добуває знання, роблячи висновки, вільно висловлюючи свої думки і враження.

Таке навчання потребує зусиль, напруження всіх внутрішніх сил,а тому дає радість і задоволення. Педагогові треба прагнути до активності думки учня, до того, щоб знання розвивалися завдяки їх застосуванню. Учити так, щоб знання добувалися за допомогою наявних уже знань— у цьому полягає найвища майстерність вчителя. Дитина— цілісна особистість, і перш за все, потрібно, щоб педагогічний процес захоплював її повністю, з її всіма життєвими стремліннями і потребами. В цьому процесі, дитина повинна відчувати почуття постійного життєвого збагачення життя, задоволення всіх різноманітних пізнавальних і духовних лотреб. Навчання стане змістом життя дитини, якщо воно здійснюється з його ж позиції, реалізує внутрішню готовність до розвитку, самостійності, самоствердженню, емоційному становленню.

Моя головна мета, досягнення якої неможливе без диференційованого підходу в навчанні: Підключити кожного учня до активної діяльності на всіх уроках, довести уявлення з вивченої теми до формування понять стійких навиків.

Однією з провідних ідей оновлення змісту навчально-виховного процесу є диференціація, що передбачає забезпечення оптимальних можливостей для різних груп учнів з їхніми нахилами, здібностями повноцінно опановувати знання. Найбільш масовий і доступний диференційований підхід – так званий внутрішній з врахуванням індивідуальних особливостей учнів на кожному уроці (добір спеціальних вправ, зорієнтованих на окремих школярів з різними здібностями; педагогічна допомога та інструктаж залежно від підготовленості кожного;оптимальне поєднання колективної, групової та індивідуальної роботи).

Диференціація навчання – передбачає застосування методів, організаційних форм, спрямованих як на підтягування відстаючих у навчанні, так і на поглиблення знань учнів, що вчаться з випередженням.

Таким чином, основні її види — рівнева і профільна. Зміст — у подоланні одноманітності навчання, обов'язкового врахування відмінностей інтелектуальної, емоційновольової та інших сфер особистості. Суть рівневої диференціації полягає в реалізації певного змісту освіти на різних рівнях вимог, кожен учень має засвоїти з навчальних предметів мінімум, необхідний для забезпечення загальноосвітньої підготовки. Крім того, дітям, які мають нахил та особливий інтерес до тієї, чи іншої галузі, надається можливість засвоїти цей предмет на підвищеному рівні — прикладному або ще вищому — творчому. За однаковий час не можна всіх школярів навчити якісно на запропонованому рівні. Здійснюючи диференційований підхід до дітей у навчанні й вихованні треба знати особливості кожного, враховуючи їх у роботі.

Поширеною є думка, що у молодших школярів індивідуальні відмінності незначні, їх легко виявити і врахувати в рамках диференційованого навчання. Але практика свідчить: класи за своїм складом дуже неодноманітні, відмінності у розвитку дітей досить помітні. Наприклад, після засвоєння теми «Прикметник» друга і третя групи вчилися знаходити в тексті цю частину мови, ставити до неї запитання, визначати рід, число. Перша група повинна була дописати закінчення в реченні, визначити рід і число прикметника. (Завдання на персональних картках)

Картки Картка 2 Прочитай текст. Додай пропущені закінчення так, щоб слова узгоджувалися. Підкресли прикметники, визнач їх рід і число. Це було зимов_ вечора. Рожев_ сонце сховалося за обрій. Заіскрився пухнаст_ сніг_ килим. Замерехтіли зорі у глибок_ небі. Раптом насунула чорн_ хмара. Велик_ сніжинки тихо лягали на сонн_ землю. Картка 1 Підкреслити в тексті прикметники. Висока сосна розкинула пишну верхівку. Зелена ялинка вигнула колюче гілля. Про щось шепоче кучерява берізка. З трави виглядають червоненькі личка суничок. Яскраві квіти привітно хитають ніжними голівками.

Робота з персональними картками

Відповідним чином вчитель планує і домашнє завдання, адже учні виконують самостійно, тому вправи повинні бути доступними для них. Якщо завдання буде для всіх одне, то для одного воно може бути легким, а для другого складним. Перші не тренують себе на тяжкому для них матеріалі, другі втрачають впевненість і в підсумку ні в тих, ні в інших не виробляється відповідне ставлення до того, що дається додому. Одним із засобів диференційованого підходу як вже зазначалося, є картки з різними завданнями. Її ступінь регулюється як формулюванням самого тексту, так і вказівками до нього. У 3-му класі під час вивчення залежності між величинами «ціна», «кількість», «вартість» вводяться задачі на знаходження суми двох добутків. Диференціювати завдання можна так:

За задачею: Для дитячого садка купили ляльок по 6 грн. і 8 м’ячів по 2 грн. Яка вартість всієї покупки?— для найбільш підготовлених дітей—творча робота.

Картки Картка 2 Щоб узнати, скільки коштує вся покупка, обчисли вартість ляльок і м̕ ячів окремо. Картка 3 Спочатку обчисли вартість ляльок, потім вартість м҆ячів. Дізнайся скільки коштує вся покупка. Вказівка:пригадай, як знайти вартість за ціною та кількістю Картка 1 Узнай, на скільки вартість ляльок Більша від вартості м҆яча.

Отже, варіюючи обсяг і зміст допоміжних прийомів, створюємо умови максимального виявлення самостійності учнів, пізнавальних можливостей кожного.

Опрацьовуючи новий матеріал, використовуючи алгоритми, за допомогою яких одні учні опановують дії на рівні автоматизму, а для інших дітей картки із записами продовжують слугувати опорою для міркувань і на наступних уроках.

Картка 1 28 • 3 1. Заміни множення сумою розрядних доданків: 28 = 20 + 8 2. Помнож на 3 кожний доданок цієї суми: (20 + 8) • 3 3. Додай отримані добутки: 60 + 24

Картка 2 28 • 3 1. Заміни множення сумою розрядних доданків: 28 = 20 + 8 2. Помнож на 3 кожний доданок цієї суми: (20 + 8) • 3

Картка 3 28 • 3 1. Заміни множення сумою розрядних доданків: 28 = 20 + 8 2. Помнож цю суму на число. Вказівка: помнож на число кожний з доданків, а одержані результати додай. 20 •3 = 60 8•3 = 24 60 + 24 = 84

Велику допомогу в диференційованому навчанні відіграють перфокартки. Щоб учням було цікаво, використовують перфокартки різних кольорів. Це допомагає створити на уроці ігрову ситуацію. При закріпленні теми ділення числа 9 я використовую такі перфокартки:

Перфокартки 45 : 9 + 1 = 54 : 9 + 6 = 63 : 9 – 18 = 72 : 9 + 8 = 81 : 9 – 8 = 45 : 9 = 54 : 9 = 63 : 9 = 72 : 9 = 81 : 9 = 1 – ша група 2 – га група

РОБОТА З ПЕРФОКАРТКАМИ

Диференційований підхід треба здійснювати і на уроках природознавства. З перших уроків природознавство викликає у дітей інтерес. Вони з задоволенням гортають підручник, розглядають вміщені в ньому ілюстрації, відновлюють у пам'яті елементарні знання про природу. Однак, уже через кілька занять для частини школярів предмет стає нецікавим. Очевидно, що за умов, коли основна оганізаційна форма занять—урок— розрахована на весь клас, якість засвоєння розвитку і виховання кожної дитини значною мірою залежні, від індивідуалізації навчання. Одним із шляхів її забезпечення є диференціювання завдань на всіх етапах уроку в процесі індивідуальної, групової чи фронтової діяльності школярів.

На уроках природознавства ефективні такі види диференціювання завдань: За рівнем складності змістової сторони. Усі три групи школярів мають виконати однакові завдання, але з різними елементами знань — уявлення або поняттями про об҆єкти і явища природи, взаємозв'язки і взаємозалежності між ними. Наприклад, у 3-му класі на уроці екскурсії “Весняні зміни у неживій природі” дітям пропонуємо поспостерігати за деревами. Які вони в цю пору року:

Завдання для учнів 1 групи Поспостерігайте за листяними деревами. Які зміни відбулися з ними навесні?

Завдання для учнів 2 групи Поспостерігайте за листяними деревами: березою, кленом, липою. Які зміни відбулися з цими деревами навесні?

Завдання для учнів 3 групи Поспостерігайте за листяним деревом - березою. Зроби висновок про те, як вона змінилася з настанням весни?

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ПРИРОДОЮ НАВЕСНІ

Мета роботи — одна й та сама для всього класу. Однак,щоб виконати перше завдання діти повинні актуалізувати поняття “листяне дерево” і співвіднести загальне з одиничним, тобто розпізнати, які дерева належать до листяних: поспостерігати за кожним із них і зробити загальний висновок. Завдання для другої групи простіше: необхідно знайти зазначені об'єкти, поспостерігати за кількома із них і зробити відповідний висновок. Третє завдання націлює на конкретне спостереження за одиничним об҆єктом. Таким чином, кількість об'єктів, якими оперують молодші школярі, варіюється, що спричиняє зміну характера і ступеня нових знань.

2) За рівнем складності операційної сторони. Учням різних навчальних можливостей пропонується одинакова за характером, але різна за складністю (з пізнавальною кількістю операцій) діяльність над однаковими елементами знань. Приміром, для закріплення умінь користуватись мірилом учитель дає завдання обчислити відстань між населеними пунктами, якщо на плані вона дорівнює: I. 15 см, 22 см,18 см. Мірило плану : Ісм - 13 км. II. 8 см, 12 см. Мірило плану : 1см—5 км. III.3 см. Мірило плану: 1 см - 2 км.

3)За рівнем пізнавальної самостійності учнів. Завдання цього виду однакові для всього класу із змістово операційного погляду, проте різняться мірою допомоги вчителя тій чи іншій групі школярів. З'ясуємо методику конструювання і використання такого виду завдань на матеріалі по темі «Корисні копалини» (3 клас). Для цього виготовляємо картки відповідно до особливостєй груп.

Завдання для учнів 1 групи Назви властивості торфу. За допомогою яких дослідів вони визначаються?

Завдання для учнів 2 групи Назви які властивості торфу визнаються за допомогою таких дослідів: 1. Взяти шматок торфу і розглянути його. 2. Взяти шматок торфу і спробувати розламати його або розбити. 3. Вкинути шматок торфу у склянку з водою. 4. Запалити шматок торфу.

Завдання для учнів 3 групи Уважно прочитай текст і встав пропущені слова: Торф має такі властивості: сірий колір, м'який; легший за воду, горить тьмяним голубим полум'ям й утворює багато диму і попелу. Щоб визначити властивості потрібно провести такі досліди: Для визначення кольору торфу, треба взяти його шматок і добре розглянути його. ( Торф за кольором...). 2. Для визначення твердості торфу треба його шматок спробувати розламати або роздробити. (Торф...). 3. Для визначення горючості торфу його треба спробувати запалити. (Торф горить... полум҆ям, утворює багато ... і ...).

Розглянуті нами види диференційованих завдань дають змогу вчителю бодай певною врахувати індивідуальні можливості молодших школярів, що сприяє підвищенню рівня знань і вмінь, розвитку пізнавальних інтересів дітей.

Під час роботи над проблемним питанням я розробила диференційовані різнорівневі картки, індивідуальні картки, картки для групової роботи, картки для роботи в парі, перфокартки, проводила індивідуальну роботу з дітьми, використовувала момент зацікавлення та введення в суть нового матеріалу.

У роботі з дітьми застосовую різні форми і методи навчання та виховання: виступи, уроки-змагання, уроки-подорожі, уроки-свята, уроки-казки, уроки-екскурсії, інсценізації. Матеріал завжди стараюся подати цікаво у доступній для дітей формі.

ПРИЙМАЄМО УЧАСТЬ У ВИСТУПАХ

УРОК - ЗМАГАННЯ

УРОК - КАЗКА

УРОК - СВЯТО КАЗКИ

ІНСЦЕНІЗАЦІЇ

Я – ВЧИТЕЛЬ (до дня вчителя)

УРОК - ЕКСКУРСІЯ