Презентація для виховної години "Дзвони Чорнобиля"

26 квітня 1986 о 1 годині 23 хвилини на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС при його плановій зупинці і проведенні випробування турбореактора стався вибух і пожежа.

Експеримент по допустимому навантаженню АЕС обірвав життя новозбудованого міста-красеня - Прип’яті. Вже через 5 хвилин після вибухів пожежники були на місці. На ранок полум’я вдалось локалізувати і загасити. Але найстрашніше будо попереду…

По всій території АЕС були розкидані шматки урану та графіту, які випромінювали радіацію. Роботи велися в основному вручну. Лопатами знімали верхній шар грунту, скидали руками шматки арматури, графіту з даху машинного залу, змивали радіоактивний бруд ганчірками всередині станції.

Ліквідатори запобігли й іншій потужній катастрофі, яка могла б відбутися через те, що зруйнований реактор закидали мішками з піском, щоб заглушити енергоблок і припинити радіаційні викиди. Це загрожувало водневим вибухом, який зруйнував би інші три реактори. Вони прокопали тунель під активну зону реактора, пробили стіну басейну, і відкачали воду. Катастрофа була відвернена.

Викиди ядерного палива припинилися тільки після спорудження "укриття" у листопаді 1986 року, з тих пір четвертий енергоблок перебуває під саркофагом.

У 1998 році міжнародне співтовариство об`єднало зусилля навколо плану заходів з перетворення об`єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему. 26 західних країн-донорів і Європейський союз погодилися виділити на це 768 млн доларів. Сторони зійшлися на необхідності будівництва над старим саркофагом "Укриття-2".

15 грудня 2000 був назавжди зупинений реактор останнього, третього енергоблоку станції. Припинилася виробнича експлуатація Чорнобильської АЕС і почалися роботи з її повного закриття.

Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС значні дози опромінення отримали приблизно 600 осіб з числа персоналу. З них 134 людини піддалися особливо значному опромінення, 28 загинули від променевої хвороби протягом кількох місяців після аварії. 600 тис ліквідаторів, які брали участь у гасінні пожеж і розчищенні, отримали високі дози радіації, і 19 померли протягом 1987-2004 рр. А Чорнобиль ось вже 30 років лишається символом ядерної небезпеки.

 Дерево стало символом Чорнобильської трагедії. Йому відведено центральне місце в нижній частині ікони. Ікона «Чернобильский Спас» - пам’ять про трагедію, шана за подвиг, заклик до покаяння.

Це - наша мука і трагедія, наш нестерпний біль…

А взагалі Зона примушує задуматись...

Знайомтеся – це наші земляки. Про їхній подвиг пишуть газети районного та обласного рівнів. Микола Мокренець. Живе в Ладані. Колись працював на заводі “Пожмашина” спеціалістом з налагодження пожежної техніки. 4 травня 1986 року був мобілізований на ліквідацію аварії – на дезактивацію пожежних машин, що вже мужньо, як і люди, відпрацювали в зоні ураження. Зі всього екіпажу ліквідаторів, у якому він працював, з п'ятьох хлопців, - живим зостався... один він. Інколи Миколі хочеться поїхати туди - в чорнобильську зону, у Прип'ять, куди він, молодий і здоровий, приїхав разом з друзями у перші дні того гіркого травня…

В перших рядах захисників людства, поряд з вогнеборцями, були і працівники, тоді ще радянської, міліції. Зведений загін УВС Чернігівського облвиконкому був у числі перших, кому довелося прийняти на себе удар розбурханого атому. Справжнє випробування в горнилі атомної трагедії пройшов і ладанчанин Сергій Маринченко, який на момент вибуху на ЧАЕС був курсантом 2 курсу Львівської середньо-спеціальної школи міліції. Юнакові був лише 21 рік.

Щорічно, 26 квітня, в день аварії на Чорнобильській атомній електростанції / ЧАЕС /, відзначається Міжнародний день пам`яті жертв радіаційних аварій і катастроф. Це найбільша екологічна катастрофа XX століття, наслідки якої торкнулися доль мільйонів людей. У роботах щодо усунення наслідків аварії брали участь ліквідатори з усіх 15 республік колишнього СРСР. Ці люди найбільше постраждали від катастрофи на ЧАЕС і сьогодні майже кожен третій з них має інвалідність.