Ми даруємо цю стежку, щоб ви пройшли по ній,
побачили і дізналися, як живе і почуває себе
оточуюча природа.
Ми не можемо Вам розповісти зразу про все, адже це навчальна стежка, а учень, як Вам відомо ― це не посудина, яку треба наповнити, а факел, який слід запалити.
Ми хочемо, щоб кожний, хто пройшов цю стежку, відчув у собі вогник бажання зберегти цю природу від безглуздого нерозумного поводження з нею.
Ми даруємо цю стежку, щоб ви пройшли по ній,побачили і дізналися, як живе і почуває себе оточуюча природа. Ми не можемо Вам розповісти зразу про все, адже це навчальна стежка, а учень, як Вам відомо ― це не посудина, яку треба наповнити, а факел, який слід запалити. Ми хочемо, щоб кожний, хто пройшов цю стежку, відчув у собі вогник бажання зберегти цю природу від безглуздого нерозумного поводження з нею. Звернення до юних друзів природи
Мета: Виховання в учнів любові до рідної природи, формування екологічної, естетичної і трудової єдності, розширення і поглиблення знань відвідувачів з природничих дисциплін. Дорогі діти!Ми даруємо вам цю стежку щоб ви мали змогу побачити особисто й розповісти своїм знайомим, рідним про природу рідного краю, його історію, про землю, як вона живе і чим дихає. Ми хочемо, щоб кожен з вас, коли пройде стежкою, відчув у грудях вогнище бажання зберегти пам’ятки природи від нерозумного поводження з ними.style.colorfillcolorfill.typefill.onstyle.colorfillcolorfill.typefill.onstyle.colorfillcolorfill.typefill.on
Білі котики (Н. Забіла) На вербі, на пагіллі, білі-білі котики. Доторкнуться лагідно лоскотливим дотиком, доторкнуться котики, білі, невеличкі, до руки, до ротика, до моєї щічки. Відламаю гілочку, гілочку-вербичку, та поставлю в пляшечку, в пляшечку, в водичку, щоб листочки-стрілочки стали розвиваться на вербовій гілочці у моїй кімнатці.
4. Поле. МАКИ ЧЕРВОНІ – НЕНАЧЕ БЕЗСОННЯЯк червоні маки влітку. Розквітають на полях,Я милуюсь тим видінням. В зачарованих очах. Мов пташки крильми змахнули,Й рости маків надихнули. Вони ніжні й волохаті,А листочки – мов голкаті. Та голки ті не колючки,То пушиночки – не злючки,Виглядають гарно так. Й зветься квітка просто – МАК
5. Парк села. Зацвіли каштани У моєму селі: Золотистим цвітом. Зарясніли в листі. Цвіт такий хороший. Аж вбирає очі!Зацвіли каштани. Вчора, опівночі. А під ними ходять. Вулицями люди. Зацвіли каштани. Тут і там – усюди. Холодку багато,Пахощів багато... У моєму селіГарно, як на свято!
6. Зелені легені села. СОСНА — символ світового дерева, дерева життя; плодючості; витривалості, сили характеру; безсмертя. Стовбур із кроною — символ фалоса. Соснові шишки символізують чоловічу силу, плодючість. Сосна буває заввишки до 50 м, морозостійка до -650 С. Середній вік — 300—500 років.
Дуб — оберіг українського народу. Українці з прадавніх часів свято оберігали Природу, поклонялися їй, намагалися жити у гармонії з навколишнім світом. Особливо у пошані були довговічні велетні-дуби. Недаремно це дерево вважають Світовим Деревом, від якого почалося все живе на Землі. Він став символом Роду, Перуна, Сонця. Дуб виступав аналогом святині (храму), місця, де здійснювалися релігійні обряди, жертвопринесення. У народній релігії дуб вважається деревом Перуна, символом мужності, чоловічого начала, витривалості, довголіття, здоров’я, родючості, шляхетності, вірності. Дуб споконвіку був оберегом козаків.
Земля – жива, - вона все чує і знає. Усі гріхи людські бачить і вгинається, як по ній грішник іде… А як якого, то й з ями викине мертвого. Як люди гарні до неї, вона радіє і пособляє їм, а як ні, то плаче і гнівається. Гнівається того, що її не шанують. Вона наша мати, вона свята! Її цілувати треба кланяючись… Б. Грінченко. Людина – частина природи. Тож потяг до всього живого закладений у ній від народження. Процес пізнання дітьми природи та її законів нелегкий. Він здійснюється поступово шляхом спостережень і відкриттів. Бережім природу рідного краю, присвятім її частину свого життя.