В цій презентації про Литву ви знайдете відповіді на такі питання: 1. Економічні особливості країни. 2. Географічне положення і кліматичні умови. 3. Основні напрями сільського господарства. 4. Переробна та харчова промисловість. 5. Населення країни 6. Релігійні і старовинні звичаї. 7. Етногенез. 8. Набір вихідних продуктів харчування, характерних для кухні Литви 9. Найбільш характерні способи механічної та теплові кулінарної обробки продукту в Литві 10. Найбільш характерні національні страви, їхні аналоги в інших кухнях, особливості способів оформлення та подачі. 11. Режим харчування. 12. Особливості культури харчування (прибори, посуд, особливості застілля).
Економічні особливості країни. Литва - це одна з трьох країн Балтії, розташована на сході Балтійського моря. Литва стала незалежною державою в 1991 році після розпаду Радянського Союзу і вступила до Європейського Союзу в 2004 році. Економічні особливості Литви включають наступні аспекти: Відкрита ринкова економіка: Литва має відкриту ринкову економіку з високим рівнем економічної свободи. Країна активно привертає іноземні інвестиції та сприяння розвитку підприємництва. Експортно-орієнтована економіка: Литва є однією з країн, які активно експортують свою продукцію. Основними товарними статтями експорту є машини та обладнання, хімічні продукти, продукти харчування, деревина та деревопродукти.Іноземні інвестиції: Литва залучає значні іноземні інвестиції, особливо в галузях, таких як інформаційні технології, фінансові послуги та логістика. Країна привертає іноземних інвесторів за допомогою свого бізнес-френдлі законодавчої бази та низьким податкам.
Євро: Литва ввела євро як офіційну валюту в 2015 році, що підвищує стабільність і сприяє торгівлі з іншими країнами Єврозони. Розвиток транспортної інфраструктури: Литва має розвинену транспортну інфраструктуру, що робить її випускним транзитним пунктом для товарів, що перевозяться між Заходом і Сходом Європи. Порти Клайпеда та аеропорт Вільнюса грають важливу роль у торгівлі та логістиці. Сільське господарство: Сільське господарство є важливою галуззю для Литви. Країна вирощує зернові культури, соняшник, картоплю та інші сільськогосподарські продукти. Експорт сільськогосподарської продукції є важливим для економіки. Розвиток високих технологій: Литва також інвестує в розвиток високих технологій та інноваційні галузі, зокрема інформаційні технології та біотехнології. Зростання туризму: Туризм стає все важливою галуззю для економіки Литви. Країна привертає туристів своєю культурною спадщиною, природними красами та історичними пам'ятками. Загалом, Литва розвивається як високоіндустріальна і відкрита до світового ринку країни, зосереджуючись на інноваціях, експорті та залученні іноземних інвестицій.
Географічне положення і кліматичні умови. Литва - це країна, розташована в Східній Європі, на північному сході Балтійського моря. Географічне положення: Географічні координати: 54°38' пн. ш., 25°06' сх. д.. За розрахунками деяких сучасних географів біля литовського села Пурнушкес (лит. Purnuškės, 26 км на північ від Вільнюса) розташований географічний центр Європи (54°54′ пн. ш., 25°19′ сх. д.). Кордони: Литва має кордони зі сходом з Латвією на північному сході, Білорусь на сході та південному сході, Польщу на південному сході та Російську Федерацію (Калінінградська область) на сході. Територія Литви має переважно рівний ландшафт з невеликими пагорбами та озерами. Досягаючи висоти менше 300 метрів над рівнем моря, Литва є однією з найменших країн Європи за площею.
Клімат: Литва має помірний континентальний клімат. Зими в Литві прохолодні, із середніми температурами від -5°C до -2°C. Сніг часто випадає взимку, і зимові місяці можуть бути досить суворими. Літа в Литві теплі, із середніми температурами від 17°C до 20°C, але іноді можуть досягати більших значень. Літо є найбільш популярним сезоном для туризму та відпочинку. Весна і осінь помірно прохолодні, але приємні. Ці пори року є часом для активного відпочинку та подорожей. Литва розташована біля Балтійського моря, і це впливає на її кліматичні умови. Влітку морський бриз може пом'якшити спеку, а взимку вплив моря може зберегти температуру не такими низькими, як у сусідніх континентальних регіонах. Це кліматичне розмаїття робить Литву цікавим напрямком для туризму, з можливістю насолоджуватися вільними порами року та активностями, включаючи зимові види спорту, літні водні розваги та весняні-осінні прогулянки.
Основні напрями сільського господарства. Зернові культури: Вирощування зернових культур, таких як пшениця, ячмінь, овес і ріпак, є одним із головних напрямків сільського господарства. Литва виробляє значні обсяги зерна, які використовують для виробництва хліба, круп, кормів для тварин і експорту. Соняшник: Вирощування соняшника є важливою галуззю сільського господарства в Литві. З соняшникових насінь виявляють олію, яка використовується для приготування їжі та виробництва різних продуктів. Картопля: Картопля вирощується в значних кількостях і є важливою культурою для харчування населення Литви. Вона використовується для приготування різних страв, у тому числі картопельних страв і картоплепельного хліба. Молоко та м'ясо: Сільське господарство Литви включає виробництво молока, яловичини і свинини. Ці продукти є промисловими для харчування населення та експорту.
Овочі та фрукти: Вирощування овочів, таких як картопля, буряк, капуста, морква, цибуля, і фруктів, таких як яблука і сливи, також є значущим напрямом сільського господарства. Овочі та фрукти використовують для споживання у свіжому вигляді, консервації та переробки. Лісове господарство: Литва має значні лісові ресурси, а лісове господарство є напрямком. Ліси використовують для виробництва деревини, целюлози та паперу, а також для рекреації та охорони довкілля. Виноградарство та виноробство: Вирощування винограду і виробництво продукції стає все більш популярним у Литві, і це є одним із напрямків розвитку сільського господарства. Загалом, сільське господарство Литви є різноманітним і розвинутим галуззю, яка змінює важливу роль у забезпеченні продовольчої безпеки та економічного розвитку країни.
Переробна та харчова промисловість. Переробна та харчова промисловість Литви є важливою галуззю економіки країни і включає різноманітні сегменти. Основні напрямки цих галузей включають: М'ясопереробна промисловість: Литва виробляє різноманітні м'ясні продукти, такі як ковбаси, варені та копчені м'ясні вироби, шинку та інші м'ясні делікатеси. М'ясопереробка включає обробку свинини, яловичини та птиці. Молочна промисловість: Виробництво молока та молочних продуктів є важливою галуззю харчової промисловості Литви. Входять молоко, йогурти, сирі, вершкове масло та інші молочні вироби. Хлібопекарська і кондитерська промисловість: Виробництво хліба, булок, печева, тістечок і цукерок є важливою частиною харчової промисловості Литви. Пивоварення та алкогольна промисловість: Литва славиться своєю традицією виробництва пива і виробництва алкоголю, включаючи вино і горілку. Бренді литовського пива також відомі за межами країни.
Консервна промисловість: Виробництво консервованих овочів, фруктів і риби є промисловістю напрямком харчової промисловості. Ці продукти відомі своїй тривалістю і зручністю в зберіганні. Виробництво олії: Виробництво рослинних та олій з соняшника та інших сировини є складовою частиною харчової промисловості Литви. Промисловість з переробки риби: З місцевого влову та імпортованих сировини виробляються рибні продукти, такі як консерви, морепродукти та інші рибні делікатеси. Галузі сприяють створенню робочих місць, забезпечують продуктами споживання населення Литви та експорту в інші країни. Литва також активно працює над підвищенням якості своїх продуктів та впровадженням інновацій у галузі харчової промисловості.
Населення країни На 2021 рік оцінка населення Литви становила приблизно 2,8 мільйона осіб. Населення Литви розподілене в основному в міських і сільських районах, проте в більших містах, таких як Вільнюс (столиця), Каунас і Клайпеда, сконцентрована значна частина населення. Основна етнічна група в Литві - литовці, які становлять населення. Також у Литві проживає менше, включаючи польську, російську, білоруську, латинську та інші громади. Литва – країна зі значними демографічними викликами, включаючи виїзд молодих людей за кордон на пошуки роботи та демографічне старіння населення. Уряд Литви інші заходи для збереження демографічного потенціалу та привертання молодих спеціалістів назад у країну.
Релігійні і старовинні звичаїРелігія: У Литві церква відокремлена від держави, відсутня державна релігія, проте країна є переважно католицькою: близько 80% її населення сповідують римо-католицьку релігію. Традиційні релігійні громади представлені також греко-католиками, євангелістами-реформатами, євангелістами-лютеранами, євангелістами-баптистами, євангелістами-методистами, православними, старообрядцями, мусульманами-сунітами, іудеями та караїмами. Друге та третє місце за чисельністю віруючих у Литві наймають православні (4,07%) та старообрядці (0,78%).
Старовинні звичаїСтаровинні звичаї Литви мають глибокі історичні корені та відображають багатий культурний спадок країни. Багато з цих звичаїв мають поганське походження, але вони інтегровані в християнську та сучасну культуру Литви. Ось деякі із них: Joninės (Расос або свято Літа) : Це одне з основних стародавніх свят Литви, що відзначається 23-24 червня. Воно пов'язане з приходом літа та має язичницькі корені. Під час цього свята люди співають, танцюють, готують та споживають спеціальні страви, виготовлені зі свіжих овочів і фруктів. Також спалюють вогні та в різній мірі різноманітні обряди, спрямовані на вигнання злих духів. Каляди (Різдво) : Різдво святкують у Литві 25 грудня. Це свято важливе для християн, і воно супроводжується релігійними службами у церквах. Однак у Литві також є старовинні народні традиції, пов'язані з Різдвом, такі як калядування (спеціальні колядки), які забезпечуються під час відвідування дому до дому.
Усіх Святих (Visų Šventųjų) : Це свято відзначається 1 листопада і присвячене пам'яті померлих. У цей день люди відвідують кладовища, приносять квіти і запалюють свічки на могилах своїх батьків. Великдень (Velykos) : Великдень святкують як релігійне свято у Литві, але також українські старовинні обряди, пов'язані з цим святом. Одним із таких обрядів є «майтос», коли молодь виганяє «зиму» і виготовляє ляльку Великодньої баби (весняну символічну ляльку) і розміщує її на обрій. Linguajčios (Коляда) : Цей старовинний обряд відбувається у січні та включає в себе відвідування дому до дому, співу та гри на музичних інструментах, а також обмін подарунками.
Етногенез. Етногенез Литви - це процес формування та розвитку литовського народу та його культурної ідентичності. Цей процес відбувався протягом багатьох століть і був під впливом численних історичних подій та взаємодії з іншими етносами та культурами. Ось декілька ключових моментів у формуванні етногенезу Литви: Початки литовської культури: Початок етногенезу литовців відзначається в середньовіччі, коли невеликі балтійські племена, які населяли сучасну територію Литви, почали формуватися під впливом спільних інтересів та загрози з боку інших племен і держав. Цей процес об’єднання сприяв формуванню литовської етнічної групи.
Конверсія в християнство: У 14-15 століттях, під впливом католицизму, литовці прийняли християнство. Ця конверсія вплинула на їхні обряди та культурні звичаї і зблизила їх з іншими християнськими народами. Велике князівство Литовське: У середньовіччі і ранньому новому часі Велике князівство Литовське стало єдиною з найбільших і потужних держав у Східній Європі. Під час свого розвитку ця держава включала в себе різні етноси і культури, що сприяло подальшому розвитку литовської культури. Польсько-литовський союз: У 16-18 століттях Велике князівство Литовське утворило союз із Польщею, що вважалося Реччю Посполитою. Цей союз вплинув на політичну та культурну ідентичність литовців, але спільно з польською культурою вони зберегли свою мову та певні унікальні аспекти культури.
Імперія та революція: У 18-19 століттях Литва була включена до складу Російської імперії, що також мало впливало на культурну ідентичність литовців. Після Першої світової війни та Революції 1917-1923 років Литва оголосила про незалежність і стала сучасною державою. Сьогодні литовці мають свою власну мову (литовську), культурні традиції та ідентичність. Вони відзначають свою історію і спадок через свято, фольклор, музику та інші аспекти культури.
Набір вихідних продуктів харчування, характерних для кухні Литви. Здавна традиційними сільськогосподарськими культурами у Литві були жито, ячмінь, горох та деякі овочі, як то: ріпа, бруква, капуста, буряк, морква, цибуля. З фруктів литовці в давнину використовували переважно яблука і дикі ягоди. Ці продукти і стали основою для найдавніших та найпростіших страв і напоїв литовської кухні: борщу, каш, вареників, киселів, пива, квасу. Вплив німецької кулінарії на литовську кухню пояснює любов литовців до житнього хліба і дуже незначний обсяг споживання пшеничного (пшеничне борошно використовують переважно для кондитерських виробів). З ячменю готують здебільшого каші або використовують ячмінні крупи для начинення ковбас. Коноплі, колись поширені у Литві, у сучасній литовській кухні практично невідомі.
Традиційні овочі використовувались як супутні наповнювачі у перших стравах і гарнір до м'яса. Однак істотні зміни відбулися у XIX столітті, коли в Литві поширилась культура картоплі, завезеної з Америки до Європи наприкінці XV — початку XVI століття. Картопля настільки прийшлася до смаку литовцям, що за широтою вжитку зайняла перше місце серед інших продуктів. До сьогодні значну частину перших і других страв литовці готують саме з нею. Ця риса ще більше наблизила литовську кухню до білоруської. Показово, що інший завезений з Америки овоч — помідор — набувши надзвичайної популярності майже по всьому світові, у литовській кухні так і не осягнув високих позицій.
Ще одна традиція, яка не змінилась за століття, — широке застосування грибів. Їх литовці додають і до перших, і до других страв як основний компонент, начинку чи гарнір. З поміж інших дарів лісів і боліт часто використовують ягоди: суниці, малину, ожину, журавлину. В порівнянні з ними, споживання горіхів (взагалі і лісових, зокрема) незначне. Риба займає в меню литовців відносно другорядне місце, враховуючи обсяги її ресурсів, принаймні, вона значно менш популярна, ніж у сусідній Латвії. Морську рибу, як правило, коптять і споживають як закуску, річкову використовують для приготування гарячих страв. З морських риб найчастіше ловлять оселедців і салаку, з прісноводних риб литовцям найбільш до вподоби щука.
Для литовської кухні характерне широке використання тваринних продуктів, перш за все, молочних, а також м'яса, сала і яєць. Молочні продукти у Литві досить різноманітні, хоча перевагу віддають тим, що мають нейтральний смак (натуральне молоко, тверді сири тощо). З кисломолочних продуктів дуже поширені сметана і домашній сир. Натомість, кисляк і м'які солоні сири (на кшталт бринзи) литовській кухні не притаманні. Сирі яйця часто додають до різноманітних видів тіста, начинок, напівфабрикатів для запіканок. Крім того, яйця часто смажать і варять. Варені яйця виступають обов'язковим додатком до деяких поживних страв, наприклад, борщу.
З усіх видів м'яса першість у литовській кухні належить свинині, яку споживають у вареному, смаженому, копченому, печеному вигляді. Нарівні з нею виступає сало. На відміну від українців, литовці менше вживають його в натуральному чи солоному вигляді (наприклад, у бутербродах), але дуже полюбляють підсмажити із цибулею. Така засмажка універсальна: її додають до супів, завиванців, вареників, овочевих та м'ясних запіканок тощо. Поширена в старолитовській кухні солонина сучасним литовцям практично невідома. Яловичину, в минулому також дуже популярну, зараз переважно використовують для приготування перших страв. Звичним, хоча і не найулюбленішим продуктом, на столі литовців виступає птиця. Як правило, використовують м'ясо курей, качок, гусок. Індичатина і кролятина у традиційній литовській кухні не представлені. Крім того, у ній майже немає страв з баранини і конини.
Литовська кухня, будучи загалом доволі прісною, обмежується невеликим набором прянощів, однак саме ці, традиційні, види застосовує значно ширше, ніж латиська та естонська кухні. Автохтонними видами пряних рослин є цибуля, кріп, петрушка, хрін. Однак, найбільшу популярність надбали не вони, а запозичені в німців кмин і майоран. Серед менш значимих, але сталих запозичень слід зазначити чорний і духмяний перець, лимонну цедру та мускатний горіх. В старолитовській кухні м'ясо часто споживали соленим чи копченим. Для того, щоб урівноважити його насичений смак гарніри готували слабосолоними або взагалі не солили. Хоча в сучасній литовській кухні страви інакші, але звичка не робити їжу надто солоною (гострою) збереглася. Литовці обережно використовують мариновані закуски, маринади, столовий оцет, а литовським десертам не притаманна надмірна солодкість.
Найбільш характерні способи механічної та теплові кулінарної обробки продукту в ЛитвіМеханічна кулінарна обробка : Крошіння: Крошіння продуктів, таких як картопля або м'ясо, є поширеним способом приготування литовських страв. Найпопулярніший приклад - це приготування картофельників (cepelinai), де картоплю обробляють у пюре, а потім формують у спеціальні кульки. Почищення і обробка грибів: Оскільки гриби важливі для литовської кухні, їх часто потрібно чистити і нарізати перед приготуванням. Картофельне пюре (Kepeninė bulvė) : Механічною обробкою картоплі можна подрібнити або витірувати для створення пюре. Картофельне пюре використовується як начинка для картопляників (cepelinai) і картопляників (kugelis). Нарізання овочів і м'яса : Овочі і м'ясо часто нарізають для приготування різних страв, таких як салати і м'ясні різноманітні. Ручне формування страв : Деякі литовські страви, такі як картопляники (cepelinai), формують вручну, надаючи їм характерну форму кульки або човна.
Теплові способи кулінарної обробки: Варіння (Virimas) : Варіння - один із найпоширеніших способів приготування страв у Литві. Варять супи, каші, картоплю та інші продукти. Суп "шалтібарщя" (šaltibarščiai) - це типовий литовський холодний суп. Смаження (Kepti) : Змаження використовується для приготування м'ясних страв, картоплі та багатьох видів смаженої випічки. Пекарство (Kepykla) : Пекарство є елементом литовської кухні. Литовці готують хліб, пироги та іншу випічку. Копчення (Rūkyti) : Копчення використовується для приготування копченої риби, м'яса та інших продуктів, які дають стравам особливий смак. Запікання (Kepimas) : Запікання в духовці або пічці використовується для створення смачних і ароматних страв, таких як запечена картопля з сиром (žemaicių bulvių apkepas).
Картофельники (Cepelinai): Особливості: Ця страва представляє собою великі кульки з картофельного тіста, начинені фаршем (зазвичай зі свинини і цибулі). Вони готуються, як правило, у великих розмірах і подаються з вершковим соусом або сметаною. Аналоги в інших кухнях: Подібні страви існують в різних кухнях, наприклад, українські галушки або польські пироги голубці.
Колдуни (Koldūnai): Особливості: Це пельмені або вареники, які можуть бути начинені різними начинками, такими як м'ясо, картопля або сир. Вони зазвичай подаються з сметаною або вершковим соусом. Аналоги в інших кухнях: Пельмені і вареники широко поширені в різних кухнях, включаючи російську, українську, польську та інші. Ці національні страви Литви мають свій неповторний смак і стали символами литовської гастрономії. Вони часто готуються на святкуваннях і особливих подіях, і подача їх може включати гарнітури, які підсилюють смак і красу страви.
Шакотіс (Šakotis): Традиційний литовський, польський та білоруський торт незвичайної форми з яєчного тіста, спечений на відкритому вогні. Найчастіше весільний. У перекладі з литовської — «гіллясте дерево». Занесений до Литовського національного фонду кулінарної спадщини. Тісто для Шакотіса готується з додаванням великої кількості яєць — від 30 до 50 штук на 1 кілограм борошна. Випікають торт на дерев'яному рожні, який, по мірі запікання, умочують в тісто або поливають ним, повертаючи над відкритом вогнем. Стікаючи, тісто приймає форму численних «гілочок». Аналоги в інших кухнях: Торт spettekaka/спеттекака – традиційний шведський десерт, притаманний провінції Сконе (ландскап). Це атрибут будь-якого свята південної Швеції, окрім Різдва. На сконському діалекті торт має декілька назв: «spiddekauga» або «spiddekaga».
Цепеліни (cepelinai або didžkukuliai): Литовська та білоруська національна страва. Зроблені з тертої картоплі і зазвичай наповнені м'ясом. Іноді як начинку використовують домашній сир або гриби. Мають назву цепелін, оскільки за своєю формою нагадують дирижабль цепелін. Довжина від 10 до 20 см, хоча розміри залежать від місцевості приготування: на заході Литви набагато більші, ніж на сході. Після приготування їх подають теплими, политими сметаною чи соусом.
Кепта Дуона: Темний житній хліб, обсмажений в олії та приправлений часником. На стіл подається з сирним соусом. Такі грінки часто споживають як закуску до пива. Буряковий суп: Перша страва, дуже схожа на український борщ. Готується на м’ясному (зазвичай зі свинини) бульйоні з буряком, цибулею, морквою, селерою. Може додаватися картопля.
Грибукай: Печиво у вигляді грибів. У тісто додають корицю, гвоздику, мускатний горіх, кардамон. Готові вироби покривають різнокольоровою глазур’ю, щоб імітувати ніжку та шапку. Смажений домашній сир: Свіжий сир є одним з основних продуктів харчування в литовських сім’ях і використовується для приготування багатьох страв. Одна з них – сир, змішаний борошном, яйцями та цукром, а потім обсмажений в олії. Зазвичай його подають як десерт зі свіжими ягодами чи варенням.
Картопляні млинці: Аналог цієї страви нам відомий як деруни. Терта картопля змішується з борошном, яйцями, цибулею. Млинці обсмажують в олії, подають зі сметаною та зеленню. Кібінай: Спочатку ця страва входила до кухні караїмів, які складали численну етнічну групу в Литві. Варто скуштувати поєднання м’якого тіста, м’яса та овочів. Солодкий варіант готують з начинкою з варення чи джему, ягід, сиру. Пиріжки з м’ясом часто подають до супу. Кугеліс: Ще одна страва з картоплі. Цього разу – запіканка. Може містити м’ясну начинку. Подається зі шкварками, сметаною, кропом чи зеленою цибулею, брусничним варенням. Рецептів кугелісу дуже багато. Вони розрізняються начинкою, картопляною основою, додатками.
Режим харчування. Режим харчування литовців відрізняється від людей у різних країнах і може варіюватися залежно від індивідуальних вподобань і життєвого стилю. Однак є деякі загальні риси режиму харчування, які є характерними для більшості литовців: Сніданок: Сніданок важливий у литовському режимі харчування. Типовий литовський сніданок може включати кашу, бутерброди або бутерброди з сиром, шинкою або іншими начинками. Супроводжується сніданок чаєм або кавою. Полуденок (обід): Обід є основним прийомом їжі в Литві. Зазвичай він складається з супу або першого страви (наприклад, бурячкового супу або шалтібаршчя) та головного блюда, яке може включати м'ясо (свинину, яловичину, курку), картоплю, кашу і овочі. Обід може бути супроводжуваний салатами і напоями.
Полуденний перекус: Деякі литовці можуть відведати полуденний перекус, який може включати фрукти, йогурт, смажену їжу або солоні закуски. Вечеря: Вечеря у Литві може бути досить легкою і може включати холодні закуски, салати, сир та інші легкі страви. Вечеря може бути часом для сімейного спілкування. Закуски: Литовці також люблять закуски, такі як сир, шинка, огірки або інші консервовані продукти, особливо під час вечірок або свят. Напої: Вода є основним напоєм у Литві, і вона часто п'ється під час їжі. Крім того, популярні чаї, кава, соки і молоко. Традиційним напоєм є кав'ярка або кравска - литовське національне зернове вино. Свята і традиції: Під час свят і особливих подій, таких як Різдво або Великдень, литовці готують традиційні страви і напої, які є характерними для цих свят. Наприклад, на Великдень популярні крафти (kiaušiniai) - розписані яйця. Загальний режим харчування литовців відображає традиції і смаки цієї культури, і він може включати різноманітні страви на основі м'яса, картоплі, каші, овочів і молочних продуктів.
Особливості культури харчування (прибори, посуд, особливості застілля)Культура харчування включає в себе не лише види страв та їхні особливості, але і використання різних приборів і посуду. Ось деякі загальні особливості та прибори, які є важливими у багатьох культурах: Тарілки: Тарілки використовуються для подачі страв і приймання їжі. У багатьох країнах, включаючи Литву, тарілки можуть бути виготовлені з кераміки, фарфору, скла або інших матеріалів. Тарілки можуть бути різних розмірів і форм. Ложки, виделки і ножі: Це основні прибори для їжі. Ложка використовується для приймання супів і каш, виделка - для перевороту і різання їжі, а ніж - для розрізання м'яса та інших продуктів. Чашки і чайники: Чашки використовуються для подачі гарячих напоїв, таких як кава і чай. Чайники використовуються для заварювання чаю і подачі гарячої води.
Підставки і підноси: Вони можуть використовуватися для підтримки тарілок, склянок та іншого посуду на столі. Підставки можуть бути виготовлені з різних матеріалів, включаючи дерево, метал і скло. Столові серветки: Столові серветки використовуються для прибирання рук під час їжі і для забезпечення чистоти на столі. Посуд для декору і подачі: У вищій кухні, включаючи ресторани вищого класу, дуже важливе прикрасити тарілку або страву для подачі. Це може включати в себе використання особливих форм і креативні композиції. Кераміка: Кераміка має важливе місце в литовській культурі. Тарілки, миски, глечики і чашки часто виготовляються із кераміки. Вони можуть бути різних форм і розмірів. Керамічний посуд може мати різноманітний декор і розписи, що відображають національні мотиви та сюжети. Дерев'яні прибори: Дерев'яні ложки і виделки використовуються для приймання їжі в Литві. Вони часто виготовляються власноруч і можуть мати різні різьблені орнаменти.
Склянки і стакани: Для подачі напоїв, таких як кава, чай, вода і сік, використовуються склянки та стакани. Зазвичай їх виготовляють із скла, але також можна зустріти склянки з керамічними оздобленнями. Металевий посуд: Деякі страви можуть подаватися в металевому посуді, такому як казани для готування супів або шишки для підігріву їжі. Металеві столові прибори і чашки також зустрічаються у литовській культурі. Фарфор: На святкових заходах та особливих подіях можуть використовуватися фарфорові та порцелянові тарілки та чашки. Вони можуть мати вишуканий декор і золоті облямівки.
Гостинність: Гостинність важлива в литовській культурі. Гостей завжди вітають з теплом і щедрістю, і вони запрошуються до дому на обід або вечерю з великим задоволенням. Гостинність відображається у великому виборі страв і напоїв, які подають гостям. Ритуали прийому гостей: Прийом гостей у Литві може бути ритуалом. Гостям пропонують обов'язкові напої і страви, такі як кава, чай, солоні закуски, а також супи та головні страви. Господарі старанно служать гостям, і важливо відповісти на запрошення. Традиційні страви: Зазвичай під час застілля подаються традиційні страви литовської кухні, такі як картофельні блинчики (Bulviniai blynai), картофельку (Kugelis), курабії (Kūčiukai) під час Різдва, та інші. Ці страви часто мають глибокі історичні корені та символічне значення.
Застільний порядок: Під час застілля є певний порядок подачі страв. Супи та перше блюдо зазвичай подаються першими, а потім головні страви та салати. Закуски і десерти можуть слідувати після основних страв. Застільна посудина: Культовий напій Литви, кравска (геркулесове вино), може подаватися в спеціальних кувшинах або пляшках. Також важливе місце займає керамічна посудина, така як глечики і миски, які використовуються для подачі різних страв. Святкові застільля: Під час свят і особливих подій застілля може бути особливо розкішним і включати традиційні страви, що відображають сезонність і національні традиції. Наприклад, на Різдво можуть подаватися курабії, а на Великдень - скабтоборг (skabtoborg).
Сімейні збори: Застілля часто стає нагодою для сімейного спілкування. Це час, коли члени сім'ї збираються разом, обговорюють події і розділяють радощі та турботи. Пікніки: У літній сезон литовці люблять організовувати пікніки на природі. Це може бути невимушена зустріч з друзями або сімейним застілля на березі озера або в парку. У різних культурах можуть бути власні традиції щодо використання та подачі приборів і посуду, і вони можуть бути важливою частиною ритуалів харчування.