Презентація "Фізика та українське мистецтво"

Підготувала Тихонова Ольга. Фізика та українське мистецтво

Катерина Василівна Білокур (7.12.1900 р.-9.08.1961р) народилася в селі Богданівці Пирятинського повіту Полтавської губернії (нині Київської області) в бідній селянській родині. В другій половині 30-х – у 40-х роках опанувала техніку. 1941 року відбулася персональна виставка її творів у Полтаві. 1949 — Катерина Білокур стає членом Спілки художників України.1951 — нагороджена орденом Знак Пошани, одержала звання Заслуженого діяча мистецтв України.1956 — одержує звання Народного художника УРСР. Три картини Білокур — «Цар-Колос», «Берізка» і «Колгоспне поле» були включені до експозиції радянського мистецтва на Міжнародній виставці в Парижі, де її високо оцінив Пікассо.

«Квіти за тином»Катерина Білокур відома своєю здатністю зобразити квіти з вражаючою реалістичністю, часто додаючи елемент роси, яка робить картини ще більш живими. Найбільш яскравим прикладом є картина «Квіти за тином» (1935), де квіти ніби «омиті вранішньою росою». Картина, де пишні півонії зображені з такою деталізацією, що здається, ніби на їхніх пелюстках ще мерехтять краплини роси. «Півонії»Картини Білокур – це не просто зображення квітів, це візуалізація потоку енергії та оптичних явищ.

Картини Катерини Білокур– це з точки зору фізики: Фотоелектричні станції: Квіти – це живі сонячні панелі. Їхній колір – це результат поглинання та відбиття певних довжин хвиль світла. Яскраві пігменти (хлорофіл, антоціани) захоплюють фотони, запускаючи фотосинтез – перетворення енергії сонця на хімічну енергію. Гідравлічні системи: Стебла – це мініатюрні трубопроводи. Вода піднімається від коренів до пелюсток завдяки капілярним явищам та випаровування води з листя, що створює постійний потік. Біомеханічні конструкції: Важкі квіти, як півонії, не ламають своїх стебел через гідростатичний тиск усередині клітин та пружність целюлозних волокон. Вони протистоять силі тяжіння завдяки міцній, але гнучкій структурі. Пишні квіти на картинах – це не статичні об'єкти, а динамічні системи, де в реальному часі відбуваються складні фізичні процеси: перетворення енергії, рух рідин і боротьба з гравітацією.«Букет квітів» (1959)

З 2012 року Олексій Золотарьев постійно працює з геометричними формами, об’ємами та різними матеріалами, наповнюючи їх своєю естетикою та метафоричністю. Динаміка та статика, співставлення гладких блискучих полірованих чи навпаки — шорстких поверхонь, округлих чи гострих багатокутних форм, зіткнення горизонталей та вертикалей, рух доцентрових та відцентрових мас стають темами його творів, кожний з яких «може витримати» різні масштаби, сприйматися чи як самодостатня станкова композиція, чи як монументальна просторова структура.

Багато сучасних митців, які працюють зі склом, безпосередньо стикаються з ц явищем дисперсії. Наприклад, Олеся Галущенко створює скляні скульптури (інсталяції), де світло, проходячи крізь прозоре скло, розкладається на стінах на веселки. Це найбільш пряме і найкрасивіше втілення дисперсії в мистецтві. З точки зору фізики, "Смородина" — це не статичний об'єкт, а динамічна система взаємодії світла та матерії. Без законів оптики не було б того чаруючого червоного сяйва і гри відблисків. Без законів механіки вся конструкція не могла б існувати. Вся конструкція інсталяції знаходиться під постійною дією сили тяжіння. Художниця мала створити таку структуру, яка б ефективно протистояла цій силі. Таким чином, фізика є не просто технічною основою цієї інсталяції, а її основним художнім інструментом та мовою.

З точки зору фізики, інсталяція "Бузок" — це не статичний об'єкт, а складний оптичний прилад. Вона є полем для взаємодії світлових хвиль із матерією. Митець не просто використовує скло як пасивний матеріал, а керує фізичними явищами — заломленням, відбиттям, пропусканням світла — для створення потрібного емоційного ефекту. Кожна скляна деталь,, виконує роль лінзи. Світло, проходячи крізь скло, сповільнюється і змінює свій напрямок. Це спричиняє ефект спотворення зображення, яке ми бачимо крізь скло. Поверхня скла не є ідеально гладкою. Вона має мікронерівності, вигини. Частина світла не проходить крізь скло, а відбивається від його передньої та задньої поверхонь. Це створює блики, відблиски та "подвійні" відображення гілок сирені та навколишнього простору. У багатогранних шматках скла це явище може "замикати" світло всередині, змушуючи його проходити певні шляхи і виходити в неочікуваних місцях. Це посилює ефект внутрішнього світіння та ігри блисків у товщі матеріалу. Важкі шматки скла надійно закріплені. Сила тяжіння діє на кожен елемент, створюючи напругу. Митець та інженери повинні були розрахувати конструкцію так, щоб сили пружності кріплень та опори врівноважували силу тяжіння, що діє на скло. Ця "невидима" боротьба сил робить інсталяцію динамічною навіть у стані спокою, передаючи відчуття хиткості, ніжності та водночас монументальності.

Український поет, прозаїк, мислитель, живописець, гравер, етнограф, громадський діяч. Національний герой і символ України. Діяч українського національного руху, член Кирило-Мефодіївського братства. Академік Імператорської академії мистецтв."Катерина" (1842 рік)Шевченко, як майстер, використовував знання про відбиття і заломлення світла, щоб передати об'ємність форм і створити реалістичне зображення. Картина поєднує динаміку і статику. Динамічний елемент — рух солдата на коні, що залишає за собою хмару пилу. Катерина ж, навпаки, зображена в статичній позі, що символізує її безвихідь і внутрішню трагедію. Постава Катерини з опущеною головою передає відчуття тягаря, яке вона несе. Фізично її поза здається стійкою, але психологічно вона перебуває в стані повної нестійкості та відчаю.

(12 лютого) 1895, Київ — 6 березня 1964, Київ) — український живописець, художник театру і книги. Петрицький Анатолій Галактіонович«Не сад – вулиця Київа»Художник відтворює розсіяння сонячного світла в повітрі та відбиття від листя. З фізичної точки зору, це — результат дифузного відбиття та розсіювання Релея: небо здається синім, а листя має різні відтінки через поєднання прямих і відбитих променів. Картина побудована на змішуванні спектральних кольорів. У фізиці колір — це сприйняття певних довжин хвиль видимого світла (приблизно 400–700 нм). Теплі кольори (жовті, червоні дахи) вказують на довші хвилі, а зелені дерева — на середні. Листя зелене завдяки фотосинтезу — фізико-хімічному процесу, де світлова енергія перетворюється на хімічну. Листя й дерева, хоч і застиглі, передають враження руху — це можна пов’язати з поняттями кінетичної енергії й вітрової динаміки

Джерело інформації:1. Вікіпедія;2. Олена Кульчицька (альбом-каталог). – Л.-К., 20133. Малишев сайт»Кращий художник»20214. Куїнджі https://www.wikiart.org/uk/arkhip-kuyindzhi5. Пимоненкоhttps://uain.press/blogs/akademik-zhyvopysu-mykola-pymonenko-10128696. Екстер https://www.wikiart.org/ru/aleksandra-ekster7. Білокур https://www.radiosvoboda.org/a/bilokur-сhudozhnytsya-10-faktiv/30988342.htm8.8. Золотарьев вікіпедія9. Галущенко https://lorenalarus.livejournal.com/243404.html10. Шевченко вікіпедія11. Чат