Номер слайду 3
Отримання Данилом Галицьким права на князювання своїми землями«Тим часом хан Батий прислав посла свого до Данила й Василька, коли вони обидва були в городі Дороговську: “Дай Галич!” І Данило був у печалі великій, тому що не укріпив він був землі своєї городами. І, порадившися з братом своїм, поїхав він до Батия... І прибув він до Києва, - і, прийшовши у храм архістратига Михаїла, тобто Видобич, скликав чорноризців і весь монаший чин. І коли він сказав ігумену і всій братії, щоб вони вчинили молитву за нього. І було сповнено так, вирушив він із монастиря в човні, і прибув до Переяславля. Звідти ж прибув він до Батия на Волгу. І поклонився він за обичаєм їх, і ввійшов у вежу його. Він, Батий, сказав: “Данило! Чому ти єси давно не прийшов? Але якщо нині ти прийшов єси, - то й се добре. Чи п’єш ти чорне молоко, наше пиття, кобилячий кумиз?”. І він сказав: “Досі я не пив. А нині ти велиш - я п’ю”. Він тоді сказав: “Ти вже наш-таки, татарин. Пий наше пиття!” І він, Данило, випивши, поклонився за обичаєм їх. І прислав Батий вина дзбан, і сказав: “Не звикли ви пити молока, пий вино!”О, лихіша лиха честь татарськая! Данило Романович, що був князем великим, володів із братом своїм Руською землею, Києвом, і Володимиром, і Галичем, і іншими краями, нині сидить на колінах і холопом себе називає! О, лиха ти, честь татарськая!Пробув же князь у них днів двадцять і п’ять, а тоді одпущений був, і поручена була земля його йому. І прийшов він у землю свою, і зустрів його брат Василько і сини його. І був плач через обиду його, але ж більша була радість, що він є здоров».