презентація "Головоногі молюски"

Клас Головоногі молюски

Сьогодні відомо близько 650 видів головоногих молюсків. Ця кількість постійно зростає з дослідженням нових океанічних глибин і морських просторів. Багато років тому назад глибоководдя буквально кишіло цими незвичайними тваринами.

Амоніти Найдавнішими з головоногих молюсків були амоніти (Ammonoicea). Їх назва походить від імені древньоєгипетського бога Амона, якого жреці зображали з головою барана. Завернутий у спіраль баранячий ріг нагадував черепашку амонітів, був емблемою бога-барана . Амоніти жили в великих ( до 3 м.) черепашках. Існували ці тварини протягом 400 млн років і вимерли 80 млн років тому.

Белемніти На зміну амонітів приходять белемніти(Belemnitida). Зовні черепашка була схожа на кулю, або мініатюрну торпеду. У народі його називають “чортів палець”. Черепашка знаходилась не на поверхні белемніта, а під шкірою. Цих тварин вважають предками кальмарів. Різко вимирають ці тварини в кінці мезозойської ери.

Тіло складається з тулуба та великої голови. Нога перетворилася на щупальця, які оточують рот, та особливий орган-лійку,що слугує для реактивного руху. На голові містяться очі. Це хижаки, що живляться рибою, ракоподібними,дрібними молюсками. Це високоорганізовані морські двобічносиметрич-ні тварини з зовнішньою чи внутрішньою видозміненою черепашкою.

Незвичайний Головоногі : кальмар, каракатиця, восьминіг відрізняються від інших молюсків. У них немає зовнішньої черепашки. Але до нашого часу зберігся родич викопних головоногих в якого черепашка слугує не лише будинком, а й поплавком. Це наутиліус.

Наутиліус Відрізняється від своїх родичів тим, що має багатокамерну черепашку. Тіло розміщене в першій камері а інші заповнені газом, який забезпечує тварині плавучість. Між камерами є отвір – сифон, який може відкриватися та закриватися. Заповнюючи камери водою, молюск занурюється, а витісняючи з них воду газом, випливає на поверхню. Плаває задом наперед головою вниз.

Каракатиця Мішкоподібна форма тіла тварини, на якому чітко виражені голова, десять щупалець, гострий дзьоб, який нагадує дзьоб сови, і наче людські, хоч дещо сонні на перший погляд, очі, здатні бачити найдрібніші предмети. За формою тіло сплюснуте і нагадує тіло риб. Плаває повільно, використовуючи бічні плавці. Під шкірою на спині має видозмінену черепашку, яку довгий час люди використовували як креслярську гумку.

Живлення Свою здобич каракатиця захоплює щупальцями і вбиває дзьобом. Дзьоб у неї дуже сильний, ним вона прокушує голову великої риби і може розтрощити найміцніший панцир краба або омара.

Ворогів у каракатиці багато:акули,мурени, зубаті кити, птахи, тюлені. Для захисту вона використовує чорнильний мішок-грушоподібний виріст кишечнику. У мить небезпеки із цього мішка виділяється коричнево-чорна рідина , яка утворює у воді пляму . Потрапивши у таку пляму ворог втрачає орієнтацію, а каракатиця , різко змінивши забарвлення свого тіла на бліде , втікає.

Кальмар Кальмари можуть вистрибувати з води і здійснювати “польоти” в повітрі. Вони мають плавці й десять щупалець з присосками та гачками. Найбільше дивують їхні очі: в одних вони стирчать угору,нагадуючи телескоп, в інших - висять на стебельцях, або ліве око більше за праве в 4 рази. Великим оком тварина дивиться на глибині, меншим ближче до поверхні.

Суть полягає в тому,що через мантійний отвір у мантійну порожнину надходить вода. Потім цей отвір закривається, черевні м'язи скорочуються і витискують воду у спеціальний орган - лійку. При цьому виникає реактивна сила, яка штовхає молюска у протилежний бік, і він ,як ракета, рухається заднім кінцем вперед. Кальмари розганяються до 70 км/год і вискакують з води на висоту триповерхового будинку.

Головоногі вміють світитись. Особливо це явище розвинуто у глибоководних видів. Світло виробляють вони не самі, а завдяки спеціальним бактеріям, які вигідно співживуть з ними. Молюски дають їм житло, а квартиранти допомагають полювати. Живуть бактерії у спеціальних “кишенях” головоногих, куди вони потрапляють з морської води. Такі мішечки з бактеріями називаються фотофорами.

Восьминіг

Восьминіг має м'який мішкоподібний тулуб. На його передньому кінці розташовані вісім довгих щупалець, які називають руками, адже вони виконують функції рук. На щупальцях є присоски, які дуже міцно прилипають до жертви.

Восьминіг шукає собі притулок на дні: розколину у скелі або водорий у рифі. Проте може й сам будувати житло,стягуючи докупи камені, черепашки молюсків або панцирі з’їдених крабів, а зверху в купі роблять заглибину, де й облаштовуються. Інколи прикривають себе зверху великим каменем . Будівництвом восьминоги займаються лише вночі. Восьмирукі трудівники переносять каміння великої маси-у 10-20 разів більшої за власну масу тіла. Ці дивні головоногі можуть оселятися у звичайних пляшках, у різноманітному посуді. А один восьминіг оселився у людському черепі, і нізащо не хотів залишати цей страшний дім.

Самка восьминога відкладає яйця у гнізді,захищеному огорожею з каменів. Вона дбайлива мати: протягом чотирьох місяців охороняє яйця, перебирає, очищує, обливає водою і при цьому нічого не їсть. При цьому дуже виснажується і може стати легкою здобиччю. З яєць з'являються крихітні тваринки(3 см.) з коротенькими щупальцями і розносяться водою.

Інстинкти Американський зоолог Пауль Батш розповідав, що “одного разу рибалки спіймали восьминога. Вони хотіли зварити його і з'їсти. Поклали тварину в котел і запалили вогонь. Кухар відлучився ненадовго. Коли він повернувся і підняв кришку , щоб спробувати юшку, то побачив порожній котел. Тварину знайшли на даху будинку, де вона сховалася від гарячого вогню. Коли восьминогу стало припікати він підняв кришку і через димохід, як сажотрус, піднявся на дах.” Ось що згадує його колега Н.Берилл” одного разу віз у трамваї восьминога який сидів у кошику. Перші 10 хвилин у трамваї була тиша. Аж раптом почувся голосний крик. Як здивувався зоолог,коли на руках в одного з пасажирів він побачив свого восьминога. Хижа тварина може настільки розплющувати тіло, що пролізла у вузьку дірку в кошику.

Сон восьминога Ці тварини сплять “сидячи” , присмоктавшись до дна основами щупалець і піднявши вгору тіло. Під час сну восьминіг очей не закриває. Під час глибокого сну всі щупальця, крім двох нижніх,притиснуті до тіла. Дві витягнуті в боки руки, немов на варті. Сплячий восьминіг нічого не бачить і не чує. Можна кричати над ним, шуміти як завгодно - восьминіг не прокинеться. Але слід тільки доторкнутися до вартових щупалець чи злегка схвилювати воду, як сонько зразу ж прокидається.

Цим методом користуються восьминоги для збереження свого життя. За допомогою щупалець ці тварини спілкуються з навколишнім світом, але так трапляється, що вони можуть спричинити загибель. Наприклад, схвативши за щупальце, можна витягнути восьминога з схованки Тому, коли настає небезпека, у м'язах виникає сильний спазм і в цьому місці щупальце відпадає. Життя врятовано! Можна часто зустріти восьминогів з відірваними “руками”.

Представники головоногих дуже швидко і гармонійно перефарбовуються під колір місцевості. Якщо їх покласти на газетний аркуш, то тварини миттєво скопіюють текст на свою шкіру, зробившись смугастими - у чорну і білу смужку. Восьминіг дуже швидко міняє колір шкіри. Це відбувається тому , що в його шкірі є спеціальні клітини , які містять різні барвники. Розподіл цих пігментів змінюється, тому змінюється й забарвлення. Це свого роду мімічна мова тварини. Грою барв він виражає свої почуття – і страх, і роздратування, і допитливість, і напружену увагу. Феєрверком кольорових спалахів восьминіг погрожує суперникам і ворогам.

Найстрашніша у восьминога – це його зовнішність. Насправді він дуже боязкий і вразі наближення плавця зазвичай ховається в нору. Небезпечні для людини не щупальця восьминога, а його отруйний укус. Два види восьминогів, Hapalochlaena maculosa і H. lunulata, розповсюджені в прибережній зоні Австралії і деяких частинах Південно-Східної Азії,містять отруту ,що має нервово - паралітичну дію і спричиняє смерть за кілька хвилин. На щастя, ці тварини неагресивні і нападають лише в тому разі, якщо їх виймають з води чи дратують.

ВЕЛЕТНІ Кальмар - архітеутіс Цей велетень досягає 18м і важить 2 тонни, діаметр ока 40 см. Посередині ока є отвір, куди надходить вода, це дає можливість зрівноважувати тиск і добре бачити на глибині.

Складається з трьох сердець: головне і два додаткових. Головне серце трикамерне і складається з двох передсердь і шлуночка. Воно розганяє кров по всьому організму, а додаткові серця лише проштовхують її крізь зябра. Частота серцевих скорочень 80 уд/хв. Кров блакитного кольору, бо містить мідь.

У ротовій порожнині є дві рогові щелепи – верхня та нижня. Слина, що виробляють слинні залози, крім травних соків, містить ще й отруйні речовини, здатні вбивати здобич. Є язик з терткою. За ротом іде глотка з довгим стравоходом, який переходить у шлунок, куди відкриваються протоки травних залоз. Від шлунка бере початок тонкий кишечник, що закінчується задньою кишкою.

Порівняно з іншими групами молюсків найрозвинутіша. Є складний головний мозок, захищений своєрідною хрящовою оболонкою – “черепом”. Він має зачатки сірої речовини - скупчення нервових клітин, які забезпечують складну поведінку . У головоногих легко виробляються умовні рефлекси. Вони мають непогану пам’ять, їх досить легко приручити і можна тренувати.

Органи чуття Органи чуттів добре розвинені. Очі мають складну будову. Око складається з рогівки, райдужки, кришталика, сітківки. У каракатиці на 1 мм сітківки припадає приблизно 150 тис. світлочутливих елементів ( у людини - 65 тис.). У головоногих добре розвинені також органи рівноваги, дотику, нюху і смаку. Рівновагу регулюють органи - статоцисти. Це пара мішечків,наповнених рідиною з вапняковими кристаликами. Смак їжі головоногі розпізнають “руками”. На присоосках щупалець є клітини, які розрізняють смак.

Органи дихання У мантійній порожнині головоногих містяться пірчасті зябра, яких у більшості одна пара, лише у наутілуса їх дві. Скорочування й розслаблення м‘язів мантії забезпечує постійне надходження води, насиченої киснем.