Презентація "Григорій Савич Сковорода"

Виховна година, присвячена 300-річчю Григорія Савича Сковороди«Світ ловив мене – та не впіймав»

Хоч не одне уже пройшло століття. З народження Сковороди,Та мудре його слово. Жило, живе і житиме завжди. Стоїть філософ біля школи,Замріяно вдивляється у світ. Він оглядає ліс та гориІ бачить нації прекрасний цвіт. Він бачить скрізь поля й сади,І плескіт тихих вод,І стежку, де йдемо і я, і ти, Щоб досягти в житті нових висот. Сковорода у наших серцях

Стежка перша. Чорнухинська. Дитинство. Є й зараз на Полтавщині над річкою Многою село Чорнухи, а в ньому незаселена ділянка, яку звуть дворищем Сковороди. Чорнухи  тоді сотенне містечку Лубенського полку, а нині районний центр Полтавської області. Саме тут стояла хата Сави Сковороди та його дружини Палажки . Батько Григорія  колишній козак Лубенського полку, малоземельний селянин. У цій хаті 3 грудня 1722 р. побачив світ їхній молодший син ‒ Григорійrrrrr

Віртуальний музей Г С. Сковороди1722 рік… У містечку Чорнухи Лубенського повіту в сім’ї малоземельного козака Сави Сковороди і Пелагеї…

Стежка друга. Києво-Могилянська Академія. Подорож до Європи. У 16 років юнак поїхав навчатися до Києво-Могилянської академії, де закінчив класи піїтики, філософії, риторики та богослов'я. Тут він оволодів старогрецькою та новогрецькою, німецькою, польською мовами та латиною.

1734 - 1753 рр.1734 року (Григорію 12) навчався у Києво-Могилянській академії. Його навчання в Академії, з перервами, тривало до 1753-го. Її бібліотека стала для нього джерелом знань. У навчанні був перший, і всі найкращі похвали належали йому.

1741 – 1744 рр. У 1741 році Григорія забрали   до Петербурга  для співу в придворній капелі, звідки він повернувся у 1744-му.

1745–1750 рр. До Європи…

Стежка третя. Переяславська. Творча. Не столиці, не кар’єра, не високі посади, а скромне місце викладача поетики у Переяславському колегіумі приваблювало Сковороду. Повернувшись на Батьківщину, Григорій віддається педагогічній та літературній праці.rrrrr

1750- ті роки. Викладає поетику в Переяславському колегіумі. Пише підручник, у якому висловив прогресивнідумки. Це не сподобалось консервативному переяславському єпископу.

Стежка четверта. Харківська. Протягом наступних 15-ти років свого життя Григорій Савич працює викладачем вже у Харківському колегіумі. Тут з-під його пера виходять байки, філософські твори, трактати про зміст життя, духовні цінності, відносини між людьми.

1759 -1764; 1768 - 1769 рр. Викладацька діяльність. Працює в Харківському колегіумі.

Останні 25 років життя Сковорода провів у вільних мандрах…

Остання стежка Григорія Сковороди.1769 року філософ вирушає у подорож до свого давнього і доброго друга М. І. Ковалинського на Харківщину. У свої 72 роки мудрець проходить 300 верст у старій свиті, маючи при собі лише сопілку та рукописи. Тернистий шлях людини. Але й він свого кінця доходить.

Глибокий світ Сковородинських афоризмів. Добрий розум робить легким будь-який спосіб життя. Що може бути солодше за те, коли любить і прагне до тебе добра душа?Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним. Хто думає по науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним. Не розум від книг, а книги від розуму створились. Математика, медицина, фізика, механіка, музика зі своїми сестрами – чим глибше їх пізнаємо, тим сильніше палять серце наше голод і спрага.

Григорій Савич говорив про щастя, радість: Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську. Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий. Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами; як риба в воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва – відхили лише вхід у душу свою.style.text. Decoration. Underline

ЦІННІСТЬ ЧАСУ: З усіх утрат втрата часу найтяжча. Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось. Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване. Тоді лише пізнається цінність часу, коли він втрачений. Можливо й ви замислювались над питанням, що є ІСТИНА: Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора. Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру. Сліпі очі, коли затулені зіниці. . Хіба може говорити про біле той, котрому невідоме, що таке чорне? Світло відкриває нам те, про що ми у темряві лише здогадувалися. Невже ти не чув, що сини віку мудріші за синів дня?Істина спалює і нищить усі стихії, показуючи, що вони лише тінь її.style.text. Decoration. Underline

Приніс мудрець в життя одвічне слово,Ту філософію, яку чекав народ. Звучить і досі чиста його мова: Творить добро – найкраща з насолод!Вивчайте і досліджуйте Сковороду,Це вчення принесе винагороду: Пізнай себе – розкриєш увесь світ,У цьому допоможе філософ-первоцвіт! Вербовий шлях, кленовий посох... Перепочинок де-не-де. Мудрець, замріяний філософ До дальніх правнуків іде.«AVE, SKOVORODA! З іменем СКОВОРОДИ крокуємо у майбутнє!»