Сценарій заходу "Палахкотить як свічка праведна душа Кобзаря"

До Дня народження Т.Г. Шевченка

«Палахкотить як свічка праведна душа Кобзаря»

(Сценарій)

Ведучий: Доброго дня, шановні! Знов прийшла на землю шевченкова весна. 9-го березня виповнилося 205 років з дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Ми пропонуємо вам пройти разом із нами життєвими шляхами великого Кобзаря.

Відео про Кобзаря:  https://www.youtube.com/watch?v=uJd2ajOPoH8

Ведуча: Україна… В одному вже тільки цьому слові бринить музика смутку і жалю. Україна - країна смутку і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше мають її.

Україна - це тихі води ї ясні зорі.

Україна - це край, де широка і довга стрічка Дніпра оперізує  жовті лани пшениці, де бездонна блакить неба купає золотосяйне сонце.

Хто бував в Україні? Хто знає Україну? Хто бував і знає, той нехай згадає, а хто не бував і не знає, той нехай собі уявить, що там скрізь білі хати у вишневих садах, і весною там дуже гарно, як усі садочки зацвітуть, і усі соловейки защебечуть.

 

(Пісня)________________________________________

Виставка його творів, дитячих малюнків

Ведуча: Весна-весняночка… Це вона привітна і щедра подарувала Україні Пророка. Ім’я  дала йому рідна мати - Тарас, що означає бунтар.

Є у нашій українській літературі імена, що увібрали в себе живу душу народу, стали часткою його життя. Таким ім’ям для нас, українців, стало ім’я Тараса Григоровича Шевченка, чия поезія от уже понад сто років викликає в людях почуття гордості і захоплення красою, своєю силою і народною мудрістю.

Ведучий:

І став для нас Шевченко заповітом,

Безсмертним, як саме людське життя.

Ми будем славить перед цілим світом

Живе й святе Шевченківське ім’я!

 

______________________________________________________________

 

Ведуча: 9 –го Березня 1814 року, темної ночі, перед світом, у селі Моринцях в хаті Григорія Шевченка, кріпака Пана Енгельгарда, блиснув у вікні єдиний на все село вогник, - народилася панові нова кріпацька душа, а Україні – її великий співець – Тарас Шевченко.

 

Ведучий:

Не на шовкових пелюшках.

 Не у величному палаці –

 В хатині бідній він родивсь

 Серед неволі, тьми і праці.

Нещасна мати сповила.  

Його малого й зажурилась…

 І цілу ніченьку вона – 

 За сина – кріпака молилась.

 

Ведуча: Тарас Григорович був четвертою дитиною у родині. Усього їх було шестеро.

Коли маленькому Тарасові виповнилося 2 роки, родина Шевченків переїхала до сусіднього села – Кирилівки. Тут, у Кирилівці, в убогій хатині й минуло безрадісне дитинство поета. Ось так пізніше він намалював свою хату. Коли Тарасові було 8 років, його віддали в науку до дяка.

Ведучий:

Ти взяла мене, маленького, за руку

І в школу   хлопця одвела 

До п’яного дяка в науку.

- Учися, серденько, колись  

З нас будуть люде, - ти сказала.

Ведуча: Вчитися йому подобалося. Та недовго тривала ця наука. Коли хлопцеві сповнилося 9 років, від важкої праці померла його мама.

 

 

Ведучий:

Там матір добрую мою 

Ще молодую -  у могилу 

Нужда та праця положила.

 

Ведуча: Щоб якось упоратися із сім’єю, батько Тараса одружився знову. Мачуха виявилася жінкою сварливою, недоброю. Вона зненавиділа «чужих» дітей, а особливо Тараса. Щоб хлопець менше був на очах лихої мачухи, батько брав Тараса чумакувати. Та скоро помер і батько.

 

Ведучий:

Там батько, плачучи з дітьми 

(А ми малі були та голі), 

Не витерпів лихої долі, 

Умер на панщині!... А ми  

Розлізлися межи людьми, 

Мов мишенята.

Ведуча: Осиротівши, Тарас пішов у найми. Не дивлячись на те, що народився поет у бідній кріпацькій сім’ї, він  ріс допитливим і розумним хлопчиком. Не було нічого у хлопця-сироти, але був талант, прагнення вчитися. У нього рано проявилися здібності до малювання співу та написання віршів.

Ведучий:

І золотої й дорогої   

Моєї долі молодої,

А іноді така печаль 

Оступить душу, аж заплачу. 

І ще до того, як побачу  

Малого хлопчика в селі.

Мов одірвалось од гіллі. 

Одне-однісіньке під тином

Сидить собі в старій ряднині.

Мені здається, що се я.

Інсценізація пісні «Якби мені черевички…»

 

Ведуча: Тарас наймитує, у вільній від роботи час читає і малює. А по закутках, щоб ніхто не бачив його горя, плаче. Але думка знайти людину, яка б навчила його малювати, не покидає хлопчика. Так він потрапляє до маляра, який погоджується навчити хлопця малювати, однак пан Енгельгард забирає його до себе в Петербург.

 

Ведучий:

Хоче  малювати, прагне він до знань

Та за це багато, зазнає знущань. 

Нишком він малює статуї в саду,

Вночі пише вірші  про людську біду.

 

Ведуча: Зустріч у Петербурзі із земляком-художником Сошенком різко змінила долю Тараса Григоровича. Він знайомиться також із байкарем Гребінкою, художниками Брюлловим, Венеціановим, з поетом Жуковським. Вони побачили великі здібності молодого художника і викупили його з неволі. Шевченко  виправдав їхні надії.

 

Ведучий:

І виріс я на чужині

І сивію в чужому краї,

То одинокому мені

Здається кращого немає

Нічого в Бога,  як Дніпро

Та наша славная країна.

 

  Ведуча: Ще одна подія сталася в Петербурзі, знаменна не тільки в житті Шевченка, а й важлива для всієї України – вихід у світ книги віршів  «Кобзар» у 1840 році. У наступному році окремою книжкою Шевченко видає велику історичну поему «Гайдамаки». Далеко від рідного краю живе поет мріями про Україну.

 

 

 

Ведучий:

Сонце заходить, гори чорніють,

Пташечка тихне, поле німіє.

Радіють люди, що одпочинуть

А я дивлюся… І серцем лину

В темний садочок на Україну.

Відео:  https://www.youtube.com/watch?v=G2C05f7zgzw

 

Ведуча: Так,  у 1843 році йому нарешті вдалося побувати на Батьківщині після 14-річної розлуки. Із цієї подорожі поет виніс гнітючі враження, Україна постала перед ним з усіма злиднями простого народу. Після повернення до Петербурга у 1845 році він закінчує художню академію з двома срібними медалями і званням «вільного» художника та мріє назовсім поселитися у рідному краї і боротися за покращення життя свого знедоленого народу.  За бунтарські твори 33-річного Шевченка було заслано в солдати із забороною писати й малювати.

 

Ведучий:

Мені однаково, чи буду

Я жить в Україні, чи ні

Чи хто згадає, чи забуде   

Мені в снігу на чужині! –

Однаковісінько мені.  

В неволі виріс між чужими, 

І, не оплаканий своїми, 

В неволі, плачучи, умру.

 

Ведуча: Коли Шевченко був на засланні в далеких степах Казахстану, він дуже тужив за Україною. Ось послухайте, як ніжно і тужливо звучить пісня на слова поета. 

 

 

Ведучий:

О думи мої! О славо злая!

За тебе марно я в чужому краю

Караюсь, мучусь, … але не каюсь!...

 

Ведуча: Туга за  рідною природою, рідним краєм звучить в його віршах.

Ведуча: Останні роки життя поет прожив в Петербурзі. 1859-го року ще раз, втретє і востаннє відвідав Україну.

Тоді він мріяв оселитися в Україні у хаті з вишневим садком. Але доля не судила йому цього  звичайного людського щастя.

 

Ведучий:

Поставлю хату і кімнату,

Садок-райочок насажу.

Поси́жу я і похожу

В своїй маленькій благодаті.

Та в одині-самотині

В садочку буду спочивати,

Присняться діточки мені,

Веселая присниться мати,

Давнє-колишній та ясний

Присниться сон мені!...

Ведуча: Настав 1861 рік, четвертий рік його повернення із заслання, рік який почав підрахунок його останніх років життя. В день народження 9 березня Тараса Григоровича провідали друзі. Прийшло багато листів, вітальних  телеграм з України. Прочитавши їх , хворий поет проказав: От якби додому, там би я, може одужав. Але не судилося. В ранці 10 березня  життя поета обірвалось.

 

Ведучий:

Коли на раду тиху, на розмову

Коли ми зійдемося знову

На цій зубоженій землі?

Ніколи, братья, ніколи

З Дніпра у купі не п’ємо!

Розійдемось, рознесемо

В степи, в ліси свою недолю

Повіруєм ще трохи в волю,

І потім жити почнемо.

Межи людьми, як люди.

Відео: останні роки життя Тараса https://www.youtube.com/watch?v=Rml6UTxD7Kc

 

Ведуча: Тараса Шевченка поховали на Смоленському кладовищі в Петербурзі.

У травні цього ж року тіло  Великого Кобзаря було перевезено в Україну. Друзі вибрали для поховання місце на Чернечій горі, звіряючи величність місця з рядками « Заповіту».

Звучить вірш «Заповіт» у виконанні вчителя

Ведуча: Все йде,  все минає… Та залишається пам'ять, добра слава про людей, що мандрують у світі у пошуках істини та правди.

Минуло багато років від дня народження Шевченка – славного сина українського народу, але й сьогодні його слово живе між нами.

Кожне слово Тараса Григоровича Шевченка ніби із сьогоднішнього дня. Читайте його твори. Вони допоможуть осмислити минуле та зазирнути в майбутнє, відкрити для себе нове в мудрих рядках його творчості.

І дорослі і діти вшановують геніального українського поета, художника, борця за волю народу і завжди будуть пам’ятати його заповіти.

Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий…»

Ведуча: І сьогодні, 9 березня, в день народження  Тараса Григоровича Шевченка, ми йдемо до його пам’ятника щоб покласти квіти та висловити свою шану великому Кобзареві.

 Відео: пам’ятники Шевченкові https://www.youtube.com/watch?v=ItIgJfrldWI

 

Ведуча 2. Щоб закріпити знання про Тараса, проведемо Вікторину для 2 команд:

  «Шевченко та Україна»

     Назвіть село, в якому провів дитинство Тарас. (Кирилівка)

2.         Протягом яких років, коли Шевченко був на волі, він жив в Україні? (1943- 1845рр.)

3.         Яку поему написав Шевченко, повернувшись з України в Петербург? (Поему «Сон» )

4.         Що було справжньою причиною заслання Шевченка? (Поема «Сон», збірка «Три літа»)

5.         Назвіть українського письменника, що одним із перших підтримав Шевченка як поета і допоміг йому в самоосвіті. (Є. Гребінка)

6.         Які малюнки Шевченка присвячені історії України? ( «Смерть Б. Хмельницького», «Козацький бенкет», «Дари в Чигирині»)

7.         Яку назву має альбом, де вміщені малюнки про Україну? («Живописна Україна» )

8.         Зараз ця гора називається Тарасова, яка її попередня назва? (Чернеча)

9.         Як прізвище лікаря, до якого прибув хворий Шевченко 1845 року? (Андрій Осипович Козачковський )

10.       Назвіть прізвище княгині, з якою познайомився Шевченко в Яготині? (Варвара Миколаївна Рєпніна)

11.       Назвіть точну дату від’їзду Шевченка з Петербурга в Україну. Де він зупинився? (13 квітня 1843р.; у маєтку Тарновського в с. Качанівка)

12.       Як називалася рукописна збірка віршів періоду 1843-1845 рр.? («Три літа»)

13.       Назвіть місця на Україні, пов’язані з ім’ям Тараса Григоровича.

(Кирилівка, Моринці, Київ, Канів, Полтава, Чернігів, Переяслав)

14.       Про що мріяв Кобзар в останні роки життя? (Сподівався оселитися в Україні, мати свою хату, сім’ю, викупити з кріпацтва рідних)

    

Вікторина «Чи знаємо ми Шевченка?»

1.          Назвіть прізвище пана у якого Т.Г. Шевченко служив козачком Відповідь. Пан Енгельгардт.

2.         Російський письменник, портрет якого намалював К.П. Брюллов, щоб розіграти його в лотерею і викупити Т.Г. Шевченка з кріпацтва. Відповідь. В.А. Жуковський.

3.         Великий російський художник, у якого вчився Т.І. Шевченко. Відповідь. К.П. Брюллов.

4.         Художник-земляк, з яким зустрівся Т.Г. Шевченко у 1835 році в Петербурзі в Літньому саду.

Відповідь. І.М. Сошенко.

5.         Кому саме з українських кобзарів у 1860 р. Т. Шевченко подарував збірку «Кобзар»?

Відповідь. Остапу Вересаю.

6.         Назвіть кілька народних прислів’їв про творчість Шевченка.

Відповідь.

—        «Шевченкові твори сяють, мов ясні зорі»;

—        «Зі сторінок «Кобзаря» зійшла правди зоря»;

—        «Шевченків «Кобзар» пік панів, як жар»;

—        «Правду в «Кобзарі» шукай».

7.         Чому ім’я «Катерина» було особливо дороге поетові?

Відповідь. Так звали старшу сестру Т. Шевченка.

8.         Які твори Т. Шевченка і О. Пушкіна мають однакові назви? Відповідь. «Кавказ»

9.         У якій поезії Шевченко називає Миколу І «правды гонителем жестоким»? Відповідь. «Юродивий»

10.       Який композитор написав музику до 83 творів Шевченка? Відповідь. М.В. Лисенко

11.       Яким твором починається «Кобзар»? Відповідь. «Причинна».

12.       Доповни речення і скажи, з якого це твору:

а)         «Неначе човен в синім морі…»

Відповідь. Вірш «Реве та стогне Дніпр широкий» (балада «Причинна»).

б)         «Ой піду я боса полем…» Відповідь. Вірш «Якби мені черевички».

в)         «І мене в сім’ї великій…» Відповідь. Вірш «Заповіт».

г)         «…Та недовго сонце гріло, Недовго молилось…» Відповідь. Вірш «Мені тринадцятий минало».

 

 

 

 

Ведуча 2. Підбиття  підсумків.

Ведуча 1.  Дякуємо за увагу!!!