До Дня народження Т.Г. Шевченка
«Палахкотить як свічка праведна душа Кобзаря»
(Сценарій)
Ведучий: Доброго дня, шановні! Знов прийшла на землю шевченкова весна. 9-го березня виповнилося 205 років з дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Ми пропонуємо вам пройти разом із нами життєвими шляхами великого Кобзаря.
Відео про Кобзаря: https://www.youtube.com/watch?v=uJd2ajOPoH8
Ведуча: Україна… В одному вже тільки цьому слові бринить музика смутку і жалю. Україна - країна смутку і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше мають її.
Україна - це тихі води ї ясні зорі.
Україна - це край, де широка і довга стрічка Дніпра оперізує жовті лани пшениці, де бездонна блакить неба купає золотосяйне сонце.
Хто бував в Україні? Хто знає Україну? Хто бував і знає, той нехай згадає, а хто не бував і не знає, той нехай собі уявить, що там скрізь білі хати у вишневих садах, і весною там дуже гарно, як усі садочки зацвітуть, і усі соловейки защебечуть.
(Пісня)________________________________________
Виставка його творів, дитячих малюнків
Ведуча: Весна-весняночка… Це вона привітна і щедра подарувала Україні Пророка. Ім’я дала йому рідна мати - Тарас, що означає бунтар.
Є у нашій українській літературі імена, що увібрали в себе живу душу народу, стали часткою його життя. Таким ім’ям для нас, українців, стало ім’я Тараса Григоровича Шевченка, чия поезія от уже понад сто років викликає в людях почуття гордості і захоплення красою, своєю силою і народною мудрістю.
Ведучий:
І став для нас Шевченко заповітом,
Безсмертним, як саме людське життя.
Ми будем славить перед цілим світом
Живе й святе Шевченківське ім’я!
______________________________________________________________
Ведуча: 9 –го Березня 1814 року, темної ночі, перед світом, у селі Моринцях в хаті Григорія Шевченка, кріпака Пана Енгельгарда, блиснув у вікні єдиний на все село вогник, - народилася панові нова кріпацька душа, а Україні – її великий співець – Тарас Шевченко.
Ведучий:
Не на шовкових пелюшках.
Не у величному палаці –
В хатині бідній він родивсь
Серед неволі, тьми і праці.
Нещасна мати сповила.
Його малого й зажурилась…
І цілу ніченьку вона –
За сина – кріпака молилась.
Ведуча: Тарас Григорович був четвертою дитиною у родині. Усього їх було шестеро.
Коли маленькому Тарасові виповнилося 2 роки, родина Шевченків переїхала до сусіднього села – Кирилівки. Тут, у Кирилівці, в убогій хатині й минуло безрадісне дитинство поета. Ось так пізніше він намалював свою хату. Коли Тарасові було 8 років, його віддали в науку до дяка.
Ведучий:
Ти взяла мене, маленького, за руку
І в школу хлопця одвела
До п’яного дяка в науку.
- Учися, серденько, колись
З нас будуть люде, - ти сказала.
Ведуча: Вчитися йому подобалося. Та недовго тривала ця наука. Коли хлопцеві сповнилося 9 років, від важкої праці померла його мама.
Ведучий:
Там матір добрую мою
Ще молодую - у могилу
Нужда та праця положила.
Ведуча: Щоб якось упоратися із сім’єю, батько Тараса одружився знову. Мачуха виявилася жінкою сварливою, недоброю. Вона зненавиділа «чужих» дітей, а особливо Тараса. Щоб хлопець менше був на очах лихої мачухи, батько брав Тараса чумакувати. Та скоро помер і батько.
Ведучий:
Там батько, плачучи з дітьми
(А ми малі були та голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!... А ми
Розлізлися межи людьми,
Мов мишенята.
Ведуча: Осиротівши, Тарас пішов у найми. Не дивлячись на те, що народився поет у бідній кріпацькій сім’ї, він ріс допитливим і розумним хлопчиком. Не було нічого у хлопця-сироти, але був талант, прагнення вчитися. У нього рано проявилися здібності до малювання співу та написання віршів.
Ведучий:
І золотої й дорогої
Моєї долі молодої,
А іноді така печаль
Оступить душу, аж заплачу.
І ще до того, як побачу
Малого хлопчика в селі.
Мов одірвалось од гіллі.
Одне-однісіньке під тином
Сидить собі в старій ряднині.
Мені здається, що се я.
Інсценізація пісні «Якби мені черевички…»
Ведуча: Тарас наймитує, у вільній від роботи час читає і малює. А по закутках, щоб ніхто не бачив його горя, плаче. Але думка знайти людину, яка б навчила його малювати, не покидає хлопчика. Так він потрапляє до маляра, який погоджується навчити хлопця малювати, однак пан Енгельгард забирає його до себе в Петербург.
Ведучий:
Хоче малювати, прагне він до знань
Та за це багато, зазнає знущань.
Нишком він малює статуї в саду,
Вночі пише вірші про людську біду.
Ведуча: Зустріч у Петербурзі із земляком-художником Сошенком різко змінила долю Тараса Григоровича. Він знайомиться також із байкарем Гребінкою, художниками Брюлловим, Венеціановим, з поетом Жуковським. Вони побачили великі здібності молодого художника і викупили його з неволі. Шевченко виправдав їхні надії.
Ведучий:
І виріс я на чужині
І сивію в чужому краї,
То одинокому мені
Здається кращого немає
Нічого в Бога, як Дніпро
Та наша славная країна.
Ведуча: Ще одна подія сталася в Петербурзі, знаменна не тільки в житті Шевченка, а й важлива для всієї України – вихід у світ книги віршів «Кобзар» у 1840 році. У наступному році окремою книжкою Шевченко видає велику історичну поему «Гайдамаки». Далеко від рідного краю живе поет мріями про Україну.
Ведучий:
Сонце заходить, гори чорніють,
Пташечка тихне, поле німіє.
Радіють люди, що одпочинуть
А я дивлюся… І серцем лину
В темний садочок на Україну.
Відео: https://www.youtube.com/watch?v=G2C05f7zgzw
Ведуча: Так, у 1843 році йому нарешті вдалося побувати на Батьківщині після 14-річної розлуки. Із цієї подорожі поет виніс гнітючі враження, Україна постала перед ним з усіма злиднями простого народу. Після повернення до Петербурга у 1845 році він закінчує художню академію з двома срібними медалями і званням «вільного» художника та мріє назовсім поселитися у рідному краї і боротися за покращення життя свого знедоленого народу. За бунтарські твори 33-річного Шевченка було заслано в солдати із забороною писати й малювати.
Ведучий:
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні
Чи хто згадає, чи забуде
Мені в снігу на чужині! –
Однаковісінько мені.
В неволі виріс між чужими,
І, не оплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру.
Ведуча: Коли Шевченко був на засланні в далеких степах Казахстану, він дуже тужив за Україною. Ось послухайте, як ніжно і тужливо звучить пісня на слова поета.
Ведучий:
О думи мої! О славо злая!
За тебе марно я в чужому краю
Караюсь, мучусь, … але не каюсь!...
Ведуча: Туга за рідною природою, рідним краєм звучить в його віршах.
Ведуча: Останні роки життя поет прожив в Петербурзі. 1859-го року ще раз, втретє і востаннє відвідав Україну.
Тоді він мріяв оселитися в Україні у хаті з вишневим садком. Але доля не судила йому цього звичайного людського щастя.
Ведучий:
Поставлю хату і кімнату,
Садок-райочок насажу.
Поси́жу я і похожу
В своїй маленькій благодаті.
Та в одині-самотині
В садочку буду спочивати,
Присняться діточки мені,
Веселая присниться мати,
Давнє-колишній та ясний
Присниться сон мені!...
Ведуча: Настав 1861 рік, четвертий рік його повернення із заслання, рік який почав підрахунок його останніх років життя. В день народження 9 березня Тараса Григоровича провідали друзі. Прийшло багато листів, вітальних телеграм з України. Прочитавши їх , хворий поет проказав: От якби додому, там би я, може одужав. Але не судилося. В ранці 10 березня життя поета обірвалось.
Ведучий:
Коли на раду тиху, на розмову
Коли ми зійдемося знову
На цій зубоженій землі?
Ніколи, братья, ніколи
З Дніпра у купі не п’ємо!
Розійдемось, рознесемо
В степи, в ліси свою недолю
Повіруєм ще трохи в волю,
І потім жити почнемо.
Межи людьми, як люди.
Відео: останні роки життя Тараса https://www.youtube.com/watch?v=Rml6UTxD7Kc
Ведуча: Тараса Шевченка поховали на Смоленському кладовищі в Петербурзі.
У травні цього ж року тіло Великого Кобзаря було перевезено в Україну. Друзі вибрали для поховання місце на Чернечій горі, звіряючи величність місця з рядками « Заповіту».
Звучить вірш «Заповіт» у виконанні вчителя
Ведуча: Все йде, все минає… Та залишається пам'ять, добра слава про людей, що мандрують у світі у пошуках істини та правди.
Минуло багато років від дня народження Шевченка – славного сина українського народу, але й сьогодні його слово живе між нами.
Кожне слово Тараса Григоровича Шевченка ніби із сьогоднішнього дня. Читайте його твори. Вони допоможуть осмислити минуле та зазирнути в майбутнє, відкрити для себе нове в мудрих рядках його творчості.
І дорослі і діти вшановують геніального українського поета, художника, борця за волю народу і завжди будуть пам’ятати його заповіти.
Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий…»
Ведуча: І сьогодні, 9 березня, в день народження Тараса Григоровича Шевченка, ми йдемо до його пам’ятника щоб покласти квіти та висловити свою шану великому Кобзареві.
Відео: пам’ятники Шевченкові https://www.youtube.com/watch?v=ItIgJfrldWI
Ведуча 2. Щоб закріпити знання про Тараса, проведемо Вікторину для 2 команд:
«Шевченко та Україна»
Назвіть село, в якому провів дитинство Тарас. (Кирилівка)
2. Протягом яких років, коли Шевченко був на волі, він жив в Україні? (1943- 1845рр.)
3. Яку поему написав Шевченко, повернувшись з України в Петербург? (Поему «Сон» )
4. Що було справжньою причиною заслання Шевченка? (Поема «Сон», збірка «Три літа»)
5. Назвіть українського письменника, що одним із перших підтримав Шевченка як поета і допоміг йому в самоосвіті. (Є. Гребінка)
6. Які малюнки Шевченка присвячені історії України? ( «Смерть Б. Хмельницького», «Козацький бенкет», «Дари в Чигирині»)
7. Яку назву має альбом, де вміщені малюнки про Україну? («Живописна Україна» )
8. Зараз ця гора називається Тарасова, яка її попередня назва? (Чернеча)
9. Як прізвище лікаря, до якого прибув хворий Шевченко 1845 року? (Андрій Осипович Козачковський )
10. Назвіть прізвище княгині, з якою познайомився Шевченко в Яготині? (Варвара Миколаївна Рєпніна)
11. Назвіть точну дату від’їзду Шевченка з Петербурга в Україну. Де він зупинився? (13 квітня 1843р.; у маєтку Тарновського в с. Качанівка)
12. Як називалася рукописна збірка віршів періоду 1843-1845 рр.? («Три літа»)
13. Назвіть місця на Україні, пов’язані з ім’ям Тараса Григоровича.
(Кирилівка, Моринці, Київ, Канів, Полтава, Чернігів, Переяслав)
14. Про що мріяв Кобзар в останні роки життя? (Сподівався оселитися в Україні, мати свою хату, сім’ю, викупити з кріпацтва рідних)
Вікторина «Чи знаємо ми Шевченка?»
1. Назвіть прізвище пана у якого Т.Г. Шевченко служив козачком Відповідь. Пан Енгельгардт.
2. Російський письменник, портрет якого намалював К.П. Брюллов, щоб розіграти його в лотерею і викупити Т.Г. Шевченка з кріпацтва. Відповідь. В.А. Жуковський.
3. Великий російський художник, у якого вчився Т.І. Шевченко. Відповідь. К.П. Брюллов.
4. Художник-земляк, з яким зустрівся Т.Г. Шевченко у 1835 році в Петербурзі в Літньому саду.
Відповідь. І.М. Сошенко.
5. Кому саме з українських кобзарів у 1860 р. Т. Шевченко подарував збірку «Кобзар»?
Відповідь. Остапу Вересаю.
6. Назвіть кілька народних прислів’їв про творчість Шевченка.
Відповідь.
— «Шевченкові твори сяють, мов ясні зорі»;
— «Зі сторінок «Кобзаря» зійшла правди зоря»;
— «Шевченків «Кобзар» пік панів, як жар»;
— «Правду в «Кобзарі» шукай».
7. Чому ім’я «Катерина» було особливо дороге поетові?
Відповідь. Так звали старшу сестру Т. Шевченка.
8. Які твори Т. Шевченка і О. Пушкіна мають однакові назви? Відповідь. «Кавказ»
9. У якій поезії Шевченко називає Миколу І «правды гонителем жестоким»? Відповідь. «Юродивий»
10. Який композитор написав музику до 83 творів Шевченка? Відповідь. М.В. Лисенко
11. Яким твором починається «Кобзар»? Відповідь. «Причинна».
12. Доповни речення і скажи, з якого це твору:
а) «Неначе човен в синім морі…»
Відповідь. Вірш «Реве та стогне Дніпр широкий» (балада «Причинна»).
б) «Ой піду я боса полем…» Відповідь. Вірш «Якби мені черевички».
в) «І мене в сім’ї великій…» Відповідь. Вірш «Заповіт».
г) «…Та недовго сонце гріло, Недовго молилось…» Відповідь. Вірш «Мені тринадцятий минало».
Ведуча 2. Підбиття підсумків.
Ведуча 1. Дякуємо за увагу!!!