Презентація "Хрестові походи"

План уроку Причини хрестових походів. Учасники хрестових походів. Перший хрестовий похід. Четвертий хрестовий похід. Характер хрестових походів. Наслідки хрестових походів.

Опорні поняття та дати уроку. Опорні поняття: Хрестові походи; Хрестоносці; Опорні дати: 1096 – 1270 рр. – період хрестових походів; 1096 – 1099 рр. – перший хрестовий похід; 1202 -1204 рр. – четвертий хрестовий похід

Учасників хрестових походів називали хрестоносцями. Подивіться уважно на малюнок і спробуйте дати відповідь на запитання: Чому, на вашу думку, учасників цих походів називали хрестоносцями. Початок хрестових походів припадає на кінець ХІ століття. Чому саме на цей час? Що відбувалося в Європі в ХІ столітті? Давайте пригадаємо.

Актуалізація опорних знань учнів. - Які зміни відбулися в Європі з розподілом земель? - Хто володів величезними розмірами землі в Європі? - Хто не володів землею? За рахунок чого вони жили? - Що являла собою середньовічна сім'я ( селянська, феодальна, міська )? Скільки в ній було дітей? Кому передавалася спадщина в середньовічній сім'ї? - Які фактори сильно впливали на зміну чисельності населення в Європі? - Назвіть основні риси суспільних станів середньовічної Європи? Чому селяни залежали від феодалів? - Яка організація мала величезний вплив на життя в середньовічній Європі? - Які зміни відбулися в житті церкви у ХІ столітті? - Як це відбилося на доходах церкви?

Причини хрестових походів ХІ століття в історії Європи характеризується як “смутні часи”: 48 років з 112 ( 987 – 1099 рр.) припадає на тривалі голодування, епідемії, феодальні усобиці. Це штовхало селян до участі в хрестових походах ( стати вільними і отримати власну землю ) Спадщина в феодальній сім'ї переходила до рук старшого сина. Решта синів залишалися без землі. Середні та дрібні феодали приймали участь у хрестових походах, прагнучи здобути землю і багатство.

Учасники походів. Церква Великі феодали (королі, герцоги) Дрібні феодали (рицарі) Селяни Городяни, купці Розширення впливу церкви на Схід; збільшення доходів церкви Налагодження вигідних торгівельних зв’язків із Сходом Отримання земель на Сході; прощення грехів; кращі умови життя Отримання земельних володінь на Сході; прощення грехів Захоплення нових володінь; збільшення богатств; прощення грехів

Прохання Олексія І Комнина Зростання політичного впливу папства особливо яскраво проявилося в організації хрестових походів на Схід. Наприкінці XI ст. християнські паломники втратили можливість вільно відвідувати Гроб Господній у Єрусалимі, бо місто захопили турки-сельджуки, які сповідували іслам. Візантійський імператор Олексій І Комнин звернувся до Римського Папи з проханням надати допомогу в боротьбі проти нових ворогів християн.

«Цього хоче Бог!» У листопаді 1095 р. папа Урбан II (1088-1099) скликав у французькому місті Клермоні церковний собор. Після його закінчення він виступив із промовою, у якій закликав християн взятися за зброю і відвоювати Гроб Господній від «невірних». Усім учасникам походу було обіцяно відпущення гріхів, а душам тих, які загинуть, — рай. Відозва папи знайшла щирий відгук серед присутніх. Із вигуками «Цього хоче Бог!» вони стали дерти тканину й нашивати на свій одяг хрести. Звідси й пішла назва «хрестоносці». Усього з 1096 до 1270 р. відбулося вісім хрестових походів.

1095 рік Папа Урбан ІІ на Клермонтському соборі закликає до хрестового походу

Єрусалим ― мета хрестових походів

Похід селян. Навесні 1096 р. першими вирушили в похід загони французьких і німецьких селян. Вони брали із собою сім’ї. Хаотичні, майже беззбройні юрби й численні вози заполонили дороги. Це був голодний і неорганізований натовп, до того ж цілком небоєздатний. Дорогою до селян приєднувалися жебраки й розбійники. Щоб якось вижити, учасники цього походу намагалися здобути їжу та одяг грабунками й погромами, під час яких загинуло багато євреїв. Пройшовши довгий шлях, вони нарешті прибули до Константинополя. Візантійці переправили цих злиденних вояків через Босфор у Малу Азію, де в першому ж бою їх перебили турки.

Джерела про похід селян XII ст. Абат Гюібер Ножанський про хрестовий похід селян ...Ніхто з бідняків не думав про недостатність своїх засобів та про труднощі такого, шляху. Кожний полишав свій дім, виноградник, свій спадок, продавав їх за мізерну ціну і з радістю йшов у похід... Неймовірно зворушливим видовищем були ці бідні хрестоносці: вони підковували биків, як коней, запрягали їх у двоколісні візки та лаштували на них своє небагате майно й маленьких дітей. На шляху, угледівши будь-який замок, будь-яке місто, діти простягали руки й питали: «Чи не той це Єрусалим, до якого ми прямуємо?»

І хрестовий похід рицарів Восени 1096 р. до Константинополя почали прибувати рицарські загони. Усього в Першому хрестовому поході (1096-1099) взяло участь майже 100 тис. добре озброєних воїнів. Переправившись за допомогою візантійців у Малу Азію, рицарі- хрестоносці завдали туркам кілька поразок і влітку 1099 p., після 5 тижнів виснажливого штурму, вдерлися в Єрусалим. Переможці жорстоко пограбували місто й по-звірячому перебили більшу частину його жителів. Було винищено десятки тисяч мусульман та євреїв. Як розповідає очевидець, хрестоносці лютували в Єрусалимі так, що їхні коні йшли по коліна в крові.

Джерела про похід рицарів XI ст. Із хроніки Фульхерія Шартрського «Єрусалимська історія» про взяття Єрусалима Мечі оголивши, нишпорять франки по місту. Нікого вони не щадять, навіть тих, хто про милість їх просить... Гинув невірців народ під ударами їх, Як падають жолуді з дуба гнилі, Коли трусять гілки його.

Перший хрестовий похід

Четвертий хрестовий похід

Храм Гробу Господнього

Держави хрестоносців У результаті завоювань хрестоносці заволоділи значною частиною Східного Середземномор’я. На цих землях вони утворили чотири держави. Головну роль серед них відігравало Єрусалимське королівство. Завойовники ввели феодальні порядки, що побутували в Західній Європі. Місцеві селяни потрапляли в залежність до хрестоносців і були змушені віддавати їм частину врожаю.

Хрестоносці

Турки-сельджуки

Рицарсько-чернечі ордени Хрестоносцям із великими труднощами вдавалося утримувати владу над підкореним населенням. Слабкість позицій хрестоносців на Сході спонукала папство створити там рицарсько-чернечі ордени. Рицарі, які вступали до них, давали три чернечі обітниці: бідності, послуху й безшлюбності. їхнім головним завданням була боротьба з ворогами християнства. Для захисту християнських володінь ордени збудували мережу могутніх замків. Частина з них збереглася до наших днів. На чолі орденів стояли великі магістри, які підпорядковувалися тільки Папі Римському.

Орден Госпітальєрів (мальтійський)

Орден госпітальєрів Найдавнішим серед рицарсько-чернечих орденів вважається орден госпітальєрів, або іоаннітів. Незадовго до Першого хрестового походу купці з Амальфи в Єрусалимі збудували притулок (госпіталь) для прочан, який отримав ім’я св. Іоанна Милостивого. Під час і після Першого хрестового походу там приймали й лікували поранених і хворих рицарів. Згодом ченці, які доглядали за пораненими, почали брати участь у бойових діях і в 1113 р. папа затвердив статут ордену госпітальєрів. Його офіційна назва — «Орден вершників св. Іоанна Єрусалимського». Поверх рицарського спорядження іоанніти одягали червоний плащ із білим хрестом. Пізніше вони отримали у володіння острів Мальту. Із того часу орден став називатися Мальтійським. Нині цей орден існує як релігійно-політична та благодійна організація.

Тевтонський орден

Тевтонський орден У 1190-1191 pp. виник Тевтонський, або Німецький орден. Його повна назва - «Орден дому св. Марії в Єрусалимі». Він об’єднував переважно німецьких рицарів. Його члени вважали головним своїм завданням боротьбу з язичництвом і поширення ідей християнства. Тевтонські рицарі носили білий плащ із чорним хрестом.

Орден Тамплієрів

Орден тамплієрів У 1118-1119 pp. дев’ять французьких рицарів заснували в Єрусалимі орден тамплієрів, або храмовників. Резиденція ордену знаходилася на місці, де, як гадають, стояв легендарний храм, збудований ізраїльським царем Соломоном. Звідси й походить назва ордену: від французького слова temple (тампль), що в перекладі означає храм. Офіційно орден називався «Таємне рицарство Христове і храму Соломона». Символом тамплієрів став білий плащ із червоним хрестом. Печаткою ордену тамплієрів було зображення двох рицарів зі списами в руках, які скачуть на одному коні. Це мало означати не лише їхнє братання, але й бідність. Утім, тамплієри досить швидко накопичили великі скарби. У європейських правителів багатство ордену викликало заздрість і стало головною причиною його загибелі на початку XIV ст.

Поєдинок лицарів-тамплієрів.

Табір тамплієрів.

Зброя та спорядження лицаря-тамплієра.

Посвята в тамплієри.

Фортеця тамплієрів у Португалії.

Печатка тамплієрів

Знищення ордену тамплієрів Піддавшись спокусі незліченних скарбів тамплієрів і злякавшись могутності їхньої влади, король Франції Філіп IV Прекрасний вирішив знищити Орден. Для цього він таємно звернувся з проханням до римського папи Климента V. Після безлічі арештів та звинувачень у богохульстві і поклонінні сатані (Бафомету), содомії та інших збоченнях, після довгих допитів і жорстоких тортур, Орден був скасований і розпущений. Легендарні багатства тамплієрів були конфісковані та розділені. Церква і монархія повернули кермо влади над Європою у свої руки.

Дитячий похід 1212 року

Дитячий хрестовий похід Невдачі хрестоносців у боротьбі з «невірними» викликали своєрідну реакцію в народі: почали ширитися чутки, що Єрусалим можуть звільнити тільки невинні діти, виникла ідея дитячого хрестового походу. Улітку 1212 р. в Марселі зібралося 10 тис. дітей з різних областей Франції. їх очолював 12-літній пастушок Етьєн. Юні хрестоносці повинні були відправитися на Схід морем. Однак частина дітей загинула під час шторму, а решту судновласники продали в Єгипті в рабство. Інша армія хрестоносців- підлітків, переважно з Німеччини, на чолі з 10-річним Ніколасом зібралася на півдні Італії. Вони хотіли сісти на кораблі, але були затримані місцевим єпископом. Майже всі діти загинули на зворотньому шляху від голоду й хвороб.

Наслідки хрестових походів Хоча політичної мети не було досягнуто, хрестові походи глибоко і всебічно вплинули на життя європейського суспільства. Крім нечуваних лих, загибелі людей, нищення пам’яток культури й ворожого ставлення Заходу до мусульманського Сходу, відбулося розширення контактів зі Сходом. Європейські купці освоїли нові торгові шляхи, люди стали споживати більше прянощів, цукру, культивувати лимони, абрикоси, гречку. Через арабський світ у Європу потрапила витончена індійська гра — шахи. У європейський побут увійшли нові елементи гігієни: відвідувати лазні, митися гарячою водою з милом, змінювати білизну. Щоправда, цього культурного поступу можна було досягти не ціною крові. Війна — не найкращий засіб переймати позитивний досвід.