Презентація "Історія науки і техніки в Китаї"

Істория науки і техніки в Китаї

За більш ніж трьохтисячну історію Китай зробив вагомий внесок у розвиток природничих наук і техніки.

Багато відкрить і винаходів у Китаї зроблено на декілька століть раніше, ніж в інших країнах, а окремі з них були просто запозичені іншими країнами, в тому числі і європейськими (компас, сейсмоскоп, папір, згодом – порох, книгодрукування тощо).

Помітними були досягнення китайців у математиці.  Математика отримала розвиток вже за першої Ханьської династії – ХХ ст. до н.е. – ІІ ст. н.е. У першій половині ІІ ст. до н.е. Чжан Цан винайшов і описав метод розв’язання рівнянь 1-гоступеня з двома і тьома невідомими.. «Арифметика в дев’яти главах» була написана Чжан Цаном і Цзін Чоучаном з відомостейІІ–Іст.ст. до н.е. Цей твір свідчить про наявність у китайських математиків досконало розробленої обчислювальної техніки і інтересу до загальних алгебраїчних методів.

Уже в першій половині ІІ ст. до н.е. Чжан Цан винайшов і описав метод розв’язання систем рівнянь1-гоступеню з двома і трьома невідомими. ЦзінЧоу-чанвперше запропонував поняття від’ємних величин і вивів правила дій над ними. Дав опис способу витягання квадратних і кубічних коренів. Між ІІ і VІ ст.ст. китайські вчені розробили оригінальний спосіб розв’язання у цілих числах систем невизначених рівнянь1-гоступеня.

Конфуціанство приймає небо як символ вищого порядку, як вища інстанція, якесь божественне начало. Вершиною прагнення людського розвитку в конфуціанстві, так само як і в даосизмі було досягнення Дао. Дао - вища субстанція, центр усього. Дао займало в конфуціанстві поняття бога На відміну від даосизму, в конфуціанстві основний упор робився на духовно - соціальне вдосконалення людини, зокрема на освіту, інтелектуальний розвиток, дуже суворе дотримання певних традицій і громадських правил, що регулюють всі сторони суспільного життя Конфуціанство Основоположник Конфуцій (народився в 551 р. до н.е., помер в 479 р. до н.е.)

Конфуціанство Конфуціанство (кит. Жу цзя, жу цзяо - школа вчених-інтелектуалів, вчення вчених-інтелектуалів) Особняк Конфуція, Ціфу, Шаньдун

Географічні знання у Китаї накопичувались з глибокої давнини. За декілька століть до н.е. китайці плавали по окраїнних морях Тихого океану і зробили ряд географічних відкрить. Подорож Чжан Цяня у 136–126рр. до н.е. у Середню Азію започаткувала вивчення китайцями країн і народів, які жили на Захід від них. Так виникла караванна торгівля між Китаєм і Середньою Азією по так званому Великому шовковому шляху.

Історії китайської медицини близько 3 тис. років. Наприкінці ІІ – початку ІІІ ст. написана перша книга «Фармакологія». Значним досягненням китайської медицини у цей час було проведення операцій з використанням загального наркозу. Широко використовуються методи голкотерапії і припікання. Відзначимо, що китайська фармакологія відрізнялась від європейської великою кількістю лікувальних засобів. Загальна кількість лікарських призначень, які містяться у медичному каталозі Китаю ХVІ-ХVІІІст., складала близько 62 тис. (приблизно половина з них потім була втрачена).

У китайській культурі, як і в багатьох традиційних культурах, знання про людський розум, тіло і практика лікування є невід’ємними частинами натурфілософії і духовної традиції. 

Уявлення китайців про тіло завжди були функціональні, наголос робився на взаємозв’язку всіх частин. Концепція фізичного органу відповідає цілісній функціональній системі, основна увага приділяється структуруванню, а не причинним зв’язкам. Китайці наділяли систему взаємовідносин внутрішньою динамікою і вірили, що всі події в природі мають циклічний характер коливань між двома полюсами «інь» і «ян». Природний порядок – це один з прикладів динамічної рівноваги між ними. Тлумачення «інь-ян»наведено в «Іцзін» («Книзі змін»), виданій у першій половині І тис. до н.е. В доповнення до цієї системи китайці використовували систему«у-сін»для описання великого структуризованого космосу. 

У VІІ ст. тут було засновано Палату вчених. Їх обов’язком стало проведення наукових робіт і складання енциклопедичних словників. Це другий, після Александрійського Мусейону, приклад в історії про державну підтримку науки. Після того, як у ХІV ст. ліквідовано монгольське іго, Палата вчених була перетворена на Ханьлінську академію, яка проіснувала до 1911 р.

Техніка Китаю має багату історію. Техніка Китаю має багату історію. Тут у ХVІ–ХІст.ст. до н.е. було розвинено мистецтво виплавки бронзи, виробництво білої кераміки і гончарне мистецтво. УІІІ–Vст. н.е. винайдено фарфор. Для прикрашення виробів з фарфору широко використовувався кобальт. Наприкінці ХІХ ст. мистецтво виробництва фарфору у Китаї занепало і почало відроджуватись тільки з другої половини ХХ ст. Високого рівня в Китаї досяг розвиток практичної хімії. Свідченням цього є те, що китайці перші у світі почали використовувати селітру для виготовлення пороху. Вже у Х ст. його використовували при виробництві ракет для фейєрверків, а з початку ХІ ст. – для стрільби. Свідченням високого рівня практичної хімії є те, що виробництво паперу, ліків тут здійснювалось з природної сировини. З глибини століть у Китаї важливого значення надавалось будівельним роботам. Це вимагало розвитку будівельної техніки. У VІ ст. до н.е. розпочалось будівництво Великого каналу, яке продовжувалось понад дві тисячі років. У ХІІІ ст. цей канал з’єднав Пекін і Ханджоу. 

Ще одним досягненням будівельного мистецтва є Велика китайська стіна.

Великі винаходи Китаю Шовк з тутового шовкопряда. Папір і друкарська справа. Ритуальні судини і зброю з бронзи і заліза. Компас. Порох. Фарфор.