Презентація. Казка « Будиночок для ЩАСТЯ».

Казка « Будиночок для ЩАСТЯ»КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ОСВІТИ «КРИВОРІЗЬКА СПЕЦІАЛЬНА ШКОЛА «НАДІЯ» ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ»Підготувала Вихователь КЗО «КРИВОРІЗЬКА СПЕЦІАЛЬНА ШКОЛА «НАДІЯ» ДОРКомарова Тетяна Володимирівна2022-2023 н.р

Жила була звичайна дівчинка Оленка. Як і всі діти її віку любила гратися іграшками, любила солодощі ….і дуже любила мріяти. Одного дня, сівши на підвіконня у своїй кімнаті вона замислилась, замріялась і якось , навіть сама не помітила, що її думки стали такими ж похмурими, як і хмаринки, що збирались на небі і віщували наближення дощу. І настрій у Оленки теж ставав «дощовий», її думки ставали такими сумними, що вона готова була приснути сльозами, як хмаринка за її вікном.

Пішов дощік, і Оленка теж заплакала. ЇЇ сумні думки вже не зупинити.«Яка ж я нещасна! У мене немає щастя!»- вголос сказала вона і щє дущє заридала. Коли не відомо з відки почула тоненький голосочок : « Не правда!». Оленка подумала , що їй почулось і продовжила свої страждання. Коли знов почула : « Не правда!!!»«Що не правда?»-вже в голос сказала вона. «Неправда, що мене у тебе нема!»- почула дівчинка відповідь, але все щє не бачила з ким вона розмовляє. « Хто ти і де ховаєшся? Виходь негайно!»- сказала дівчинка.

« Хіба так своє щастя у дім запрошують?» почула вона знов. І тут вона побачила справжнє диво, невідомо звідки перед нею на хмаринці з’явилась маленька дівчинка, з вигляду, тако ж віку як і Оленка, але дуже маленька, прозора як і сама хмаринка і з дуже добрими і водночас веселими очима. « Ну що за сльози? Чому ти стверджуєш, що мене немає, я ж і образитись можу… Я твоє щастя, я завжди, кожної миті поруч на своїй хмаринці…» . « Якби ти було поруч, то сьогодні зі мною не відбулось такого…. Такого!». І Оленка вголос заплакала, перераховуючи усі причини свого сьогоднішнього сльозового дощика.

«Зранку, замість смачних солодощів мама змусила мене з’їсти тарілку каши і дала тільки дві цукерки! Хіба це щасливий початок дня?» спитала дівчинка

Потім я вийшла на прогулянку, а там… а там.. у моєї подружки, виявляється , з’явилась нова лялька. Така класна, дуже гарна! А мої всі старі і набридли мені!»

« А щє, у нашої дворової собачки Жужи народились цуценята. Такі милі і пухнасті. Наталці батьки дозволили взяти додому песика, коли він підросте. А мені не можна!!!»- знов заплакала Оленка.

Мені і котика не дозволяють завести. Бо то алергія у братика, то місця мало, то хто за ним буде прибирати….. Причин багато.« А я так хочу домашню тваринку!»

Я так хочу собі будиночок, де буде місце для котика, песика і інших тваринок….. Де буде багато солодощів і нових іграшок…. Куда я зможу запрошувати своїх друзів…« Так намалюй такий будиночок, сказало Щастя. І я будо в ньому жити. Ти повісиш цей малюнок на стіну і я буду тобі постійно нагадувати , що я у тебе є!!! Що я поруч!!!».«А щє замислись, Оленко, невже щастя може бути тільки у солодощах , ляльках і песиках?

Адже є дітки у яких немає головного. Люблячих батьків, бабусь і дідусів- мудрих і ласкавих, немає друзів, навіть як твоя Наталка, у якої є песик і Каті, у якої постійно з’являються нові іграшки, хтось із діточок у родині один і мріє про ліпшого друга- братика або сестричку, навіть із алергією на котиків і собачок. В Україні багато діточок, які вимушено покинули свої домівки, іграшки, розлучились із близькими людьми..

Щастя у твоїй родині і простих речах- любові, турботі, повазі, теплі і ніжності. А щє у тому, що ти дивишся своїми очами на хмаринки сонечко, своїми ніжками бігаєш по вулиці, чуєш голоси рідних людей…Твоє щастя завжди поруч, треба тільки навчитися його відчувати і бачити !!!»

Отже малюй свій будиночок для щастя , а я буду в ньому жити і нагадувати про себе !» автор Комарова Т. В.

Диво-будиночки