Презентація "Казка про Україну"

Казка про дівчину Україну. Желонкіна Вікторія

Жила собі на світі маленька дівчинка. І звали її Україна. Була вона на вроду гожа, на вдачу добра, до праці охоча, до всього живого лагідна. Та мала красуня двох лютих сестер. Заздрили потвори красі дівочій. І волоссю її пшеничному, і устам її калиновим, і мові її барвінковій.

Як заведе вранці Українонька пісню свою солов’їну, так умить заіскряться сріблястим сяйвом річки й озера геть аж до Чорного моря, старі Карпати гордо здіймуть свої білі шапки до самісінького блакитного купола неба й принесуть нашій дівчинці м’яку біленьку хмаринку, щоб відпочила працьовита дитинка, як на пухнастій перинці.

Минали роки, підростала наша Україна. А сестри лютували все більше. Та не звертала на них уваги чуйна дівчина, бо звикла бачити в інших лише добру й світлу сторони. Не змогли більше терпіти відьмачки процвітання своєї сестриці й вирішили її зі світу звести. Зібрали всю свою лють і ненависть, й полетіли вогняні стріли прямісінько в юну красуню.

Та не злякалась горда дівчина такої навали! Здійняла вгору свої білосніжні лелечі крила, пронизала смарагдовим блиском очей весь світ, наче блискавкою, й підняла на захист всього живого кожну травинку, кожну пташину, кожний камінчик на дні морському. І злякались потвори, і побігли геть за очі. Туди, де й світла немає, де морок і смута всім керують.

А Україна живе й досі! І буде жити, як у вишневому садочку! Ось тільки родичатися буде не з тими, хто медом маже, а з тими, хто разом з нею за волю й правду до бою ставав.