Презентація "Книга звитяги Євромайдану"

Загальноосвітня школа I-III ступенів №2 м. Заліщики. Проект «Книга звитяги Євромайдану »

Мета проекту: Збереження історичної пам’яті, вшанування героїв Євромайдану. Завдання проекту: формування списків учасників євромайдану - мешканців Тернопільської області. збір свідчень очевидців акцій протесту у Києві (з листопада 2013 року до лютого 2014 року); створення «Книги звитяги Євромайдану» Тернопільщини. Учасники проекту: представники учнівського самоврядування навчальних закладів Тернопільської області, районних рад старшокласників, обласна учнівська асоціація «Авангард».

Революція Гідності (Майдан у Києві, Євромайдан та Єврореволюція) — політичні та суспільні зміни в Україні з 21 листопада 2013 р. до лютого 2014 року, викликані спротивом проти відходу політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою протидією цьому курсу. Терміни Революція Гідності та Єврореволюція  стосовно означених подій іноді використовуються в тому ж контексті, що й термін Євромайдан, але мають інше семантичне навантаження: «Євромайдан» здебільшого застосовується в контексті організації, форми та місця проведення протестів на підтримку європейського вибору України — як складова Революції Гідності; Революція Гідності — як суспільні та політичні зрушення, викликані зривом підписання Угоди про Європейську інтеграцію, та, власне, самим Євромайданом.

Благодійний осінній ярмарок

Новорічні подарунки для дітей сходу

Обереги для воїнів

Буклет «Для нас він герой!»

Зустрічі з Воїнами АТО

Наші воїни-захисники!

Анкета учасника Євромайдану. П.І. Б. Число, місяць. рік народження. Місце народження. Освіта. Місце роботи. Час перебування на ЄвромайданіСпогади, враження від пережитого на Євромайдані. Винницький Орест Іванович1967 року народження. Заліщики. Вища. ЗОШ №2 м. Заліщики. Січень«Під час протистояння та бойових дій, які відбувалися на вул. Грушевського страшно не було. Було страшно після усвідомлення кількості втрачених життів наших громадян.»

Винницький Орест Іванович

СЕРЕДА ЮРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ01.08.1985 р. Заліщики Середня спеціальна. П.І. Б. Число, місяць. рік народження. Місце народження. Освіта

Монич Назар Золотий Володимир

Бошков Анатолій Миколайович

Список учасників АТОВинницький Орест Іванович. Мороз Іван Михайлович. Турчак Михайло Володимирович. Бошков Анатолій Миколайович. Продан Дмитро Васильович. Рибалко Володимир. Яремейчук Любомир. Ланг Олександр. Середа Юрій Володимирович Монич Назар. Золотий Володимир. Заліщики

Станіслав Людвігович ЛАВРИК, 1981 року народження, навчався у Заліщицькій школі №2, згодом вступив у Кіцманський аграрний технікум, мріяв стати геодезистом. Навчання перервала служба в армії, а після неї кілька років перебував на роботі за кордоном. За словами брата, військова справа була мрією Станіслава. Під час третьої хвилі мобілізації на початку вересня він виявив добровільне бажання служити і був направлений у механізовану бригаду м. Яворів. Він не шкодував себе, постійно працював у повній екіпіровці під час навчань на полігоні. На жаль, організм не витримав навантажень, що привело до передчасної смерті воїна. Розпорядженням голови ОДА Олега Сиротюка 22 жовтня в Тернопільській області оголошено днем жалоби за померлим воїном-заліщанином Станіславом Лавриком.

Олег Васильович Гулько народився 9 лютого 1972 в м. Заліщики Тернопільської області— український військовик, старший сержант батальйону територіальної оборони «Айдар» Збройних сил України. Середню освіту здобув у Заліщицькій середній школі імені Осипа Маковея, продовжив навчання у Кременецькому лісотехнічному технікумі, Заставненському училищі. Після навчання пішов в армію, отримав звання сержанта. Працював будівельником. Всю зиму, повернувшись із закордону, провів на столичному Майдані у складі 7-ї сотні Самооборони Майдану, а в травні вирушив воювати на схід. Рідним про це не сказав, щоб не хвилювалися. Мама дізналася, що Олег у гарячій точці лише тоді, коли отримала звістку про його смерть. Загинув над ранок у понеділок 7 липня 2014 біля міста Щастя під Луганськом від пострілу в спину. Ще в неділю ввечері мати спілкувалася із сином мобільним телефоном. Свідки кажуть — терористи приїхали начебто здаватися з білим прапором, а потім відкрили вогонь на ураження.8 липня у Києві в Українському домі з Олегом прощалися друзі-майданівці. Звідти автобус із тілом загиблого вирушив на Тернопільщину, до рідного містечка тіло Олега Гулька привезли в середу. Поховали Олега Гулька 10 липня в Заліщиках.

Квач Орест Арсенович народився  23 липня 1991р. в м. Заліщики Тернопільської області — український військовик, боєць батальйону територіальної оборони «Айдар» МО України. Загинув у ході війни на сході України в боях за місто Лутугино. Навчався в гімназії ім. братів Гнатюків, випускник військового ліцею ім. Івана Богуна, студент Київського національного університету ім. Вадима Гетьмана, боєць спортивного клубу «Характерник»(м. Тернопіль), громадський активіст, духовний ватажок. Орест знав і любив історію, вільно володів англійською мовою, багато читав. Його девіз по життю звучав так: «Україна або смерть», і він знав, що рабам цього не зрозуміти. Його улюбленим віршем авторства Вільяма Хенлі був «Нескорений», ось два останні рядки з нього:«Я володар своєї долі,Я капітан душі своєї...»Орест Квач дуже хотів, щоб в Україні було гідне життя, за що і загинув! 27 липня Орест підірвався на міні під час розвідувального рейду. Останки хлопця вдалося розпізнати лише по нашивці на одязі, яку вишивала його наречена. Поховано Ореста Квача у рідних Заліщиках.

Володимир Васильович Марусич, боєць 24-ої окремої механізованої бригади народився 17 листопада 1978 року в селі Солоне, де в 1985 році пішов у місцеву школу, яку закінчив у 1994 році. Після неї навчався у Чернівецькому професійному художньому училищі за спеціальністю майстер художньої обробки деревини. Закінчив училище у 1998 році, а наступного року був призваний в ряди Збройних сил України. Службу проходив у танкових військах на Чернігівщині. Служба в армії відіграла свою роль у становленні Володимира, котрий у 2003 р. знову пішов у військо на службу за контрактом. Опісля проживав у Солоному. Батько Василь Петрович помер у 2009 році, мати Марія Йосипівна – вчителька місцевої школи. У сім’ї разом із ним зростали старша сестра Світлана, молодші брат Ігор та сестра Галина. Володимир Марусич був членом ГО «Самооборона Заліщицького району», чатовим 4-ї чоти. У серпні був призваний через третю хвилю мобілізації, підготовку проходив на полігоні у Львівській області. Загинув Герой 6 листопада у Лисичанському районі на Луганщині під час обстрілу блокпоста російськими градами. Неоголошена війна забрала життя ще одного патріота і вірного сина України, який загинув, захищаючи нашу незалежність, рідну землю та Україну від проросійських найманців.