«Дала дівчина хустину…»
Батько і мати, стоять прихилившись,сумують, з двох сторін виходять хлопець і дівчина.
Звучить пісня «Коли ти в армію ідеш» (вступ і 3 стовпчики)
Дочки і їх чоловіки виходять і виконують під пісню український танець .
Батько: Та годі вже сумувати. Хіба ж він перший іде в армію служити, нашу рідну державу захищати.
Мати: Та ні, але ж так не хочеться його відпускати.
Дочка 1: Батьку, а може ми його за кордон відправимо?
Батько: Дочко, та хіба це так має бути? Наш обов’язок – берегти і захищати свою рідну землю. Чи ви хочете, щоб ваші чоловіки прикидалися і виглядали ось так, як це відбувається під час теперішньої мобілізації в армію?
Дочка 1: А ми не знаємо, не бачили процесу мобілізації.
Батько: Тоді дивіться.
Сценка «Призов»
Заходить лікар, сідає за стіл.
-
Входить перший призовник, пересувається човгає ходою.
-
Лікар: Що у вас?
-
Приз.: У мене плоскостопість.
-
Лікар: (оглядає ноги) Мдаааа ... Формені ласти!
-
Приз.: Значить залишаюся на гражданці?!
-
Лікар: Ні! Йдете в підводники! З такими ластами - тільки в підводники!
-
Приз. : Я води боюся!
-
Лікар.: Боязнь води буває при сказі. Сильно боїтеся?
-
Приз.: Дивитися навіть страшно. Боюся.
-
Лікар: У вас типовий сказ!
-
Приз.: Значить, все-таки гражданка?
-
Лікар: Почекай, сказ - це собаки, Собаки - це кордон. Але ми вас, у прикордонні війська не посилаємо! (Слухає призовника) Зябра не турбують?
-
Приз.: Ні!
-
Лікар: От бачите, ви типовий підводник. Наступний!
-
Входить другий призовник.
-
Лікар прикладає до грудей призовника фонендоскоп.
-
Лікар: Так, у вас в легенях формена турбіна!
-
Приз.: Значить, залишаюся на гражданці?
-
Лікар: З такою турбіною тільки в авіацію! Мертву петлю знаєте?
-
Приз.: Ні, бо на моєму скутері максимум 180.
-
Лікар: Нічого, в авіації бочку освоїте. Головне, не літайте в не льотну погоду, Карлосон ви наш.
-
Лікар: Наступний.
-
Входить третій призовник.
-
Лікар: Що у вас?
-
Приз.: Ааа?
-
Лікар: Що у вас?
-
Приз.: ААА???
-
Лікар.: Глухий чи що?
-
Приз.: Ага.
-
Лікар: Значить в танкові війська.
-
Приз.: ААА?
-
Лікар.: Що ви голубчик, ви ж з танком створені один для одного. У танку теж глухо.
-
Приз.: А на гражданці залишитися ніяк?
-
Лікар: Ви ж глухий як не як. Будь ви німим, ми вас відправили в шпигуни зберігати державну таємницю. А поки по машинах!
-
Входить четвертий призовник, дістає гроші.
-
Лікар (віднімаючи гроші) Важкий випадок.
-
При.: Значить гражданка?
-
Лікар: Яка гражданка? Десант! Спеціальний підрозділ "Нічні дияволи"
-
При.: Який "Нічний диявол" з сліпого?
-
Лікар: Нічні дияволи воюють в темряві, коли все одно нічого не видно.
-
При.: Ох лишенько ж мені!
-
Входить п’ятий призовник.
-
Лікар: У вас здається нирки?
-
Приз.: Нє, нирка у нірці.
-
Лікар: Підозра на печінку.
-
Приз.: Печінка у тріски?
-
Лікар: Ой! Так, у вас же розсіяна увага! А ну - ка дивіться сюди і запам'ятовуйте. Це великий, це вказівний, це середній, це безіменний, це мізинець (стискає кулак і розтискає) Ну а тепер, де який палець?
-
Приз.: Нісенітниця собача ...
-
Лікар: Ось бачите, з таким букетом хвороб, Вам залишається тільки гражданка.
-
Приз.: Махає рукою і йде.
(Вибігають чоловіки і хочуть догнати та заставити іти з собою в армію)
1 солдат: Е ні, ми таке не робитимемо, будемо служити і вас із собою візьмемо.
Елементи козацького бою.
Дочка 2: Правду, батьку ви кажете. Це дуже ницо. Тоді нехай вони ідуть виконувати свій обов’язок, а ми молитимемось і чекатимемо їх. (плачуть)
Батько: Ну все, пора вже іти.
1 дочка. Служити в українському війську, служити Україні – це справа честі і життя.
Ступаю, коханий, я в твій слідочок,
Беру у ручки я твій платочок,
Легкої служби тобі бажаю,
Через два рочки додому чекаю.
(дочка 1 чіпляє чоловікові білу хустину на праву руку, а дочка 2 - на лівий бік грудей)
-
1 солдат: Ми наведемо порядок в країні: пригадаємо княжі часи козацькі та разом з побратимами із зони АТО всю владу поміняємо.
-
2 солдат: Але починати потрібно з себе:
відовчитися красти,
перестати брехати,
обманювати себе і інших,
потрібно працювати на совість, а не мильні бульбашки створювати.
1 солдат: Тоді і розірвуться замкнуті кола пекла і почнемо жити так, щоб не Європа чи Америка нам повірили, а перш за все, щоб у свою силу повірив сам народ.