Презентація книги Л. Я. Чижової "Сонце на столі"

Про матеріал
Мета заходу: продовжити знайомство учнів із кращими творами письменників-земляків, презентувати школярам книгу миколаївської поетеси Л.Я. Чижової «Сонце на столі», у якій подається поетична розповідь про найсвятіше, найблагородніше диво наше – Хліб.
Перегляд файлу

Позакласний захід,

присвячений

Дню голодоморів і політичних репресій

 

 

 

 

 

Мета:

  • продовжити знайомство учнів із кращими творами письменників-земляків, презентувати  школярам книгу Л.Я. Чижової «Сонце на столі», у якій подається поетична розповідь про найсвятіше, найблагородніше диво наше – Хліб;
  • формувати загальнопізнавальні вміння учнів виразно і вдумливо читати ліричні твори, розвивати увагу, пам'ять, образне мислення, уяву, творчі вміння;
  • формувати читацькі смаки учнів, інтерес до творчості письменників рідного краю;
  • виховувати кращі моральні якості, патріотичні почуття.

 

Обладнання.

  • Ілюстративний матеріал на тему «Хліб – символ життя і любові».
  • Виставки книг Л.Я.Чижової.
  • Роздатковий матеріал для учнів.
  • Музичний супровід заходу.
  • Мультимедійна презентація. Проектор

 

 

 

Перебіг заходу

Звучить лірична мелодія

Виходять ведучі заходу – старшокласники

Ведучий 1.

Земле моя!

Я краплина без тебе

Проти вітру

і проти палючого неба.

Ти мене в травах своїх колисала,

Хлібом з великих долонь

годувала.

З чистих криниць твоїх

пила я воду,

Від травневих дощів –

моя сила і врода.

І кожного дня в мене

радісне свято,

А по життю тупотять

онуків моїх ноженята.

Ведучий 2. Такими слова звертається до рідної землі, матері-годувальниці  відома письменниця Миколаївщини Людмила Яківна Чижова.

Перегляд слайдів мультимедійної презентації

 про яскраві миті життя письменниці

Ведучий  1. Чижова Людмила Яківна народилася 22 серпня 1939 року на Кіровоградщині (нині назва обласного центру - Кропивницький) в  сільській родині Якова Потаповича й Ольги Євстахіївни Васильєвих.

         Ведучий 2. Навчалася в Мигіївському технікумі-радгоспі Миколаївської області, Київському державному інституті імені Олександра Корнійчука. За фахом – режисер.

Ведучий  1. Працювала в сільських Будинках культури, обласному міжспілковому Будинку самодіяльної творчості профспілок, обласному Будинку художньої творчості народної освіти.

Ведучий  2. Друкуватися письменниця почала з 1963 року. Перші твори зявилися у газеті «Радянська правда» Вознесенського району. Пізніше твори Людмили Яківни друкувалися в обласній та республіканській періодиці.

Ведучий  1. Сьогодні Людмила Яківна – член Національної спілки письменників України, лауреат обласної премії імені Миколи Аркаса.

Ведучий  2. Зараз письменниця мешкає у місті Миколаєві. Не дивлячись на поважний вік, Людмила Яківна постійно у творчому пошуці. А ще – вона почесний гість Снігурівщини, зокрема і нашої школи.

Перегляд фотоматеріалів зі шкільного свята

«Два крила любові: Мати й Батьківщини» (травень, 2015 року)

Ведучий  1. Поезія Людмили Чижової належить до тих мистецьких явищ, які здатні зберігати й примножувати в душах читачів любов, добро і людяність.

Ведучий  2. А що може краще засвідчити про людину, багатство її внутрішнього світу, як не ставлення до найсвятішого – Хліба нашого насущного!

Ведучий  1. «Сонце на столі» - так називається збірка письменниці для дітей шкільного віку, у якій йде поетична розповідь про найсвятіше, найблагородніше диво наше – хліб.

Ведучий  2. Автор доносить до читача прадавні звичаї, обряди, повязані з хлібом, навчає дітей прекрасних хліборобських істин.

Ведучий  1. Тож доторкнімося, любі друзі, до щирого голосу поета, бо й справді, хліб – одвічне, як життя, мірило всіх цінностей, він має бути нашою святинею не на сьогодні і не на завтра – на усе життя!

Звучить пісня про хліб

 

 

Ведучий  2.

Давайте Вічність

Позвемо в гостину.

Ясне свічадо

Здіймем в сьогоденні.

І діточкам малим

У їхні душі

Ми вкладемо

Як те святе знамено.

Святковий коровай

На кожному столі,

Родина за столом

Щаслива і багата.

А ненька щедро

Хліб нам подає.

Цей хліб святий,

Як сонце, в кожній хаті.

Ведучий  1. У всі часи вагоме слово – хліб – люди вимовляли з особливою пошаною. Хліб – це символ джерела людського життя і безсмертя, материнського благословення, знак уваги і шани до гостя, знак достатку і багатства!

Інсценізація поезії

  • А чим наша хата,

Дітоньки, багата?

Ой, багата хлібиною,

Великою родиною.

 

Коли мама хліб пече,

То завжди співає,

Тому кожна паляниця

Як сонечко сяє.

 

  • А чому ця паляниця

Пухка під руками?

Коли хліб вночі місила,

Посміхалась мама.

 

А коли вже мама з печі

Хліб святий виймає,

Нашим оберегом

Його називає.

 

Вишиваним рушником

Потім накриває.

Після печі на покуті

Хліб спочити має.

Ведучий  2. За всіх часів  і в усіх народів було найбільшою святістю, коли на столі лежав хліб. Із давніх-давен хліб у великій пошані і в українського народу. «Словник української мови» так тлумачить це багатозначне слово: 1. Один із видів продуктів, винечених із борошна. 2. Зерно, яке перемелюється на хліб. 3. Переносне. Харчі, прочиток. 4. Переносне. Засоби для існування, заробіток.

Учень-читець

ЖИТТЯ Є І СВЯТО

Я згадую матір свою степовичку,

Всі її рухи, всі її звички…

Які вона пишні пекла паляниці,

Збігалися сусідоньки подивиться.

Пухкі та великі, легкі та румяні,

Засмаглі скоринки їхні духмяні.

Нарізала їх з трепетом мати,

Бо якщо хліб на столі,

То життя є і свято.

Ведучий  1. «Хліб – усьому голова», - говорить народна мудрість. Цінувати й поважати хліб, з повагою ставитися до праці на землі споконвіку учили дітей батьки. Тому і «окрайчик від  зайчика» був завжди бажаним і смачним.

Учень-читець

«ВІД ЗАЙЦЯ»

Тато повертається із поля,

Пізній вечір тихо догора.

А йому назустріч, як пташата,

Кинулась на шию дітвора.

 

Тато обійняти всіх готовий,

Кожного до себе пригорта.

І в такі хвилини всеньке небо

Зорями рясними розквіта.

 

«Мої милі, зачекайте трішки,

Я з обличчя змию лише втому.

Ось у зайця відібрав я хліба

І приніс гостинця вам додому».

 

Розділяє порівну гостинець,

Кожному до рук – кусник окрайця.

Як смакує той шматочок хліба,

Що приніс для нас татусь «від зайця».

Ведучий  2. Українці віками мріяли про ті часи, коли будуть вільно трудитися на рідній землі, вирощуватимуть  рясні врожаї для себе і на користь держави. Але що це сталося з нами? Все частіше  доглядають нашу рідну землю інші господарі!

 

Учень-читець

СЬОГОДНІ

Набігли, налетіли звідусіль

Орендарі, орда а чи навала…

Ну як же міг наш хліборобський рід

Віддати рідну землю на поталу?

Навіть коли були страшні часи,

До клаптика всю землю обробляли,

Солдатки, невідмовні і святі,

На корівках та на собі орали.

Тепер, коли нема війни й біди,

За що така наруга над землею?

Напризволяще кинуті поля,

Зловіщі чорні галки над стернею.

Із прадіда одвічні сіячі,

Та що ж це, ми не вмієм працювати?

Велику годувальницю свою

Нам до життя сьогодні повертати.

 

Ми на своїй, на зболеній землі,

Тут жити нашим дітям і онукам.

Ведучий  1. У всі часи присутність хліба народжувала поетів і мислителів, сприяла появі пісень і дум, продовжувала родовід. І, навпаки, коли хліб зникав, у родину чи цілу країну неодмінно приходило лихо.

Ведучий  2.  Є таке страшне слово – голод. Людина, яка пережила його,  цілує і цінує хліб. Були хвилі голодомору і в Україні у 20-ті – 40-ві роки ХХ століття. Голодували тоді з різних причин. Але найстрашніше, що від голоду вмиралі дорослі і малі. Матері втрачали свідомість, бо не могли врятувати діток від голодної смерті. Шматочок чорного черствого хліба коштував стільки ж, як і саме життя.

 

Учень-читець

БОЛЮЧИЙ СПОГАД

Замолило сонце руки

Над пустими колосками,

І за літо від розпуки

Посивіли коси в мами.

Як ми тяжко виростали.

На її худенькі плечі

Біди рясно повсідались.

… Вечір. Мати чеше косу

І від нас ховає очі.

Показати свої сльози

Та журу свою не хоче.

І не жаль мені, єдина,

Нічогісінько у світі,

Щоб могла хоч на хвилинку

Нині ти помолодіти.

Диво-сукню зодягнути,

Із очей сипнути сміхом,

І про біди всі забути

Нам на радість та на втіху.

Ведучий  1.  Хліб – частина нашої славної історії, нашого світлого майбутнього. Недаремно раніше люди говорили про хліб, як живу істоту, називали його «хлібом-годувальником», «хлібом-батечком». Мабуть, саме тому великим святом у селі був початок жнив.

Учень-читець

ЖНИВА

Сонце лише сходить,

А господар в полі.

  • Благослови, Боже,

Жнива розпочати!

Вже збіжжя доспіло,

Саме час збирати.

Треба поспішати,

Час гарячий нині,

Щоб не впала з колоска

Ні одна зернина.

Бо кожна зернина –

То землі дитина.

Зросла, як на свято,

Світ нагодувати.

Ведучий  2.  А коли врожай був у коморі, українці співали подяку сонцю і землі!

Учень-читець

ПОДЯКА СОНЦЮ І ЗЕМЛІ

Кінець жнивам.

Збіжжя вже зібрали,

Із незжатих колосків

«Бороду» звязали.

 

Колосяна китиця –

Це «Борода Спаса»,

Зібраного поля

Остання прикраса.

 

На межі стоятиме

Людям нагадає

Хліборобський звичай –

Збирання врожаю.

 

Обсиплеться зерно,

Проростати буде.

Пташки поласують,

Складуть шану людям.

Примітка. Спасова Борода – в кінці жнив на останньому полі із колосків звязували пучок (бороду). В основи Спасової бороди клали окраєць хліба та дрібку солі, як подяку землі та сонцю.

Ведучий  1. Як і зараз, колись хліб лежав на столі у кожній хаті, біля нього клали сіль. Тому й не дивно, що з хлібом повязано багато звичаїв і традицій.

 Ведучий  2.  Гарний у давнину був звичай «хлібувати» - обсипати зерном молодих, новонароджених. З хлібом проводжали в армію, зустрічали тих, хто повернувся з війни. Хлібом поминали тих, кому не судилося залишитися в живих. 

Ведучий  1.  Жодне українське весілля і сьогодні не обходиться без запашного короваю. До нього випікають ще й шишки, калачі.  Годування й частування гостей короваєм належить до поетичних дійств народного весілля.

Учень-читець

КОРОВАЙ БУДЕМ ДІЛИТИ

  • Благословіть, мамо й тату,

Короваєм пригощати.

Гості так давно чекали,

Все весілля танцювали.

 

Заграйте ви ще раз, музики:

Коровай у нас великий,

Надійшов час пригощати,

Щедро всіх обдарувати.

 

Коровай будем ділити,

Молодят наших хвалити.

Коровай – пишна відзнака –

Нареченої подяка.

 

Дівчатонька, мої дружки, -

Найвірнішії подружки,

Буду з вами прощатися

Короваєм втішатися.

 

Мої милі, пригощайтесь,

Та нікому не зізнайтесь:

З короваєм вам «одданнє» -

Веселеє дівування.

Примітка. Обряд поділу короваю символізує перехід дівчини в жіночий стан, кінець весілля.

Ведучий  2.   А скільки наш народ склав прислівїв, скільки існує повірїв, повязаних з образом хліба.

Ведучий  1.   Багато з них зібрано і в книзі Людмили Чижової «Сонце на столі».

Вправа «Знавці народної мудрості»

  • Краяти хліб можна тільки до себе, тому що він святий.
  • Не можна класти хліб верхньою скоринкою донизу, бо він жива істота.
  • Поганого хліба немає, а є лише невмілі руки, які невдало випекли хліб.
  • Коли хліб упаде на землю, його треба підняти, обдмухати, поцілувати й покласти на стіл. Святий хліб не може бути під ногами.
  • Великий гріх кинути в смітник навіть поцвілий хліб, навіть шкоринку. Треба вкинути його в піч або закопати в землю, або згодувати тваринам чи  птахам.

Ведучий  2.   Ми не кожного дня співаємо величальну пісню нашому годувальникові – хлібу, не завжди славимо працю хліборобів. Але давайте поважати його й шанувати щодня тихою і вдячною любовю.

Ведучий  1 .  

ВЕЛИКА МИЛІСТЬ

Велику милість –

Хлібне божество –

Ми цінувати

Так  і не навчились.

Святую милість,

Що Господь нам дав,

Вселив у душі

Хліба вічну силу.

Наш хліб святим

Для нас буде завжди,

Земля – святою,

Що цей хліб зростила.

Вклонімось низько

Хлібу на столі

Й рукам невтомним,

Що цей хліб зростили.

 

Ведучий  2 .   Любі друзі, дякуючи поезії Л. Я. Чижової, що ввійшла до збірки «Сонце на столі», ми спробували заспівали оду хлібові, який споконвіку був для українців мірилом багатства, щедрості та гостинності.

Ведучий  1 .    Нехай кожен із нас від сьогодні відчує себе частиною історії рідного народу, стане кращим сином  України, понеси із собою ці мудрі заповіді своїх прадідів!

Памятка для учнів

Друже! Може, ти не поет, а може, збираєшся ним  стати. Може, ти станеш трактористом чи сталеваром, учителем або лікарем, але ким би ти не був, ти ніколи не зможеш прожити без хліба.

Живи так, щоб твій хліб був завжди справедливим і чесним, стався до нього так, щоб і для твоїх дітей та  внуків він лишався прекрасним дивом, витвором людських рук і серця.

Не топчи хліб, не гордуй ним. Памятай: за хліб платять життям. Шматочок хліба, поділений навпіл, робить людей рідними.

Головним твоїм годувальником був і є народ.  Намагайся віддячи йому за хліб усім добром, на яке здатен тільки ти!

Про людину можна судити по тому, як вона цінує історію свого народу, працю інших, як ставиться до хліба. Тільки сильний духом може дякувати за хліб! Будь же вдячним, любий друже!

 

Звучить українська пісня

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
22 серпня
Переглядів
43
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку