ПРЕЗЕНТАЦІЯ "КНЯЗЬ МАЛ".

Древлянський князь Мал. Грозинська гімназіїВчитель: Максимчук В. Г.

І. ВСТУП. Історія древлянської землі багата на історичні події та історичних діячів. Однією з таких подій є повстання древлян 945 року, а очолив це повстання древлянський князь Мал. Князь Мал, син НискініїНескорений патріот землі древлянськоїБоровся за незалежність древлян в X ст.... від вдячних нащадків Хто ж такий князь Мал? Про нього пише «Повість минулих літ», таємницю князя намагаються розгадати російські історики академік О. Шахматов, Б. Греков, А. Членов.

І. ОСНОВНА ЧАСТИНА.1. Князь Древлянський Мал. Походження. Повстання древлян. Князь Мал - ключова фігура в історії Київської Русі 10 століття. Його доля вплинула на всі найважливіші події в формуванні держави. Як символ незворушності і незалежності гордо піднялась його постава, створена скульптором І. Зарєчним над Ужем, над купальнею княгині Ольги, та і над самою скульптурою княгині Ольги, яку встановлено нижче над річкою.

Хто ж він, та яка його доля і як доля князя Мала переплелася з долею княгині Ольги.

«Мал(за іншими джерелами, Ніскін, Ніскіня – людина маленького зросту), древлянський князь. Згадується в "Повісті временних літ" під 945 роком як князь (вождь) древлян, повсталих проти поборів князя Ігоря, і як одного з ініціаторів його вбивства. Після вбивства Ігоря древляни мали намір одружити Мала на вдові Ігоря княгині Ользі. Дружина княгині Ольги в 946 році, розорюючи Древлянську землю, підійшла до Іскоростеня, де переховувався Мал. Місто було взято, а князь Мал(древлянський князь) страчений за наказом Ольги.» Так розповідає про ці події Велика Радянська Енциклопедія.

«Повість минулих літ» ченця Нестора теж розповідає нам про повстання древлян 945 року на чолі з князем Малом проти князя Ігоря та жорстоку розправу княгині Ольги над древлянами: “І послухав їх Ігор, пішов у Деревляни по данину. І добув він[ собі ще ] до попередньої данини, і чинив їм насильство він і мужі його. А взявши данину, він пішов у свій город [Київ]… “ В 946 році княгиня Ольга придушила повстання древлян, розорила Древлянську землю і спалила столицю Іскоростень. Про долю князя Мала «Повість минулих літ» не повідомляє.

. В історичній науці ми можемо зустріти припущення, що Мал є нащадком давніх готів, оскільки на Волині збереглися залишки вельбаркскої культури. Є теорії, які визначають, що Мал – взагалі чеський принц. Прихильники арійської теорії намагаються довести, що Мал за своїм походженням, єврей.

Проте, ще в ХІХ ст., академік Д.І. Прозоровський, а пізніше і А. Членов приходять до висновку, що Мал – Малко Любечанин князь древлянський із династіії Ніскіничів, батько Малуші та Добрині, дід князя Володимира Великого.

Проте, коли він народився та помер, ми можемо тільки припускати. Якщо в 945 році його старшому синові Добрині було 12 років, можливо, що народився Мал близько 910 року. Про батька невідомо нічого. Матір'ю, є припущення, можливо, була принцеса Чеська - коріння "Мал" і "Добрий" характерні саме для імен Чеської королівської династії. Князь Мал (за ін. джерелами — Ніскиня) очікував нагоди повернути своєму племені незалежність, відняту в них київським князем Олегом, попередником великого князя київського Ігоря, у битві 914 р

У літописі під 945 р. згадується, що коли князь Ігор, чоловік великої княгині київської Ольги, почав насильницьки повторно стягувати непомірну данину з древлян (на яку більше не мав права), Мал у відповідь очолив Древлянське повстання. Рада древлянських вождів на чолі з Малом ухвалила вбити київського князя. Послали вони гінців назустріч Ігорю: «Чого ти йдеш знову? Ти забрав єси всю данину». Але він навіть і слухати не став. Тоді прийшли древляни до свого князя Мала і, коротко порадившись, дійшли такого висновку: «Якщо внадиться вовк до овець, то виносить по одній все стадо, якщо не уб’ють його. Так і сей: якщо не вб’ємо його, то він усіх нас погубить».

Тоді князь Мал очолив Древлянське повстання — він підняв проти князя Ігоря головне древлянське місто Іскоростень. І розбив Ніскиня київську дружину, самого ж Ігоря взяв у полон. А щоб іншим не кортіло ганити звичаї слов’янські та простягати загребущу руку до землі древлянської, вирішили його стратити: нахиливши одна до одної дві високі молоді берези, прив’язали князя Ігоря за ноги до їхніх верхівок — і відпустили. Дерева пружно розігнулись, і тіло князеве в одну мить було розчахнуто навпіл…

Мабуть, у це страшне дійство було вкладено такий зміст: «Ми схилялись, князю, перед тобою, шануючи перевагу і велич твою. Але якщо ти зневажаєш гідність нашу, то ми у відповідь можемо так розправити спину, що й кісток своїх не збереш!». Поховали його з усіма почестями, за княжим звичаєм, і насипали на його могилі високий курган.

За «Повістю временних літ» древляни невдовзі після вбивства князя Ігоря запропонували його вдові княгині Ользі вийти заміж за Мала. Княгиня Ольга удавано погодилась, але з однією метою — жорстоко помститися за чоловіка. Здобувши у 946 р. Іскоростень, вона «міських старійшин забрала в полон», як засвідчив Нестор, а місто спалила. Слід гадати, що й Мал закінчив своє життя в полоні — у м. Любеч.

2. Малко Любечанин. Дослідники, зокрема академік О. Шахматов, М. Таубе та М. Грушевський висловили припущення, що Малко Любечанин і є древлянський князь Мал, оспіваний у билинах як Никита Залєшанин (тобто Никита з-за лісу, з древлянської землі). Літопис розповідає про жорстоку розправу над древлянами. Проте в літописі не згадується про розправу над древлянською знаттю і нічого автор літопису не згадує про князя Мала. Це для багатьох істориків стає незрозумілим, адже в історичних документах прослідковується доля всіх представників як династії Рюриковичів, так і династії Романових. Князь Мал, який здійснив найбільше повстання проти правлячої верхівки зник. Чи можливо це? Все це викликає великий сумнів у багатьох істориків.

Д.І. Прозоровський робить припущення, що страти бунтівливого князя Мала княгиня Ольга не змогла, вона вирішила це нерозумним. Вона хвилювалась за міцність перебування при владі свого малолітнього сина. Вона наказала Дніпром доправити Мала в Любецький князівський замок і не вбивати, а навпаки стерегти Мала, щоб він не помер, і в його смерті не звинуватили Варяжський князівський дім.

А на той випадок, якщо йому вдастя втекти, або його звільнять - то заручниками залишалися його діти, які перебували не в Любечі, а в Києві, яких Ольга тримала при собі, як заручників за батька. Таким чином, 946 року у Любецькій фортеці, на території Полянського князівства з’являється Малко Любечанин. Залишити, хай і ув'язненому, князю Малу Древлянському його повне ім”я Ольга теж не могла. Тому 946 року і з'явився, до цього часу невідомий «Малко Любечанин».

Таємниця Малка Любечанина булла розгадана ще в 1864 році Прозоровським. Детально вивчивши літопис, особистість Малка Любечанина і долю його дітей - вчений приходить до висновку, що Малко Любечанин є Малом Древським, який опинився в Любечі на становищі військовополоненого.

1 Д.І. Прозоровський, а за ним і А. М. Членов, роблять припущення, що Ольга не змогла взяти Коростень облогою, чи штурмом, але й Мал безмежно довго не міг тримати облогу міста, тому напевно було домовленість про здачу міста. Жителі уникали розправи, але до полону відправлявся Мал зі своїми дітьми - Малушею і Добринею. Вчені роблять припущення, що Мал пробув в полоні близько 11-12 років, і через деякий час він з’являється в Києві на службі у княгині Ольги, але вже під іншим ім’ям- Нікіти Залєшанина.

Фактично, билинна фігура Нікити Залєшанина підтверджує, що Мал дожив до звільнення і посів після нього досить почесне становище в Києві(хоч свого князівства знов не отримав). Помер князь Мал імовірно 971 року.

ВИСНОВКИ. Отже, ми можемо зробити припущення, що Мал Древлянський є реальна історична особа, зі складною історичною долею, яка проходить шлях від патріота свого краю в боротьбі з варязькою династією Рюріковичів, до військовополоненого Малка Любечанина і до билинного богатиря – Нікіти Залєшина. Справу свого батька продовжив син Добриня, а згодом і онук – князь Володимир Красне Сонечко. Отже, на формування історії Київської Русі здійснили надзвичайно великий вплив древляни та їх нащадки і князь Мал по повному праву займає своє видатне місце і в історії і на березі річки Уж над Коростенем.

Із витоків древності і моноліту,Віками освячений, кров'ю омитий,Чужинцями топтаний, стомлений гнітом,У величі Коростень звівся над світом!Слава! Народу древлянському слава!Слава землі наших мужніх батьків. Цвіти! Розквітай, як окраса держави,Град Коростень — велич і гордість віків!