Презентація «Королівство Руське»

Історія України 7 клас. Тема : Королівство Руське за наступників Данила Романовича.

Карта Центральної Європи. В центрі знаходиться територія королівства Руського.

Персоналії: сини Данила Романовича: Лев І, Шварно, Мстислав; Юрій І; Андрій та Лев ІІ; Юрій ІІ Болеслав. Хронологія: 1264 - смерть короля Данила;1264 - 1301 роки співправління синів короля Данила;1301 - 1308 роки -правління онука короля Данила короля Юрія І;1303 рік - встановлення Галицької митрополії;1315 - 1323 роки - правління Андрія та Лева ІІ, після їх смерті династія Романовичів припинила своє існування;1325 - 1340 роки - правління родича Андрія та Лева ІІ - сина угорського короля Болеслава Тройденовича, який правив під іменем Юрія ІІ;з 349 року йде поступове захоплення земель Королівства Русі іншими державами.

Король Данило Романович Після смерті короля Данила (1264 р.) влада у Галицько - Волинській державі перейшла до його нащадків з одного боку, а з іншого - продовжується правління брата Данила Романовича - Василька.

Князь Василько Романович Після смерті Данила (1264) Василько формально називався великим князем, але фактично княжив лише у Володимирі і володів лише частиною Волинської землі поряд з Даниловими синами Левом і Мстиславом. Василько зосередився на справах свого невеликого князівства, уникав війн з сусідами, миром вирішуючи конфлікти з Польщею, Литвою і ятвягами.

ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬКОВИЧ (1249 або 1250–10.12.1288) – князь Володимиро-Волинський. Став княжити у Володимирі (нині Володимир-Волинський) після смерті батька 1269 р. Його життя й діяння добре відомі з літопису, що зберігся у складі Галицько-Волинського літопису. Розбудував і зміцнив економічно і політично своє Володимирське князівство. Був освіченою людиною, власноруч переписував книжки. Літописець називає його "книжником і філософом", якого ще не було серед князів. Проводив загалом мирну зовнішню політику, хоча не уникав війни, коли справу не можна було владнати миром.

Наступники короля Данила

Сини Данила Галицького

Політика Льва І Даниловича 1264 - 1301 рр. Лев І правив з 1269 по 1301 рік і намагався продовжувати політику батька:_ зменшення залежності від Золотої Орди;_ нарощення могутності відносно західних Польщі та Угорщини. Проте Лев був активнішим у зовнішній політиці _ претендував на литовський та краківський престоли; _ приєднав Люблінську землю та частину Закарпаття, через що територія Галицько-Волинського князівства досягла свого історичного максимуму; _ столицю князівства переніс до «свого» міста – до Львова. Наступником Лева став його син Юрій.

Правління короля Юрія І Львовича 1301 - 1308 рр. Правити почав у 1301 році. Останній могутній і одночасно одноосібний правитель Галицько-Волинського князівства. Ним було втрачено Люблін та Закарпаття. Проте міжнародний авторитет його князівства-королівства зростав. Через перенесення кафедри митрополита із Києва до Володимира-на-Клязьмі звертається до Константинополя із проханням утворення окремої Галицької митрополії. На що 1303 року дістає згоду. Утворює військовий союз із Тевтонським Орденом для стримування Польщі та Литви та протидії уже занепадаючій Золотій Орді. Економіка та добробут громадян князівства зростає.

Політика Андрія та Лева ІІ 1315 - 1323 рр._ Брати підписали угоду із Тевтонським Орденом про спільну боротьбу із Золотою Ордою. _ Проте основною проблемою князівства стала Литва Гедиміна, що стрімко розвивалася та зазіхала на галицько-волинські території. _ Для протидії Литві було створено союз із польським королем Владиславом І. Лев сидів у Галичі, а Андрій – у Володимирі. _Брати загинули у 1323 році чи то у битві проти ординців, чи то від отруєння литовцями. Після їх смерті обірвалася династія Романовичів.

Правління Юрія ІІ Болеслава 1325 - 1340рр. рр.рр.роки. У своїй політиці Юрій II Болеслав тримався союзу з Прусією, на що вказують його грамоти 1334 та 1335 років. З Польщею, яка тоді об'єдналася, відносини були ворожі. Року 1337 Юрій, разом з татарами, намагався привернути Люблин, але не мав успіху. З Литвою Юрій мав дружні стосунки, які скріплено в 1331 р. шлюбом його з дочкою князя Гедиміна, Євфимією (Офкою). Продовжуючи політику Данила, Юрій протегував містам, сприятливо ставився до німецької колонізації. Зберігся його привілей місту Сяноку на німецьке право року 1339, - перший привілей такого роду. В ньому він дає війтівство своєму “слузі” Барткові з Сандомиру із правом на третину податків з міщан, з юрисдикцією й іншими вигодами. Вся грамота складена за зразком надань Магдебурзького права. Міщан цієї громади на 15 років звільняється від податків, а осадниками її названо: “німців, поляків, угрів та русинів”. Загинув у 1340 році.

Після смерті останнього князя королівства Русі Юрія ІІ Болеслава певний період, а саме до 1349 року, територією Галичини керував місцевий боярин Дмитро Дедько. На Волині - Любарт (Дмитро) Гедемінович.

В ХІV столітті землі Королівства Руського поглинули сусідні держави: Угорщина - Закарпаття Польща - Галичину. Молдавське князівство - Шипинську землю. Велике князівство Литовське - Волинь

Висновок: Протягом ста років після занепаду Києва Галицько-Волинське князівство слугувало опорою української державності. У цій ролі обидва князівства перейняли велику частку київської спадщини й водночас запобігали захопленню західноукраїнських земель. Тим самим у переламний момент історії вони зберегли в українців почуття культурної та політичної ідентичності. Це почуття матиме вирішальне значення для їхнього існування як окремого національного утвору в лихі часи, що насували.