Презентація "Козацька Покрова День захисників і захисниць України "

Козацька Покрова День захисників і захисниць України Народознавство +Старший дошкільний вік. Ковшикова Ольга Іванівна

Першого жовтня відзначається одне з найбільш шанованих свят в Україні - свято Покрови Пресвятої Богородиці, або, як зазвичай кажуть, “Покрови» чи “Святої Покрови”. Це свято пов’язане з іменем ось цієї жінки. Це ікона Матері Божої, яку українці вважали своєю опікункою, захисницею, володаркою.

Як розказує нам давня легенда, це свято виникло в далекій країні Греція, в якій на місто Константинополь напали вороги й узяли місто в облогу. Мешканці міста зібралися в церкві, щоб молитися іконі Божої Матері. Зненацька опівночі з’явилася Мати Божа і підняла над головами людей червоне церковне покривало. Це був знак, який символізував перемогу, і 1 жовтня мешканці міста перемогли ворожі сили. З того часу і почали відзначати свято Покрови, котра покрила своєю ласкою захисників міста.

Багато років тому і в Україні стали святкувати це свято, особливо його любили запорізькі козаки. На Запорізькій Січі була церква, де зберігалась ікона Святої Покрови. Козаки вірили, що Матір Божа захищає, допомагає їм і прославляли її. І сьогодні пам'ять про козацтво жива. Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Україні воно набуло ще й козацького змісту і отримало другу назву – Козацька Покрова.

Про українських козаків знають у всьому світі. Про них досі пишуть історії, складають пісні. Часи козацтва – це героїчне минуле України. Козак означає «вільний воїн». Справді, їх відвазі та волелюбності можна тільки позаздрити. Козаки завжди стояли на обороні рідної землі. Воювали, стерегли кордони, могли пройти і на суші, і на морі. А про їхні славетні походи та бої досі ходять легенди. А зародилося козацтво на наших Запорізьких землях.

Жінок на Січі не було. Також на Січі був Майдан для навчання військової вправи, де майбутніх вояків вчили триматися на коні, володіти шаблею та стріляти. На цьому ж Майдані козаки голосували за Гетьмана і карали тих, хто порушив закони Запоріжжя. Козаки жили в куренях на Січі, яку оточував глибокий рів і височезний вал, з дозорними баштами і бійницями для гармат.

Серед українських козаків було багато талановитих музик, співаків і танцюристів. Найулюбленішим музичним інструментом у козаків була кобза. На ній уміли грати майже всі — від простого нетяги до кошового отамана чи гетьмана. Ті козаки, які грали на кобзі найвправніше, називалися кобзарями.

Незамінним інструментом у козаків були тулумбаси. Часто козаки здобували тулумбаси як трофеї у війнах, але й самі їх виготовляли — натягували тонку шкіру поверх казанів. Історики вважають, що у найбільші барабани могли бити одразу восьмеро музикантів — довбишів.

Особливою популярністю у козаків була маршова, похідна музика, що виконувалася на сурмах, тулумбасах та бубнах. Зразки цих музичних творів зберігаються й понині (наприклад, мелодія «Запорозького маршу»).

Автором «Запорізького маршу» вважається сліпий бандурист Євген Адамцевич. Довгий час марш не дозволяли виконувати. Він став звучати на мітингах під час боротьби за Незалежність України наприкінці 1980-х років. Під звуки маршу збираються депутати у Верховній Раді України.«Запорізький марш» увійшов до репертуару Національного оркестру народних інструментів. Марш лунає під час прибуття та відправлення потягів на вокзал Запоріжжя, Львів. Лунає ще на Львівській дитячій залізниці. 

Коза́к-характе́рник — запорозький козак, який володів магічними силами. Це невразливі воїни, здатні перетворюватися на тварин, зачакловувати зброю. В народі казали, що їх шаблі не брали й кулі оминали.

Козацький чуб був символом відваги, мужності, готовності померти в бою. Чуб називають ще оселедець, чуприна, і він був відзнакою приналежності до лицарського стану. Тільки після посвяти в козаки, тобто, першого бою, морського походу, випробувань, можна було вистригти собі чуба. Носили чуба завжди, закрутивши за ліве вухо. Джури, боягузи, селяни не могли носити таку зачіску, а для козака обрізання чуба вважалося ганьбою.

За легендою, чуба козаки відрощували не просто так. Саме за оселедця Господь, змилостившись, міг витягти козака з пекельного вогню чи забрати на небеса з бою: Питалися в козака: «Що то за причина,Що у вас гола голова, А зверху чуприна ?»«А причина то така: як на війні згину,Мене ангел понесе в небо за чуприну».

З недавніх пір свято Покрови в Україні відзначається ще й як день українського козацтва та українського війська. День захисників та захисниць України.

Козацька Покрова День захисників і захисниць України Народознавство +Старший дошкільний вік. Посилання на відео на каналі «Зірочковий вихователь»https://youtu.be/0 VX8 If8 Z3z. M