Презентація:"Культурне життя в Україні у другій половині 40-х рр.

Культурне життя в Україні у другій половині 40-х – на початку 50-х роківІсторія України 11 клас

Морально-політична ситуація в Україні в повоєнні роки визначалася подальшим посиленням культу особи Й. Сталіна. Розпочинався новий виток репресій: проти військових і військовополонених, проти діячів науки й культури, державних працівників.

Становище творчої інтелігенції. Ідеологічні кампанії.

"Жданівщина"“Жданівщина” – ідеологічна кампанія з переслідування та дискредитації діячів культури і науки в СРСР,інспірована секретарем ЦК ВКП( б) А. Ждановим від 1946р. Під проводом Лазара Кагановича цькування національної культури набуло ще ширшого масштабу. ЦК КП(б)У ухвалив постанову «Про політичні помилки і незадовільну роботу Інституту історії України Академії наук УРСР». У вересні 1947р. Олександр Корнійчук виступив на пленумі правління СРПУ з промовою "Про виконання СРПУ постанови ЦК ВКП(б) про журнали «Звезда» і «Ленинград», у якій звинуватив у націоналістичних ухилах Максима Рильського, Олександра Довженка та інших. Нові витки кампанії відбувалися у 1950р. внаслідок постанови ЦК КП(б)У «Про журнал Дніпро» “, та у 1951р., коли  газета «Правда» розкритикувала Володимира Сосюру за вірш воєнної доби «Любіть Україну».

 У доповіді президента ВАСГНІЛ Лисенка «Про стан справ у біологічній науці», яку схвалив Сталін, генетику представили як науку ідеалістичну, далеку від потреб й інтересів держави та народу, шкідливу для суспільства. Генетику він проголосив «продажною донькою імперіалізму»,а кібернетику – її «рідною сестрою». 1947-1948рр. розпочались. репресії, під які потрапили вчені-біологи: Д. Третяков,М. Гришко,І. Шмальгаузегн, І. Поляков, С. Делоне.

 Боротьба з космополітизмом в УкраїніКосмополіти́зм — це ідеологія, яка надає пріоритетне значення загальнолюдським цінностям і другорядне — національним проблемам. У 1948 р. розгорнулась кампанія боротьби з "низькопоклонством перед Заходом", а згодом - з "космополітизмом". Наприкінці 40 - на початку 50-х років розпочалися репресії проти єврейських літераторів, митців, учених, діяльність яких була пов'язана з Україною. Часто сфабриковані справи, судові процеси закінчувались для звинувачених не лише тривалими ув'язненнями, а й розстрілами.

Влітку 1947 р. нищівній критиці були піддані українські історики С. Білоусов, К. Гуслистий, М. Петровський, М. Супруненко .29 серпня 1947 р., були звинувачення в тому, що історія України висвітлюється окремо від історії інших народів СРСР, і автори дотримуються концепцій В. Антоновича та М. Грушевського. ”. Відвертого публічного цькування зазнали М. Рильський (“Мандрівка в молодість”, “Київські октави”), Ю. Яновський (роман “Жива вода”), І. Сенченко (повість “Його покоління”), О. Дов­женко (кіносценарій “Україна в огні”). 

Освіта. У 1953 р. у республіці було здійснено перехід до обов'язкової семирічної освіти. Наприкінці 50-х років в Україні діяло 11 тис. середніх шкіл - у 2,5 рази більше, ніж у 1940 р. Українська школа віддалялася від проблем національного виховання. Так, "Історія СРСР" у школі починалася по суті історією Російської імперії, яка переходила в історію СРСР. Лише у 30% шкіл навчання здійснювалось українською мовою.

Швидко розвивалася також вища освіта: у 1950 р. у 24 вузах Західної України навчалося вже близько 24 тис. студентів денного й 9 тис. студентів заочного відділень. Підвищення освітнього рівня зумовлювало й активнішу русифікацію. У 1953 р. навчання в усіх вузах Західної України велося російською мовою, а це виразно вказувало на те, що радянська модернізація також мала на меті сприяти русифікації.

Проблема педагогічних кадрів Основною базою підготовки вчителів у повоєнні роки були учительські інститути, а після 1950 р. — педагогічні, Багато уваги приділялося підвищенню кваліфікації в Інститутах підвищення кваліфікації керівних працівників народної освіти та обласні інститути удосконалення вчителів. На кінець 1943/44рр. було здійснено реевакуацію вузів. Крім відбудованих вузів, було створено 16 нових вищих навчальних закладів. До початку 50-х років у Західну Україну було направлено понад 35 тис. учителів із Східної України. Галичина, Волинь і Буковина мали найвищий відсоток українських шкіл — понад 93 %. У 1946—1947 pp. тут було створено 22 вузи, серед них Ужгородський університет, медінститути Чернівецький, Івано-Франківський та ін. У 24 вузах Західної України в 1950 р. навчалося понад 30 тис. студентів..

НАУКАУ березні 1944 р. повернулася з евакуації Академія наук України., яка залишалася головною науковою установою (очолював. Вчений -біолог О. Палладін)Головною науковою установою України залишалася Академія Наук УРСР, яку очолював біолог зі світовим іменем О. Палладін. У республіці в 1946р. було запущено перший в СРСР атомний реактор. 

У 1950 р. кількість науково-дослідних установ в Україні становила 462, а чисельність працівників у них досягла 22,3 тис. чоловік. *У 1945 р. у республіці функціонувало 267 наукових установ – 83% довоєнної кількості. Відбудова наукових центрів і побудова нових.1947 р. створено Інститут теплоенергетики і електротехніки.1949 р. почав діяти Інститут використання газу в комунальному господарстві та промисловості. Створено понад 30 нових інститутів — радіофізики та електроніки, фізико-технічний низьких температур у Харкові, машинознавства та автоматики, суспільних наук, геології, корисних копалин у Львові, металофізики, металокераміки і сплавів у Києві та ін. Зміцнювалася матеріально-технічна база. НАУКА

Під керівництвом С. Лебедєва у Києві у 1948-1950 рр. було виготовлено першу в Європі цифрову обчислювальну машину (МЕОМ). У республіці 1946 р. було запущено перший експериментальний атомний реактор. Наукове керівництво очолював — радянський фізик І. В. Курчатов.

Учені Інституту електрозварювання АН УРСР удосконалили і запропонували для масового впровадження у виробництво автомати зварювання металу  під флюсом. Цей метод, розроблений під керівництвом Є. Патона. У1953р. споруджено суцільнозварний міст через Дніпро завдовжки понад 1,5 км (міст ім. Патона у м. Києві). За короткий час завдяки новій автоматичній технології зварювання було споруджено газопровід Дашава – Київ.

В. Філатов - засновник та перший директор( 1936- 1956рр.)Інститут очних хворіб і тканинної терапії  НАМН України. М. Стражеско створив власну терапевтичну школу. МЕДИЦИНА

 Становище та розвиток літератури По закінченню війни окремі письменники, в умовах певного послаблення контролю з боку режиму, спробували дещо відійти від партійних настанов в галузі літератури. "Лідерами" серед міфічних носіїв "українського буржуазного націоналізму" було оголошено М. Рильського, Ю. Яновського, І. Сенченка, О. Довженка, а до них приєднано "буржуазних націоналістів" П. Карманського, М. Рудницького.

Література. Українська література поповнилася низкою творів, які здобули визнання. Це, зокрема, праця "Шевченко і Чернишевський" П. Тичини, Збірка поезій "Троянди і виноград" М. Рильського. Вірш "Любіть Україну" В. Сосюри, за який автора шельмували у пресі, проте не заарештували. Значним досягненням української прози став цикл романів "Велика рідня", "Кров людська - не водиця", "Хліб і сіль" М. Стельмаха, "Хазяїн" С. Скляренка, "Лейтенанти" О. Копиленка та ін.

Кіно. В Україні працювали три кіностудії художніх фільмів - Київська, Одеська та Ялтинська. Популярними стали кінокартини "Сільська вчителька", "Педагогічна поема", "Весна на Зарічній вулиці" та ін. У 1951 р. на екрани вийшов фільм-шедевр відомого кінорежисера І. Савченка "Тарас Шевченко", роль поета в якому виконав С. Бондарчук. На початок 1946 р. понад 100 кіножурналів "Радянська Україна" випустила Українська студія кінохроніки.

Кіноактори фільму “Тарас Шевченко” (1951) Н. Ужвій, Фільм-шедевр відомого кінорежисера І. Савченка "Тарас Шевченко", роль поета в якому виконав С. Бондарчук. С. Боднарчук

Театр Н. Ужвій, Г. Юра, Поступово відновлювалося театральне життя. У цей час в республіці діяло 103 театри. Улюбленцями глядачів були видатні майстри сцени: H. Ужвій, А. Бучма, Б. Гмиря, Г. Юра, М. Романов та інші.

Успішно працювали видатні композитори. К. Данькевич, М. Вериківський, Б. Лятошинський, Ю. Мейтус, Козицький та інші. Популярними у глядачів і слухачів були Київська державна академічна капела „Думка”, якою керував О. Сорока. Державна капела бандуристів, під керівництвом О. Міньківського,Державний український народний хор, яким керував Г. Верьовка,Львівська державна хорова капела „Трембіта”,на чолі якої стояв П. Муравський. МУЗИКА

Головною темою багатьох художників залишалася війна. Плідно працював В. Овчинников, який створив триптих „Бабин Яр”. Пензлеві художника С. Бесєдіна належить картина „Визволителі Києва”. Перше повоєнне десятиліття увійшло в історію живопису такожжанровим змалюванням навколишньої дійсності. З’явилися нові полотна К. Білокур, Т. Яблонської, М. Дерегуса. Визнаним майстром книжкової графіки був В. Касіян. Провідним напрямом архітектури був „сталінський ампір”. Прикметними ознаками містобудування були чітко розплановані вулиці та спорудження типових житлових будинків. У сільській місцевості зазвичай відновлювали довоєнну архітектуру. ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО 

Катерина Білокур

Катерина Білокур “Хата в Богданівці”(1955р.)

Катерина Білокур “Хата в Богданівці”(1955р.)

Т. Яблонська “Хліб”

Вороже ставлення до діячів науки, освіти, літератури, музичного мистецтва було характерною ознакою того часу. Переважну більшість митців було офіційно реабілітовано лише в 1990 р. під час горбачовської "перебудови". У важких умовах, що склалися, культурне життя республіки тривало. Воно було невід'ємною складовою післявоєнного відродження.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯОпрацювати § 5-6 Повторити тему “Повоєнна відбудова України”