Починаючи з 1884 року Леся активно пише вірші

(«Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло» і ін.) і публікує їх у часописі «Зоря» . Саме цього року

з’явився псевдонім «Леся Українка».1885 року у

Львові вийшла збірка її перекладів творів Миколи

Гоголя (виготовлена нею спільно з братом

Михайлом). Українка багато перекладала (М. Гоголя,

А. Міцкевича, Г. Гейне, В. Гюґо, Гомера й ін.).Про рівень її освіти може свідчити факт, що у 19-

літньому віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів».

Побувавши 1891 в Галичині, а пізніше й на Буковині,

Українка познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України ( І. Франком, М.

Павликом, О. Кобилянською, В. Стефаником, О.

Маковеєм, Н. Кобринською. ).

1894 рік — навчання в художній школі М. І. Мурашка в Києві. У травні поетеса вирушає за кордон до

дядька М. Драгоманова. Вимушені потребою

лікування подорожі до Німеччини, Австро-Угорщини,

Італії, Єгипту, кількаразові перебування на Кавказі, в

Криму збагатили її враження та сприяли розширенню кругозору

Ні! Я жива! Я буду вічно жити!  Я в серці маю те, що не вмирає…