Лесина мати добре зналася на мистецтві, невтомно збирала його зразки: різні орнаменти, тканини, вишиванки, а також пісні, казки тощо. Вона була видатною письменницею і друкувалася під прізвищем Олени Пчілки. Уперше розповідь про Мавку Леся Українка почула від матері — під час відпочинку в селі Жабориці. Ця історія справила на неї неабияке враження. Як і жаборицькі народні пісні, казки, повір’я. Окрім Лариси родина мала старшого сина Михайла та молодших — Ольгу (на фото), Оксану, Миколу та Ізидору Косачів.
«Мишелося» — саме таким спільним ім’ям у родині Косачів називали Лесю та її старшого брата. Адже із самого дитинства вони були нерозлучними: багато часу проводили разом в іграх та навчанні, удвох відвідували приватних вчителів. Грамоти Леся навчилася дуже рано. Коли їй було чотири роки, вона вже дуже добре читала. А через рік Леся самостійно писала коротенькі листи до родичів. Дуже рано почала Леся знайомитися з народною творчістю: піснями та художніми виробами. До десяти років Леся росла і розвивалася, як і всі діти. Була радісна, весела, любила співати й дуже добре танцювала із братом "козака".
Коли дівчинці виповнилося 5 років, батьки купили їй фортепіано. Вона не тільки успішно вчилась грати, а й сама бралася складати музичні твори. Любила Леся й серйозну роботу – господарчу. Вона завжди мала свій квітник і город, сама його обробляла й доглядала. Зовсім маленькою – в 6 років – навчилася шити і вишивати, а згодом навіть взялася мережити батькові сорочку.
Та сталося велике горе. На Водохреще 10-річна Леся пішла на річку Стер подивитися, як святять воду і в неї дуже померзли ноги. Скоро потому, і від того, як тоді думали, вона тяжко захворіла. Все життя боролася з туберкульозом. На початку вересня 1882 року в Лесі з’явилася невелика припухлість на лівій руці. Рука боліла, і для дівчинки великим горем стала необхідність відмовитися від занять з фортепіано, як виявилось – назавжди…Хвора рука позбавила Лесю можливості стати піаністкою.
У 1884-1891рр. Леся Українка написала поезії для дітей, які об'єднала в цикл "В дитячому крузі". Тут вміщено твори для дошкільнят і молодших школярів. Лесі в той час було 16 років. Але її прагнення пояснювалося тим, що вона сама була дитиною і жила ще враженнями дитинства. В ній жив великий педагогічний талант, вроджений хист виховательки.